#історія #цікаве
Битва за урожай: як скляна ялинкова куля врятувала Різдво.
​Уявіть Різдво без блискучих ялинкових прикрас, без сяючих кульок, що відбивають світло гірлянд. Саме так могло виглядати свято в середині XIX століття, якби не одна випадковість і не кмітливість бідних склодувів з німецького містечка Лауша. До 1847 року ялинки прикрашали виключно тим, що давала природа: яблуками, горіхами, шишками, пряниками та солодощами. Це було красиво, але дуже залежно від врожаю. І ось, одного року, в Лауші стався неврожай яблук, залишивши місцевих жителів без традиційних прикрас 🍎.

​Саме тоді на сцену вийшли місцеві склодуви. Це були майстри з багаторічним досвідом у створенні скляних виробів, але до цього моменту їхні навички рідко застосовувалися для прикрашання ялинок. Замість того, щоб сумувати за втраченими яблуками, вони вирішили видути їх зі скла! Так, звичайнісінькі скляні кульки, що імітували фрукти, стали першими предками сучасних ялинкових прикрас. Ці скляні «яблука» не псувалися, не з'їдалися і могли зберігатися роками. Вони були не просто гарними, вони були практичними та економічними 💰.

​Спочатку скляні прикраси були досить простими, часто без будь-якого декору. Але з часом майстри почали експериментувати з формою та кольором. З'явилися срібні, золоті та кольорові кульки, а потім і складніші форми: пташки, зірочки, фігурки ангелів. Технологія видування та сріблення скла дозволила створювати справжні витвори мистецтва, які сяяли на світлі. Лауша стала справжнім центром виробництва ялинкових прикрас, а їхня слава швидко поширилася по всій Німеччині, а згодом і по всьому світу 🌍.

​Саме королева Вікторія та її німецький чоловік принц Альберт зробили ялинку популярною в Англії, а разом з нею і традицію прикрашати її скляними іграшками. Газети опублікували зображення королівської родини біля прикрашеної ялинки, і це стало каталізатором моди. З Німеччини мода на скляні прикраси перекочувала до Америки, а потім і до решти світу. Те, що почалося як вимушений захід через неврожай, перетворилося на одну з найулюбленіших різдвяних традицій 🎄.

​Отже, наступного разу, коли ви будете вішати на ялинку блискучу скляну кульку, згадайте про кмітливих склодувів із Лауші. Завдяки їхній винахідливості, сьогодні ми маємо можливість насолоджуватися нескінченною різноманітністю прикрас, які сяють на наших святкових ялинках, нагадуючи нам, що навіть з найбільших труднощів можуть народжуватися прекрасні традиції ✨.

#історія #цікаве
Ґудзик: Від статусного символу до повсякденної дрібниці 🧥
У світі мало знайдеться предметів, настільки звичних і водночас таких, що приховують за собою тисячолітні історії, як звичайний ґудзик. Сьогодні ми сприймаємо його як належне — функціональну застібку, що допомагає утримувати одяг докупи. Але колись ґудзик був справжнім витвором мистецтва, символом статусу, багатства і навіть таємних знаків.

Коли ґудзик був прикрасою (і майже ніколи застібкою)

Найдавніші знахідки, що нагадують ґудзики, сягають кам’яного віку. Це були прості кістяні або кам’яні диски з отворами, які, ймовірно, використовувалися як прикраси або амулети. Їх функціональність як застібок у сучасному розумінні була мінімальною.
Справжній розквіт ґудзика як декоративного елемента припадає на Середньовіччя та епоху Відродження в Європі. У цей час одяг ставав все складнішим, багатошаровим, і ґудзики, часто виготовлені з дорогоцінних металів, слонової кістки, перлів чи екзотичних матеріалів, використовувалися у величезних кількостях — десятки, а то й сотні на одному вбранні. Вони були показником багатства: чим більше блискучих ґудзиків на камзолі дворянина, тим вищим був його соціальний статус.

Революція функціональності: Коли ґудзик став застібкою

Справжньою революцією для ґудзика став винахід петель — прорізів в тканині, що дозволяли щільно і надійно закріплювати одяг. Цей прорив приписують приблизно XIII століттю і, за деякими версіями, він стався в Німеччині. З цього моменту ґудзик почав перетворюватися з елемента розкоші на практичну деталь.
З появою петель ґудзики швидко поширилися по всій Європі, значно спрощуючи щоденне вдягання і забезпечуючи краще прилягання одягу до тіла. Це було особливо важливо для військових, мисливців та всіх, кому потрібен був зручний та функціональний одяг.

