• 🚨 На правому березі Києва призупинено рух електротранспорту


    Для забезпечення перевезень пасажирів на окремих напрямках організовано роботу дублюючих автобусних маршрутів.

    🚌 Автобуси курсують за напрямками тролейбусних і трамвайних маршрутів:

    🚎 Замість тролейбусів:

    № 3ТР «Залізничний масив — Палац спорту»
    № 4ТР «пр. Свободи — ст. м. Площа Українських Героїв»
    № 6ТР «Мінський масив — Майдан Незалежності»
    № 8ТР «вул. Смілянська — ст. м. Площа Українських Героїв»
    № 11ТР «Національний музей архітектури та побуту України — Багринова гора»
    № 14ТР «Ботанічний сад — залізничний вокзал Центральний»
    № 17ТР «пл. Космонавтів — ст. м. Площа Українських Героїв»
    № 23ТР «вул. Мрії — ст. м. Лук’янівська»
    № 24ТР «вул. Північна — пр. Свободи»
    № 26ТР «пр. Свободи — ст. м. «Нивки»
    № 27ТР «ст. м. Почайна — зал. ст. Київ-Волинський»
    № 28ТР «пр. Свободи — ст. м. Лук’янівська»
    № 32ТР «вул. Північна — вул. Сошенка»
    № 33ТР «Мінський масив — залізничний вокзал Південний»
    № 35ТР «пр. Свободи — вул. Кадетський Гай»
    № 36ТР «вул. Північна — вул. Чорнобильська»
    № 38ТР «ст. м. Видубичі — Музей історії України у Другій світовій війні»
    № 40ТР «вул. Кадетський Гай — Палац спорту»
    № 41ТР «вул. Тулузи — ст. м. Святошин»
    № 42ТР «вул. Ольжича — ст. м. Либідська»
    № 43ТР «Кіберцентр — Дарницька площа»
    № 44ТР «вул. Північна — пр. Степана Бандери»
    № 45ТР «ст. м. Виставковий центр — ст. м. «Васильківська»

    🚃 Замість трамваїв:

    № 1Т - Михайлівська Борщагівка — ст. Старовокзальна
    № 3Т - ст. Жуля Верна — ст. Старовокзальна
    № 12Т - пл. Тараса Шевченка — Пуща-Водиця
    № 14Т - Відрадний проспект — Контрактова площа»
    № 16Т - Контрактова площа — ст. м. Героїв Дніпра
    № 19Т - Контрактова площа — пл. Тараса Шевченка

    🔼Всі схеми наразі створюємо в наших додатках

    ⚡️ Про відновлення руху електротранспорту буде повідомлено додатково.
    #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна
    🚨 На правому березі Києва призупинено рух електротранспорту Для забезпечення перевезень пасажирів на окремих напрямках організовано роботу дублюючих автобусних маршрутів. 🚌 Автобуси курсують за напрямками тролейбусних і трамвайних маршрутів: 🚎 Замість тролейбусів: № 3ТР «Залізничний масив — Палац спорту» № 4ТР «пр. Свободи — ст. м. Площа Українських Героїв» № 6ТР «Мінський масив — Майдан Незалежності» № 8ТР «вул. Смілянська — ст. м. Площа Українських Героїв» № 11ТР «Національний музей архітектури та побуту України — Багринова гора» № 14ТР «Ботанічний сад — залізничний вокзал Центральний» № 17ТР «пл. Космонавтів — ст. м. Площа Українських Героїв» № 23ТР «вул. Мрії — ст. м. Лук’янівська» № 24ТР «вул. Північна — пр. Свободи» № 26ТР «пр. Свободи — ст. м. «Нивки» № 27ТР «ст. м. Почайна — зал. ст. Київ-Волинський» № 28ТР «пр. Свободи — ст. м. Лук’янівська» № 32ТР «вул. Північна — вул. Сошенка» № 33ТР «Мінський масив — залізничний вокзал Південний» № 35ТР «пр. Свободи — вул. Кадетський Гай» № 36ТР «вул. Північна — вул. Чорнобильська» № 38ТР «ст. м. Видубичі — Музей історії України у Другій світовій війні» № 40ТР «вул. Кадетський Гай — Палац спорту» № 41ТР «вул. Тулузи — ст. м. Святошин» № 42ТР «вул. Ольжича — ст. м. Либідська» № 43ТР «Кіберцентр — Дарницька площа» № 44ТР «вул. Північна — пр. Степана Бандери» № 45ТР «ст. м. Виставковий центр — ст. м. «Васильківська» 🚃 Замість трамваїв: № 1Т - Михайлівська Борщагівка — ст. Старовокзальна № 3Т - ст. Жуля Верна — ст. Старовокзальна № 12Т - пл. Тараса Шевченка — Пуща-Водиця № 14Т - Відрадний проспект — Контрактова площа» № 16Т - Контрактова площа — ст. м. Героїв Дніпра № 19Т - Контрактова площа — пл. Тараса Шевченка 🔼Всі схеми наразі створюємо в наших додатках ⚡️ Про відновлення руху електротранспорту буде повідомлено додатково. #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна
    133переглядів
  • ❗ США почали боmbардування Венесуели. У Каракасі лунають потужні вuбухu.

