#мистецтво
В Києві показали інсталяцію «Чорна хмара», яку представить Україна на Burning Man.
9 червня її ще можна побачити на Софійській площі. Скульптура вагою 7 тонн символізує загрози, які людство схильне ігнорувати.

«Ми хотіли сказати, що легкі часи минули для всіх і треба дивитися прямо на неприємності, а не ховатися десь від них» — додає художник Олексій Сай.
Детальніше: https://suspilne.media/kyiv/1037363-corna-hmara-skulpturu-aku-ukraina...

#новий_розділ
#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза

Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші.

Шхуна, яка донедавна безрезультатно обстрілювала нас, почала стрімко наближатися, готуючись до абордажу. Але ми встигли добряче пошкодити її палубу точними залпами.
Раптом ядро з флейта свиснуло просто над головами та з гуркотом врізалося у фальшборт.
— До бою! — скомандував Фернандо в ту мить, коли шхуна готувалася зчепитися з нами. Він попрямував туди, де мала розгорнутися битва, і я рушив слідом за ним.
Наша абордажна команда була повністю готова до «ввічливого візиту» супротивника. Діогу, що очолював її, наказав облити палубу водою, зробивши її слизькою, а також розсипати уламки скла й гострі металеві предмети.
Супротивники, які перебралися на наш борт відразу втрачали рівновагу та падали з криками болю, порізані й покалічені. Тих, кому вдалося встояти на ногах, зустрічали мушкетні залпи, списи й боллоси індіанців.
Зрозумівши, що все йде зовсім не так легко, як планувалося, нападники почали відступати, намагаючись повернутися на свій корабель. Але ми кидалися за ними слідом, не даючи змоги відчепити шхуну.
У цей момент флейт, який досі підтримував своїх союзників вогнем, раптово розвернувся і рушив до виходу з бухти.
— Це дуже схоже на Прониру, — буркнув Фернандо, відбиваючи атаку одного з піратів. — Кинути своїх на загибель і самому рятувати сраку. Але я певен, що він мене впізнав.
У ту ж мить на мене кинувся здоровань із сокирою. Я ледве встиг ухилитися й відповісти ударом шаблі.
Втеча Пронири остаточно деморалізувала команду шхуни, яка ще мить тому люто боролася. Більшість почала панічно відступати. Їхній капітан, погрожуючи важкою шаблею, намагався підбадьорити підлеглих, та його зусилля були марними.
Тим часом Гільєрме, розмахуючи якірним ланцюгом, кидався на ворогів, змушуючи їх стрибати за борт. Діогу, сорочка якого вже була залита кров’ю, видерся на шканці, де вступив у двобій із кремезним мулатом — настільки гігантським, що навіть Діогу поруч із ним здавався худим коротуном.
Раптом я почув постріл. Усе навколо ніби завмерло. Я чув свист кулі, здавалося ще мить і...
Врятувала діжка, кинута кимось в хаосі бою за мить до цього. Вона врізалась в ноги, я не втримався й упав, відчуваючи, як час розтягується. Кожен звук ставав окремим вибухом у вухах. Я почув, як куля пролетіла над головою, пробивши дошку фальшборту.
Тієї ж миті, коли я торкнувся палуби, з вигуком на мене кинувся супротивник. Його тінь нависла, а в руці блиснуло лезо тесака. Я встиг лише відкотитися, і з глухим стуком залізо встромилося в дошки, саме туди, де щойно була моя шия.
Поки він шарпав зброю, намагаючись її витягти, я вже стояв на колінах, стиснув шаблю й усміхнувся. Час знову пішов, і наша розмова продовжилася.






Читати далі за посиланням


https://arkush.net/book/18589/26


Приємного читання!!!

#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза
#романтика #пригоди #Карибське_море.
#Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата
#чарруа #вітрильник #фехтування #шабля

Лідери, які творять історію страхування життя в Україні!

Щиро вітаю Івана Українця, незмінного засновника компанії StarLife, який з гордістю тримає нагороду "ПАРТНЕР №1" від MetLife! Його внесок у розвиток галузі є просто неоціненним.

Мої найщиріші вітання й чарівній Інні Бєлянській, голові правління ПрАТ MetLife! Пані Інна! Ваша посмішка та професіоналізм надихають!

Особливо приємно бачити, як StarLife змінює життя людей. Я особисто переконався в цьому завдяки запрошенню до бізнесу від Сергія Слободюка, успішного підприємця та ТОП-директора StarLife, а також мого сина Віктора Підгрушного. Тепер уся моя родина є частиною StarLife, і ми цим дуже пишаємося!

