• #історія #постаті
    Микола Бажан: Інтелектуал у залізних обладунках системи.
    Якби в українській літературі XX століття існувала номінація за найскладнішу екзистенційну рівновагу, Микола Бажан (нар. 13 березня 1904) отримав би гран-прі. Поет-академік, філософ-енциклопедист і водночас державний діяч високого рангу, він зумів пронести іскру справжнього генія крізь жорна сталінського терору та радянської бюрократії.

    Бажан починав як футурист і експресіоніст, учень Михайля Семенка. Його ранні поеми, такі як «Сліпці» або «Будівлі», — це неймовірний коктейль із барокової складності, готичної похмурості та залізного ритму. Він писав не про квіточки й соловейків, а про камінь, метал і драму людського духу, що розривається між минулим та майбутнім.

    Чому постать Бажана є ключовою для нашої пам'яті:
    Майстер перекладу: Завдяки йому українська мова зазвучала голосами Гете, Рільке, Мікеланджело та Шекспіра. Його переклад «Витязя в тигровій шкурі» Шота Руставелі вважається одним із найкращих у світі, за що він став почесним громадянином Тбілісі.
    Енциклопедист: Саме Бажан був ініціатором і головним редактором «Української радянської енциклопедії». Це була спроба (місцями успішна, попри цензуру) систематизувати знання про Україну та світ українською мовою.
    Рятівник культури: Обіймаючи посаду заступника голови Ради міністрів УРСР, він часто використовував свій вплив, щоб витягувати колег-письменників із неласки влади та підтримувати розвиток українського кіно й мистецтва.

    Бажан — це приклад того, як великий інтелект намагається вижити в умовах несвободи. Він був змушений писати оди вождям, але навіть у цих текстах відчувається рука майстра, що володіє словом як хірургічним скальпелем. Його поезія — це архітектура, зведена з літер, де кожен камінь на своєму місці.

    Микола Бажан залишив нам спадок людини, яка вірила: культура — це те, що робить народ непереможним, навіть коли на нього тисне прес тоталітаризму.
    #історія #постаті Микола Бажан: Інтелектуал у залізних обладунках системи. Якби в українській літературі XX століття існувала номінація за найскладнішу екзистенційну рівновагу, Микола Бажан (нар. 13 березня 1904) отримав би гран-прі. Поет-академік, філософ-енциклопедист і водночас державний діяч високого рангу, він зумів пронести іскру справжнього генія крізь жорна сталінського терору та радянської бюрократії. ✍️🛡️ Бажан починав як футурист і експресіоніст, учень Михайля Семенка. Його ранні поеми, такі як «Сліпці» або «Будівлі», — це неймовірний коктейль із барокової складності, готичної похмурості та залізного ритму. Він писав не про квіточки й соловейків, а про камінь, метал і драму людського духу, що розривається між минулим та майбутнім. Чому постать Бажана є ключовою для нашої пам'яті: Майстер перекладу: Завдяки йому українська мова зазвучала голосами Гете, Рільке, Мікеланджело та Шекспіра. Його переклад «Витязя в тигровій шкурі» Шота Руставелі вважається одним із найкращих у світі, за що він став почесним громадянином Тбілісі. 🌍 Енциклопедист: Саме Бажан був ініціатором і головним редактором «Української радянської енциклопедії». Це була спроба (місцями успішна, попри цензуру) систематизувати знання про Україну та світ українською мовою. Рятівник культури: Обіймаючи посаду заступника голови Ради міністрів УРСР, він часто використовував свій вплив, щоб витягувати колег-письменників із неласки влади та підтримувати розвиток українського кіно й мистецтва. 🎬 Бажан — це приклад того, як великий інтелект намагається вижити в умовах несвободи. Він був змушений писати оди вождям, але навіть у цих текстах відчувається рука майстра, що володіє словом як хірургічним скальпелем. Його поезія — це архітектура, зведена з літер, де кожен камінь на своєму місці. 🏛️ Микола Бажан залишив нам спадок людини, яка вірила: культура — це те, що робить народ непереможним, навіть коли на нього тисне прес тоталітаризму.
    1
    159переглядів
  • Гарік Корогодський в Ізраїлі: авторський стендап українського блогера та бізнесмена у травні 2026 — Тель-Авів (28), Ашдод (29), Хайфа (31)

    Вперше до Ізраїлю з гастролями приїде українець Гарік Корогодський — підприємець, письменник, блогер і співзасновник благодійного фонду «Життєлюб». Наприкінці травня він виступить у трьох містах країни з авторським форматом «некласичного стендапу» — відвертою розмовою зі глядачами про життя, гроші, страхи, стосунки і те, про що зазвичай намагаються не говорити публічно.