    ⚡ Мешканці повідомляють про проліт літаків і гелікоптерів над містом. У південних районах зникла електроенергія. Над містом здійнялися стовпи диму, - повідомляє Reuters.

    ❗Представник американської армії відмовилася коментувати можливу причетність США до вuбухів у Каракасі, пише The New York Times

    Водночас представники адміністрації Дональда Трампа заявляють, що їм «відомі» повідомлення про вuбухи і літаки над столицею Венесуели, повідомляє CBS News.

    Тим часом у Каракасі військова техніка венесуельської армії стягується до президентського палацу.
    ❗ США почали боmbардування Венесуели. У Каракасі лунають потужні вuбухu. ⚡ Мешканці повідомляють про проліт літаків і гелікоптерів над містом. У південних районах зникла електроенергія. Над містом здійнялися стовпи диму, - повідомляє Reuters. ❗Представник американської армії відмовилася коментувати можливу причетність США до вuбухів у Каракасі, пише The New York Times Водночас представники адміністрації Дональда Трампа заявляють, що їм «відомі» повідомлення про вuбухи і літаки над столицею Венесуели, повідомляє CBS News. Тим часом у Каракасі військова техніка венесуельської армії стягується до президентського палацу.
    154переглядів
  • CША завдали удар по будівлі парламенту Венесуели, — президент Колумбії Густаво Петро

    Президент Колумбії Густаво Петро опублікував список об’єктів у Венесуелі, по яких завдано ударів США:

    📍 аеропорт Ла-Карлота.
    📍 гірський військовий гарнізон у Катіа-ла-Мар.
    📍 Федеральний законодавчий палац у Каракасі.
    📍 військова база Фуерте-Тіуна.
    📍 аеропорт в Ель-Атильо.
    📍 авіабаза F-16 №3 у Баркісимето.
    📍 приватний аеропорт Каракаса в Чаральяві.
    📍 військова вертолітна база в Ігероте.
    #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    CША завдали удар по будівлі парламенту Венесуели, — президент Колумбії Густаво Петро Президент Колумбії Густаво Петро опублікував список об’єктів у Венесуелі, по яких завдано ударів США: 📍 аеропорт Ла-Карлота. 📍 гірський військовий гарнізон у Катіа-ла-Мар. 📍 Федеральний законодавчий палац у Каракасі. 📍 військова база Фуерте-Тіуна. 📍 аеропорт в Ель-Атильо. 📍 авіабаза F-16 №3 у Баркісимето. 📍 приватний аеропорт Каракаса в Чаральяві. 📍 військова вертолітна база в Ігероте. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    79переглядів
  • 🤩⛸Великий каток відкрився у Палаці спорту.

    Коштує 300 грн, дітям до 7 років – безкоштовно. Нарешті згадали, що це все-таки льодова арена 👍
    🤩⛸Великий каток відкрився у Палаці спорту. Коштує 300 грн, дітям до 7 років – безкоштовно. Нарешті згадали, що це все-таки льодова арена 👍
    99переглядів 4Відтворень
  • 🎬
    Коли 740 дітей помирали в морі, а всі держави світу казали «ні»,
    одна людина, яка мала всі причини мовчати, сказала «так».

    Був 1942 рік.

    Корабель дрейфував в Аравійському морі, мов плавуча труна.
    На борту — 740 польських дітей.
    Сироти.
    Ті, хто вижив у радянських трудових таборах, де їхні батьки померли від холоду й голоду.

    Вони пройшли через Іран — і натрапили на щось страшніше за неволю:
    ніхто не хотів їх прийняти.

    Британська імперія — найпотужніша сила того часу —
    відмовила їм у всіх портах Індійського узбережжя.

    «Не наша проблема. Пливіть далі».