Ще раз вітаю Сергія Слободюка з успішним закриттям VII рівня у кар'єрі StarLife! Це неймовірне досягнення, яке підтверджує вашу відданість і професіоналізм.

StarLife дійсно змінює життя кожного! Я запрошую всіх сильних, вмотивованих та успішних людей приєднатися до цієї потужної команди. Саме ви творите історію! #starlife

#новий_розділ
#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза

Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші.

Коли наша ескадра підійшла ближче, Фернандо наказав спустити шлюпку, у якій разом з Тьягу та ще кількома індіанцями вирушив до берега. Було помітно, що наші кораблі спершу добряче налякали місцевих — очевидно, вони не впізнали ні Фернандо, ні Тьягу. Індіанські човни миттєво пристали до берега, і люди з них кинулися врозсип. Напевно, дехто сховався в чагарниках, щоб дати непроханим гостям гідну відсіч, інші ж стрімголов побігли до селища, щоб попередити своїх про небезпеку.
Коли шлюпка з нашим капітаном наблизилася до берега, Тьягу підвівся й голосно вигукнув щось своєю мовою. Після цього з чагарників вийшло кілька індіанців зі списами й попрямували до човна. Після короткої розмови Тьягу разом з одним із них та кількома супутниками рушили вглиб суходолу, а Фернандо повернувся на корабель.
Піднявшись на борт, він повідомив, що індіанці щиро зраділи звістці про визволення своїх родичів із полону й запрошують нас у гості. Вони також погодилися допомогти з провізією та ремонтом. Як і обіцяв, Фернандо передасть їм частину вогнепальної зброї та боєприпасів.
За пів години я разом із Педро і п’ятьма звільненими чарруа на одному з наших човнів наближався до берега. Індіанців там зустрічали їхні рідні. Неможливо описати словами ту радість, яку вони відчули, побачивши, як їм здавалося, назавжди втрачених чоловіків, дружин, дітей і батьків. До індіанця, що сидів поруч зі мною й нарешті зійшов на берег, підбігли двоє маленьких бешкетників, стрибнули йому на руки й міцно обійняли батька. За ними підійшла індіанка — вочевидь, його дружина й мати цих дітей. Від цієї картини сльози з’явилися не лише в мене, а й на обличчі завжди незворушного дона Криштіану.
Ми попрямували до селища чарруа, а я згадував, як опинився тут уперше й скільки всього з того часу зі мною сталося.
Там, як нам здалося, готувалися до якогось свята. Загалом усе лишалося таким, яким ми залишили його в той день, коли вирушили звідси. У натовпі індіанців я помітив дівчину, яка подобалась Педро, — Наяру. Він не забував про неї, хоч і не зізнавався в цьому. Вона стояла поруч із високим індіанцем, певно її нареченим
Педро також побачив їх, і з виразу його обличчя було зрозуміло, що йому неприємно бачити її в компанії іншого. Хоча він, як і ми всі, розумів, що між ними нічого б не вийшло. Він ледь знав її мову, а вона не розуміла жодного слова португальською.
Я бачив, як йому кортіло підійти до неї, не зважаючи ні на її нареченого, ні на можливі наслідки. Я, як ніхто інший, розумів свого старого друга і не знав, як йому допомогти. Тим часом Наяра, помітивши нас, сама підійшла й сказала своєю мовою, що рада нас бачити. Вона тепло усміхнулася Педро.
Він спробував узяти її руку, але, побачивши, як її наречений рушає в наш бік, вирішив не загострювати ситуацію. Та я помітив, з якою теплотою вона дивилась на нього. Їхня зустріч була просякнута почуттями, які не потребували слів. Хоч він і був португальським моряком, якому незабаром доведеться залишити ці береги назавжди, а вона — простою індіанською дівчиною, чужою нашому способу життя й цивілізації, між ними в цю мить панувало якесь особливе, зрозуміле лише їм двом єднання. Здавалося, що для них часу й світу довкола не існувало.





Читати далі за посиланням


https://arkush.net/book/18589/25


Приємного читання!!!

