#тварини Деревна землерийка: найвишуканіша туалетна королева дикої природи. У світі тварин, де кожен робить "свої справи" там, де заманеться, є одна унікальна істота, яка підіймає гігієну на новий рівень. Знайомтеся з деревною землерийкою — крихітним звірятком, яке, здається, прочитало посібник із цивілізованого життя і вирішило, що хаотичне "ходіння в кущі" — це не її стиль. Ця пухнаста модниця має власний "унітаз" у дикій природі, і ми тут, щоб розповісти, чому вона заслуговує на звання найохайнішого створіння джунглів! Деревна землерийка, яка мешкає в тропічних лісах Південно-Східної Азії, виглядає як мишка, що вирішила стати екоблогером. Вона маленька, спритна і має хоботок, який додає їй вигляд трохи серйозного, але дуже милого бухгалтера. Але справжня магія починається, коли справа доходить до її туалетних звичок. Замість того, щоб залишати "сюрпризи" де попало, землерийка обирає собі спеціальну рослину — зазвичай м’ясоїдну непентус (так, ту саму, що ловить комах у глечики). Ця рослина для землерийки — не просто клумба, а справжній п’ятизірковий санвузол! Як це працює? Землерийка акуратно забирається на край глечика непентуса, робить свої справи, а рослина, замість того, щоб ображатися, каже: "Дякую за поживу!" Виявляється, екскременти землерийки — це справжній делікатес для непентуса, адже вони багаті на азот і допомагають рослині процвітати. Уявіть собі: тварина і рослина уклали угоду "ти мені — я тобі", і всі задоволені! Землерийка отримує чистий "туалет", а рослина — обід. Це вам не просто симбіоз, а справжній екологічний стартап! Але не думайте, що землерийка просто лінується шукати інше місце. Вона вибаглива! Дослідники помітили, що ці створіння обирають лише певні глечики непентуса — мабуть, ті, що мають найкращий "дизайн інтер’єру" або найзручніше розташування. Хто знає, може, вони навіть залишають відгуки: "П’ять зірок, чудовий вид, але трохи слизько на краю". Ця історія вчить нас, що навіть у дикій природі можна бути вишуканим. Поки інші тварини безсоромно "забруднюють ліс", деревна землерийка демонструє, що стиль і гігієна — це не лише для людей. Тож наступного разу, коли будете в тропіках, придивіться до непентусів. Можливо, десь там сидить маленька землерийка, яка щойно "змила" і думає: "Ну що ж, час за кавою!" Факт-бонус: Деревна землерийка настільки унікальна, що вчені досі сперечаються, як вона додумалася до такого "туалетного етикету". Може, вона просто подивилася на людей і подумала: "Хм, а я можу краще!" 🙂

29 квітня 1918 року над кораблями Чорноморського флоту у Севастополі був піднятий український прапор. До 6-ої години вечора в Севастополі на лінкорах, крейсерах, деяких есмінцях були спущені червоні прапори та підняті українські. Штабний корабель «Георгій Побідоносець» стояв під сигналом «Обійняв командування українським Чорноморським флотом. Адмірал Саблін». Після цього до Києва та німецького штабу було надіслано відповідні повідомлення. Зокрема, в телеграмі до Києва зазначалося: «Цього числа Севастопольська фортеця і флот, що перебувають у Севастополі, підняли українські прапори. Командування обійняв контр-адмірал Саблін». Незабаром німецьке командування від імені Центральної Ради надіслало відповідь на радіограму М.Сабліна, в якій прохали його, як командувача флотом, видати наказ про підняття українських прапорів в Керчі до 8-ої години 30 квітня. Дата 29 квітня стала днем зародження Українського військового флоту.