    Однак у останні роки ім’я Корогодського звучить не лише у контексті бізнесу чи сцени. Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну у 2022 році він активно включився у благодійну та гуманітарну роботу через створений ним фонд «Життєлюб».

    Фонд значно розширив діяльність. Окрім традиційної допомоги літнім людям, команда почала підтримувати внутрішньо переміщених осіб та родини, які втратили житло через війну. За словами самого Корогодського в інтерв’ю українським медіа, лише за один рік через проєкти фонду було залучено і спрямовано на допомогу людям понад 130 мільйонів гривень.

    Продовжує працювати і мережа соціальних їдалень «Обід без бід» у Києві. Під час війни ця програма стала ще важливішою: тисячі літніх людей і нужденних щодня отримують гарячу їжу та підтримку волонтерів.

    Окремим напрямом став проєкт «Дім поруч», у межах якого фонд купує будинки та передає їх родинам переселенців. Таким чином люди, які втратили житло на окупованих або зруйнованих територіях, отримують шанс почати нове життя.

    Крім того, фонд займався доставкою гуманітарної допомоги, медикаментів та підтримкою постраждалих регіонів. Після руйнування Каховської ГЕС у 2023 році Корогодський оголосив про закупівлю гуманітарної допомоги для мешканців Херсонської області приблизно на 1 мільйон гривень.

    На цьому тлі його гастролі в Ізраїлі сприймаються не лише як розважальна подія. На сцену виходить людина, яку українська аудиторія знає одночасно як підприємця, мецената та волонтера воєнного часу.

    28 травня — Тель-Авів
    29 травня — Ашдод
    31 травня — Хайфа

    Формат шоу — 18+, тривалість — близько 1 години 30 хвилин. Організатори попереджають: у програмі присутня ненормативна лексика та відверті жарти.

    Детальніше про гастролі та благодійну діяльність Гаріка Корогодського після 2022 року — у нашій статті:

    https://nikk.agency/uk/garik-korogodskij-v-izraili-avtorskij/

    НАновини:- новини Ізраїлю

    Важливо Поділіться ❗️
    і підписуйтеся, щоб не пропустити подібні матеріали.
    Гарік Корогодський в Ізраїлі: авторський стендап українського блогера та бізнесмена у травні 2026 — Тель-Авів (28), Ашдод (29), Хайфа (31) Вперше до Ізраїлю з гастролями приїде українець Гарік Корогодський — підприємець, письменник, блогер і співзасновник благодійного фонду «Життєлюб». Наприкінці травня він виступить у трьох містах країни з авторським форматом «некласичного стендапу» — відвертою розмовою зі глядачами про життя, гроші, страхи, стосунки і те, про що зазвичай намагаються не говорити публічно. Однак у останні роки ім’я Корогодського звучить не лише у контексті бізнесу чи сцени. Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну у 2022 році він активно включився у благодійну та гуманітарну роботу через створений ним фонд «Життєлюб». Фонд значно розширив діяльність. Окрім традиційної допомоги літнім людям, команда почала підтримувати внутрішньо переміщених осіб та родини, які втратили житло через війну. За словами самого Корогодського в інтерв’ю українським медіа, лише за один рік через проєкти фонду було залучено і спрямовано на допомогу людям понад 130 мільйонів гривень. Продовжує працювати і мережа соціальних їдалень «Обід без бід» у Києві. Під час війни ця програма стала ще важливішою: тисячі літніх людей і нужденних щодня отримують гарячу їжу та підтримку волонтерів. Окремим напрямом став проєкт «Дім поруч», у межах якого фонд купує будинки та передає їх родинам переселенців. Таким чином люди, які втратили житло на окупованих або зруйнованих територіях, отримують шанс почати нове життя. Крім того, фонд займався доставкою гуманітарної допомоги, медикаментів та підтримкою постраждалих регіонів. Після руйнування Каховської ГЕС у 2023 році Корогодський оголосив про закупівлю гуманітарної допомоги для мешканців Херсонської області приблизно на 1 мільйон гривень. На цьому тлі його гастролі в Ізраїлі сприймаються не лише як розважальна подія. На сцену виходить людина, яку українська аудиторія знає одночасно як підприємця, мецената та волонтера воєнного часу. 📍 28 травня — Тель-Авів 📍 29 травня — Ашдод 📍 31 травня — Хайфа Формат шоу — 18+, тривалість — близько 1 години 30 хвилин. Організатори попереджають: у програмі присутня ненормативна лексика та відверті жарти. Детальніше про гастролі та благодійну діяльність Гаріка Корогодського після 2022 року — у нашій статті: https://nikk.agency/uk/garik-korogodskij-v-izraili-avtorskij/ НАновини‼️:- новини Ізраїлю Важливо❓ Поділіться ❗️ і підписуйтеся, щоб не пропустити подібні матеріали.
    NIKK.AGENCY
    Гарік Корогодський в Ізраїлі: авторський стендап українського блогера та бізнесмена в травні 2026 - Тель-Авіві (28), Хайфі (31), Ашдоді (29) - НАновости - новости Израиля
    Письменник, автор бестселерів, меценат і епатажний бізнесмен України виходить на сцену з авторським стендапом, який складно загнати в рамки жанру. - НАновости - новости Израиля - Четверг, 12 марта, 2026, 17:08
    217переглядів
  • Щастя — це збільшення кількості сірої речовини в певній ділянці мозку через взаємодію гормонів. Інколи на це впливають різні чинники: генетика, клімат, вплив музики чи медитації — які сприяють виробленню певних хімічних речовин, що провокують необхідні реакції мозку. Очевидно, це не миттєве рішення людини почуватися чи не почуватися щасливою. Отже, мінливість настрою не має нічого спільного із відчуттям. Відчуття — це інше. Наприклад, кохання — також не відчуття. А реакції гормонів, які знову ж таки виникають за певних зовнішніх чинників. Якщо бути точним, це взаємодія феромонів — андростерону в чоловіків та копуліну в жінок. Виникнення цих гормонів спровоковано появою привабливого для тебе об’єкта. Із часом у мозку людини виникає фенілетамін, який знижує рівень тривоги через новий контакт. Отже, відбувається звикання до певного суб’єкта. Згодом виробляється серотонін, що впливає на нашу активність за умов перебування поруч із необхідним об’єктом, передаючи імпульси між нервовими клітинами мозку. Приблизно так виникає любов, тобто комбінація необхідних гормонів. Із серцем ця емоційна реакція не має нічого спільного. Серце просто перекачує кров. Усі емоції виникають у мозку.