    У дітей закінчувалася їжа.
    Ліки.
    Час.

    Дванадцятирічна Марія тримала за руку шестирічного брата.
    Перед смертю мати попросила її лише про одне — захистити його.
    Але як захистити, коли весь світ відвернувся?

    І тоді звістка дійшла до невеликого палацу в Гуджараті.

    Махараджа Джам Саґіб Дігвіджайсінгхі був дрібним правителем за мірками імперії.
    Британці контролювали його порти, економіку, армію.
    У нього було все, щоб промовчати й підкоритися.

    Але коли йому розповіли про 740 дітей, які гинуть, поки дипломати обговорюють папери,
    щось у ньому зламалося.

    — «Скільки дітей?»
    — «740, Ваша Високосте. Але британці заборонили їм вхід до Індії».

    Махараджа стиснув щелепи.

    — «Британці контролюють мої порти.
    Але вони не контролюють мою совість.
    Ці діти зійдуть на берег у Наванагара.
    Готуйте їм прийом».

    — «Але, Ваша Високосте, якщо ви кинете виклик британцям…»
    — «Значить, я кину виклик».

    Він передав кораблю повідомлення:
    «Ви тут бажані».

    Коли британська влада почала протестувати, цей невисокий чоловік з маленького князівства відповів:

    «Якщо сильні відмовляються рятувати дітей,
    тоді я — слабкий — зроблю те, на що ви не здатні».

    У серпні 1942 року корабель зайшов у порт Наванагар.

    Діти сходили на берег, мов примари — виснажені, хворі, з порожніми очима.
    Вони вже нічого не чекали.
    І не вірили.

    Махараджа чекав їх на причалі.
    У простому білому вбранні він став на коліна перед ними й сказав через перекладачів:

    — «Ви більше не сироти.
    Ви — мої діти.
    Я ваш Бапу — ваш батько».

    Марія відчула, як тремтить рука брата.
    Невже після стількох зачинених дверей це правда?

    А далі сталося ще важливіше.

    Махараджа не побудував табір біженців.
    Він побудував дім.

    У Балячаді з’явилася маленька Польща в Індії:
    польські вчителі,
    польська кухня,
    польські пісні в індійських садах,
    різдвяні ялинки під тропічними зорями.

    «Ваш біль намагався стерти вас, — сказав він. —
    Але ваша мова, культура, традиції — святі.
    Збережіть їх тут».

    Діти, яким казали, що вони нікому не потрібні,
    нарешті відчули дім.

    Томек знову почав сміятися.
    Аня заговорила.
    Марія дивилася, як брат бігає за павичами,
    і згадувала, що таке спокій.

    Махараджа приходив часто.
    Запам’ятовував імена.
    Святкував дні народження.
    Обіймав, коли вони плакали за батьками, які не повернуться.
    Викликав лікарів.
    Платив із власної кишені, щоб дати їм те,
    у чому імперії відмовили:

    гідність, дитинство, майбутнє.

    Чотири роки, поки світ палав,
    740 дітей жили як одна родина в серці індійського князя.

    Вони вчилися.
    Одужували.
    Починали мріяти.
    Знову ставали цілісними.

    Після війни їм довелося роз’їхатися.
    Вони стали лікарями, вчителями, інженерами, дипломатами, батьками.
    І ніколи не забули.

    У Варшаві з’явилася Площа Доброго Махараджі.
    Школи носять його ім’я.
    Та найважливіший пам’ятник — не з каменю.

    Це ті самі діти.

    Сьогодні, у віці 80–90 років, вони все ще зустрічаються
    і розповідають онукам історію про індійського правителя,
    який побачив за політикою просту істину:

    740 дітям був потрібен батько.
    І він ним став.

    У 1942 році, коли всі великі держави сказали
    «це не наша відповідальність»,
    одна людина сказала:

    «Тепер це мої діти».

    І врятувала 740 життів.

    Не імперії.
    Не армії.
    А відкрите серце, яке відмовилося рахувати співчуття як політичний ризик.