ПРОВІДНА НЕДІЛЯ... Провідна неділя, спогади сумні, Ми несемо паску в поминальні дні, Світить в небі сонце, а душа сумна, Бо немає рідних, з нами вже нема... Тяжко жити в світі, їх скінчився шлях, Зберігаєм світлі спогади про Вас, Тяжко нам на серці, молимось щодня, Найдорожчих в світі, з нами вже нема. Квіти принесемо з вдячністю в душі, Серцем обіймемо, ми своїх батьків, Спіть спокійно рідні, пам'ятаєм Вас, Згадуєм минуле у сумний цей час... ©Галина Адамович --------------- ПОМИНАЛЬНА ПРОВІДНА ТОМИНА НЕДІЛЯ (РАДУНИЦЯ, ГРОБКИ, ДІДИ) За тиждень до Поминальної неділі прибирали на цвинтарі. Могилки прикрашали квітами, вінками, висівали чебрець, материнку, ласкавець, висаджува ли чорнобривці, барвінок, калину та любисток. Обов'язково ставили свічку, а хрест перев'язували поминальними рушниками. Наші пращури вірили, що саме вони прикликають душу. У суботу господиня готувала «поману» - обід, куди входили: коливо, шинка, ковбаса, бігос, голубці, кури печені, вареники з сиром, каша гречана чи пшоняна, пиріжки, завиванці з маком, крашанки тощо. Паску залишали від Великодня. На Львівщині випікали бабки та калачі. Зранку у Провідну неділю йшли до церкви, щоб принести додому шматочок артосу. Після служби прихожани, хор, священик із хоругвами, хрестами йшли на цвинтар і справляли спільну панахиду. Якщо хтось хотів, щоб на могилі його рідних відправили панахиду-парастас, то запрошував священика окремо. Після того розпочиналося поминання «гостювання» родини та близьких. На Поліссі обкачували крашанкою могилу, на Гуцульщині крашанку розбивали об надмогильний хрест, на Буковині крашанки давали бідним людям. І майже повсю ди на могилі залишали крашанки, печиво, писанки, аби діти забрали. З відривного календаря "Український народний календар" за 26 квітня. -----------

#тварини Phasmatodea: Майстри маскування чи ледарі природи? Уявіть собі комаху, яка настільки лінива, що вирішила просто стати гілкою. Ласкаво просимо у світ Phasmatodea, або паличників, — істот, які підняли мистецтво камуфляжу на рівень "я не комаха, я просто шматок дерева". Ці дивовижні створіння, яких налічується близько 3000 видів, живуть у лісах, садах і навіть іноді в кошмарах тих, хто ненавидить, коли гілка раптом починає повзати. Хто вони такі? Паличники — це комахи, які виглядають як гілки, листя або навіть кора. Їхня суперсила — мімікрія. Деякі з них настільки переконливі, що птахи, вважаючи їх частиною пейзажу, просто сідають поруч і не підозрюють, що обід був так близько. Є навіть види, які імітують мох чи лишайник — справжні хіпстери природи, які обирають "еко-стиль". Ледарі чи генії? Паличники не просто виглядають як гілки — вони ще й поводяться як вони. Більшу частину дня вони нерухомо висять на деревах, повільно гойдаючись, ніби легенький вітерець їх колихає. Це не тому, що вони медитують чи практикують йогу. Ні, це просто їхній спосіб сказати: "Якщо я не рухатимусь, ніхто мене не з’їсть". І, знаєте, це працює! Їхня стратегія настільки ефективна, що навіть найголодніші хижаки часто проходять повз. Любов і танці... чи не зовсім Романтика у паличників — це окрема комедія. Деякі види взагалі обходять залицяння, адже самки можуть розмножуватися без самців. Це називається партеногенез, або, простіше кажучи, "я сама собі вистачаю". А коли самці таки з’являються, їхні "танці" — це радше повільне погойдування, яке можна описати як "я тебе люблю, але давай без поспіху". Цікавий факт Деякі паличники, як-от Carausius morosus, стали улюбленцями в лабораторіях і навіть у якості домашніх тварин. Уявіть собі: ви заводите вихованця, який не бігає, не гавкає і взагалі виглядає як гілка, що випадково впала у ваш акваріум. Ідеальний компаньйон для тих, хто любить спокій! Підсумок Phasmatodea — це справжні чарівники природи, які доводять, що іноді найкращий спосіб вижити — це просто прикинутися частиною меблів. Вони нагадують нам, що навіть у світі, повному метушні, є місце для тих, хто обирає спокій, камуфляж і легкий гумор. Тож наступного разу, коли побачите підозрілу гілку, придивіться — можливо, це просто паличник, який сміється над усіма нами.

