📢 До уваги жителів Бердянської міської територіальної громади! 📍За ініціативи начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області Миколи Матвієнка 19-20 березня 2026 року з 10:00 до 18:00 у філії інформаційно-ресурсного центру Бердянського району за адресою: м. Київ, вул. Дорогожицька, 15-А (станція метро «Дорогожичі»), буде здійснюватися прийом громадян фахівцем управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради. 📝 Під час прийому жителі Бердянської міської територіальної громади (м. Бердянськ, с. Азовське, с. Нововасилівка, с. Роза, с. Шовкове) матимуть змогу подати заяви про надання грошової допомоги згідно з міською Програмою соціального захисту «Територія турботи» за рахунок коштів міського бюджету. 🤝 Програма передбачає ряд заходів підтримки жителів громади з числа внутрішньо переміщених осіб: ✔️ військовослужбовців, які беруть участь у бойових діях; отримали поранення, контузії, каліцтво; звільнилися з полону; звільнилися з військової служби за станом здоров’я; ✔️ родин загиблих військових; ✔️ цивільних осіб у разі дороговартісного та тривалого лікування, звільнення з полону; ✔️ осіб, яким виповнилось 65 років та старше або мають інвалідність; ✔️ родини з дітьми для вирішення соціально-побутових питань, при народженні дитини; ✔️ сімей, які виховують дітей з інвалідністю; ✔️ осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи тощо. 📞  Детальні умови отримання допомоги, перелік необхідних документів та іншу додаткову інформацію можна отримати у фахівців управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради за номером телефону: 068-079-38-65. 📲 Для зручності громадян прийом буде здійснюватися за попереднім записом. Для запису на прийом пишіть у телеграм або вайбер за номером телефону: 068-079-38-65. https://t.me/Ukraineaboveallelse

День працівників житлово-комунального господарства і побутового обслуговування населення Щорічно третьої неділі березня Україна відзначає День працівників житлово-комунального господарства та побутового обслуговування. Професійну подію започаткував Леонід Кравчук 15 лютого 1994 року. Свято має за мету підвищення ініціативи робітників та подяку за старанну й кропітку щоденну працю. Житлово-комунальне господарство забезпечує якісні умови життя населення та здійснює постачання ресурсів. Побутове обслуговування забезпечує санітарно-гігієнічні потреби, виконує необхідні ремонтні роботи тощо.

#історія #речі 📜 Печатка: Глиняний підпис та бюрократія вічності 📜 Якщо ви думали, що бюрократія — це винахід сучасних чиновників у сірих кабінетах, то ви глибоко помиляєтеся. Бажання помітити щось як «своє» або «затверджене» переслідує людство з тих самих пір, як ми навчилися відрізняти свою корову від сусідської. Саме так з’явилася печатка — об’єкт, що перетворив звичайний відтиск на символ влади та юридичної сили. 🏺 Месопотамський «ролер» Забудьте про плоскі штампи. Давні шумери та вавилоняни були справжніми інноваторами: вони використовували циліндричні печатки. Це такий собі кам’яний валик із викарбуваним сюжетом (боги, бики, бородаті царі). Прокотив такий девайс по мокрій глині — і вуаля: перед вами ціла панорамна історія, яка водночас є вашим особистим підписом. Жодних підробок, адже вирізати ідентичний циліндр було складніше, ніж сьогодні зламати пароль від Wi-Fi. 💍 Перстень як пульт управління державою У Давньому Єгипті та Римі печатка «переїхала» на пальці. Перстень-печатка став не просто прикрасою, а портативним офісом. Ви могли бути напівголим у термах, але якщо на вашій руці був перстень, ви залишалися людиною, яка може оголосити війну або підписати смертний вирок. Саме звідси росте коріння середньовічного етикету цілування персня — ви виказували повагу не пальцям монарха, а тій самій печатці, що символізувала закон. 🕯️ Сургуч і таємниці під замком Середньовіччя принесло моду на сургуч та віск. Кожна поважна людина мала свій унікальний герб, який втискався в гарячу масу. Зламати таку печатку на листі було рівноцінно зламу приватної переписки в месенджері. Тільки замість блокування акаунта вас могли просто повісити. Критичний коментар: Побутує міф, що печатки на документах ставили, бо всі були неписьменні. Це лише частина правди. Навіть королі, що вміли писати, віддавали перевагу печатці, бо віск із відбитком мав «фізичну вагу» слова, яку неможливо було змити чи стерти. 🏢 Штамп як симптом епохи З приходом паперу та масового виробництва печатка стала плоскішою, але злішою. Чорнильні штампи XIX-XX століть стали інструментом контролю. «ЗАТВЕРДЖЕНО», «КОПІЯ ВІРНА», «СЕКРЕТНО» — ці слова, викарбувані на гумі, почали правити світом більше, ніж королівські скіпетри. ✨ Епілог: Відбитків більше немає? Сьогодні ми перейшли на цифрові підписи та QR-коди. Але в кожному «кліку» під ліцензійною угодою живе дух того самого шумера, який з гордістю котив свій кам’яний валик по мокрому шматку багнюки. Печатка — це наше вічне прагнення зафіксувати істину, навіть якщо вона слизька, як віск.

