#Наші_традиції ВЕРТЕП – ВЕСЕЛЕ РІЗДВЯНЕ ДІЙСТВО То що ж це таке - вертеп? Це - макет стайні з новонародженим Ісусом Христом, а також пересувний старовинний ляльковий театр. Слово «вертеп» запозичене зі старослов'янської мови, де означало «печера», «ущелина» або «балка». Вертеп - це дійство з піснями-колядками, жартами, короткими виставами, яке влаштовували мандрівні музиканти й актори. Існування вертепного театру в Україні відоме з XVII століття. На початку вертеп був театром ляльок. Традиційною формою подачі був двоповерховий будиночок, у якому за кожним поверхом була закріплена своя функція. Верхній поверх пропонував різдвяну біблійну історію, сюжет якої був типовим, у той час як нижній належав побутовій драмі, сюжет якої постійно змінювався та залежав від фантазії та драматургічного таланту постановників. Згодом вертеп із лялькового театру перетворився на театр живих акторів. Саме наявність інтермедій та інтерлюдій (побутових драм) у вертепі дала великий поштовх для розвитку української драматургії зокрема та української культури загалом. Українці донині розігрують вертепні драми. Типові герої - Дяк, Баба, москаль, Шинкар, інші. Саме навколо цих характерів вибудовувались усі інтермедії, у той час як Діва Марія, Йосип, маленький Ісус показували традиційну історію народження Сина Божого. З відривного календаря "Український народний календар" за 22 грудня. ----------

#Наші_традиції ВЕРТЕП – ВЕСЕЛЕ РІЗДВЯНЕ ДІЙСТВО То що ж це таке - вертеп? Це - макет стайні з новонародженим Ісусом Христом, а також пересувний старовинний ляльковий театр. Слово «вертеп» запозичене зі старослов'янської мови, де означало «печера», «ущелина» або «балка». Вертеп - це дійство з піснями-колядками, жартами, короткими виставами, яке влаштовували мандрівні музиканти й актори. Існування вертепного театру в Україні відоме з XVII століття. На початку вертеп був театром ляльок. Традиційною формою подачі був двоповерховий будиночок, у якому за кожним поверхом була закріплена своя функція. Верхній поверх пропонував різдвяну біблійну історію, сюжет якої був типовим, у той час як нижній належав побутовій драмі, сюжет якої постійно змінювався та залежав від фантазії та драматургічного таланту постановників. Згодом вертеп із лялькового театру перетворився на театр живих акторів. Саме наявність інтермедій та інтерлюдій (побутових драм) у вертепі дала великий поштовх для розвитку української драматургії зокрема та української культури загалом. Українці донині розігрують вертепні драми. Типові герої - Дяк, Баба, москаль, Шинкар, інші. Саме навколо цих характерів вибудовувались усі інтермедії, у той час як Діва Марія, Йосип, маленький Ісус показували традиційну історію народження Сина Божого. З відривного календаря "Український народний календар" за 22 грудня. ----------

За його словами, нині в проєкті з пошуку, вивчення та перекладу архівних документів вже відпрацювали чи ще продовжують роботу українські науковці із залученням місцевих фахівців у Стамбулі, Софії, Стокгольмі, Вільнюсі, Варшаві та Кракові. Укладання збірки документів, віднайдених в османських та європейських архівах, триває. Всі документи перекладаються безпосередньо з оригіналів, що дозволяє уникнути помилок, характерних для попередніх перекладів через польську, німецьку чи російську мови. Протокол про співробітництво між Державною архівною службою України та Дирекцією державних архівів при Президентові Турецької Республіки вступив у дію 28 січня 2021 року. Як повідомляв Укрінформ, раніше українські дипломати віднайшли в Османському архіві унікальні документи - оригінали текстів Брест-Литовського мирного договору, що не збереглися в Україні. Укладення цього договору означало фактичне визнання УНР як незалежної держави. Наприкінці 2020 року факсимільна автентична копія, знята з оригіналу Брест-Литовського мирного договору в Османському архіві в Стамбулі, була передана в Україну.

#історія #події ☢️ 15 грудня 2000 року в історії України та світової енергетики було поставлено символічну, але надзвичайно важливу крапку. О 13:17 за наказом Президента України Леоніда Кучми ключем аварійного захисту було назавжди зупинено реактор енергоблоку №3 Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС). Ця дія ознаменувала остаточне припинення роботи станції як генератора електроенергії. Чому зупинили ЧАЕС? Рішення про остаточне закриття Чорнобильської АЕС було прийнято Україною під сильним міжнародним тиском та за підтримки фінансової допомоги від країн G7 (Великої сімки) та Європейського Союзу. Трагедія 1986 року: Після аварії 1986 року, що зруйнувала четвертий енергоблок, інші блоки (особливо №3) продовжували працювати, попри їхній застарілий дизайн (реактори типу РБМК) та високий ризик. Міжнародні зобов'язання: У 1995 році Україна підписала Меморандум про взаєморозуміння з G7 та ЄС, зобов’язавшись закрити ЧАЕС до 2000 року в обмін на міжнародну фінансову допомогу для будівництва заміщуючих потужностей та підтримки соціальної сфери регіону. Безпека: Хоча були проведені значні модернізації, реактори РБМК все одно вважалися невідповідними міжнародним стандартам безпеки. Церемонія Закриття 15 грудня 2000 року на майданчику ЧАЕС відбулася урочиста (і водночас сумна) церемонія. У присутності міжнародних делегацій та журналістів Президент Леонід Кучма символічно віддав наказ про відключення останнього працюючого енергоблоку. Головний оператор керував процесом, який завершився поворотом ключа системи аварійного захисту (АЗ-5), що заглушив ланцюгову реакцію в реакторі №3. Таким чином, Чорнобильська АЕС перейшла зі статусу діючої електростанції у статус об’єкта з виведення з експлуатації та перетворення. Нова Місія Зупинення генерації енергії не означало кінця роботи на майданчику. Навпаки, почалася нова, не менш складна, фаза: Консервація: Виведення з експлуатації трьох енергоблоків. Будівництво "Укриття": Посилення об'єкта "Укриття" ("Саркофаг") над зруйнованим четвертим блоком і подальше будівництво нового безпечного конфайнмента (НБК, "Арка"). Дата 15 грудня 2000 року є знаковою: вона символізує не лише кінець ядерної ери в цьому місці, але й виконання Україною своїх міжнародних зобов’язань щодо підвищення світової ядерної безпеки. Це був складний, але необхідний крок до майбутнього. 🕯️🌍🔌 Архів: https://youtu.be/yld1dV-lorg?si=cORlTsduNPeEcyus

