#історія #події
🇩🇪 🇺🇸 Початок Арденнської операції (1944): Останній відчайдушний кидок Гітлера.
16 грудня 1944 року німецький Вермахт розпочав свій останній великий контрнаступ на Західному фронті Другої світової війни. Операція, відома як Арденнська операція (або Битва за Виступ, Battle of the Bulge), відбулася у важкопрохідних лісах Арденн, що охоплюють територію Бельгії та Люксембургу.
Ця битва стала однією з найбільш кровопролитних для американської армії у війні.

📜 Передумови: Західний фронт наприкінці 1944 року

До кінця 1944 року війська союзників (США, Велика Британія та Канада) успішно висадилися в Нормандії, звільнили Францію та Бельгію і підійшли безпосередньо до кордонів Німеччини. Союзники вважали, що Вермахт повністю виснажений, а бойові дії активізуються лише навесні 1945 року.
Адольф Гітлер, однак, виношував план, який, на його думку, міг переломити хід війни:
Мета операції: Завдати потужного, несподіваного удару через слабко захищений сектор Арденн. Прорватися до річки Маас і захопити стратегічно важливий порт Антверпен (Бельгія).
Стратегічний розрахунок: Оточити та знищити чотири армії союзників, розділивши британські та американські війська, що змусило б їх вимагати сепаратного миру.

⚔️ Хід операції: Фактор несподіванки

Німецькі війська, накопичивши значні сили танків (зокрема, новітні «Тигри» та «Пантери») і піхоти, скористалися:
Погодними умовами: Потужний туман і низька хмарність не давали союзній авіації (яка мала перевагу в повітрі) проводити розвідку та надавати підтримку.
Слабка оборона: Арденнський сектор утримували переважно недосвідчені або відпочиваючі американські підрозділи.
Вранці 16 грудня 1944 року німецька артилерія розпочала масований обстріл позицій союзників. Наступ був несподіваним і стрімким.
Німецькі війська пробили оборону, створивши виступ завдовжки близько 100 км у лінії фронту (звідки і пішла назва «Битва за Виступ»).
Ключові американські частини опинилися в оточенні або були змушені поспішно відступати.

🛡️ Героїчний опір та перелом

Незважаючи на початковий успіх Вермахту, німці не змогли досягти своїх головних цілей:
Бастонський вузол: Ключовим моментом стала облога бельгійського міста Бастонь, важливого транспортного вузла. Його мужньо обороняла 101-а повітряно-десантна дивізія США. Їхня відмова здатися ("Nuts!") деморалізувала німців і затримала їхнє просування.
Погода: До 23–24 грудня погода поліпшилася, і союзницька авіація змогла вступити в бій, завдаючи нищівних ударів по німецьких танкових колонах і логістиці.
Підкріплення: Американські підрозділи генерала Джорджа Паттона були перекинуті з півдня на північ у надзвичайно швидкі терміни, стабілізувавши південний фланг Виступу.
До середини січня 1945 року союзники ліквідували німецький виступ, відновивши початкову лінію фронту.

📈 Наслідки

Жертви: Це була найбільша та найкровопролитніша битва на Західному фронті. Американські втрати (убиті, поранені, зниклі безвісти) склали близько 89 тисяч осіб. Втрати Німеччини — близько 100 тисяч осіб.

Вирок Вермахту: Арденнська операція виснажила останні оперативні резерви Вермахту, які могли б бути використані для захисту кордонів Німеччини. Це фактично позбавило Німеччину здатності до великих наступальних дій на будь-якому фронті, прискоривши остаточну перемогу союзників.

Німці виходять на протести проти постачання зброї в Україну‼️#україна #славаукраїні #славазсу #європа #протест

Elli Berlin у *Sonne* — це коли Rammstein раптом вирішили перевтілитися в одну дівчину з дредами й сказали: «Ну давай, потягнеш?» — і вона спокійно відповіла: «Тримай мою мікрофонну стійку».

Чорні дреди, виголені скроні, сірі очі, що виглядають бездонними з чорною лайнерною обводкою й стрілками, майже до вух. Чорний шкіряний корсет, чорні драні легінси — порвані навіть на сідницях. Це чистий рок-протест: тіло як ще один інструмент, такий самий грубий і чесний, як гітара чи барабан.