#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза
#романтика #пригоди #Карибське_море.
#Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата
#чарруа #вітрильник #фехтування #шабля

1. Якщо ви йдете крізь пекло – ідіть, не зупиняючись.
2. У тебе є вороги? Добре. Отже, в своєму житті ти щось колись відстоював.
3. Будь-яка криза – це нові можливості.
4. Розумна людина не робить сама всі помилки – вона дає шанс й іншим.
5. Найкращий аргумент проти демократії – п’ятихвилинна розмова з середнім виборцем.
6. Успіх – це здатність крокувати від однієї невдачі до іншої, не втрачаючи ентузіазму.
7. Сокіл високо піднімається, коли летить проти вітру, а не за вітром.
8. Дурний той чоловік, який ніколи не змінює своєї думки.
9. Вроджена вада капіталізму – нерівний розподіл благ; вроджена гідність соціалізму — рівний розподіл злиднів.
10. Коли орли мовчать, базікають папуги.
11. Влада – це наркотик. Хто спробував хоч раз — отруєний нею назавжди.
12. Протягом свого життя кожній людині доводиться спіткнутися зі своїм «великим шансом». На жаль, більшість із нас просто піднімається, обтрушується і йде далі, ніби нічого й не сталося.
13. Не бажайте здоров’я і багатства, а бажайте удачі, бо на Титаніку всі були багаті і здорові, а з удачею виявилися одиниці!
14. Брехня встигає обійти півсвіту, поки правда одягає штани.
15. Політика настільки ж захоплювальна і небезпечна, як війна. У війні вас можуть убити лише раз, в політиці багато разів.
16. Мої смаки прості. Я легко задовільняюсь найкращим.
17. Хочете, щоб у суперечці ваше слово було останнім? Скажіть опоненту «Мабуть, Ви маєте рацію».
18. Велику перевагу одержує той, хто досить рано зробив помилки, на яких можна вчитися.
19. Люди чудово вміють зберігати таємниці, яких не знають.
20. Я люблю свиней. Собаки дивляться на нас знизу вгору, кішки – зверху вниз. Лише свині дивляться на нас як на рівних.
21. Війна – це коли за інтереси інших гинуть зовсім безвинні люди.
22. Найбільший урок життя в тому, що і дурні бувають праві.
23. Набагато краще підкупити людину, ніж вбити її, та й бути підкупленим куди краще, ніж убитим.
24. Легше керувати нацією, ніж виховувати чотирьох дітей.
25. Ми живемо в епоху великих подій і маленьких людей.
26. Від дерев’яних черевиків до дерев’яних черевиків – шлях в чотири покоління: перше покоління наживає, друге – примножує, третє – тринькає, четверте – повертається на фабрику.
27. Нічим так не завоюєш авторитету, як спокоєм.
28. Американці завжди знаходять єдине вірне рішення. Після того, як перепробують всі інші.
29. У важкі для країни часи значення міфів важко переоцінити.
30. Вчіть історію, вчіть історію. В історії знаходяться всі таємниці політичної далекоглядності.
31. Найкращий спосіб зіпсувати відносини – це почати з’ясовувати їх.
32. Мета парламенту – замінити кулачні бої словесними.
33. Коли двоє чубляться – виграє третій.
34. Якщо вбити вбивцю, кількість вбивць не зміниться.
35. Песиміст бачить труднощі в кожній можливості; оптиміст бачить можливість в кожній труднощі.
36. Ви ніколи не дійдете до місця призначення, якщо будете кидати камені в кожного пса, який гавкає.
37. Народ, який забув своє минуле, втратив своє майбутнє.
38. Навіть найсліпучішого світла не буває без тіні.
39. Я – оптиміст. Не бачу особливої користі бути чимось ще.
40. Жодна зірка не засяє, поки не знайдеться людина, яка буде тримати ззаду чорне полотно.
***Вінстон Черчилль
Одного разу під час виступу одна журналістка запитала політика:
– Невже Вам не приємно усвідомлювати, що щоразу, коли ви виступаєте з промовою, зал забитий напхом?
На що Вінстон Черчилль відповів:
– Приємно, і навіть дуже, але щоразу, коли я бачу повний зал, я не можу не думати про те, що, якби я не виголошував промову, а піднімався на ешафот, глядачів зібралося б удвічі більше.

#поезія
Я до тебе дощем доторкнусь.
Огорну парасолею в квітах.
Так приємно і тепло чомусь!
Не відчутно і вод, що пролито!
Довго разом в саду побредем.
Один одного ніжно стиснувши,
Один одного в себе вкрадем,
Сміх і подих у себе ковтнувши.
В кожнім подиху селиться подив,
В кожнім русі – горить багаття!
Дощ ніскілечки нам не зашкодив,
Молодече бринить завзяття!
В кожній краплі дощу весняного,
В кожнім дотику вуст гарячих,
Стільки смаку терпкого, хмільного
Кожен з нас відчув і побачив.

