• ВІД ДАВНИНИ ДО СУЧАСНОСТІ

    Заручини - заключний етап сватання, обрядове закріплення згоди на шлюб. Це перший передвесільний обряд, набував законної чинності. На заручини до молодої приходили разом із молодим його батьки й родичі. Усі сідали до столу, а молодих виводили на посад. Старший староста накривав рушником хліб, клав на нього руку дівчини, зверху - руку хлопця й перев'язував їх рушником. Після цього ритуалу молода перев'язувала старостів рушниками, а всіх присутніх обдаровувала хустками, полотном або сорочками. У Карпатах цей ритуал здійснювала мати дівчини: вона обсипала молодих пшеницею та білою вовною й подавала мед, котрий символізував єдність молодих та їхніх родичів. Після усіх церемоній дівчина й хлопець вважалися заручиними, відтепер не мали права відмовитися від шлюбу. Спроба цього вважалася за безчестя. На ознаку того, що дівчина й хлопець засватані, вони отримували певні атрибути: наречений - барвінкову квітку, наречена - червону стрічку в косах або квітку.

    З відривного календаря "Криниченька" за 4 липня.
    ----------
    ВІД ДАВНИНИ ДО СУЧАСНОСТІ Заручини - заключний етап сватання, обрядове закріплення згоди на шлюб. Це перший передвесільний обряд, набував законної чинності. На заручини до молодої приходили разом із молодим його батьки й родичі. Усі сідали до столу, а молодих виводили на посад. Старший староста накривав рушником хліб, клав на нього руку дівчини, зверху - руку хлопця й перев'язував їх рушником. Після цього ритуалу молода перев'язувала старостів рушниками, а всіх присутніх обдаровувала хустками, полотном або сорочками. У Карпатах цей ритуал здійснювала мати дівчини: вона обсипала молодих пшеницею та білою вовною й подавала мед, котрий символізував єдність молодих та їхніх родичів. Після усіх церемоній дівчина й хлопець вважалися заручиними, відтепер не мали права відмовитися від шлюбу. Спроба цього вважалася за безчестя. На ознаку того, що дівчина й хлопець засватані, вони отримували певні атрибути: наречений - барвінкову квітку, наречена - червону стрічку в косах або квітку. З відривного календаря "Криниченька" за 4 липня. ----------
    1
    135переглядів
  • ВІД ДАВНИНИ ДО СУЧАСНОСТІ

    Заручини - заключний етап сватання, обрядове закріплення згоди на шлюб. Це перший передвесільний обряд, набував законної чинності. На заручини до молодої приходили разом із молодим його батьки й родичі. Усі сідали до столу, а молодих виводили на посад. Старший староста накривав рушником хліб, клав на нього руку дівчини, зверху - руку хлопця й перев'язував їх рушником. Після цього ритуалу молода перев'язувала старостів рушниками, а всіх присутніх обдаровувала хустками, полотном або сорочками. У Карпатах цей ритуал здійснювала мати дівчини: вона обсипала молодих пшеницею та білою вовною й подавала мед, котрий символізував єдність молодих та їхніх родичів. Після усіх церемоній дівчина й хлопець вважалися заручиними, відтепер не мали права відмовитися від шлюбу. Спроба цього вважалася за безчестя. На ознаку того, що дівчина й хлопець засватані, вони отримували певні атрибути: наречений - барвінкову квітку, наречена - червону стрічку в косах або квітку.