І цей голос. Хрипкий, важкий, з металевим присмаком — наче душа Тілля Ліндеманна на хвильку переселилася в дівоче горло, але залишила там місце й для жіночої люті, і для ніжного тремтіння. Вона не просто співає *Sonne*, вона її випльовує, гарчить, розтягує, рве на шматки й збирає заново.

У коментарях під відео — суцільне «Gänsehaut», «Powerfrau», «besser als viele offizielle Covers». Люди пишуть, що ніколи не думали, що жіночий вокал може настільки органічно лягти на риф Rammstein, що навіть «Till kann stolz sein». Видно, як німці кайфують: для них це не «дівочий кавер», а повноцінна бойова версія, яка стоїть поруч з оригіналом, а для когось — і попереду.

Тут все працює: образ, пластика, манера тримати сцену (не дарма її в німецькій пресі називають однією з найпомітніших фронтвумен сучасної metal/dark-wave сцени ), і той особливий вайб німецького року, що відчувається в кожному русі. Не дивно, що її ставлять хедлайнером на рок-фестах і байкерських тусовках — як-от у Кульмбаху, де Elli Berlin виступає головним актом великого мотозльоту .

Sonne у виконанні Elli Berlin — це коли ти включив «просто кавер», а через три хвилини сидиш з мурашками й думаєш: «Окей, тепер у цієї пісні офіційно два канони».

https://www.youtube.com/watch?v=z358pgH78Cs з 2ї хвилини

Наглядне відео, як до вас додому з Європи потрапляє б/у техніка! 😬

Велика частка німців та європейців, при перших же «непорозуміннях» з технікою вважають, що вона вже не придатна для використання. Проте це далеко не так!

В кого руки ростуть з правильного місця вміє за лічені хвилини визначити «проблему» та ліквідувати її. А ми, українці, народ вправний і вміємо як то кажуть з гівна зліпити цукерку! 😅 А потім ще й заробити на тому 💵!

Ми ж не заробляємо, а просто покращуємо свої базові життєві потреби. В сирій та дощовій Німеччині сушарка вкрай як необхідна! Тепер в мене теж є😌!

Відео: Женя Усович

#історія #події
⚽️ Як оголошення в газеті створило легенду.
Кінець XIX століття. Каталонія, як і решта Європи, відкриває для себе футбол — «англійську гру». Але справжній поштовх цьому явищу в Барселоні дав швейцарець на ім’я Ганс Гампер (згодом Жоан Гампер). Він переїхав до міста 1898 року, щоб працювати бухгалтером, але його справжньою пристрастю залишався спорт. Гампер був чудовим гравцем і, що важливіше, не міг уявити життя без м’яча.
Оголошення, що увійшло в історію 📰

1899 року Гампер розмістив скромне оголошення у спортивному тижневику «Los Deportes». Текст був лаконічним: «Наш друг Гампер, колишній чемпіон Швейцарії, бажаючи організувати футбольні матчі в Барселоні, просить усіх, хто симпатизує цій грі, зв’язатися з ним». Звучить як звичайний заклик, але саме це оголошення стало точкою відліку для однієї з найвеличніших спортивних історій світу.

Зустріч у «Гімнасіо Соле» 🤝

Через місяць, 29 листопада 1899 року, 11 чоловіків відповіли на цей заклик і зібралися в «Гімнасіо Соле» (Gimnasio Solé). Серед них були іноземці — швейцарці, британці, німці — та місцеві каталонці. Цей космополітичний гурт, об’єднаний спільною любов’ю до нової гри, формально заснував «Foot-Ball Club Barcelona». Це було народження клубу, який ще не знав, що його девізом стане «Більше, ніж клуб».

Blaugrana: Спадщина та ідентичність

Відразу постало питання про кольори. Було вирішено взяти синьо-гранатові (Blaugrana). Хоча точне походження цих кольорів досі викликає суперечки, найпоширеніша версія пов'язує їх із футбольними клубами Швейцарії, за які раніше виступав сам Гампер, зокрема з ФК «Базель».
Хоча клуб заснували іммігранти, «Барселона» швидко вросла в місцевий ґрунт. Каталонський дух, прагнення до самоідентифікації та бажання мати команду, яка могла б конкурувати з мадридськими клубами, зробили «Барсу» не просто спортивною командою, а символом. Гампер, який згодом став Жоаном Гампером, встиг побувати й гравцем, і президентом клубу в найскладніші для нього часи. Його мрія, народжена з одного оголошення, пережила війни, диктатури та політичні бурі, перетворившись на глобальну легенду, що налічує мільйони фанатів.