ПРОВІДНА НЕДІЛЯ... Провідна неділя, спогади сумні, Ми несемо паску в поминальні дні, Світить в небі сонце, а душа сумна, Бо немає рідних, з нами вже нема... Тяжко жити в світі, їх скінчився шлях, Зберігаєм світлі спогади про Вас, Тяжко нам на серці, молимось щодня, Найдорожчих в світі, з нами вже нема. Квіти принесемо з вдячністю в душі, Серцем обіймемо, ми своїх батьків, Спіть спокійно рідні, пам'ятаєм Вас, Згадуєм минуле у сумний цей час... ©Галина Адамович --------------- ПОМИНАЛЬНА ПРОВІДНА ТОМИНА НЕДІЛЯ (РАДУНИЦЯ, ГРОБКИ, ДІДИ) За тиждень до Поминальної неділі прибирали на цвинтарі. Могилки прикрашали квітами, вінками, висівали чебрець, материнку, ласкавець, висаджува ли чорнобривці, барвінок, калину та любисток. Обов'язково ставили свічку, а хрест перев'язували поминальними рушниками. Наші пращури вірили, що саме вони прикликають душу. У суботу господиня готувала «поману» - обід, куди входили: коливо, шинка, ковбаса, бігос, голубці, кури печені, вареники з сиром, каша гречана чи пшоняна, пиріжки, завиванці з маком, крашанки тощо. Паску залишали від Великодня. На Львівщині випікали бабки та калачі. Зранку у Провідну неділю йшли до церкви, щоб принести додому шматочок артосу. Після служби прихожани, хор, священик із хоругвами, хрестами йшли на цвинтар і справляли спільну панахиду. Якщо хтось хотів, щоб на могилі його рідних відправили панахиду-парастас, то запрошував священика окремо. Після того розпочиналося поминання «гостювання» родини та близьких. На Поліссі обкачували крашанкою могилу, на Гуцульщині крашанку розбивали об надмогильний хрест, на Буковині крашанки давали бідним людям. І майже повсю ди на могилі залишали крашанки, печиво, писанки, аби діти забрали. З відривного календаря "Український народний календар" за 26 квітня. -----------