«Мабуть мене хтось сильно береже» Наталя разом з мамою та своїми улюбленцями: котами та собакою Тіббі проживають у сусідньому від місця влучання ракети будинку. Вибуховою хвилею її квартира зазнала серйозних пошкоджень. Господарка не постраждала, її 94-річна мати, за якою вона доглядає, також не постраждала, втім їй порекомендували побути в лікарні. Відео: Ґвара Медіа, Дар'я Левченко, Любов Ємець

#історія #факт «Тінь на сонячній скрипці»: Гірка любов Альберта Ейнштейна 🎻💔 ​Цюрихський політехнікум наприкінці XIX століття був місцем, де народжувалися не лише формули, а й доленосні союзи. Серед галасливих студентів виділялася пара: кучерявий, трохи недбалий Альберт та зосереджена сербка з кульгавістю та проникливим поглядом — Мілева Марич. Вона була єдиною жінкою на курсі теоретичної фізики, і саме вона стала першим справжнім інтелектуальним дзеркалом майбутнього генія. 🎓 ​Їхній роман був сплетінням пристрасті та диференціальних рівнянь. У листах Альберт захоплено писав: «Який я щасливий, що знайшов у тобі рівну собі істоту, таку ж сильну та самостійну, як і я сам». Але за лаштунками наукового тріумфу 1905 року — «року чудес», коли з’явилася теорія відносності — ховалася трагедія жінки, яка добровільно пішла в тінь. 🌑 ​Історики досі ведуть запеклі дискусії про те, наскільки значним був внесок Мілеви у математичне обґрунтування робіт Ейнштейна. Проте факти залишаються невблаганними: поки він підкорював світовий Олімп, вона боролася з побутом, виховувала дітей та переживала смерть першої, позашлюбної доньки, про яку світ дізнався лише через десятиліття. Коли Альберт отримав Нобелівську премію, він віддав усі гроші Мілеві — як борг за розлучення і, можливо, як мовчазне визнання її ролі в тому, що він став тим, ким став. 📜💵 ​Їхнє розлучення було жорстоким. Ейнштейн висунув Мілеві список умов, що більше нагадував тюремний регламент: вона мала вчасно подавати їжу, не очікувати на спільні прогулянки та негайно замовкати, коли він того вимагав. Жінка, яка колись разом із ним мріяла «осідлати промінь світла», перетворилася на тягар для людини, чия думка охоплювала Всесвіт, але не могла осягнути біль близької людини. ​Мілева Марич померла в самотності та забутті, витративши залишки нобелівських грошей на лікування сина, хворого на шизофренію. Вона залишилася лише приміткою у біографії великого фізика, хоча, можливо, без її математичної строгості та жертовності сонце Ейнштейна ніколи б не засяяло так яскраво. 🕯️📉