Дива існують⁉️ #україна #славаукраїні #славазсу #європа #німці

#історія #події
Нюрнберзький процес — Суд історії над злом.
20 листопада 1945 року, рівно о 10:00 ранку, у «Залі 600» Палацу юстиції в Нюрнберзі розпочався процес, який назавжди змінив міжнародне право. Вперше в історії переможці не просто стратили переможених, а надали їм право на захист, щоб довести їхню вину перед усім світом за законом.

⚖️ Лава підсудних без Гітлера

На лаві підсудних опинився 21 представник нацистської еліти. Головні фігури Третього Рейху — Адольф Гітлер, Йозеф Геббельс та Генріх Гіммлер — на той час вже вкоротили собі віку, уникнувши суду. Тому «нацистом №1» у залі суду був рейхсмаршал Герман Герінг. Він поводився зухвало, вірячи, що процес — це лише вистава, а згодом він увійде в історію як мученик. Поруч із ним сиділи Рудольф Гесс, Йоахім фон Ріббентроп та інші архітектори війни.

🌍 Злочини проти людства

Саме в Нюрнберзі світ вперше юридично закріпив термін «злочини проти людяності». Обвинувачення базувалося на тисячах документів, які самі ж німці педантично зберігали. Коли в залі суду вимкнули світло і показали кадри з концтаборів, зняті союзниками при звільненні, тиша була настільки глибокою, що чутно було, як працюють вентилятори. Навіть деякі підсудні відверталися від екрану, не в змозі дивитися на наслідки своїх наказів.

🎧 Технологічний прорив

Процес був безпрецедентним і технічно. Вперше в історії судочинства було застосовано систему синхронного перекладу. Завдяки компанії IBM, учасники процесу могли в реальному часі слухати переклад на чотири мови: англійську, французьку, російську та німецьку. Без цього процес затягнувся б на роки.
🚫 «Я лише виконував наказ»
Головним підсумком трибуналу стала відмова прийняти універсальне виправдання військових: «Я лише виконував наказ». Нюрнберзький трибунал постановив: виконання злочинного наказу не звільняє від відповідальності. Це стало попередженням для всіх майбутніх диктаторів та їхніх поплічників: за злочини доведеться відповідати особисто.
Вирок був суворим: 12 смертних кар, довічні ув'язнення та тривалі терміни. Герман Герінг, так і не визнавши вини, вчинив самогубство за кілька годин до страти. Нюрнберг став символом того, що зло, яким би масштабним воно не було, врешті-решт опиняється на лаві підсудних.

ХТО й НАВІЩО денаціоналізує українців?

Українські блогери сьогодні денаціоналізують українців набагато потужніше й ефективніше, ніж сам путін.

Щодня, у форматі розважальних відео, «просвітницьких» роликів і подкастів вони втовкмачують, що українська нація з’явилася лише на початку ХХ століття — разом із державою.

Раніше, мовляв, націй не було.
І київські князі були «не наші».
І в часи Русі — жодної «національної свідомості».

Висновок, який вони м’яко підсовують глядачеві:
українці не мають права вважати себе спадкоємцями Русі.

І що страшніше — все більше українців починають у це вірити.

Але спитаймо інакше:
коли тоді з’явилися українські дохристиянські обряди, колядки, щедрівки, веснянки, наші народні мелодії, звичаї, вишивки, назви місяців і свят?
Це ж і є ознаки нації!

Задовго до будь-якої «держави ХХ століття»?

Коли з’явилася українська мова — одна з головних ознак нації?
І хто її створив, якщо не сам народ, що усвідомлював свою відмінність?

МОСКОВСЬКА імітація слов’янства

Для порівняння — подивімося на тих, хто сьогодні претендує на спадщину Русі.

В їхньому «фольклорі» немає власних колядок, щедрівок, гаївок.

Слова «колядка» й «щедрівка» навіть не мають відповідника в штучному «русском язикє».
Їх занесли туди українські переселенці.

Їх «пєрєвєлі на русскій» — і це все. Без розуміння сенсу, без духовної глибини.

Та зате московити навчилися імітувати слов’янськість і продавати її світу як власну.

І це працює: змінюються навіть політичні курси сусідніх слов’янських держав — не лише від «втоми від України», а через дію російської політики «слов’янської єдності».

УКРАЇНСЬКА ВІДМОВА від РУСІ

Парадоксально, але в самій Україні почався протилежний процес —
відхрещування від Русі.