Галина Поважняк

#новий_розділ
#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза

Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші.

Щойно Дуарте зник у пошуках укриття, на мене накинувся високий, лисий здоровань із глибоким шрамом на голові. Він розмахував важким якірним ланцюгом і вигукував щось незрозумілою мені мовою. Я спробував захиститися шаблею, але він зумів вибити її з моїх рук. Відлуння металевого дзенькоту наче пройшло крізь усе тіло.
Його обличчя перекосила єхидна посмішка. Відчуваючи свою перевагу в силі й габаритах, він замахнувся, щоби завдати нищівного удару. Я відчув страх, що змусив усі м'язи тремтіти.
Він уже замахнувся, щоб завдати нищівного удару, і я відчайдушно шарив руками навколо. Пальці намацали важку довгу палицю, що лежала поруч. Ухилившись від ланцюга, я щосили вдарив супротивника по голові.
Спершу здалося, що він навіть не відчув удару. З його грудей вирвалося якесь тваринне гарчання. Та я не зупинився. В голові крутилася лише одна думка: або я, або він. Після ще кількох ударів він звалився без тями. Я стояв, задихаючись, зі стислими зубами й болем у руках.
На шканцях, поруч із Пронирою, я помітив Лоренцо. Він тримав мушкет і стріляв по нас.
Фернандо, охоплений жагучим бажанням помсти, попри поранену руку, зумів пробитися до свого ворога.
І ось капітани зійшлися у двобої, схрестивши шаблі. Треба віддати належне Пронирі. Він, на відміну від того ж Фонсеки, майже не поступався Фернандо у майстерності фехтування. А поранення ще погіршувало шанси мого товариша на перемогу.
— Гадав, тебе вже давно згодували рибам на дні океану, — прошипів Пронира, завдаючи разючого удару, який Фернандо ледь устиг відбити.
— Як бачиш, ти помилився. Та дуже серйозно!
— Не хвилюйся, зараз усе виправимо, — прошипів Пронира, роблячи різкий випад, який Фернандо парирував у останню мить.
— Не варто було тобі пхатись сюди. Ти ж знаєш, чим закінчують ті, хто йде проти мене.
— Обійдусь якось без твоїх порад, — люто відрубав Фернандо.
Пронира атакував люто, не даючи супернику ані перепочинку, ані часу на роздуми. Він ніби смакував поєдинок, наче відтягував мить, коли остаточно знищить супротивника. Фернандо, який спочатку стрімко кинувся в бій, тепер лише відбивався. Сили, здавалося, залишали його. Рухи ставали повільнішими, важчими. Він ледве ухилявся від ударів, а Пронира, відчувши слабкість, тільки посилював тиск


Читати далі за посиланням


https://arkush.net/book/18589/27


Приємного читання!!!
Буду щиро радий коментарям!

#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза
#романтика #пригоди #Карибське_море.
#Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата
#чарруа #вітрильник #фехтування #шабля

#музика
Щотижня проєкт Artилерія збирає найцікавіші українські релізи.
Цього разу слухаємо мапу сновидінь Fuji Moodji, глибокі розмови з собою від Леї та «Структури Щастя», а також приємно ностальгуємо з «Уляною Дель Рей»:
https://suspilne.media/culture/1036043-albomi-strukturi-sasta-fuji-moo...

Вже завтра в рамках онлайн-фестивалю художньої літератури «Арабески книжкових шляхів» відбудеться зустріч з письменником-фантастом Вадимом Панченком. В рамках бесіди відбудеться обговорення книги «Втрачені зорі», яка є першою частиною трилогії.

Ця книга вийшла у рамках 11 серії видання від Komubook, і вже є в наявності (зʼявилась на початку цього місяця).

І тому Komubook від сьогодні і до кінця тижня дають можливість придбати книгу за приємною ціною ☺️
💰Повна ціна: 440 грн
💸Приємна ціна: 390 грн
🔗Замовити книгу можна за посиланням: https://komubook.com.ua/books/vtracheni-zori

А прямий етер можна буде подивитись отут: https://www.facebook.com/events/2650206875317084/