    З відривного календаря "Криниченька" за 4 липня.
    ----------
    ВІД ДАВНИНИ ДО СУЧАСНОСТІ Заручини - заключний етап сватання, обрядове закріплення згоди на шлюб. Це перший передвесільний обряд, набував законної чинності. На заручини до молодої приходили разом із молодим його батьки й родичі. Усі сідали до столу, а молодих виводили на посад. Старший староста накривав рушником хліб, клав на нього руку дівчини, зверху - руку хлопця й перев'язував їх рушником. Після цього ритуалу молода перев'язувала старостів рушниками, а всіх присутніх обдаровувала хустками, полотном або сорочками. У Карпатах цей ритуал здійснювала мати дівчини: вона обсипала молодих пшеницею та білою вовною й подавала мед, котрий символізував єдність молодих та їхніх родичів. Після усіх церемоній дівчина й хлопець вважалися заручиними, відтепер не мали права відмовитися від шлюбу. Спроба цього вважалася за безчестя. На ознаку того, що дівчина й хлопець засватані, вони отримували певні атрибути: наречений - барвінкову квітку, наречена - червону стрічку в косах або квітку. З відривного календаря "Криниченька" за 4 липня. ----------
    134переглядів
  • Доброго ранку! ☕️
    Нехай цей день розгорнеться перед тобою, як чисте полотно талановитого художника, а ти станеш тим, хто розфарбує його найяскравішими фарбами радості та успіху.✏️🎨🤸
    Доброго ранку! ☕️Нехай цей день розгорнеться перед тобою, як чисте полотно талановитого художника, а ти станеш тим, хто розфарбує його найяскравішими фарбами радості та успіху.✏️🎨🤸
    1
    148переглядів
  • Figma додала кодові шари безпосередньо на спільне полотно — команди можуть клонувати репозиторії та переносити структуру з коду в дизайн-шари. Платформа тепер підтримує анімації, переходи та 3D-трансформації без необхідності використовувати стороннє програмне забезпечення. ШІ-асистент отримав інтеграції з Notion, Granola, Excel і GitHub, а також функцію створення власних плагінів через текстові запити. https://channeltech.space/services/figma-code-layers-ai-update/
    Figma додала кодові шари безпосередньо на спільне полотно — команди можуть клонувати репозиторії та переносити структуру з коду в дизайн-шари. Платформа тепер підтримує анімації, переходи та 3D-трансформації без необхідності використовувати стороннє програмне забезпечення. ШІ-асистент отримав інтеграції з Notion, Granola, Excel і GitHub, а також функцію створення власних плагінів через текстові запити. https://channeltech.space/services/figma-code-layers-ai-update/
    CHANNELTECH.SPACE
    Figma дозволила працювати з кодом і анімаціями в одному місці – Channel Tech
    Figma додала кодові шари, підтримку анімацій і нові ШІ-функції. Асистент тепер підключається до Notion, GitHub та Excel. Деталі оновлення.
    1
    213переглядів 1 Поширень
  • ℹ️ Микола Івасюк: Художник, який намалював тріумф Хмельницького та отримав за це кулю від НКВС.


    Коли ми дивимося на величні історичні картини з козаками, нам здається, що їхні автори жили в якійсь іншій, романтичній епосі. Але творець найвідомішого полотна про Богдана Хмельницького жив серед нас, ходив вулицями Києва та Львова і заплатив найвищу ціну за те, що наважився повернути українцям їхню велич.


    Микола Іванович Івасюк (1865-1937) - один із найталановитіших українських художників-істориків, майстер батального живопису, чиї картини купували європейські колекціонери, і чиє життя цинічно обірвала радянська каральна машина.


    ☑️ Буковинський самородок, якого помітив цісар.


    Микола народився в місті Заставна на Буковині в родині теслі. Хлопець із дитинства мав феноменальний хист до малювання. Коли він навчався у чернівецькій гімназії, його малюнки побачив відомий професор Юстин Пігуляк і зрозумів: перед ним геній.


    Бідна родина не мала грошей на навчання сина, але талант пробив собі дорогу. Івасюк вступає до престижної Віденської академії мистецтв. Його випускна робота була настільки вражаючою, що сам імператор Австро-Угорщини Франц Йосиф I призначив молодому українцю стипендію, а згодом навіть особисто купив одну з його картин. Далі був Мюнхен, де Івасюк здобув славу одного з найкращих баталістів Європи. Перед ним відкривалися двері найкращих галерей світу, але він марив Україною.


    ☑️ Справа всього життя: 20 років заради однієї картини.