Чому ґудзики розташовані по-різному на чоловічому та жіночому одязі? 🤔

Одна з найцікавіших загадок ґудзиків — їхнє розташування: на чоловічому одязі вони зазвичай справа, а на жіночому — зліва. Існує кілька теорій, що пояснюють цю відмінність:
Слуги та пані: У минулому заможних жінок часто одягали служниці. Розташування ґудзиків зліва (для жінки, тобто справа для служниці) робило процес застібання зручнішим для того, хто одягав. Чоловіки ж, як правило, одягалися самостійно, тому ґудзики справа були ергономічнішими для правої руки.
Зброя та годування: Деякі історики припускають, що чоловікам було зручніше мати ґудзики справа, щоб легше діставати зброю з-під одягу лівою рукою. Для жінок же ліве розташування могло бути пов’язане зі зручністю годування немовлят, адже більшість жінок тримали дитину лівою рукою.
Історична випадковість: Можливо, ця традиція виникла випадково і просто закріпилася з часом, перетворившись на модну норму, яка збереглася до наших днів.

Ґудзик у сучасному світі

Промислова революція та масове виробництво у XIX столітті зробили ґудзики доступними для всіх верств населення. Вони перестали бути винятковою привілегією багатих, зберігши при цьому свою естетичну та функціональну цінність.
Сьогодні ґудзики — це не лише застібки, а й важливі елементи дизайну. Вони можуть бути мінімалістичними або хитромудрими, з пластику, металу, дерева, скла або навіть перероблених матеріалів. Від кутюрних шедеврів до робочого одягу — ґудзик продовжує свою подорож крізь історію, залишаючись маленькою, але надзвичайно важливою деталлю нашого повсякденного життя.

26 грудня, за григоріанським календарем, день Ангела святкують власниці величного, прекрасного, милозвучного, ніжного, божественнного імені Марія. Ім՚я Марія, єврейською Маріам, означає «улюблена, бажана, висока, піднесена, стійка, велична».
З днем Ангела тебе, Маріє!
Нехай в душі квітує сад!
Життя любов'ю тебе гріє
Й дарує щастя зорепад!
Хай Ангел піднесе на крилах
Прекрасні, сонячні роки,
Щоб навіть миті ти раділа,
В обіймах ласки й теплоти!
Хай він дарує дні казкові,
Прикрасить ніжністю літа
І в світлі барви веселкові
Розпише все твоє життя!
Нехай твій шлях устелять квіти,
Втішають усмішки тебе,
А все найкраще, що є в світі
В шасливій долі розцвіте!
В майбутнім, зітканім з кохання,
В промінні сонця золотім,
Нехай здійсняться всі бажання
Під небом мирним, голубим!
Анатолій Лазаренко

День цукерки тростинки

День цукерки тростинки (​Candy Cane Day) відзначають 26 грудня, присвячений культовому різдвяному кондитерському виробу, відомому своїми характерними червоно-білими смужками та м’ятним смаком. Історія цукеркових паличок бере свій початок у 17 столітті в Німеччині, де вони, як повідомляється, вперше були створені як спосіб заспокоїти дітей під час церковних служб. Кажуть, що хормейстер Кельнського собору роздавав маленьким співакам цукрові палички, зігнуті у вигляді пастуших паличок, під час тривалої церемонії “Живого вертепу”.

Еволюція цукеркових паличок
1847 – Німецько-шведський іммігрант Август Імгард прикрасив цукерками маленьку блакитну ялину у Вустері, штат Огайо.
1920 – Боб МакКормак почав виготовляти цукерки для своїх дітей та друзів в Олбані, штат Джорджія.
1950 – Грегорі Келлер, католицький священик, винайшов машину для автоматизації виробництва цукеркових паличок.
Виготовлення цукеркових паличок
Спочатку цукерки виготовляли вручну, що обмежувало їх виробництво. Процес включав нагрівання цукру і кукурудзяного сиропу, додавання м’яти та крохмалю, а потім витягування, скручування і нарізання цукерок за формою. Винахід машин на початку 20-го століття братами Бунте, а пізніше Грегорі Келлером, зробив революцію у виробництві цукеркової тростини, уможлививши її масове виробництво та дистрибуцію.

Процес
Змішування інгредієнтів. Цукор, кукурудзяний сироп, м’яту та крохмаль змішують і нагрівають.
Фарбування та формування. Цукерки фарбують, витягують, скручують, а потім надають їм культову форму тростини.
Пакування. Цукерки загортають, перевіряють і відправляють по всьому світу.