    #уривокзкниги "Тіні наших побачень"

    #ІванБайдак #книги #книгиукраїнською #сучасніписьменники #сучукрліт #сучасналітература #українськалітература
    Щастя — це збільшення кількості сірої речовини в певній ділянці мозку через взаємодію гормонів. Інколи на це впливають різні чинники: генетика, клімат, вплив музики чи медитації — які сприяють виробленню певних хімічних речовин, що провокують необхідні реакції мозку. Очевидно, це не миттєве рішення людини почуватися чи не почуватися щасливою. Отже, мінливість настрою не має нічого спільного із відчуттям. Відчуття — це інше. Наприклад, кохання — також не відчуття. А реакції гормонів, які знову ж таки виникають за певних зовнішніх чинників. Якщо бути точним, це взаємодія феромонів — андростерону в чоловіків та копуліну в жінок. Виникнення цих гормонів спровоковано появою привабливого для тебе об’єкта. Із часом у мозку людини виникає фенілетамін, який знижує рівень тривоги через новий контакт. Отже, відбувається звикання до певного суб’єкта. Згодом виробляється серотонін, що впливає на нашу активність за умов перебування поруч із необхідним об’єктом, передаючи імпульси між нервовими клітинами мозку. Приблизно так виникає любов, тобто комбінація необхідних гормонів. Із серцем ця емоційна реакція не має нічого спільного. Серце просто перекачує кров. Усі емоції виникають у мозку. #уривокзкниги "Тіні наших побачень" #ІванБайдак #книги #книгиукраїнською #сучасніписьменники #сучукрліт #сучасналітература #українськалітература
    1
    483переглядів
  • Всесвітній день мусульманської культури, миру, діалогу та кіно (World Day of Muslim Culture Peace Dialogue and Film), що відзначається щороку 11 березня, є важливою подією, присвяченою сприянню взаєморозумінню, миру та діалогу між культурами через багаті та різноманітні грані мусульманської культури. Цей день, заснований у 2010 році Джаведом Мохаммедом, письменником і продюсером з Каліфорнії, має на меті подолати розриви між громадами, демонструючи красу і глибину мусульманської культури через різні форми мистецтва, зокрема літературу, кіно тощо.

    Відзначаючи цей день, пам’ятаймо про силу культури, мистецтва та діалогу в об’єднанні людей, а також про важливість вшанування різноманітних проявів віри та людяності, які збагачують нашу глобальну спільноту.