    Головною пристрастю Івасюка було козацтво. Перебуваючи в Мюнхені, він починає роботу над своїм абсолютним шедевром - монументальною картиною "В’їзд Богдана Хмельницького до Києва".


    Художник підійшов до справи як прискіпливий історик. Він роками вивчав тогочасний одяг, зброю, архітектуру, їздив на Хортицю та в Київ, щоб зробити замальовки місцевості. Він шукав натурників по всій Галичині та Буковині, щоб обличчя козаків виглядали живими й характерними. Загалом робота над цим гігантським полотном (розміром 4 на 6 метрів) тривала майже двадцять років - з 1892 по 1912 рік. Коли картину вперше виставили у Львові, люди годинами стояли в чергах, а дехто просто плакав від гордості за свою історію.


    ☑️ Козацькі марки та пастка від більшовиків.


    Микола Івасюк був не просто художником, а й патріотом-практиком. Коли у 1918 році постала Українська Народна Республіка, уряд згадав про авторитетного митця. Івасюку доручили створити дизайн перших державних поштових марок України. Він намалював розкішну серію з малюнками Хмельницького, Полуботка, Шевченка та козацьких хат. Марки навіть встигли надрукувати у Відні, але через прихід більшовиків вони так і не увійшли в широкий обіг, ставши сьогодні мрією будь-якого філателіста.


    Після поразки УНР Івасюк залишається жити на Буковині та в Галичині. Але радянська влада у 1920-х роках починає тонку гру: оголошує політику "українізації" та заманює відомих діячів культури назад. Більшовики обіцяли Івасюку повну творчу свободу, професорську посаду в Академії мистецтв і фінансування. Художник повірив. У 1926 році він разом із родиною переїжджає до радянського Києва.


    ☑️ Трагічний фінал: як нищили велич.


    Пастка зачинилася швидко. Жодної кафедри Івасюку не дали - його тримали на дрібних підробітках, змушували малювати плакати та портрети радянських вождів. Його велична картина про Хмельницького та козацькі сюжети дратували радянських ідеологів, адже вони пробуджували в українцях "небезпечний" патріотизм.


    У 1937 році, у самий розгар сталінського Великого терору, 72-річного, майже глухого художника заарештували у його київській квартирі. НКВС звинуватило літнього митця у шпигунстві на користь німецької розвідки.


    Після жорстоких катувань, 11 листопада 1937 року Миколу Івасюка засудили до розстрілу. Вирок виконали 25 листопада у підвалах київського НКВС, а тіло художника таємно вивезли та закопали у братській могилі в Биківнянському лісі. Його ім'я викреслили з історії мистецтва на десятиліття.


    ☑️ Чому Микола Івасюк у нашому "Таємничому Архіві"?


    Ми розповідаємо про нього, бо Микола Івасюк - це людина, яка зафіксувала візуальний код нашої перемоги та козацької слави. Навіть коли радянська влада знищила самого художника, його грандіозна картина про Хмельницького вижила в запасниках (сьогодні вона прикрашає Національний художній музей України). Він віддав життя за право малювати українську історію, і наш обов'язок пам'ятати обличчя того, хто подарував нам образи наших героїв.