Святкування Дня цукерки тростинки
Побалуйте себе цими святковими ласощами.
Додайте льодяникові палички до гарячого шоколаду або використовуйте їх у святковій випічці.
Післяріздвяні розпродажі – чудова нагода запастися льодяниковими паличками на наступний рік. Вони добре й довго зберігаються, але бояться спеки.
Цукерки тростинки вже стали атрибутом Різдва і традиційною різдвяною декорацією, вони чудово виглядають як ялинкова прикраса та доповнення до флористичних різдвяних композицій.

ІСТОРІЯ НОВОРІЧНИХ СВЯТ В КИЄВІ
🎄 Головна новорічна ялинка Києва: де і як її ставили у різні роки.

🎄 До 1917 року

У дореволюційному Києві загальноміської ялинки не існувало.

🎄 1950–1960-ті

У повоєнні десятиліття ялинка стає частиною офіційного міського ритуалу.
Її встановлюють у центральних районах, найчастіше:
— на Хрещатику,
— на прилеглих площах,
— біля адміністративних будівель.

Прикраси були стриманими, сценарії — стандартизованими.

🎄 1970–1980-ті
Саме в цей період формується традиція масових новорічних гулянь у центрі Києва.
Ялинка дедалі частіше стає не просто декорацією, а місцем зустрічей: сюди приходять сім’ями, фотографуються, гуляють після роботи.

🎄 2000-ті
У цей період головна новорічна ялинка на тривалий час закріплюється на Майдані Незалежності.
Саме Майдан стає головною точкою святкувань, прогулянок, зустрічей і новорічних фотографій.

Ялинка перетворюється з офіційного символу на місце міської памʼяті — спільної для різних поколінь киян.
#history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv

🦾 Ось так може виглядати протез, який до Різдва прикрасили традиційним дідухом 📹 Івалана Славінська, Укрінформ

Як кияни святкували Різдво понад 100 років тому?

На початку ХХ століття Різдво в Києві мало особливу, дуже теплу атмосферу. Місто прикрашали ялинками — їх ставили вдома, у клубах і навіть просто на вулицях. На Городецького взимку облаштовували ковзанку, куди приходили і дорослі, і діти.

Перед святами в місті працювали різдвяні ярмарки — на Софійській та Контрактовій площах. Там продавали ялинкові прикраси, солодощі й подарунки. Найбільше купували скляні іграшки, паперові фігурки, декоративні намиста та цукерки.

Різдвяний стіл був простим, але символічним. Готували кутю, пироги, узвар. Уся родина збиралася разом на Святвечір, дотримуючись звичаїв, які передавалися з покоління в покоління.

Обов’язковою частиною свята були колядники. Діти й дорослі ходили від дому до дому, співали колядки й бажали господарям добра та достатку. Це створювало справжнє відчуття спільності й радості в місті.

Попри складні часи та політичні зміни, кияни берегли різдвяні традиції — і саме завдяки цьому вони дійшли до нас.

✨ З Різдвом! Нехай у домі буде тепло, спокій і світло — так, як це було колись у зимовому Києві.
#history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv

Святвечір

Різдво Христове — одна з небагатьох святкових подій, переддень якої теж вважається святковим днем. 25 грудня настає Різдво за григоріанським та новоюліанським календарем, а передує йому дуже романтичне, світле та багате на традиції свято. Воно має назву Святий Вечір (Святвечір, Свята Вечеря). Християни західної традиції та більшість церков східного обряду відзначають Святвечір 24 грудня. Цей день — останній у чотиритижневому періоді передріздвяного Адвенту, який допомагає налаштуватися та підготуватися до Різдва.

Святкування народження Ісуса Христа
Пройшло багато часу, доки день народження Ісуса Христа став християнським святом. Спочатку святкували лише день його воскресіння. Лише в 336 році 25 грудня стало святом Різдва Христового. Спершу це відбулося в Римській імперії, а згодом традиція розповсюдилася на інші країни. Відповідно, переддень Різдва святкували 24 грудня.

Перша згадка про Святвечір та Різдво в Русі належить до X століття, але лише з плином часу сформувалися традиції, які дійшли до наших часів, наприклад, вертеп та прикрашання ялинки.

Святкова ялинка та вертеп
Вертепом називали скриню чи коробку з фігурками, що відтворювали події у Віфлеємі, коли народився Ісус. Пізніше вертеп набув різноманітності — він міг бути ляльковим, з рухомими або статичними персонажами; а міг бути й живим, у якому ролі біблійних персонажів виконували актори. Вертеп вигадав у XIII столітті Святий Франциск — відомий проповідник християнства.

