#поезія
Заший, мені, мамо під нитку, що стелиться на полотно,
Барвінку, терпкої м’яти і лісового рясту.
Я вберу вишиванку під камуфляжне сукно,
Аби мені не давала в землю холодну впасти.

Заший мені, мамо, під нитку серце своє сумне,
Серце твоє велике, вимучене війною,
Що в бою затяжному оборонить мене,
У найчорнішім пеклі битиметься зі мною.

Заший мені, мамо, під нитку теплу твою любов,
Ночі твої безсонні, очі твої безслізні.
Як би я не втомився, скільки б верст не пройшов,
Буде мене тримати, як присяга Вітчизні.

Заший мені, мамо, під нитку і глибше іще заший
Свою материнську ніжність, заший мені попід шкіру.
І я повернуся до тебе, утомлений і живий,
Тримаючись, як за нитку, за материнську віру.

Мар'яна Савка

https://www.kplavra.kyiv.ua/en/18-March-vystavkova-diyalʹnistʹ-70-r...
Художники Олександр та Володимир Масики.
#мистецтво
#культура
#ПечерськаЛавра
#AlexanderMasyk https://uk.wikipedia.org/wiki/Масик_Олександр_Володимирович
Виставка «Архітектурний ансамбль Києво-Печерського історико-культурного заповідника» існувала протягом 15 років, з 1975 по 1990 рік. За цей час мільйони людей мали можливість відвідати виставку та ознайомитися з історією архітектурного ансамблю Києво-Печерської лаври з моменту її заснування в XI столітті.

"У другому залi панорама «велике темперне полотно 17 м2 – «Архітектурний ансамбль Києво-Печерської лаври другої половини XII століття». Його розписали Володимир та Олександр Масик і він займав майже всю північну стіну зали»...
«Сьомий зал був прикрашений діорамою 15 м2 під назвою «Архітектурний ансамбль Києво-Печерської лаври кінця XVIII століття. Вид з Видубицького монастиря». Цей твір мистецтва був створений членами родини Масика, а саме її батьком та сином, Олександром Масиком."

Архітектурний ансамбль Києво-Печерської лаври 11 – 12 ст.
Автори: художники Масик Олександр Володимирович (нар. 1946) та Масик Володимир Ілліч (нар. 1917).
Панно. 1974-1975. Темпера. 17 м2. Державний історико-культурний заповідник «Києво-Печерська лавра».
Панорама високого правого берега Дніпра включає в себе Києво-Печерську лавру, що складається з трьох комплексів: монастиря на верхній території, а також монастирів Ближніх і Дальніх печер на нижній території. Кожен із них оточений стінами: печери – дерев’яними, а верхня частина – кам’яними, збудованими в кінці XII ст. Мурованими спорудами верхньої території є також Успенський собор (1072-1076) і Троїцька надбрамна церква (1106-1108). Праворуч від Лаври лежить князівське село Берестове, де знаходився заміський князівський замок і церкви – Апостолів та Спаська. Нижче й праворуч від Берестового урочища – урочище Угорське, де, за переказами, був похований князь Аскольд і де літописний Олма поставив Миколаївську церкву.
Джерело: Крізь віки: Київ в образотворчому мистецтві 12 – 20 ст. – К.: Мистецтво, 1982 р., № 30.
Діорама, створена Володимиром Масиком та Олександром Масиком (Alexander Masyk) приблизно у 1974–1975 роках, зображує Києво-Печерську лавру кінця XVIII століття з точки зору Видубицького монастиря. Вона була частиною експозиції «Архітектурний ансамбль Києво-Печерського історико-культурного заповідника» (1975–1990).

#виставки
Відкриття виставки Давида Бурлюка "Символи".
11 червня о 19:00 в Vakulenko Art Consulting відбудеться відкриття виставки живопису Давида Бурлюка "Символи". Бурлюк — український художник, футурист і поет. Його мистецтво — це багатошарова мова кольору, форми й знаків. На виставці “Бурлюк. Символи” представлені понад 30 рідкісних робіт із приватних колекцій: натюрморти, пейзажі, сцени з сільського життя. Кожне полотно — це не лише зображення, а простір смислів. Люлька, птах, човен, квіти, пляшка, собака — символи, що повторюються, перетворюючись на алюзії, жарти, спогади.

Виставка триватиме до 27 липня за адресою м. Київ, вул. Костьольна, 8. Вхід вільний

#поезія
ІЗ СЕМИ КРИНИЦЬ ВОДИЧЕНЬКА

Із семи криниць водиченька,
із семи полів пшениченька.
Випікала коровай.
Небо вабило зірницями
і шмагало блискавицями
молодого серця плай.