    #Ukrainian #person

    ℹ️ Микола Івасюк: Художник, який намалював тріумф Хмельницького та отримав за це кулю від НКВС. Коли ми дивимося на величні історичні картини з козаками, нам здається, що їхні автори жили в якійсь іншій, романтичній епосі. Але творець найвідомішого полотна про Богдана Хмельницького жив серед нас, ходив вулицями Києва та Львова і заплатив найвищу ціну за те, що наважився повернути українцям їхню велич. Микола Іванович Івасюк (1865-1937) - один із найталановитіших українських художників-істориків, майстер батального живопису, чиї картини купували європейські колекціонери, і чиє життя цинічно обірвала радянська каральна машина.☑️ Буковинський самородок, якого помітив цісар. Микола народився в місті Заставна на Буковині в родині теслі. Хлопець із дитинства мав феноменальний хист до малювання. Коли він навчався у чернівецькій гімназії, його малюнки побачив відомий професор Юстин Пігуляк і зрозумів: перед ним геній. Бідна родина не мала грошей на навчання сина, але талант пробив собі дорогу. Івасюк вступає до престижної Віденської академії мистецтв. Його випускна робота була настільки вражаючою, що сам імператор Австро-Угорщини Франц Йосиф I призначив молодому українцю стипендію, а згодом навіть особисто купив одну з його картин. Далі був Мюнхен, де Івасюк здобув славу одного з найкращих баталістів Європи. Перед ним відкривалися двері найкращих галерей світу, але він марив Україною.☑️ Справа всього життя: 20 років заради однієї картини. Головною пристрастю Івасюка було козацтво. Перебуваючи в Мюнхені, він починає роботу над своїм абсолютним шедевром - монументальною картиною "В’їзд Богдана Хмельницького до Києва". Художник підійшов до справи як прискіпливий історик. Він роками вивчав тогочасний одяг, зброю, архітектуру, їздив на Хортицю та в Київ, щоб зробити замальовки місцевості. Він шукав натурників по всій Галичині та Буковині, щоб обличчя козаків виглядали живими й характерними. Загалом робота над цим гігантським полотном (розміром 4 на 6 метрів) тривала майже двадцять років - з 1892 по 1912 рік. Коли картину вперше виставили у Львові, люди годинами стояли в чергах, а дехто просто плакав від гордості за свою історію.☑️ Козацькі марки та пастка від більшовиків. Микола Івасюк був не просто художником, а й патріотом-практиком. Коли у 1918 році постала Українська Народна Республіка, уряд згадав про авторитетного митця. Івасюку доручили створити дизайн перших державних поштових марок України. Він намалював розкішну серію з малюнками Хмельницького, Полуботка, Шевченка та козацьких хат. Марки навіть встигли надрукувати у Відні, але через прихід більшовиків вони так і не увійшли в широкий обіг, ставши сьогодні мрією будь-якого філателіста. Після поразки УНР Івасюк залишається жити на Буковині та в Галичині. Але радянська влада у 1920-х роках починає тонку гру: оголошує політику "українізації" та заманює відомих діячів культури назад. Більшовики обіцяли Івасюку повну творчу свободу, професорську посаду в Академії мистецтв і фінансування. Художник повірив. У 1926 році він разом із родиною переїжджає до радянського Києва.☑️ Трагічний фінал: як нищили велич. Пастка зачинилася швидко. Жодної кафедри Івасюку не дали - його тримали на дрібних підробітках, змушували малювати плакати та портрети радянських вождів. Його велична картина про Хмельницького та козацькі сюжети дратували радянських ідеологів, адже вони пробуджували в українцях "небезпечний" патріотизм. У 1937 році, у самий розгар сталінського Великого терору, 72-річного, майже глухого художника заарештували у його київській квартирі. НКВС звинуватило літнього митця у шпигунстві на користь німецької розвідки. Після жорстоких катувань, 11 листопада 1937 року Миколу Івасюка засудили до розстрілу. Вирок виконали 25 листопада у підвалах київського НКВС, а тіло художника таємно вивезли та закопали у братській могилі в Биківнянському лісі. Його ім'я викреслили з історії мистецтва на десятиліття.☑️ Чому Микола Івасюк у нашому "Таємничому Архіві"? Ми розповідаємо про нього, бо Микола Івасюк - це людина, яка зафіксувала візуальний код нашої перемоги та козацької слави. Навіть коли радянська влада знищила самого художника, його грандіозна картина про Хмельницького вижила в запасниках (сьогодні вона прикрашає Національний художній музей України). Він віддав життя за право малювати українську історію, і наш обов'язок пам'ятати обличчя того, хто подарував нам образи наших героїв.#Ukrainian #person
    1Kпереглядів
  • Чонгарський міст повністю виведено з ладу після повторного удару українських дронів у ніч на 9 червня


    Нагадуємо, перша атака 7 червня лише частково пошкодила дорожнє полотно в одному напрямку. Тепер же важливий логістичний шлях повністю паралізовано — «рух перекрито на тривалий час».