#історія #речі Уявіть собі епоху, коли чхнути в пристойному товаристві вважалося не ознакою застуди, а жестом вищого пілотажу та вишуканого смаку. Ласкаво просимо у XVIII століття — золоту еру кишенькової табакерки, предмета, який був для тогочасного джентльмена чимсь середнім між сучасним смартфоном та коштовним годинником. Табакерка — це не просто коробочка для подрібненого тютюну. Це була візитна картка, маніфест багатства та головний інструмент світського флірту. Процес виймання табакерки з кишені перетворювався на міні-виставу: легке клацання кришки, витончений жест пальцями, елегантне піднесення дрібки порошку до ніздрів… і, нарешті, той самий кульмінаційний «апчхи!», що ставив крапку в інтелектуальній бесіді. ✨ Естетика в кишені: Матеріали: Якщо ви були просто багаті, ваша табакерка була зі срібла. Якщо ви були непристойно багаті — із золота, інкрустована емаллю, перламутром або черепаховим панциром. Деякі екземпляри коштували дорожче за невеликий маєток разом із кріпаками. Секретні опції: Існували табакерки з подвійним дном (для любовних записок), із вбудованими музичними механізмами або навіть із мініатюрними годинниками. Це був гаджет «все в одному» задовго до появи силіконової долини. Цікаво, що церква спочатку намагалася боротися з цією модою, називаючи нюхання тютюну «сухою пиятикою». Папа Урбан VIII навіть погрожував відлученням кожному, хто наважиться чхнути в храмі. Але мода виявилася сильнішою за догми: вже через століття священики самі замовляли табакерки з біблійними сюжетами на кришках. 📜 Побутує міф, що табакерки зникли, бо люди раптом усвідомили шкоду тютюну. Насправді їх «вбили» папіроси. Світ прискорився, і на довгі церемонії з відкриванням золотих коробочок просто не залишилося часу. Ми проміняли розкішний ритуал на швидкий перекур, втративши при цьому можливість витончено чхнути в обличчя вічності. Сьогодні ці предмети розкоші припадають пилом у музеях, нагадуючи нам про часи, коли навіть шкідлива звичка мала виглядати як справжній витвір мистецтва. 💎🌬️

Україні вдалося відновити третину потужностей, зруйнованих російськими атаками, - Шмигаль «Україна пройшла найскладнішу зиму в історії незалежності. Попри масовані обстріли росії та низькі температури, наша енергосистема витримала», - повідомив міністр енергетики Денис Шмигаль. За його словами, з жовтня 2025 року росія пошкодила понад 9 ГВт генераційних потужностей ТЕС, ТЕЦ та ГЕС. Наразі після атак вдалося частково відновити 3,5 ГВт. До Фонду підтримки енергетики залучили €691,45 млн. А енергетичний портфель налічує вже 55 інвестиційних проєктів на суму близько 1 трлн грн. Отримали за цей час 114 вантажів обладнання вагою 1713,2 тонн. При цьому збережено пільгову ціну на електроенергію та газ для побутових споживачів. Вже зараз розпочали підготовку до наступного опалювального сезону. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни

#історія #постаті Пророк «магічного реалізму»: Габрієль Гарсія Маркес і його нескінченна самотність 🇨🇴✨ Мало кому вдається створити цілий всесвіт, який відчувається реальнішим за випуски новин. 6 березня 1927 року в містечку Аракатака народився Габрієль Гарсія Маркес, якого друзі та мільйони читачів називали просто «Габо». ✍️🎭 Чому його постать стала ключовою для літератури XX століття? Макондо — дзеркало світу. Описане ним вигадане містечко Макондо стало символом не лише Колумбії, а й усієї Латинської Америки з її нескінченними війнами, пристрастями та дивами. Його шедевр «Сто років самотності» перекладено майже всіма мовами світу, а перший наклад розлетівся як гарячі пиріжки за лічені дні. 🏚️🌀 Коріння в казках бабусі. Свій унікальний стиль Маркес запозичив у бабусі Транкіліни. Вона розповідала про привидів, передвістя та неймовірні події з абсолютно незворушним обличчям, наче це звичайні побутові речі. Саме це стало основою «магічного реалізму»: де дощ із жовтих квітів або людина, що здіймається в небо, є такою ж реальністю, як сніданок. 👵 Журналіст за покликанням. Маркес завжди вважав себе насамперед журналістом. Його романи тримаються на залізобетонних фактах і деталях, які він збирав роками. Він казав, що в його книгах немає жодного рядка, який би не мав реального підґрунтя. 📰🖋️ Нобелівський тріумф. У 1982 році він отримав Нобелівську премію з літератури «за романи та оповідання, в яких фантастичне і реалістичне поєднуються в багатогранному світі уяви, що відображає життя і конфлікти континенту». На церемонію він прийшов не у фракі, а в традиційному колумбійському костюмі «лікві-ліку», демонструючи вірність своєму корінню. 🏆🇨🇴 Маркес навчив нас, що самотність — це не вирок, а частина людської природи, а любов — єдина сила, здатна зупинити колесо фатальної історії. Його твори — це подорож туди, де межа між сном і реальністю розмивається назавжди. 🦋❤️