#sci_fi_не_нудно

А чи не здається вам бува, що на проблему яка назріла і от от прорве...Більшості (вона ж меншість 17 відсотків - зросійщена нацменшина) абсолютно поХЕР.Вони вже в активній фазі оборони перебувають, чекаючи нагоди піти в наступ...Так ,так (я тут не допустив помилки) З кожним днем , стає де більше конфліктів з нападами на титульне населення України -Українців, за те що ми як Народ цієї країни вимагаємо поважати нашу рідну мову...Під час війни, в якій гинуть що хвилини люди, за те щоб зберегти Україну її мову ,культуру традиції, свою Землю в кінці кінців...Нами намагаються керувати (недоумки,так недоумки) бо як і ще можна назвати "людей" які звуться "українцями" а розуму не мають, навіть для того щоб розмовляти мовою тої країни в якій вони народилися і проживають?....То вже відкрито кажіть :-"Ми кацапоротіждуни"
Чого стаєте в "позу" ?
Про це ніхто не говорить, ну що ж тоді я скажу...
Що спонукає тих хто вперто навіть з оскаженілими від ненависті очима до Української мови, кричать на 👅 язиці ВБИВЦЬ "какаяразница"?
А те що на рівні інфікованого мозку..., чекають та надіються(а що якщо Україна впаде, її знищать?) тож прийдуть нью - комісари, які будуть відфільтровувать "свой" - хахол, "бєндєра"- в росхід !
Ось там , глибоко в сірій рідині сидить "ALIEN" який був інфікований ще 300 років тому в Українську підсвідомість.Століття йдуть, воно те чужорідне створіння шляхом селекції, розмножується в організмі тих , кого воно індитифікує як організм нездатний до боротьби за цілісність(от і маємо руZZkoговорящихукраинцев) тобто тіло живе своїм життям (добробут, побут, і різного роду "все що мені потрібно") А от внутрішній світ - це форпост "чужинця" який за століття паразитування став агресивною сутністю- істотою...Яка чекає момента для нападу та дій(і тіло якому все життя здавалось що воно живе в Україні - навіть паспорт громадянина України має...Вже нічого не може вдіяти з цією сутністю - паразитом вбивцею) А які ж дії? Запитаєте ви...Тут симптоми проявляються по-різному залежно від того по якій лінії інфікований веде свій родовід(є сутності з прихованою агресією, це ті що ненавидять все Українське..., але мовчать до часу.Є "какаяразница" ці провокують агресію зі сторони Українців, але як правило здебільшого на більше нездатні.Вони при нагоді ховаються між Українцями і в випадку загрози емігрують щоб вберегти тіло носій "чужинця" - це **********[так вони себе самі називають, і при цьому себе нормально почувають] )
"ЖДУНИ" це перехідна ланка, на яких "сутність" впливає особливим методом - ці вже готові навіть пожертвувати собою (тілом) в угоду чужинцю(корегувальники, різного роду виконавці поставлених цілей та завдань, в надії що "чужинці" приймуть за "свого" і дадуть жити в їхньому світі)
Колоборанти, сепаратисти, зрадники.Ці знають хто в них "проживає" і з радістю дають сутності рости ,аж поки вона не проявиться....Але "ALIENS" свою справу зробив, він знищив Українця довівши його до смерті як моральної, психологічної так і фізичної.
Тож час еволюції сутності яка проживає (нажаль у більшості українців) різний. Задайте питання собі, а чи було вам, особисто легко читати це допис(чи бува "внутрішній голос" не натякав :"Що за херня, що він меле?") Лікування хворого залежить від бажання хворого вилікуватися....
А ліки дійсно є.Спершу вам буде здаватися що вони противні(навіть аж в в роті неприємно) на то вони і ліки.Отже почніть з маленьких доз(сутність буде противитись) слухайте українські пісні, українські аудіокниги[десь собі на одинці, бо навкруги тисячі інфікованих, які будуть і ображати і сміятися і ігнорувати вас) це для того щоб почати писати українською[не намагайтесь відразу здолати "те що" у вас живе з народження...Програєте!) Почніть "балакати" так, саме балакати на суржику, а не говорити українською мовою (це нормально) ви відчуєте ,що "сутність" починає потроху здаватися...Пройде деякий час , і ви відчуєте в собі силу, перестанете соромитись своєї мови...Так ЗДОЛАЄТЕ 👊 ОБОВ'ЯЗКОВО.ГОЛОВНЕ НЕ БОЯТИСЯ ДОПОМОГТИ САМОМУ СОБІ.
СПРОБУЙТЕ.І ЧИМ РАНІШЕ ВИ ЦЕ ЗРОЗУМІЄТЕ ТИМ СКОРІШЕ ПОЗБУДИТЕСЬ ПАРАЗИТА "руZZkoго мира" Який самі бачите скільки горя , болю та смертей заподіював на протязі століть, і в теперішній час...

✍️04.06.2025