    Всесвітній день мусульманської культури, миру, діалогу та кіно – це рух до створення світу, що цінує різноманітність, сприяє взаємоповазі та просуває мир через взаєморозуміння. Беручи участь у заходах, пов’язаних з цим днем, або підтримуючи їх, люди можуть зробити свій внесок у наведення мостів між спільнотами та вшанування багатого полотна людської культури.
    Всесвітній день мусульманської культури, миру, діалогу та кіно (World Day of Muslim Culture Peace Dialogue and Film), що відзначається щороку 11 березня, є важливою подією, присвяченою сприянню взаєморозумінню, миру та діалогу між культурами через багаті та різноманітні грані мусульманської культури. Цей день, заснований у 2010 році Джаведом Мохаммедом, письменником і продюсером з Каліфорнії, має на меті подолати розриви між громадами, демонструючи красу і глибину мусульманської культури через різні форми мистецтва, зокрема літературу, кіно тощо. Відзначаючи цей день, пам’ятаймо про силу культури, мистецтва та діалогу в об’єднанні людей, а також про важливість вшанування різноманітних проявів віри та людяності, які збагачують нашу глобальну спільноту. Всесвітній день мусульманської культури, миру, діалогу та кіно – це рух до створення світу, що цінує різноманітність, сприяє взаємоповазі та просуває мир через взаєморозуміння. Беручи участь у заходах, пов’язаних з цим днем, або підтримуючи їх, люди можуть зробити свій внесок у наведення мостів між спільнотами та вшанування багатого полотна людської культури.
    118переглядів
  • #історія #постаті
    Дуглас Адамс: Людина, яка пояснила Всесвіт за допомогою рушника
    Якщо ви коли-небудь відчували, що світ навколо — це суцільне непорозуміння, то 11 березня 1952 року народився ваш споріднений дух. Дуглас Адамс — англійський письменник, який довів: найпотужніша зброя проти космічного хаосу — це не лазерний бластер, а гарне почуття гумору та залізний скепсис.
    42 — відповідь на все (але яке було питання?)
    Його культовий цикл «Автостопом по Галактиці» почався як радіопостановка на BBC і перетворився на «трилогію у п’яти частинах». Адамс створив світ, де Землю зносять, щоб побудувати міжгалактичне шосе, а найрозумніші істоти на планеті — це насправді миші.

    Саме він подарував нам головні правила виживання в недружньому Всесвіті:
    * DONT PANIC (Без паніки) — великими літерами на обкладинці путівника.
    * Завжди май при собі рушник — найкориснішу річ для міжзоряного мандрівника.
    * Марвін, параноїдальний андроїд — втілення інтелектуальної депресії, яка виникає, коли твій мозок розміром з планету змушують відчиняти двері.

    Технологічний пророк та еколог

    Адамс не просто писав жарти. Він був фанатом технологій (одним із перших покупців Macintosh в Європі) і передбачив появу електронних книг, миттєвого машинного перекладу (вавилонська рибка) та навіть Вікіпедії. Його скептицизм щодо «святості» людства поєднувався з глибокою тривогою за природу. Він витрачав величезні зусилля на порятунок вимираючих видів, нагадуючи, що ми — лише тимчасові гості на цій кульці.

    Смерть як іронія

    Дуглас Адамс пішов із життя раптово, у 49 років, у спортзалі. Його фанати в усьому світі тепер святкують «День рушника», бо це найкращий спосіб вшанувати людину, яка навчила нас сміятися над безоднею. ⭐️