У семи світах шукала я,
на семи вітрах здолала я
до кохання довгий шлях.
Твого поля стану жницею,
твоїх мрій легких жар-птицею
чи зорею в небесах.

Де блукала ніч примарою
й випасала сни отарою --
сонця тенькає струна.
Відлітають дні хмаринками
і румовище* піщинками
зносить річки бистрина.

За основу -- неба хвилечки,
а пітканням -- срібні зірочки.
Доля ткала полотно.
Я довіку вишиватиму
візерунками багатими,
осяйними, як зерно.

Митці України...💙💛 Ілля Штільман (1902–1966). "Яблуневий сад". 1965, Полотно, олія. Колекція Національного художнього музею України (Київ).🌸🌞

Ілля Нісо́нович ШТІЛЬМАН (3 грудня 1902, Київ — 11 серпня 1966, Київ) — український художник-живописець і педагог. Заслужений діяч мистецтв, професор. Серед учнів Іллі Штільмана слід назвати: Т. Голембієвську, В. Сингаївського, В. Баринову-Кулебу, В. Гуріна, О. Лопухова, А. Пламеницького, В.Реунова, М. Вайнштейна, В. Одайника, І. Тартаковського, Г. Неледву.🎨🎨

#поезія
Ідеальна родина – зображення
На малюнку між посмішок стислих,
Наче шкіру, сльозу пересаджено,
Наче дату у втрачених числах,
Що у часі себе загубила.

Всі докупи – онуки і правнуки,
Перелітні птахи і ворони,
Наче гості всесвітнього саміту,
Що зібралися у Вавилоні –
Восьма брама Іштар на долоні.

У пастелі – ні краплі забруднення.
У мазках і розтягнутих барвах
Тільки поглядами, ледь відчутними,
Озирається страчена справжність,
Що сліди залишає назавжди.

Все було, відбулося ще засвітла,
Відбувалося в стінах і поза,
Розчинялися, чули і бачили,
Зігрівали теплом у морози,
Та життя – це нестримана проза.

Чорна крапка і вибух зсередини,
І назовні – загрози з повітря.
Полотном вони знову об'єднані,
Переплетеним витвором зійдуть,
Не зірватися щоб у підтримці.

Все пусте. Виявляється, труднощі,
Що здавалися зливами з криком,
Стали зведеним випуклим куполом,
Що за звичкою й досі, як блискіт.
Металевий оточує присмак.

Перервався зв'язок із молодшими.
«У полоні вони, їх не вбито», –
Так бабуся говорить до кожного,
Із довірою, несамовито.
Молитвами вона через сито…

Сипле, сипле вона зауваження
Своїм голосом лагідно-сиплим.
Наче шкіру, сльозу пересаджено,
Та сльоза просочилась у жили
І зв’язок із життям загубила.

Оксана Мовчан

Скарби музеїв України: Катерина Білокур. «Тихий вечір на землю сходить». Кінець 1940-х. Полотно, олія. 49 х 49 см. Яготинська картинна галерея (Київська обл.).🎨

Білоку́р Катерина Василівна (1900 — 1961) — українська художниця, майстер народного декоративного живопису, представниця «наївного мистецтва». Входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.

#сади #рослини
Півонії в Ботсаду — квітковий рай у самому серці Києва!
Київ у травні — це справжня казка... І немає кращого способу відчути її, ніж прогулянка серед розкішних півоній у Ботанічному саду

Зараз ботсад імені М.М. Гришка — мов живописне полотно: десятки відтінків — від пудрового до винного — розквітають водночас, створюючи захопливу феєрію. Ці квіти не просто прикрашають простір — вони дарують натхнення, тепло та безмежний спокій.

Півонії цвітуть недовго, тож не проґав свій шанс!

📍 Локація: Нац. ботанічний сад, вул. Садово-Ботанічна, 1

🕗 Час роботи: щодня з 08:30 до заходу сонця
Вхід платний, але кожна гривня — заради естетичного вибуху

Візьми камеру, зручне взуття й хорошу компанію — і вирушай на зустріч весні

Митці України...💙💛 Віктор Іванович МАТЮШЕНКО. «Стоги», 1973. Полотно, олія. 70x80 см. 🎨

Віктор Матюшенко (1925, Дніпропетровськ - 1984, там само) – один з найбільш ліричних пейзажистів Придніпров'я. Закінчив Дніпропетровське художнє училище у 1951 році. Жив і працював у Дніпропетровську. Член Спілки художників з 1969 року. Нагороджений Грамотою секретаріату правління Спілки художників України за відмінну роботу, медаллю меморіалу ім. А. Куїнджі (1964).