Держава Русь у блогерських версіях визнається «вікінгським проектом».

Слов’яни — «дикі племена».

Етнічна самосвідомість — нібито відсутня.

Такі меседжі щодня лунають у «просунутих» українських ютубах.

А про те, щоб достукатись до інших словянських держав щодо нашої спорідненості — навіть мови нема.

Жодного навіть натяку такої роботи і контактів серед етнічних українців в сусідніх державах — так, як це робить та ж Угорщина в Украіні серед етнічних угорців.
Чи так, як для етнічних німців чи поляків з інших країн є різні пільгові програми навчання тощо в Німеччині і Польщі.

А Україні українці не потрібні — ні закордонні, ні свої, у межах держави.

ЧОМУ ТАК сталося?

Може тому, що в Україні українцями керують не слов’яни?

Бо слов’яни ж не мали би відмовлятися від власної історії, мови, коріння.

Нам пишуть:

«Правильно ви намагаєтесь достукатися до російськомовних у різних країнах.
А рабсія тим часом активно просуває слов’янські сайти, бо розуміє, що слов’янські мови взаємно зрозумілі.
Ми ж відштовхуємо всіх — і потім нарікаємо, що нас не чують».

ТО ЩО з НАМИ сталося?

Куди ми йдемо?
Хто ми?
І яку країну будуємо — для українців чи для тих, хто знову перепише нашу пам’ять?

Країну, що відмовляється від власного минулого,
чи ту, яка нарешті усвідомить себе спадкоємицею великої Русі — слов’янської, української, нашої?

Поки московити привласнюють нашу спадщину й успішно продають її світу, ми самі відрікаємося від неї — стираючи власну історичну ідентичність.

А відмова від Русі — це не лише втрата минулого,
це втрата самих себе.

Анатолій Герасимчук.
rus-ukraine.com.ua

У КРИЇВЦІ ПРИ СВІТЛІ КАГАНЦЯ РІЗЦЕМ І ДОЛОТОМ БИВ ВОРОГА

Народився Ніл Хасевич 12 (25) листопада 1905 р. Перші ази малярства здобув у майстерні іконописця. Згодом вступив до Рівненської української гімназії. У 1918 році, повертаючись із Рівного, на залізничному переїзді Ніл із матір'ю потрапили під потяг - мати загинула, Ніл втратив ліву ногу, але не втратив надії. Він сам собі змайстрував протез і міцно став на ноги.

З 1931 по 1943 рік художник брав участь у 35 виставках, його твори експонувались у Празі й Варшаві, Берліні та Львові. Роботи Хасевича на міжнародних виставках у Чикаго й Лос-Анджелесі дістали високу оцінку критики. У 1937 р. він здобув третій грошовий приз на міжнародній виставці гравюр по дереву у Варшаві.

Коли на теренах Західної України запанувала більшовицька влада, Ніл Хасевич, живучи в рідному селі, учителював у тамтешній школі й підробляв бухгалтером у споживчій кооперації. На початку другої світової війни митець одержав запрошення на виїзд за океан, але відмовився.

Хасевич став вояком УПА під ім'ям Бей-Зот. Майже десять років перебував митець у підпіллі. У криївці при світлі каганця різцем і долотом бив ворога художник. Він очолив школу майстрів живопису, сам ілюстрував усі видання УПА-Північ, робив проєкти бойових відзнак, печаток.

(Закінчення 13 листопада)

З відривного календаря "Український народний календар" за 12 листопада.
-------------

У КРИЇВЦІ ПРИ СВІТЛІ КАГАНЦЯ РІЗЦЕМ І ДОЛОТОМ БИВ ВОРОГА

(Закінчення. Початок 12 листопада)

Коли упівці міняли бункер, вони перевозили каліку на велосипеді.

1943 року німці кинули на вояків УПА танки, літаки, мотопіхоту. Повністю знищили 97 сіл із дітьми й жінками. У бою з ворогом загинув молодший брат Ніла Хасевича - Анатолій. Друга світова викосила всіх його близьких родичів. У 1947 р. загинула кохана жінка Марта (Женя), яка була зв'язковою з підпіллям міста Луцька. Коли Роман Шухевич підписав наказ про розпуск УПА, коли похідні групи почали відходити на Захід, Хасевич не кинув рідної землі, не склав зброї. Його роботи з'явилися у США, у делегатів ООН, у посольствах. 1952 р. в США вийшла книга Ніла Хасевича «Графіка в бункерах УПА». Ніл Хасевич тоді писав: «Я, каліка, б'юся у той час, коли багато сильних і здорових людей у світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива. Я хочу, щоб світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці борються...»