    Якщо ви шукаєте сенс життя і отримуєте цифру «42», не дивуйтеся. Просто ви, ймовірно, забули, про що саме запитували.
    #історія #постаті Дуглас Адамс: Людина, яка пояснила Всесвіт за допомогою рушника 🛸🤖 Якщо ви коли-небудь відчували, що світ навколо — це суцільне непорозуміння, то 11 березня 1952 року народився ваш споріднений дух. Дуглас Адамс — англійський письменник, який довів: найпотужніша зброя проти космічного хаосу — це не лазерний бластер, а гарне почуття гумору та залізний скепсис. 42 — відповідь на все (але яке було питання?) Його культовий цикл «Автостопом по Галактиці» почався як радіопостановка на BBC і перетворився на «трилогію у п’яти частинах». Адамс створив світ, де Землю зносять, щоб побудувати міжгалактичне шосе, а найрозумніші істоти на планеті — це насправді миші. 🐭🌌 Саме він подарував нам головні правила виживання в недружньому Всесвіті: * DONT PANIC (Без паніки) — великими літерами на обкладинці путівника. * Завжди май при собі рушник — найкориснішу річ для міжзоряного мандрівника. 🧼 * Марвін, параноїдальний андроїд — втілення інтелектуальної депресії, яка виникає, коли твій мозок розміром з планету змушують відчиняти двері. 🤖🎭 Технологічний пророк та еколог Адамс не просто писав жарти. Він був фанатом технологій (одним із перших покупців Macintosh в Європі) і передбачив появу електронних книг, миттєвого машинного перекладу (вавилонська рибка) та навіть Вікіпедії. Його скептицизм щодо «святості» людства поєднувався з глибокою тривогою за природу. Він витрачав величезні зусилля на порятунок вимираючих видів, нагадуючи, що ми — лише тимчасові гості на цій кульці. 🌍🦍 Смерть як іронія Дуглас Адамс пішов із життя раптово, у 49 років, у спортзалі. Його фанати в усьому світі тепер святкують «День рушника», бо це найкращий спосіб вшанувати людину, яка навчила нас сміятися над безоднею. 🛁⭐️ Якщо ви шукаєте сенс життя і отримуєте цифру «42», не дивуйтеся. Просто ви, ймовірно, забули, про що саме запитували.
    1
    201переглядів
  • #історія #події
    Театралізоване вбивство інтелекту: Процес СВУ як генеральна репетиція Великого терору.
    9 березня 1930 року в будівлі Харківського оперного театру розпочався один із найгучніших і найцинічніших судових процесів в історії СРСР — справа «Спілки визволення України». Це не був суд у юридичному розумінні; це була масштабна пропагандистська вистава, мета якої — дискредитувати та фізично знищити українську наукову та духовну еліту.

    1. Декорації замість правосуддя

    Вибір місця — оперного театру — був не випадковим. Режисери з ДПУ (попередник КДБ) прагнули максимальної публічності. У залі сиділи «представники трудящих», які за командою вигукували прокляття на адресу підсудних. На лаві підсудних опинилися 45 осіб: академіки, професори, письменники, священики. Серед них — постаті світового масштабу: Сергій Єфремов (віцепрезидент ВУАН), Володимир Чехівський, Людмила Старицька-Черняхівська.

    2. Вигадана організація та абсурдні звинувачення

    Сьогодні історики схиляються до думки, що «Спілка визволення України» як реальна підпільна організація ніколи не існувала. Її вигадали в кабінетах спецслужб, щоб пришити інтелігенції «підготовку збройного повстання», «зв'язки з іноземними розвідками» та «спробу реставрації капіталізму». Слідчі використовували тортури та психологічний тиск, щоб вибити зізнання. Головним було не довести провину, а змусити підсудних публічно каятися та обмовляти колег.

    3. Удар по кореню нації

    Чому саме 1930 рік? Це був час початку насильницької колективізації. Сталінському режиму в москві потрібно було прибрати тих, хто міг стати інтелектуальним голосом опору селянства. Знищивши авторитетів рівня Єфремова, чекісти фактично обезголовили українське відродження 20-х років. Процес СВУ став сигналом: доба «українізації» завершена, починається доба терору.

    4. Вирок, що розтягнувся на роки

    Хоча на самому процесі не було винесено жодного смертного вироку (більшість отримали терміни від 3 до 10 років), це була пастка. Майже всі засуджені пізніше були розстріляні під час «великої чистки» 1937–1938 років у Сандармоху або загинули в таборах Соловків. Жоден з головних фігурантів не пережив сталінщину.

