#поезія А десь далеко, у полях ховало сонце ключ таємний. У стиглих житніх колосках на світ спиналась осінь... Згори всміхавсь Чумацький Шлях, і вітерець приємний вовтузив хустку на плечàх і пестив ніжно коси... В загравах вечір колисав колосся, трави, мокрі вії... У пахощах п'янкий нектар визбирували сонні бджоли. Крильмú метелик обіймав забуті Богом мрії... Душа скидала весь тягар у золотисто-стигле поле... Людмила Галінська

#технології Інтернет вибухнув від ролика з гігантським псом — відео зібрало 250 мільйонів переглядів у TikTok всього за кілька днів. Але насправді — це не справжня собака, а витвір нейромережі. Штучний пес виглядає реалістично, але злегка крипово, і саме це привернуло увагу мільйонів.

#тварини Сьогодні День безпородної собаки! Свято всіх двортер'єрів, метисів і просто песиків без пафосного родоводу. У багатьох із них — складна доля, але незламна вірність і золоте серце ❤️. ❓ ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО? За даними зоозахисних організацій, у притулках по всьому світу мільйони безпородних собак очікують на свій дім 🏠. Вони не гірші за породистих — часто навіть витриваліші, розумніші й міцніші 💪. А ще — вірні на 100%. 🧠 ЦІКАВО ЗНАТИ: ⭐️ Собаки без породи мають кращий імунітет через генетичну різноманітність і тому вони часто живуть довше, ніж породисті пси. ⭐️ Перший собака у космосі — Лайка — також була безпородною. ⭐️ У деяких країнах, як-от Індія чи Бразилія, двортер’єри офіційно визнані національними породами 🏅.

#поезія шлях у самурая немає цілі, є тільки шлях. як бездомний із повним пакетом порожніх фляг, ніби пес, що шукає схованку і прокорм, я життя прожив би одним безцільним ривком. щоб не бачити ані початку, ані кінця, щоб ніхто не лишив відбиток мого лиця у свідомості. щоб замість спогадів — лиш пітьма, бо свобода з'являється тільки там, де нічого нема. всі дороги — це просто відрізки від точки один і до точки два. і як би ти не ходив, та єдина оцінка, якою засудять гру — це наскільки далеко ти дотягнув свій труп. тож і правил, по суті, нема. тобто є — одне: пий, гуляй, люби, бо, зрештою, все мине. а щоб легше було, завжди пам'ятай таке: у самурая немає цілі, та є саке. Ніколассон

🏙 Еліна Світоліна нещодавно придбала квартиру у Києві 🇺🇦 Після завершення професійної кар'єри тенісистка планує більше часу проводити в Україні. 🤔 Гаель Монфіс, чоловік Еліни, дуже переживає з цього приводу. "Це не дивно, адже новини, які переважно показують у Франції про Україну, дуже песимістичні. Загалом, він відреагував нормально. Чоловік знає, що Україна – моє місце сили, де я черпаю енергію від людей, друзів, держави", – розповіла Світоліна. #теніс_sport #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #Brovarysport #Броварський_спорт ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

ПЕСИКИ РОЗВАЖАЮТЬСЯ

МИЛИЙ ПЕСИК

Киціки з вулиць та притулків - найкращі 🐾😻🐾 У 2017 році Мену було більше рочку й він із 32 іншими киціками, які жили в квартирі та чия старенька власниця померла, потрапив до харківської служби порятунку тварин. Добре, що моя мама одразу повезла його до клініки (змінили 4), а не додому, де вже була киця. Він виявився носієм герпесвірусного ринотрахеїту. Діагностувати не зразу змогли, а коли почався рецидив - повпливав сезон дощів. Пізніше ми дізналися про його вроджена ваду нирки та сечокам'яну хворобу❤️‍🩹 #Мен #кіт #Харків

БАРВІНКОВА ТИША На дачі спека, теплі вечори... Барвінок стелить листя над ставком І кам'яна доріжка до гори Пливе крізь час, мов спогад за вікном. І на терасі є своє життя: Хоче оса залізти у компот, Бешкетник-пес гризе чиєсь взуття, А сірий кіт дрімає без турбот. Барвінковий відтінок на зорі Ніби шепоче тут: дзелень-дзелень... Неначе тінь на скошеній траві Він обіймає тихо кожен день. Колиба тут — мов давній оберіг, Який таїть традиції давно, Сюди ведуть лиш декілька доріг І це є світ, де ще не править зло. Барвінком серце дихає ясним, Немов на мить спинились усі дні І все здається вічним і простим, Коли душа не хоче метушні. Мирослав Манюк 21.07.2025 #буревій_емоцій #дача #челендж #барвінковий колір

#поезія Місто спить. Його накриває ковдрою кольору попелу сиза пітьма. Його огортає спокоєм, сповненим стишених сполохів. Скроні посивіли мереживом споминів: солодко пахло з пекарні за рогом, коли спозаранку бредеш іще сонний, за кави зчорнілим шовком і дрібкою сходу – кунжутом посипаний коржик... плотом розкроєний парк, а кронами – просинь небес, на мурах міських залишає спотворену творчість непевна юнацька рука – когось з перехожих проймає незрілий стріт-арт... потиском рук одне одному вітаються постарілі сусіди по двору, порпаючись у новинах, неспішно плетуть розмову, обурені на погоду та влади похибки... сонце околицю пестило променем, ввечері крадучись гілками сосен, що проросли крізь узбіччя, а в душу пустили корені... хтось невдоволений школою, де вчаться діти, й своєю розмовою по телефону про це сповістив півмаршрутки – не шутки ж: попкорнові пристрасті, чи буде з дітей там толк... пара іде коридорами: молодість і закохані погляди, скоро вже стануть дорослими, в спільносімейному просторі роститимуть нових людей... озеро гладь затамовану стелить в одному з районів, щоб омивати холодом в спеку, а поночі зоряне борошно вмішувати до гомону, що розчиняється у його водах повністю, бо час додому... Повзають спогади містом, що спить. Його накриває попелом пітьма і війна. Місто, якого на мапі більше нема... 16.07.2025 Олеся Репа