1. Якщо ви йдете крізь пекло – ідіть, не зупиняючись.
2. У тебе є вороги? Добре. Отже, в своєму житті ти щось колись відстоював.
3. Будь-яка криза – це нові можливості.
4. Розумна людина не робить сама всі помилки – вона дає шанс й іншим.
5. Найкращий аргумент проти демократії – п’ятихвилинна розмова з середнім виборцем.
6. Успіх – це здатність крокувати від однієї невдачі до іншої, не втрачаючи ентузіазму.
7. Сокіл високо піднімається, коли летить проти вітру, а не за вітром.
8. Дурний той чоловік, який ніколи не змінює своєї думки.
9. Вроджена вада капіталізму – нерівний розподіл благ; вроджена гідність соціалізму — рівний розподіл злиднів.
10. Коли орли мовчать, базікають папуги.
11. Влада – це наркотик. Хто спробував хоч раз — отруєний нею назавжди.
12. Протягом свого життя кожній людині доводиться спіткнутися зі своїм «великим шансом». На жаль, більшість із нас просто піднімається, обтрушується і йде далі, ніби нічого й не сталося.
13. Не бажайте здоров’я і багатства, а бажайте удачі, бо на Титаніку всі були багаті і здорові, а з удачею виявилися одиниці!
14. Брехня встигає обійти півсвіту, поки правда одягає штани.
15. Політика настільки ж захоплювальна і небезпечна, як війна. У війні вас можуть убити лише раз, в політиці багато разів.
16. Мої смаки прості. Я легко задовільняюсь найкращим.
17. Хочете, щоб у суперечці ваше слово було останнім? Скажіть опоненту «Мабуть, Ви маєте рацію».
18. Велику перевагу одержує той, хто досить рано зробив помилки, на яких можна вчитися.
19. Люди чудово вміють зберігати таємниці, яких не знають.
20. Я люблю свиней. Собаки дивляться на нас знизу вгору, кішки – зверху вниз. Лише свині дивляться на нас як на рівних.
21. Війна – це коли за інтереси інших гинуть зовсім безвинні люди.
22. Найбільший урок життя в тому, що і дурні бувають праві.
23. Набагато краще підкупити людину, ніж вбити її, та й бути підкупленим куди краще, ніж убитим.
24. Легше керувати нацією, ніж виховувати чотирьох дітей.
25. Ми живемо в епоху великих подій і маленьких людей.
26. Від дерев’яних черевиків до дерев’яних черевиків – шлях в чотири покоління: перше покоління наживає, друге – примножує, третє – тринькає, четверте – повертається на фабрику.
27. Нічим так не завоюєш авторитету, як спокоєм.
28. Американці завжди знаходять єдине вірне рішення. Після того, як перепробують всі інші.
29. У важкі для країни часи значення міфів важко переоцінити.
30. Вчіть історію, вчіть історію. В історії знаходяться всі таємниці політичної далекоглядності.
31. Найкращий спосіб зіпсувати відносини – це почати з’ясовувати їх.
32. Мета парламенту – замінити кулачні бої словесними.
33. Коли двоє чубляться – виграє третій.
34. Якщо вбити вбивцю, кількість вбивць не зміниться.
35. Песиміст бачить труднощі в кожній можливості; оптиміст бачить можливість в кожній труднощі.
36. Ви ніколи не дійдете до місця призначення, якщо будете кидати камені в кожного пса, який гавкає.
37. Народ, який забув своє минуле, втратив своє майбутнє.
38. Навіть найсліпучішого світла не буває без тіні.
39. Я – оптиміст. Не бачу особливої користі бути чимось ще.
40. Жодна зірка не засяє, поки не знайдеться людина, яка буде тримати ззаду чорне полотно.
***Вінстон Черчилль
Одного разу під час виступу одна журналістка запитала політика:
– Невже Вам не приємно усвідомлювати, що щоразу, коли ви виступаєте з промовою, зал забитий напхом?
На що Вінстон Черчилль відповів:
– Приємно, і навіть дуже, але щоразу, коли я бачу повний зал, я не можу не думати про те, що, якби я не виголошував промову, а піднімався на ешафот, глядачів зібралося б удвічі більше.