    Процес СВУ — це наочне нагадування про те, як окупаційна влада використовує «закон» та медіа для демонізації кращих представників народу. Досвід 1930 року вчить нас скептично ставитися до гучних обвинувачень з боку кремля, який і сьогодні продовжує традицію вигадування «ворогів» для виправдання власної агресії.
    #історія #події Театралізоване вбивство інтелекту: Процес СВУ як генеральна репетиція Великого терору. 9 березня 1930 року в будівлі Харківського оперного театру розпочався один із найгучніших і найцинічніших судових процесів в історії СРСР — справа «Спілки визволення України». Це не був суд у юридичному розумінні; це була масштабна пропагандистська вистава, мета якої — дискредитувати та фізично знищити українську наукову та духовну еліту. 🎭⚖️ 1. Декорації замість правосуддя Вибір місця — оперного театру — був не випадковим. Режисери з ДПУ (попередник КДБ) прагнули максимальної публічності. У залі сиділи «представники трудящих», які за командою вигукували прокляття на адресу підсудних. На лаві підсудних опинилися 45 осіб: академіки, професори, письменники, священики. Серед них — постаті світового масштабу: Сергій Єфремов (віцепрезидент ВУАН), Володимир Чехівський, Людмила Старицька-Черняхівська. 🏛️📖 2. Вигадана організація та абсурдні звинувачення Сьогодні історики схиляються до думки, що «Спілка визволення України» як реальна підпільна організація ніколи не існувала. Її вигадали в кабінетах спецслужб, щоб пришити інтелігенції «підготовку збройного повстання», «зв'язки з іноземними розвідками» та «спробу реставрації капіталізму». Слідчі використовували тортури та психологічний тиск, щоб вибити зізнання. Головним було не довести провину, а змусити підсудних публічно каятися та обмовляти колег. ⛓️🚫 3. Удар по кореню нації Чому саме 1930 рік? Це був час початку насильницької колективізації. Сталінському режиму в москві потрібно було прибрати тих, хто міг стати інтелектуальним голосом опору селянства. Знищивши авторитетів рівня Єфремова, чекісти фактично обезголовили українське відродження 20-х років. Процес СВУ став сигналом: доба «українізації» завершена, починається доба терору. 🚜🛡️ 4. Вирок, що розтягнувся на роки Хоча на самому процесі не було винесено жодного смертного вироку (більшість отримали терміни від 3 до 10 років), це була пастка. Майже всі засуджені пізніше були розстріляні під час «великої чистки» 1937–1938 років у Сандармоху або загинули в таборах Соловків. Жоден з головних фігурантів не пережив сталінщину. 🕯️❄️ Процес СВУ — це наочне нагадування про те, як окупаційна влада використовує «закон» та медіа для демонізації кращих представників народу. Досвід 1930 року вчить нас скептично ставитися до гучних обвинувачень з боку кремля, який і сьогодні продовжує традицію вигадування «ворогів» для виправдання власної агресії. ⚔️🇺🇦
    1
    228переглядів
  • #історія #постаті
    Майстер короткого пострілу: Станіслав Єжи Лец та його «Непричесані думки»
    Бувають письменники, які пишуть томи, а бувають ті, хто одним реченням вивертає свідомість навиворіт. 6 березня 1909 року у Львові народився барон Станіслав Єжи де Туш-Летц, якого світ знає як неперевершеного філософа-афориста.

    Чому його життя та творчість — це захопливий історичний детектив?

    Львівський старт. Лец народився в родині заможних австрійських дворян єврейського походження. Його дитинство минуло в атмосфері старого Львова та Відня, що заклало фундамент тієї самої європейської іронії, яка згодом прославила його на весь світ.

    Втеча від смерті. Його життя могло обірватися в нацистському концтаборі під Тернополем. Лец зумів втекти, за однією з версій — убивши охоронця лопатою, якою той змушував його копати собі могилу. Одягнувши форму вбитого, він дістався Варшави, де приєднався до опору. Цей досвід межі між життям і смертю зробив його гумор таким гострим і безжальним до тиранії.

    «Непричесані думки». Його збірка афоризмів стала настільною книгою для інтелектуалів по обидва боки «залізної завіси». В умовах тоталітарної цензури Лец навчився писати так, що кожен рядок був політичним маніфестом, замаскованим під жарт.

    Філософія в пігулці. Його фрази стали крилатими: «Вікно у світ можна затулити газетою», «Коли я думав, що досяг дна, знизу постукали», або «У боротьбі між серцем і головою зрештою перемагає шлунок». Лец довів, що стислість — це не лише сестра таланту, а й зброя вільної людини.

    Станіслав Єжи Лец прожив життя як справжній стоїк, з легкою посмішкою спостерігаючи за абсурдністю буття. Його історія — це нагадування, що навіть у найтемніші часи інтелект і почуття гумору є найкращим захистом від безумства.
    #історія #постаті Майстер короткого пострілу: Станіслав Єжи Лец та його «Непричесані думки» 🧠🔥 Бувають письменники, які пишуть томи, а бувають ті, хто одним реченням вивертає свідомість навиворіт. 6 березня 1909 року у Львові народився барон Станіслав Єжи де Туш-Летц, якого світ знає як неперевершеного філософа-афориста. 🏛️📜 Чому його життя та творчість — це захопливий історичний детектив? Львівський старт. Лец народився в родині заможних австрійських дворян єврейського походження. Його дитинство минуло в атмосфері старого Львова та Відня, що заклало фундамент тієї самої європейської іронії, яка згодом прославила його на весь світ. 🥨🏙️ Втеча від смерті. Його життя могло обірватися в нацистському концтаборі під Тернополем. Лец зумів втекти, за однією з версій — убивши охоронця лопатою, якою той змушував його копати собі могилу. Одягнувши форму вбитого, він дістався Варшави, де приєднався до опору. Цей досвід межі між життям і смертю зробив його гумор таким гострим і безжальним до тиранії. ⛓️👊 «Непричесані думки». Його збірка афоризмів стала настільною книгою для інтелектуалів по обидва боки «залізної завіси». В умовах тоталітарної цензури Лец навчився писати так, що кожен рядок був політичним маніфестом, замаскованим під жарт. 📖🕵️‍♂️ Філософія в пігулці. Його фрази стали крилатими: «Вікно у світ можна затулити газетою», «Коли я думав, що досяг дна, знизу постукали», або «У боротьбі між серцем і головою зрештою перемагає шлунок». Лец довів, що стислість — це не лише сестра таланту, а й зброя вільної людини. 🏹🎯 Станіслав Єжи Лец прожив життя як справжній стоїк, з легкою посмішкою спостерігаючи за абсурдністю буття. Його історія — це нагадування, що навіть у найтемніші часи інтелект і почуття гумору є найкращим захистом від безумства. 🧥🥂
    2
    316переглядів
  • 3 березня кожного року весь світ відзначає професійне свято – Міжнародний день письменника (International Writers’ Day). Подію заснував ПЕН-клуб (міжнародне об’єднання письменників) у 1986 році. В Україну свято прийшло аж у 2012 завдяки ініціативі української письменниці Лариси Ніцой.