    Це не просто історія.
    Це нагадування:
    коли сильні зачиняють двері,
    іноді достатньо одного серця, щоб змінити світ….
    Post Kenguru.ua
    🎬 Коли 740 дітей помирали в морі, а всі держави світу казали «ні», одна людина, яка мала всі причини мовчати, сказала «так». Був 1942 рік. Корабель дрейфував в Аравійському морі, мов плавуча труна. На борту — 740 польських дітей. Сироти. Ті, хто вижив у радянських трудових таборах, де їхні батьки померли від холоду й голоду. Вони пройшли через Іран — і натрапили на щось страшніше за неволю: ніхто не хотів їх прийняти. Британська імперія — найпотужніша сила того часу — відмовила їм у всіх портах Індійського узбережжя. «Не наша проблема. Пливіть далі». У дітей закінчувалася їжа. Ліки. Час. Дванадцятирічна Марія тримала за руку шестирічного брата. Перед смертю мати попросила її лише про одне — захистити його. Але як захистити, коли весь світ відвернувся? І тоді звістка дійшла до невеликого палацу в Гуджараті. Махараджа Джам Саґіб Дігвіджайсінгхі був дрібним правителем за мірками імперії. Британці контролювали його порти, економіку, армію. У нього було все, щоб промовчати й підкоритися. Але коли йому розповіли про 740 дітей, які гинуть, поки дипломати обговорюють папери, щось у ньому зламалося. — «Скільки дітей?» — «740, Ваша Високосте. Але британці заборонили їм вхід до Індії». Махараджа стиснув щелепи. — «Британці контролюють мої порти. Але вони не контролюють мою совість. Ці діти зійдуть на берег у Наванагара. Готуйте їм прийом». — «Але, Ваша Високосте, якщо ви кинете виклик британцям…» — «Значить, я кину виклик». Він передав кораблю повідомлення: «Ви тут бажані». Коли британська влада почала протестувати, цей невисокий чоловік з маленького князівства відповів: «Якщо сильні відмовляються рятувати дітей, тоді я — слабкий — зроблю те, на що ви не здатні». У серпні 1942 року корабель зайшов у порт Наванагар. Діти сходили на берег, мов примари — виснажені, хворі, з порожніми очима. Вони вже нічого не чекали. І не вірили. Махараджа чекав їх на причалі. У простому білому вбранні він став на коліна перед ними й сказав через перекладачів: — «Ви більше не сироти. Ви — мої діти. Я ваш Бапу — ваш батько». Марія відчула, як тремтить рука брата. Невже після стількох зачинених дверей це правда? А далі сталося ще важливіше. Махараджа не побудував табір біженців. Він побудував дім. У Балячаді з’явилася маленька Польща в Індії: польські вчителі, польська кухня, польські пісні в індійських садах, різдвяні ялинки під тропічними зорями. «Ваш біль намагався стерти вас, — сказав він. — Але ваша мова, культура, традиції — святі. Збережіть їх тут». Діти, яким казали, що вони нікому не потрібні, нарешті відчули дім. Томек знову почав сміятися. Аня заговорила. Марія дивилася, як брат бігає за павичами, і згадувала, що таке спокій. Махараджа приходив часто. Запам’ятовував імена. Святкував дні народження. Обіймав, коли вони плакали за батьками, які не повернуться. Викликав лікарів. Платив із власної кишені, щоб дати їм те, у чому імперії відмовили: гідність, дитинство, майбутнє. Чотири роки, поки світ палав, 740 дітей жили як одна родина в серці індійського князя. Вони вчилися. Одужували. Починали мріяти. Знову ставали цілісними. Після війни їм довелося роз’їхатися. Вони стали лікарями, вчителями, інженерами, дипломатами, батьками. І ніколи не забули. У Варшаві з’явилася Площа Доброго Махараджі. Школи носять його ім’я. Та найважливіший пам’ятник — не з каменю. Це ті самі діти. Сьогодні, у віці 80–90 років, вони все ще зустрічаються і розповідають онукам історію про індійського правителя, який побачив за політикою просту істину: 740 дітям був потрібен батько. І він ним став. У 1942 році, коли всі великі держави сказали «це не наша відповідальність», одна людина сказала: «Тепер це мої діти». І врятувала 740 життів. Не імперії. Не армії. А відкрите серце, яке відмовилося рахувати співчуття як політичний ризик. Це не просто історія. Це нагадування: коли сильні зачиняють двері, іноді достатньо одного серця, щоб змінити світ…. Post Kenguru.ua
    Love
    Like
    5
    818переглядів 1 Поширень
  • Розслідувачі Фонду боротьби з корупцією Навального знайшли в Криму новий палац путіна з власною лікарнею.
    Будівля розташована на узбережжі Чорного моря. Раніше на цій території була дача Януковича.
    Маєток має вертолітний майданчик, спа-комплекс із басейнами, кріокамерою та масажними зонами. За даними розслідування, об’єкт зведений за тією ж схемою, що й путінський палац в Геленджику.
    Окремо облаштовано приватну лікарню з операційною, стоматологією та кабінетами лікарів. Усередині — обладнання для анестезії, ШВЛ, рентгену й ендоскопії.
    Орієнтовна вартість будівництва — близько $130 млн.
    До 2014 року на цьому місці працював пансіонат «Мис Айя».
    Потім звинуватять, що і цей палац намагалися атакувати.
    Хоча Крим — це Україна, тож будь-які стратегічні або незаконні об’єкти можуть бути знищені😉