    📹: Центр мультидоменних операцій «Фаланга», 1 ОШП ім. Дмитра Коцюбайла та 475 ОШП «CODE 9.2.

    ✅Чонгарський міст повністю виведено з ладу після повторного удару українських дронів у ніч на 9 червняНагадуємо, перша атака 7 червня лише частково пошкодила дорожнє полотно в одному напрямку. Тепер же важливий логістичний шлях повністю паралізовано — «рух перекрито на тривалий час».📹: Центр мультидоменних операцій «Фаланга», 1 ОШП ім. Дмитра Коцюбайла та 475 ОШП «CODE 9.2.
    109переглядів 0Відтворень
  • ПОЄДНАЛИСЬ

    Ріпак ось і небо зійшлись на межі́
    І прапор разо́м утворили.
    То ж кожному з нас кольори не чужі,
    За них українців гнобили.

    Ріпак ось і небо з'єднались, зійшлись.
    Таке тільки в нас може бути.
    Не є випадковістю тк, що знайшлись,
    Не можна красу цю забути.

    Ріпак ось і небо – одне полотно,
    Яке нам нагадує прапор.
    Злили́сь кольори ці вже дуже давно,
    Й не роз'єднує їх навіть вихор.

    Ріпак ось і небо. Ці два кольори…
    Так вдало вони поєднались.
    Защо́раз в уяві це все відтвори,
    І нащадки щоб всім цим пишались.

    Ріпак ось і небо… І золото й синь…
    Чи можна придумать що краще?
    Такая краса – куди оком не кинь,
    Й для символіки це є найкраще.

    05.07.2019 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
    ПОЄДНАЛИСЬ Ріпак ось і небо зійшлись на межі́ І прапор разо́м утворили. То ж кожному з нас кольори не чужі, За них українців гнобили. Ріпак ось і небо з'єднались, зійшлись. Таке тільки в нас може бути. Не є випадковістю тк, що знайшлись, Не можна красу цю забути. Ріпак ось і небо – одне полотно, Яке нам нагадує прапор. Злили́сь кольори ці вже дуже давно, Й не роз'єднує їх навіть вихор. Ріпак ось і небо. Ці два кольори… Так вдало вони поєднались. Защо́раз в уяві це все відтвори, І нащадки щоб всім цим пишались. Ріпак ось і небо… І золото й синь… Чи можна придумать що краще? Такая краса – куди оком не кинь, Й для символіки це є найкраще. 05.07.2019 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
    209переглядів
  • ЛЮЦЕРНА І НЕБО

    Люцерна і небо зійшлись на межі
    І прапор разом утворили.
    Кольори мені рідні, вони не чужі…
    За них українців гнобили.

    Люцерна і небо воєдино зійшлись.
    Таке тільки в нас може бути.
    Недаремно вони у природі знайшлись,
    Не можна красу цю забути.

    Люцерна і небо – одне полотно,
    Яке нам нагадує прапор.
    Кольори поєднались ці дуже давно,
    Й не роз'єднує їх навіть вихор.

    Люцерна і небо…ці два кольори…
    Так вдало вони поєднались.
    Защораз в уяві це все відтвори,
    Й покоління щоб всім цим пишались.

    Люцерна і небо…золото й синь…
    Чи можна придумать що краще?
    Такая краса – куди оком не кинь,
    Й для символіки це є найкраще.

    05.07.2019 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
    ЛЮЦЕРНА І НЕБО Люцерна і небо зійшлись на межі І прапор разом утворили. Кольори мені рідні, вони не чужі… За них українців гнобили. Люцерна і небо воєдино зійшлись. Таке тільки в нас може бути. Недаремно вони у природі знайшлись, Не можна красу цю забути. Люцерна і небо – одне полотно, Яке нам нагадує прапор. Кольори поєднались ці дуже давно, Й не роз'єднує їх навіть вихор. Люцерна і небо…ці два кольори… Так вдало вони поєднались. Защораз в уяві це все відтвори, Й покоління щоб всім цим пишались. Люцерна і небо…золото й синь… Чи можна придумать що краще? Такая краса – куди оком не кинь, Й для символіки це є найкраще. 05.07.2019 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
    188переглядів
  • ЛЮЦЕРНА І НЕБО

    Люцерна і небо зійшлись на межі
    І прапор разом утворили.
    Кольори мені рідні, вони не чужі…
    За них українців гнобили.