#тварини Синьокільчастий восьминіг: маленький модник із смертельним шармом. Уявіть собі крихітного морського створіння, яке виглядає, ніби щойно втекло з вечірки в неоновому клубі. Синьокільчастий восьминіг (*Hapalochlaena*) — це справжній fashionista підводного світу! Завдовжки лише 12–20 см, він розгулює океанськими просторами в яскравому вбранні з електрично-синіх кілець, які спалахують, коли він сердиться чи наляканий. Але не поспішайте обіймати цього стильного малюка — його гардероб приховує смертельну таємницю. Майстер маскування і... вечірок? Синьокільчастий восьминіг — це ніндзя глибин. Завдяки своїм хроматофорам (клітинам, що змінюють колір), він може зливатися з коралами, камінням чи навіть виглядати як шматок водорості, що гойдається на хвилях. Але коли приходить час блиснути, він вмикає свої сині неонові вогні, ніби кажучи: "Гей, я тут головна зірка!" Ці кільця — не просто для краси, а й попередження: "Не чіпай, бо пожалкуєш!" Отрута, гідна суперлиходія Не дозволяйте його розміру обдурити вас. У цього малюка є зброя, яка може змусити самого Джеймса Бонда позеленіти від заздрощів. Його слина містить тетродотоксин — отруту, що в 1200 разів сильніша за ціанід. Один укус — і ваша пригода в океані може закінчитися швидше, ніж ви встигнете сказати "ой". Найсмішніше, що восьминіг навіть не усвідомлює, який він небезпечний. Він просто плаває собі, думаючи: "О, яка гарна креветка на обід!" Життя коротке, але яскраве Синьокільчасті восьминоги живуть лише близько двох років, але встигають влаштувати справжнє шоу. Вони розумні, допитливі й навіть можуть відкривати банки (не жартую, є відео!). Самки — справжні героїні: після відкладання яєць вони охороняють їх, забуваючи про їжу, і, на жаль, гинуть, виконавши свій материнський обов’язок. Ось це відданість! Де шукати (але краще не чіпати) Ці модні малюки мешкають у теплих водах Тихого та Індійського океанів, особливо біля Австралії, Індонезії та Філіппін. Побачили яскраві сині кільця під водою? Тікайте! Або, краще, просто сфотографуйте здалеку й милуйтеся. Бо, знаєте, бути стильним — це круто, але бути живим — ще крутіше. Тож наступного разу, коли будете на пляжі, згадайте про синьокільчастого восьминога — маленького, але гордого короля підводної вечірки, який нагадує нам: навіть найменші створіння можуть мати величезний характер!

КИЇВ ІСТОРИЧНИЙ😍 Унікальні фото Передмістної слобідки (нині Гідропарк), яка була спалена німцями 1943 року. Світлини належать Славі Гетману, дідусь якого народився та до Другої світової війни жив на слобідці. В сімейному фотоархіві збереглися фото 1937 року. 📸 На них можна побачити школу (перше фото), тогочасні підтоплені вулиці, дідуся з човном та, ймовірно, дідусевого друга, який позує на тлі Дніпра. #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv

68-річна жінка отримала поранення внаслідок ворожої атаки по Запорізькому району. Загалом упродовж доби окупанти завдали 616 ударів по 15 населених пунктах Запорізької області ▪️Війська рф здійснили 5 авіаційних ударів по Гуляйполю, Залізничному, Малим Щербакам та Новоандріївці. ▪️435 БпЛА різної модифікації атакували Малокатеринівку, Новослобідку, Лобкове, Камʼянське, Степове, Гуляйполе, Щербаки, Новоданилівку, Малу Токмачку, Чарівне та Новодарівку. ▪️ 5 обстрілів з РСЗВ накрили Лобкове, Щербаки та Новоданилівку. ▪️ 171 артобстріл завдано по території Біленького, Лобкового, Камʼянського, Степового, Гуляйполя, Щербаків, Новоданилівки, Малої Токмачки, Чарівного та Новодарівки. Надійшло 19 повідомлень про пошкодження будинків, квартир, автомобілів та гаражів. UPD:❗️Рашисти завдали удару по селищу Приморське, Запорізької області, внаслідок чого постраждав чоловік та його авто.