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Розслідувачі Фонду боротьби з корупцією Навального знайшли в Криму новий палац путіна з власною лікарнею. Будівля розташована на узбережжі Чорного моря. Раніше на цій території була дача Януковича. Маєток має вертолітний майданчик, спа-комплекс із басейнами, кріокамерою та масажними зонами. За даними розслідування, об’єкт зведений за тією ж схемою, що й путінський палац в Геленджику. Окремо облаштовано приватну лікарню з операційною, стоматологією та кабінетами лікарів. Усередині — обладнання для анестезії, ШВЛ, рентгену й ендоскопії. Орієнтовна вартість будівництва — близько $130 млн. До 2014 року на цьому місці працював пансіонат «Мис Айя». Потім звинуватять, що і цей палац намагалися атакувати. Хоча Крим — це Україна, тож будь-які стратегічні або незаконні об’єкти можуть бути знищені😉 https://t.me/Ukraineaboveallelse
    80переглядів
  • #історія #події
    Фінал диктатури: Страта Саддама Хусейна та кінець епохи страху ⚖️
    30 грудня 2006 року в Багдаді було поставлено крапку в одній із найсуперечливіших сторінок сучасної історії Близького Сходу. На світанку, о 06:00 за місцевим часом, було виконано смертний вирок через повішення щодо колишнього президента Іраку Саддама Хусейна. Символічно, що це сталося в день початку священного для мусульман свята Курбан-байрам 📜

    Вирок виніс Вищий іракський трибунал за злочини проти людяності. Зокрема, йшлося про масове вбивство 148 шиїтів у селищі Ед-Дуджейль у 1982 році, що було лише частиною масштабних репресій режиму. Саддам, який правив країною залізною рукою протягом 24 років, зустрів свою смерть у військовій в'язниці «Камп Джастіс», відмовившись одягати каптур на голову перед стратою ⛓️

    Постать Саддама Хусейна була втіленням класичного диктатора XX століття. Він побудував режим, що тримався на культі особистості, жорстоких розправах з опонентами та нескінченних війнах. Його правління позначилося трагедією «Анфаль» проти курдів, нападом на Кувейт та тривалим протистоянням із міжнародною спільнотою, що зрештою призвело до вторгнення коаліційних сил у 2003 році 🌫️

    Страта експрезидента викликала неоднозначну реакцію у світі. Деякі лідери назвали це актом правосуддя та звільненням іракського народу від тиранії, тоді як правозахисні організації критикували поспішність виконання вироку та процедурні порушення під час суду. Для самого Іраку ця подія стала моментом істини, що оголив глибокі внутрішні релігійні та політичні розколи 🌍