    Люцерна і небо воєдино зійшлись.
    Таке тільки в нас може бути.
    Недаремно вони у природі знайшлись,
    Не можна красу цю забути.

    Люцерна і небо – одне полотно,
    Яке нам нагадує прапор.
    Кольори поєднались ці дуже давно,
    Й не роз'єднує їх навіть вихор.

    Люцерна і небо…ці два кольори…
    Так вдало вони поєднались.
    Защораз в уяві це все відтвори,
    Й покоління щоб всім цим пишались.

    Люцерна і небо…золото й синь…
    Чи можна придумать що краще?
    Такая краса – куди оком не кинь,
    Й для символіки це є найкраще.

    05.07.2019 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
    ЛЮЦЕРНА І НЕБО Люцерна і небо зійшлись на межі І прапор разом утворили. Кольори мені рідні, вони не чужі… За них українців гнобили. Люцерна і небо воєдино зійшлись. Таке тільки в нас може бути. Недаремно вони у природі знайшлись, Не можна красу цю забути. Люцерна і небо – одне полотно, Яке нам нагадує прапор. Кольори поєднались ці дуже давно, Й не роз'єднує їх навіть вихор. Люцерна і небо…ці два кольори… Так вдало вони поєднались. Защораз в уяві це все відтвори, Й покоління щоб всім цим пишались. Люцерна і небо…золото й синь… Чи можна придумать що краще? Такая краса – куди оком не кинь, Й для символіки це є найкраще. 05.07.2019 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
    176переглядів
  • ВКРАЇНСЬКИЙ ПРАПОР

    ВКРАЇНСЬКИЙ ПРАПОР – не просто полотно,
    Де поєдналось жовте і блакитне,
    Не просто це двоколірне рядно –
    Це небо неозоре й поле житнє.

    ВКРАЇНСЬКИЙ ПРАПОР –гордість ж бо яка,
    Це – стяг нашої неньки України,
    Стяг НЕЗАЛЕЖНОСТІ, не слуг й не кріпака!
    Й про нього українська пісня лине.

    ВКРАЇНСЬКИЙ ПРАПОР – ЄДНОСТІ ж бо стяг,
    Стяг ВОЛЕЛЮБНОСТІ вкраїнського народу,
    Він святості й висот своїх досяг
    І заслужив найвищу нагороду.

    ВКРАЇНСЬКИЙ ПРАПОР всюди майорить
    І на вітру він розвивається, мов хвиля,
    Над ним розкинулась небесная блакить,
    Під ним – земля свята й вкраїнцю мила.

    23.08.2019 р.
    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019
    ID: 1046268
    ВКРАЇНСЬКИЙ ПРАПОР ВКРАЇНСЬКИЙ ПРАПОР – не просто полотно, Де поєдналось жовте і блакитне, Не просто це двоколірне рядно – Це небо неозоре й поле житнє. ВКРАЇНСЬКИЙ ПРАПОР –гордість ж бо яка, Це – стяг нашої неньки України, Стяг НЕЗАЛЕЖНОСТІ, не слуг й не кріпака! Й про нього українська пісня лине. ВКРАЇНСЬКИЙ ПРАПОР – ЄДНОСТІ ж бо стяг, Стяг ВОЛЕЛЮБНОСТІ вкраїнського народу, Він святості й висот своїх досяг І заслужив найвищу нагороду. ВКРАЇНСЬКИЙ ПРАПОР всюди майорить І на вітру він розвивається, мов хвиля, Над ним розкинулась небесная блакить, Під ним – земля свята й вкраїнцю мила. 23.08.2019 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019 ID: 1046268
    271переглядів
Більше результатів