    Міжнародний день письменника можуть вважати своїм професійним днем також редактори, журналісти, історики та інші майстри слова. Саме 3 березня усі автори мають можливість зібратись для презентації творчих напрацювань, обговорення літературних новинок та нагородження найкращих за письменницьку діяльність.
    3 березня кожного року весь світ відзначає професійне свято – Міжнародний день письменника (International Writers’ Day). Подію заснував ПЕН-клуб (міжнародне об’єднання письменників) у 1986 році. В Україну свято прийшло аж у 2012 завдяки ініціативі української письменниці Лариси Ніцой. Міжнародний день письменника можуть вважати своїм професійним днем також редактори, журналісти, історики та інші майстри слова. Саме 3 березня усі автори мають можливість зібратись для презентації творчих напрацювань, обговорення літературних новинок та нагородження найкращих за письменницьку діяльність.
    92переглядів
  • ☕️ Доброго ранку, підписники!

    Сьогодні — 3 березня. У календарі — дати, які відзначають культуру, природу, здоров’я й навіть трохи іронії.

    Відзначаємо сьогодні

    Всесвітній день письменника — запроваджений у 1986 році Міжнародним PEN-клубом на підтримку свободи слова та літературної творчості.

    Всесвітній день дикої природи — проголошений ООН у 2013 році на честь підписання Конвенції CITES (1973), щоб привернути увагу до збереження флори та фауни.

    Всесвітній день слуху — ініціатива ВООЗ для підвищення обізнаності про профілактику втрати слуху та важливість ранньої діагностики.

    Всесвітній день «п’ятої точки» — неофіційна дата з гумором, яка нагадує про здоровий спосіб життя й менше сидіння без руху.

    Всесвітній день боротьби з вродженими вадами розвитку — міжнародна дата, спрямована на підтримку родин і розвиток профілактичних програм у сфері материнського та дитячого здоров’я.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    ☕️ Доброго ранку, підписники! Сьогодні — 3 березня. У календарі — дати, які відзначають культуру, природу, здоров’я й навіть трохи іронії. Відзначаємо сьогодні 👇 ➡️ Всесвітній день письменника — запроваджений у 1986 році Міжнародним PEN-клубом на підтримку свободи слова та літературної творчості. ➡️ Всесвітній день дикої природи — проголошений ООН у 2013 році на честь підписання Конвенції CITES (1973), щоб привернути увагу до збереження флори та фауни. ➡️ Всесвітній день слуху — ініціатива ВООЗ для підвищення обізнаності про профілактику втрати слуху та важливість ранньої діагностики. ➡️ Всесвітній день «п’ятої точки» — неофіційна дата з гумором, яка нагадує про здоровий спосіб життя й менше сидіння без руху. ➡️ Всесвітній день боротьби з вродженими вадами розвитку — міжнародна дата, спрямована на підтримку родин і розвиток профілактичних програм у сфері материнського та дитячого здоров’я. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    171переглядів
  • 🕯28 лютого 1938 року у катівні нквд був вбитий Дмитро Тась — український письменник, представник неосимволізму в українській літературі.

    Дмитро Могилянський у літературному світі більш відомий як Дмитро Тась. Сучасна літературна критика вважає його одним із найкращих українських новелістів 20-х років минулого століття.

    Народився Дмитро Могилянський у Чернігові 10 лютого 1901 року. Дитинство провів у петербурзі. Щоліта з батьками і сестрами приїздив до Чернігова, де у будинку Раєвського по вулиці Єлецькій жила його бабуся Ганна Миколаївна. 1919 року Дмитро закінчив гімназію у Чернігові. Тут він сформувався як поет, працював журналістом у газетах.