Ідея прикрашати різдвяне дерево має походження з Німеччини — ялинку там вбирали свічками, яблуками та шестикутною зіркою. Пізніше стали використовувати солодощі, горіхи та штучні прикраси. До початку XX століття ялинка та вертеп стали обов’язковими символами Святої Вечері.

Переддень Різдва гармонійно сполучає в собі релігійні вірування з давніми народними традиціями. Відомо, що колядування — це відгомін поклоніння богу Сонця, яке саме в цей період — після зимового сонцевороту — починає набирати силу. Колядуючи, молоді люди вдягали маски, рядилися в хутро тварин та заходили до дворів, співаючи святкових пісень з побажаннями добробуту господарям.

Церковні служителі вважали колядування язичницьким звичаєм та засуджували його. З часом колядування не зникло, але колядників стало менше і вони навідують лише друзів, родичів та близьких сусідів.

За часів Радянського Союзу Святий Вечір, так само, як і Різдво, був забороненим святом. Релігійна складова для влади була неприйнятною, тож її замінили на святкування Нового Року, яке мало в собі деякі різдвяні атрибути, наприклад, ялинку. Та народ все одно зберіг прадавні традиції, і Святвечір не переставав бути урочистою, важливою подією для людей і в селах, і в містах.

Після здобуття незалежності в нашій країні Різдво — офіційне свято, а Святий Вечір — важлива й незмінна частина цієї події. У липні 2023 року Верховна Рада України прийняла закон про перенесення Різдва з 7 січня на 25 грудня.

Віряни займаються благодійністю, допомагають нужденним, ходять на церковні служби та прикрашають житло.

Зазвичай прибиранням оселі до свята займається вся родина. Встановлюють ялинку, вішають різдвяні вінки з хвойних гілочок, готують святкові подарунки.

Надвечір 24 грудня родини збираються разом та очікують на появу першої зірки. Вона є символом власне Вифлеємської зірки, що вказала шлях до Ісуса мудрецям з подарунками. Потім усі сідають за святковий стіл.

Спершу читають Євангельський уривок та заспівують першу колядку. За тим всі родичі повинні скуштувати різдвяну облатку — прісний хлібець, який розділяють на частини. Цей хліб освячується в церкві під час Адвенту та є символом прийдешнього свята. На столі — дванадцять пісних страв, а під скатертиною – сіно, як символ ясел, де лежав новонароджений Ісус.

Подарунки дарують один одному саме у Святвечір — вони є символом дарів, що принесли немовляті Ісусу древні мудреці.

Коли годинник показує північ, люди відкривають вікна, щоб дух Різдва увійшов в оселю.

Під кінець Святвечора родини збираються до церкви на святкове богослужіння. Це означає, що Різдво нарешті настало.

#історія #події
Сяйво прогресу: Як Едвард Джонсон врятував ялинки від вогню.
​22 грудня 1882 року в одному з будинків Нью-Йорка сталося справжнє різдвяне диво, яке назавжди змінило наші зимові свята. Едвард Джонсон, талановитий винахідник та права рука легендарного Томаса Едісона, вперше прикрасив ялинку електричними лампочками. До цього моменту святкове дерево було не лише символом радості, а й справжньою пожежною загрозою, адже на гілки встановлювали звичайні воскові свічки. 🔥

​Джонсон власноруч зібрав гірлянду з 80 маленьких червоних, білих та синіх ламп, розміром з волоський горіх. Щоб вразити публіку ще більше, він поставив ялинку на обертову підставку, яку приводив у рух електродвигун. Сусіди та журналісти були приголомшені: дерево сяяло, переливалося кольорами та крутилося, створюючи магічний ефект, який раніше неможливо було навіть уявити. 🎄

​Цікаво, що спочатку цей винахід сприйняли як дорогу іграшку для багатіїв. Вартість перших гірлянд була космічною, а для їх підключення часто був потрібен персональний електрик. Газети того часу писали про це як про неймовірний атракціон, але минуло кілька десятиліть, перш ніж електричні вогні стали доступними кожній родині. Едвард Джонсон фактично започаткував еру безпечного Різдва, подарувавши нам можливість насолоджуватися сяйвом свят без ризику спалити будинок. ✨

​Сьогодні, коли ми купуємо розумні LED-гірлянди, якими можна керувати зі смартфона, варто згадати ті перші 80 лампочок у вітальні Джонсона. Саме вони перетворили зимову темряву на затишну казку, яка щороку об’єднує нас навколо святкового вогню. Це був момент, коли технологія зустрілася з магією і залишилася з нами назавжди. 💡

Ювелірні прикраси.