    Сьогодні події грудня 2006 року слугують суворим нагадуванням про те, що будь-яка абсолютна влада має свій фінал. Історія Саддама Хусейна — від золотих палаців до тюремної камери та ешафоту — залишається повчальним прикладом невідворотності відповідальності за злочини проти власного народу 🏛️
    #історія #події Фінал диктатури: Страта Саддама Хусейна та кінець епохи страху ⚖️ 30 грудня 2006 року в Багдаді було поставлено крапку в одній із найсуперечливіших сторінок сучасної історії Близького Сходу. На світанку, о 06:00 за місцевим часом, було виконано смертний вирок через повішення щодо колишнього президента Іраку Саддама Хусейна. Символічно, що це сталося в день початку священного для мусульман свята Курбан-байрам 📜 Вирок виніс Вищий іракський трибунал за злочини проти людяності. Зокрема, йшлося про масове вбивство 148 шиїтів у селищі Ед-Дуджейль у 1982 році, що було лише частиною масштабних репресій режиму. Саддам, який правив країною залізною рукою протягом 24 років, зустрів свою смерть у військовій в'язниці «Камп Джастіс», відмовившись одягати каптур на голову перед стратою ⛓️ Постать Саддама Хусейна була втіленням класичного диктатора XX століття. Він побудував режим, що тримався на культі особистості, жорстоких розправах з опонентами та нескінченних війнах. Його правління позначилося трагедією «Анфаль» проти курдів, нападом на Кувейт та тривалим протистоянням із міжнародною спільнотою, що зрештою призвело до вторгнення коаліційних сил у 2003 році 🌫️ Страта експрезидента викликала неоднозначну реакцію у світі. Деякі лідери назвали це актом правосуддя та звільненням іракського народу від тиранії, тоді як правозахисні організації критикували поспішність виконання вироку та процедурні порушення під час суду. Для самого Іраку ця подія стала моментом істини, що оголив глибокі внутрішні релігійні та політичні розколи 🌍 Сьогодні події грудня 2006 року слугують суворим нагадуванням про те, що будь-яка абсолютна влада має свій фінал. Історія Саддама Хусейна — від золотих палаців до тюремної камери та ешафоту — залишається повчальним прикладом невідворотності відповідальності за злочини проти власного народу 🏛️
    Like
    1
    225переглядів
  • #історія #події
    Останній монарх за «Залізною завісою»: Драматичне зречення короля Міхая I 👑
    30 грудня 1947 року в Бухаресті завершилася ціла епоха — Румунія перестала бути монархією. Молодий король Міхай I, який став символом опору та мужності під час Другої світової війни, був змушений підписати акт про зречення престолу під прямим тиском комуністичного уряду та радянських спецслужб 📜

    Події розвивалися як у напруженому трилері. Комуністичні лідери Петру Гроза та Георге Георгіу-Деж викликали короля до палацу Єлизавети, де пред'явили ультиматум. За спогадами самого Міхая, палац був оточений військами дивізії «Тудор Владимиреску», вірної комуністам, телефонні лінії перерізані, а на стіл було покладено підписане зречення. Аргумент був нещадним: якщо король відмовиться, уряд розстріляє понад тисячу заарештованих студентів-монархістів ⛓️

    Король Міхай I увійшов в історію як людина, що у 1944 році врятувала тисячі життів, здійснивши державний переворот проти диктатора Антонеску та вивівши Румунію з союзу з Гітлером. За цей вчинок він отримав найвищі нагороди від союзників, але став завадою для планів Сталіна щодо повної радянізації Східної Європи 🛡️

    Зречення 30 грудня стало фінальним аккордом у встановленні тоталітарного режиму в Румунії. Вже через кілька днів короля з родиною змусили залишити країну в «поїзді вигнанців», заборонивши повертатися на батьківщину протягом довгих десятиліть. Його позбавили громадянства, а саму назву країни змінили на Румунську Народну Республіку 🌫️