#тварини Морська миша: пухнаста зірка океанських глибин. Уявіть собі: ви пірнаєте в темні глибини океану, де світло — лише мрія, а тиск такий, що здається, ніби вас обіймає сам Нептун. І раптом... бац! Назустріч пливе щось схоже на гламурну гусеницю, яка щойно вискочила з салону краси. Знайомтеся — **морська миша**, пухнаста дивачка з морських глибин, яка доводить, що стиль і глибина — це не взаємовиключні поняття! 🐭✨ Хто ти, морська мишо? Насправді ця істота — ніякий не гризун, а представник поліхет, тобто кільчастих червів. Але не поспішайте кривити носа, бо ця "гусениця" виглядає так, ніби її хутро рекламувало шампунь для об’єму! Її тіло вкрите блискучими щетинками, які переливаються, як новорічна гірлянда, і допомагають їй маневрувати у воді. Довжина? Скромні 5–10 см, але харизми у неї на цілий кит! Де живе ця модниця? Морська миша — справжня королева глибин. Вона гасає (ну, точніше, повільно повзає) по дну океану на глибинах від 100 до 3000 метрів. Там, де темно, холодно і немає Wi-Fi, ця пухнаста красуня почувається як вдома. Її улюблені локації — Тихий та Індійський океани, хоча, кажуть, вона мріє про відпустку в Карибському морі. 🌊 Що в неї на обід? Не чекайте, що морська миша гризтиме сир чи полюватиме на креветок. Її меню — це справжній детокс: вона "жере" органічні рештки, що осідають на морському дні. Такий собі підводний пилосос, який тримає океан у чистоті. Екологічно свідома, стильна і ще й корисна — ну хіба не ідеал? Суперздібності морської миші Окрім свого гламурного вигляду, морська миша має кілька козирів у рукаві (чи то в щетинках). Її блискучі "волосся" — це не лише для краси, а й для захисту. Якщо хижак вирішить спробувати цю пухнасту закуску, щетинки можуть відламуватися, викликаючи у нападника щось на кшталт підводного "фу, що це було?". А ще вона вміє регенерувати: відірвали шматочок? Не біда, виросте новий! П.С. Якщо раптом зустрінете морську мишу, не пропонуйте їй сир. Вона більше по детриту. 😜

#поезія Мандрувала тихо, ДОБРОТА по світу, Стукала в оселі, щоб десь відпочити, Люди відчиняли, та не всі впускали, Бо не всі зуміли, її розпізнати. ДОБРОТА всміхалась та не ображалась, Щастя і любові, людям всім бажала, Забирала речі, що були в торбинці, Далі прямувала, хоча і стомилась. Ось прийшла неспішно, до сільської хати, Й стала на подвір'ї, людей виглядати, Та не видно було, нікого надворі, Відчинила хвіртку, і ввійшла неспішно. Оглянулась знову, може де-хто вийде, Може господиня, чи хазяїн прийде, Двері відчинились, вибігли з них діти, Гомінкі й веселі, щирі та завзяті. ДОБРОТА зраділа, дітлахам курносим, Які щебетали, мов ті пташенята, Підійшли до неї, мило привітались, Запросили в хату, там є дід й бабуся. ДОБРОТА привітно й щиро посміхнулась, Дякую, сказати, дітям не забула, Діткам цим маленьким, була дуже рада, Та й попрямувала, до сільської хати. В хаті щось бабуся, мила й прибирала, З дідусем стареньким, щось там газдували, ДОБРОТА тихенько, увійшла до хати, Щоб людей стареньких, та й не налякати. Привіталась з ними, мило посміхнулась, Людям пояснила, як сюди попала, Слухали уважно, ДОБРОТУ старенькі, Кожне слово й фразу, чули з розумінням. Смачненьким обідом, щиро частували, Гостю подорожню, як свою прийняли, ,,Відпочинь з дороги"-бабця говорила, Мабуть притомилась, з дальньої дороги. ДОБРОТА раділа, було так приємно, Люди ці зуміли, її розпізнати, Впустили до хати, ще й нагодували, Вирішила щиро, все їм розказати. ,,ДОБРОТА я любі, мандрую по світу, І стараюсь людям, хто я, пояснити, Та нажаль чимало, мене проганяли, І не розуміли, та й не впізнавали. ,,Залишайся з нами"-тут дідусь всміхнувся, Буде нам всім в радість, старим та онукам", ДОБРОТА зраділа, залишилась з ними, Витягла з торбинки, людям цим гостинці. А в торбинці були щастя та повага, Любов й розуміння, турбота й увага, Тож довайте, щиро добро цінувати, Людей розуміти й просто поважати. Мілі