На художника оголосили справжні лови. Холодного ранку 4 березня 1952 року криївку-бункер, що у Білівських Хуторах поблизу Клевані на Рівенщині, оточили карателі. Чекісти привезли вбитих до Клевані. Там вони два дні пролежали під дубом. Де поховали художника, невідомо. Та ми не забули, що полковник Стекляр - вбивця Н. Хасевича - помер від старості у м. Рівному.

З відривного календаря "Український народний календар" за 13 листопада.
-------------

https://history.rayon.in.ua/topics/385968-shcho-i-iak-poviazalo-nila-...

https://www.facebook.com/share/p/1GgxteM9Zp/

У КРИЇВЦІ ПРИ СВІТЛІ КАГАНЦЯ РІЗЦЕМ І ДОЛОТОМ БИВ ВОРОГА

Народився Ніл Хасевич 12 (25) листопада 1905 р. Перші ази малярства здобув у майстерні іконописця. Згодом вступив до Рівненської української гімназії. У 1918 році, повертаючись із Рівного, на залізничному переїзді Ніл із матір'ю потрапили під потяг - мати загинула, Ніл втратив ліву ногу, але не втратив надії. Він сам собі змайстрував протез і міцно став на ноги.

З 1931 по 1943 рік художник брав участь у 35 виставках, його твори експонувались у Празі й Варшаві, Берліні та Львові. Роботи Хасевича на міжнародних виставках у Чикаго й Лос-Анджелесі дістали високу оцінку критики. У 1937 р. він здобув третій грошовий приз на міжнародній виставці гравюр по дереву у Варшаві.

Коли на теренах Західної України запанувала більшовицька влада, Ніл Хасевич, живучи в рідному селі, учителював у тамтешній школі й підробляв бухгалтером у споживчій кооперації. На початку другої світової війни митець одержав запрошення на виїзд за океан, але відмовився.

Хасевич став вояком УПА під ім'ям Бей-Зот. Майже десять років перебував митець у підпіллі. У криївці при світлі каганця різцем і долотом бив ворога художник. Він очолив школу майстрів живопису, сам ілюстрував усі видання УПА-Північ, робив проєкти бойових відзнак, печаток.

(Закінчення 13 листопада)

З відривного календаря "Український народний календар" за 12 листопада.
-------------

У КРИЇВЦІ ПРИ СВІТЛІ КАГАНЦЯ РІЗЦЕМ І ДОЛОТОМ БИВ ВОРОГА

(Закінчення. Початок 12 листопада)

Коли упівці міняли бункер, вони перевозили каліку на велосипеді.

1943 року німці кинули на вояків УПА танки, літаки, мотопіхоту. Повністю знищили 97 сіл із дітьми й жінками. У бою з ворогом загинув молодший брат Ніла Хасевича - Анатолій. Друга світова викосила всіх його близьких родичів. У 1947 р. загинула кохана жінка Марта (Женя), яка була зв'язковою з підпіллям міста Луцька. Коли Роман Шухевич підписав наказ про розпуск УПА, коли похідні групи почали відходити на Захід, Хасевич не кинув рідної землі, не склав зброї. Його роботи з'явилися у США, у делегатів ООН, у посольствах. 1952 р. в США вийшла книга Ніла Хасевича «Графіка в бункерах УПА». Ніл Хасевич тоді писав: «Я, каліка, б'юся у той час, коли багато сильних і здорових людей у світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива. Я хочу, щоб світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці борються...»

На художника оголосили справжні лови. Холодного ранку 4 березня 1952 року криївку-бункер, що у Білівських Хуторах поблизу Клевані на Рівенщині, оточили карателі. Чекісти привезли вбитих до Клевані. Там вони два дні пролежали під дубом. Де поховали художника, невідомо. Та ми не забули, що полковник Стекляр - вбивця Н. Хасевича - помер від старості у м. Рівному.

З відривного календаря "Український народний календар" за 13 листопада.
-------------

https://history.rayon.in.ua/topics/385968-shcho-i-iak-poviazalo-nila-...

https://www.facebook.com/share/p/1GgxteM9Zp/