    Історія короля Міхая — це приклад особистої гідності перед обличчям невідворотної катастрофи. Повернувшись до Румунії лише після падіння режиму Чаушеску, він до останніх днів залишався моральним авторитетом для свого народу, нагадуючи про час, коли Румунія була частиною вільного європейського світу 🏛️
    #історія #події Останній монарх за «Залізною завісою»: Драматичне зречення короля Міхая I 👑 30 грудня 1947 року в Бухаресті завершилася ціла епоха — Румунія перестала бути монархією. Молодий король Міхай I, який став символом опору та мужності під час Другої світової війни, був змушений підписати акт про зречення престолу під прямим тиском комуністичного уряду та радянських спецслужб 📜 Події розвивалися як у напруженому трилері. Комуністичні лідери Петру Гроза та Георге Георгіу-Деж викликали короля до палацу Єлизавети, де пред'явили ультиматум. За спогадами самого Міхая, палац був оточений військами дивізії «Тудор Владимиреску», вірної комуністам, телефонні лінії перерізані, а на стіл було покладено підписане зречення. Аргумент був нещадним: якщо король відмовиться, уряд розстріляє понад тисячу заарештованих студентів-монархістів ⛓️ Король Міхай I увійшов в історію як людина, що у 1944 році врятувала тисячі життів, здійснивши державний переворот проти диктатора Антонеску та вивівши Румунію з союзу з Гітлером. За цей вчинок він отримав найвищі нагороди від союзників, але став завадою для планів Сталіна щодо повної радянізації Східної Європи 🛡️ Зречення 30 грудня стало фінальним аккордом у встановленні тоталітарного режиму в Румунії. Вже через кілька днів короля з родиною змусили залишити країну в «поїзді вигнанців», заборонивши повертатися на батьківщину протягом довгих десятиліть. Його позбавили громадянства, а саму назву країни змінили на Румунську Народну Республіку 🌫️ Історія короля Міхая — це приклад особистої гідності перед обличчям невідворотної катастрофи. Повернувшись до Румунії лише після падіння режиму Чаушеску, він до останніх днів залишався моральним авторитетом для свого народу, нагадуючи про час, коли Румунія була частиною вільного європейського світу 🏛️
    Like
    1
    184переглядів
  • В ЗАПОРІЖЖІ ВІДБУЛАСЯ ФОТОВИСТАВКА ПРО БЕРДЯНСЬК
    На ній зібрали 400 робіт юнацького руху «Байда» та вихованців бердянського Палацу дітей та молоді
    Виставка «Очима Юності» складається з чотирьох тематичних локацій. Тут є світлини про команду бердянської «Байди» та її подорожі, пейзажі різних міст України, зокрема Бердянська та Запоріжжя, фото з тваринами. Четвертою локацією стали спогади молодих фотографів про рідне місто. Загалом виставка зібрала 400 світлин. Про це «Бердянськ 24» дізнався з матеріалу на сайті Конгресу місцевих та регіональних влад.
    «Для нас ця подія особлива, адже в кожному кадрі – наша щирість, наша праця і наше бачення майбутнього України. Ми хотіли показати, що молоде покоління не втрачає віри в добро та силу нашої країни. Через світлини ми говоримо про волонтерство, єдність, любов до природи та будні нашого юнацького руху. Це голос молоді, яка зростає у складний час, але не втрачає віри в те, що ми здатні змінювати світ», – розповіла Олена, учасниця руху «Байда Бердянськ».
    Молодь говорила про волонтерські ініціативи, спортивні досягнення, мандрівки та спільні проєкти. Про те, як через спільну справу формуються цінності, народжується відчуття єдності та взаємопідтримки.
    «Ми пишаємось нашою молоддю. Байдівці – це приклад того, як підлітки беруть на себе відповідальність за майбутнє нашої країни. Вони не просто фотографують – вони документують нашу історію, зберігають пам’ять про Бердянськ і формують образ України, яку ми відбудуємо разом. Такі ініціативи дають нам впевненість: наше майбутнє в надійних руках», – зазначив начальник Бердянської міської військової адміністрації Микола Матвієнко.
    Виставку присвятили померлому медійнику з Бердянську Андрію Чепрасову. Про це на своїй сторінці у Фейсбук написала викладачка студії журналістики Палацу дітей та молоді (колишній ЦДЮТ – ред.) Анжеліка Бабич.
    «Андрій Чепрасов, нашу фотовиставку присвячую тобі. Там все, що ти любив: Бердянськ, усміхнені діти, дивовижні краєвиди, життя. Дякую…», – йдеться в дописі.
    https://t.me/brd24_official

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    В ЗАПОРІЖЖІ ВІДБУЛАСЯ ФОТОВИСТАВКА ПРО БЕРДЯНСЬК На ній зібрали 400 робіт юнацького руху «Байда» та вихованців бердянського Палацу дітей та молоді Виставка «Очима Юності» складається з чотирьох тематичних локацій. Тут є світлини про команду бердянської «Байди» та її подорожі, пейзажі різних міст України, зокрема Бердянська та Запоріжжя, фото з тваринами. Четвертою локацією стали спогади молодих фотографів про рідне місто. Загалом виставка зібрала 400 світлин. Про це «Бердянськ 24» дізнався з матеріалу на сайті Конгресу місцевих та регіональних влад. «Для нас ця подія особлива, адже в кожному кадрі – наша щирість, наша праця і наше бачення майбутнього України. Ми хотіли показати, що молоде покоління не втрачає віри в добро та силу нашої країни. Через світлини ми говоримо про волонтерство, єдність, любов до природи та будні нашого юнацького руху. Це голос молоді, яка зростає у складний час, але не втрачає віри в те, що ми здатні змінювати світ», – розповіла Олена, учасниця руху «Байда Бердянськ». Молодь говорила про волонтерські ініціативи, спортивні досягнення, мандрівки та спільні проєкти. Про те, як через спільну справу формуються цінності, народжується відчуття єдності та взаємопідтримки. «Ми пишаємось нашою молоддю. Байдівці – це приклад того, як підлітки беруть на себе відповідальність за майбутнє нашої країни. Вони не просто фотографують – вони документують нашу історію, зберігають пам’ять про Бердянськ і формують образ України, яку ми відбудуємо разом. Такі ініціативи дають нам впевненість: наше майбутнє в надійних руках», – зазначив начальник Бердянської міської військової адміністрації Микола Матвієнко. Виставку присвятили померлому медійнику з Бердянську Андрію Чепрасову. Про це на своїй сторінці у Фейсбук написала викладачка студії журналістики Палацу дітей та молоді (колишній ЦДЮТ – ред.) Анжеліка Бабич. «Андрій Чепрасов, нашу фотовиставку присвячую тобі. Там все, що ти любив: Бердянськ, усміхнені діти, дивовижні краєвиди, життя. Дякую…», – йдеться в дописі. https://t.me/brd24_official https://t.me/Ukraineaboveallelse
    340переглядів
  • #історія #події
    Вечір, коли зникла наддержава: Відставка Горбачова та фінал СРСР 📉
    25 грудня 1991 року о 19:00 за московським часом сотні мільйонів людей прильнули до екранів телевізорів. Те, що ще кілька років тому здавалося неможливим, стало реальністю: перший і останній президент СРСР Михайло Горбачов оголосив про свою відставку. Це була крапка в історії величезної імперії, яка проіснувала майже 70 років 📺.