#історія #постаті П’єр Паоло Пазоліні: Єретик, поет і «незручний» геній 🎬 Сьогодні, 5 березня, виповнюється 104 роки від дня народження П’єра Паоло Пазоліні (1922–1975). Якщо ви шукаєте в історії кіно постать, яка б одночасно була християнином-марксистом, поетом-провокатором і найзапеклішим критиком споживацтва, то це Пазоліні. Він був «незручним» для всіх: для церкви, для уряду, для комуністів і навіть для власних шанувальників. 🇮🇹 Кіно як священний реалізм 🎥 Пазоліні прийшов у кіно з літератури, і це відчувається в кожному кадрі. Він не просто знімав фільми — він створював візуальні притчі. Обличчя з вулиці: Він терпіти не міг професійних акторів із їхньою «навченою» мімікою. У своїх головних шедеврах, як-от «Євангеліє від Матвія», він знімав звичайних селян, робітників і навіть власну матір (у ролі літньої Марії). Його кадри нагадують ожилі картини Караваджо чи Джотто. 🖼️ Трилогія життя: Він оспівував людську тілесність і радість буття в «Декамероні», «Кентерберійських оповіданнях» та «Квітці тисяча й однієї ночі», намагаючись протиставити щирість минулого фальші сучасної «пластикової» культури. 🌹 Скептичний погляд: Смерть, яка стала таємницею століття 🔍 Життя Пазоліні обірвалося трагічно і жорстоко у 1975 році на пляжі в Остії. Його тіло було понівечене власним автомобілем. Офіційна версія про «випадкову сварку з молодиком» досі викликає величезні сумніви у дослідників. ⚖️ Конспірологія чи політика? Пазоліні був небезпечним. Він писав гострі статті про корупцію італійських еліт та зв'язки нафтових магнатів із фашистами. Багато хто вірить, що це було політичне вбивство, замасковане під побутовий конфлікт. Пазоліні загинув саме тоді, коли став «совістю нації», яка занадто голосно кричала про правду. Чому його важливо пам’ятати? 🤔 Пророк антиспоживацтва: Пазоліні ще пів століття тому передбачив, що телебачення та культура споживання знищать самобутність народів ефективніше, ніж це робили диктатори. Він називав це «новим фашизмом». 📺 Пошук сакрального: Навіть будучи атеїстом, він шукав божественне у всьому — у бідних кварталах Риму, у погляді селянина, у давніх міфах. Його останній фільм «Сало, або 120 днів Содому» досі вважається одним із найважчих для перегляду в історії людства. Пазоліні хотів, щоб глядачеві було боляче, щоб той нарешті прокинувся. 🧠💥