    Юний поет друкує вірші на сторінках чернігівської земської газети. Про непересічний поетичний талант Дмитра Тася свідчать досконалі за формою рядки його енергійних, сповнених свіжих образів віршів, насичених урбаністичними мотивами і поетичною імпресією. Була у нього і соціологічна, в дусі свого часу, поезія. Добірку віршів молодого літератора подав третій том «Антології української поезії», виданої Книгоспілкою 1930-1931 рр. На жаль, за життя автора не побачила світ збірка віршів Дмитра Тася «Чорний парус».

    І у Чернігові, а пізніше у Києві та Харкові молодий письменник друкує вірші та оповідання у збірниках «Голод» (Чернігів, 1919), «Квартали» (Харків, 1924), журналах «Глобус», «Життя і революція», «Нова громада» (усі - Київ), «Всесвіт», «Кіно», «Літературний ярмарок» (усі - Харків), «Селянське життя» (Чернігів), газетах «Література, наука, мистецтво» (Харків), «Кооперація голодаючим», «Чернігівська земська газета», «Чернігівщина» та інших українських виданнях.

    Із 1925 року Дмитро Тась працював журналістом у Києві, з 1930 року – у Харкові.

    Дмитра Тася, як і його сестру Лідію Могилянську (розстріляна 1937 р.), силоміць було вилучено з літератури. Хоч і не встиг талановитий автор розкрити свій письменницький потенціал, але і з того літературного спадку Дмитра Тася, що дійшов до нас, відчуваємо цінність його творчого доробку.

    28 січня 1938 року Дмитро Тась-Могилянський був заарештований органами НКВД у Харкові. Звинувачений в активній контрреволюційній націоналістичній діяльності в Україні, засуджений до розстрілу. 🕯Через місяць вирок було виконано. 14 березня 1958 року Дмитра Могилянського реабілітовано.

    🕯❌❤️‍🩹28 лютого 1938 року у катівні нквд був вбитий Дмитро Тась — український письменник, представник неосимволізму в українській літературі. Дмитро Могилянський у літературному світі більш відомий як Дмитро Тась. Сучасна літературна критика вважає його одним із найкращих українських новелістів 20-х років минулого століття. Народився Дмитро Могилянський у Чернігові 10 лютого 1901 року. Дитинство провів у петербурзі. Щоліта з батьками і сестрами приїздив до Чернігова, де у будинку Раєвського по вулиці Єлецькій жила його бабуся Ганна Миколаївна. 1919 року Дмитро закінчив гімназію у Чернігові. Тут він сформувався як поет, працював журналістом у газетах. Юний поет друкує вірші на сторінках чернігівської земської газети. Про непересічний поетичний талант Дмитра Тася свідчать досконалі за формою рядки його енергійних, сповнених свіжих образів віршів, насичених урбаністичними мотивами і поетичною імпресією. Була у нього і соціологічна, в дусі свого часу, поезія. Добірку віршів молодого літератора подав третій том «Антології української поезії», виданої Книгоспілкою 1930-1931 рр. На жаль, за життя автора не побачила світ збірка віршів Дмитра Тася «Чорний парус». І у Чернігові, а пізніше у Києві та Харкові молодий письменник друкує вірші та оповідання у збірниках «Голод» (Чернігів, 1919), «Квартали» (Харків, 1924), журналах «Глобус», «Життя і революція», «Нова громада» (усі - Київ), «Всесвіт», «Кіно», «Літературний ярмарок» (усі - Харків), «Селянське життя» (Чернігів), газетах «Література, наука, мистецтво» (Харків), «Кооперація голодаючим», «Чернігівська земська газета», «Чернігівщина» та інших українських виданнях. Із 1925 року Дмитро Тась працював журналістом у Києві, з 1930 року – у Харкові. Дмитра Тася, як і його сестру Лідію Могилянську (розстріляна 1937 р.), силоміць було вилучено з літератури. Хоч і не встиг талановитий автор розкрити свій письменницький потенціал, але і з того літературного спадку Дмитра Тася, що дійшов до нас, відчуваємо цінність його творчого доробку. 28 січня 1938 року Дмитро Тась-Могилянський був заарештований органами НКВД у Харкові. Звинувачений в активній контрреволюційній націоналістичній діяльності в Україні, засуджений до розстрілу. 🕯Через місяць вирок було виконано. 14 березня 1958 року Дмитра Могилянського реабілітовано.
    1
    519переглядів
Більше результатів