    Що насправді відбувалося в ті драматичні години?

    🚩 Спуск червоного прапора
    Всього через 32 хвилини після виступу Горбачова, о 19:32, з флагштока над Сенатським палацом Кремля було спущено червоний прапор із серпом і молотом. Замість нього підняли російський триколор. Символічно, що цей прапор спускали поспіхом, без жодних урочистостей — епоха комунізму закінчилася в сутінках грудневого вечора 🏙️.

    ⚛️ Передача ядерної валізки

    Одразу після ефіру Горбачов мав передати Борису Єльцину «ядерну валізку» — пульт управління стратегічним арсеналом. Через особисту ворожнечу між політиками передача відбулася не особисто, а через офіцерів зв'язку. Так контроль над ядерною зброєю офіційно перейшов до Російської Федерації як держави-правонаступниці СРСР.

    🌍 Геополітичний землетрус

    Відставка Горбачова стала лише формальністю, адже після Біловезьких угод СРСР вже фактично не існувало. Проте саме цей момент 25 грудня визнаний світом як офіційна дата розпаду Союзу. Це відкрило шлях до повної міжнародної легітимізації незалежності України та інших колишніх республік 🇺🇦.

    Горбачов пішов з посади, заявивши, що його головною метою було дати людям свободу. І хоча економічний крах і конфлікти затьмарили цей процес, саме 25 грудня 1991 року світ перестав бути двополярним, а холодна війна пішла в історію 🔚✨.
    #історія #події Вечір, коли зникла наддержава: Відставка Горбачова та фінал СРСР 📉 25 грудня 1991 року о 19:00 за московським часом сотні мільйонів людей прильнули до екранів телевізорів. Те, що ще кілька років тому здавалося неможливим, стало реальністю: перший і останній президент СРСР Михайло Горбачов оголосив про свою відставку. Це була крапка в історії величезної імперії, яка проіснувала майже 70 років 📺. Що насправді відбувалося в ті драматичні години? 🚩 Спуск червоного прапора Всього через 32 хвилини після виступу Горбачова, о 19:32, з флагштока над Сенатським палацом Кремля було спущено червоний прапор із серпом і молотом. Замість нього підняли російський триколор. Символічно, що цей прапор спускали поспіхом, без жодних урочистостей — епоха комунізму закінчилася в сутінках грудневого вечора 🏙️. ⚛️ Передача ядерної валізки Одразу після ефіру Горбачов мав передати Борису Єльцину «ядерну валізку» — пульт управління стратегічним арсеналом. Через особисту ворожнечу між політиками передача відбулася не особисто, а через офіцерів зв'язку. Так контроль над ядерною зброєю офіційно перейшов до Російської Федерації як держави-правонаступниці СРСР. 🌍 Геополітичний землетрус Відставка Горбачова стала лише формальністю, адже після Біловезьких угод СРСР вже фактично не існувало. Проте саме цей момент 25 грудня визнаний світом як офіційна дата розпаду Союзу. Це відкрило шлях до повної міжнародної легітимізації незалежності України та інших колишніх республік 🇺🇦. Горбачов пішов з посади, заявивши, що його головною метою було дати людям свободу. І хоча економічний крах і конфлікти затьмарили цей процес, саме 25 грудня 1991 року світ перестав бути двополярним, а холодна війна пішла в історію 🔚✨.
    Like
    1
    230переглядів
Більше результатів