#дати #свята Конон Городник: Коли свята традиція зустрічається з агротехнологіями 🌱 Сьогодні, 5 березня, за новоюліанським календарем ми вшановуємо пам’ять святого мученика Конона Ісаврійського. В українському народному побуті цей день отримав назву Конон Городник. Це той самий момент у році, коли релігійний суворий дух поступається місцем практичному селянському прагматизму. 🥕 Якщо ви думали, що «тайм-менеджмент» вигадали в Кремнієвій долині, то ви просто не чули про Конона. Наші предки вірили: саме цього дня потрібно офіційно відкривати городній сезон, навіть якщо на вулиці ще лежить сніг або земля нагадує бетон. ❄️ Чому Конон — «Городник»? 🧐 Святий Конон жив у III столітті в Ісаврії (сучасна Туреччина). Він був простою людиною, яка займалася городництвом і вела тихе, праведне життя. Проте в Україні його постать трансформувалася в головного патрона всіх, хто має справу із землею. 🧺 Ритуальне копання: Існувала непохитна традиція: на Конона треба обов’язково хоча б тричі вдарити лопатою по землі або символічно перекопати невеличку ділянку. Вважалося, що це гарантує врожай і захищає городину від засухи чи шкідників. ⛏️ Замовляння на врожай: Копаючи землю, господарі примовляли: «На Конона на город завітай, щоб був добрий урожай». Це був своєрідний психологічний контракт із природою перед початком великої роботи. 🌾 Захист від черв’яків: На Конона також «виживали» з городу комах та гризунів. Для цього викопували три невеликі ямки, присвячуючи їх засусі, хробакам та морозу — вважалося, що після такого «жертвоприношення» вони не чіпатимуть розсаду. 🐛 Реальність та прикмети ☀️ Звісно, 5 березня в наших широтах — це ще не час садити помідори у відкритий ґрунт (хіба що ви екстремал). Проте з точки зору перевірки насіння, підготовки парників та планування посівів — дата ідеальна. Агрономи підтвердять: березневий день рік годує. 🚜 Народний синоптик: Якщо на Конона ясно і сонячно — літо буде теплим, а град не поб'є врожай. Перевірка запасів: Саме в цей час колись проводили ревізію в коморах: скільки картоплі залишилося на посадку, а скільки — «на суп». 🥔 Сучасний погляд 📱 Сьогодні Конон Городник міг би бути амбасадором органічного землеробства або вертикальних ферм. В епоху, коли власна грядка (навіть якщо це балконний ящик із мікрозеленню) стала символом автономності та екологічності, це свято набуває нового змісту. Це день поваги до землі, яка нас годує, і до праці, яка вимагає терпіння. 🥗 Українці завжди були нацією хліборобів, і навіть у цифрову еру нас непереборно тягне «щось посадити», як тільки березневе сонце починає пригрівати. Тож, якщо у вас є хоча б один вазон на підвіконні — сьогодні ваш професійний день. 🌻 Донедавна (за старим, юліанським календарем) день святого Конона Ісаврійського припадав на 18 березня. Багато хто звик саме до цієї дати, і вона закарбувалася в народній пам'яті як «Конон Городник». 🗓️ Однак, з 1 вересня 2023 року Православна церква України та УГКЦ перейшли на новоюліанський календар. За цим календарем усі неперехідні свята змістилися на 13 днів назад. 18 березня (старий стиль) - 13 днів = 5 березня (новий стиль). Отже, 5 березня 2026 року, за офіційним церковним календарем в Україні — саме день пам'яті мученика Конона. ⛪ 2. Скептичний погляд на "Городника" 🔍 13 днів різниці в березні — це прірва. 18 березня: Земля вже частіше прогрівається, прикмети про "початок оранки" виглядають реалістичніше. 5 березня: В Україні це часто ще глибока зима з нічними заморозками. Народні прикмети формувалися століттями під старий стиль (який тоді був фактично "новим"). Тому, хоча за церковним календарем свято "переїхало", природа може про це ще не знати. ❄️ Українська Вікіпедія вказує дату пам'яті 5 березня (за новим стилем). Офіційний календар ПЦУ підтверджує 5 березня як день пам'яті преподобного Конона. Висновок. Оскільки ми живемо в реаліях нового календаря, 5 березня — офіційний день цього святого. Це чудовий приклад того, як релігійні реформи іноді "б'ються" з кліматичними реаліями та народними звичками. 😉