#дати #свята 🕯️ Зачаття Святої Анни: Диво, що Поклало Початок Надії. Сьогодні, 9 грудня, православні християни в Україні, які дотримуються новоюліанського календаря (зокрема, ПЦУ та УГКЦ), відзначають велике церковне свято — Зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці. Це один із найважливіших днів, присвячених батькам Діви Марії. 🙏 Це свято вшановує не народження Марії, а момент її чудесного зачаття її матір'ю, Святою Анною. Зміст Свята та Його Значення Надія серед Безпліддя: Згідно з церковним переданням, праведні Іоаким та Анна були побожним і благочестивим подружжям з Назарета, але страждали через бездітність, що в юдейській традиції вважалося знаком Божої немилості. Вони палко молилися про дитину. Боже Провидіння: Свято розповідає про те, як Господь почув молитви подружжя. Анні з'явився Архангел Гавриїл і сповістив, що вона народить Дочку, через яку буде благословенний увесь світ, і Її назвуть Марією. Непорочне, але Не Безгрішне Зачаття: Важливо розрізняти це православне/греко-католицьке свято від римо-католицького догмату про Непорочне Зачаття. У східній традиції Зачаття Анни означає, що воно відбулося чудесним чином, після довгих молитов і в глибокій старості батьків, але це не означає, що Діва Марія була зачата без первородного гріха (у Східній Церкві вживання терміна "Непорочне Зачаття" не є прийнятим і використовується термін "Зачаття", підкреслюючи роль Бога). 📅 Календарний Аспект До переходу ПЦУ та УГКЦ на новоюліанський календар це свято відзначалося 22 грудня. Після календарної реформи 2023 року дата перемістилася на 13 днів раніше і тепер фіксована на 9 грудня, разом із багатьма європейськими християнськими церквами, які використовують Григоріанський/Новоюліанський календар. Свято Зачаття Святої Анни є нагадуванням про те, що для віри та любові немає нічого неможливого, а також про гідність і важливість батьків, які виховали Богородицю.

Показ фильма в Тель-Авиве про украинских воинов, поднявшихся на протезах на Килиманджаро, — про силу, которая не сдаётся Иногда самые сильные слова говорят не политики. Иногда — люди, которые пережили ранения, потерю, долгий путь восстановления… и всё равно поднялись выше облаков. Именно о таких людях говорили 7 декабря 2025 года в Тель-Авиве, где Посольство Украины в Израиле провело специальный показ документального фильма Second Wind. Подробно про этот фильм мы уже рассказывали на НАновости — о том, как в Украине вышла лента «Второе дыхание», созданная вокруг пяти ветеранов ВСУ, потерявших конечности в войне с россией и взошедших на Килиманджаро на протезах. Проект инициировал еврейско-украинско-американский филантроп, и его замысел сразу стал символом несгибаемости. В Тель-Авиве эта история прозвучала по-новому. На показ пришли дипломаты, представители политических и бизнес-кругов, медиа и украинской общины. Перед началом заместитель главы миссии Геннадий Брескаленко сказал то, что почувствовали многие: такие истории напоминают о высокой цене свободы и о моральном долге поддерживать военных и ветеранов. Зал слушал очень внимательно. В центре фильма — настоящие люди: Роман «Добряк» Колесник, Владислав «Шатя» Шатило, Михайло «Грізлі» Матвіїв, Олександр «Рагнар» Міхов, Ольга «Висота» Єгорова. Каждый прошёл свою войну. Каждый нашёл второе дыхание — то самое, которое приходит тогда, когда силы будто закончились, но человек идёт дальше. После показа зрители общались с участником восхождения Романом Колесником, режиссёркой Машей Кондаковой и продюсером Геной Газіным. Отдельно отметили операторскую работу — один из операторов, Сергей Михальчук, служит в ВСУ и знает, как выглядит война изнутри. И есть ещё одна деталь. Эти истории звучат в Израиле — стране, которая слишком хорошо понимает, что такое ранения, реабилитация, возвращение к жизни. Поэтому Second Wind воспринимается здесь не как «чужая» история, а как честный разговор о стойкости. Second Wind — не о спорте. Это о людях, которые могут подняться выше любой вершины. И о том, что украинские истории мужеcтва должны звучать в Израиле, Европе и везде, где готовы слушать. НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱 🔗 https://nikk.agency/ukrainskie-voiny-na/ #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine #SecondWind #Килиманджаро #ВСУ #UkrainianVeterans #TelAviv

#історія #події 🗺️ Лінія Керзона: Прикордонна історія, що сформувала Східну Європу. 8 грудня 1919 року стало датою, коли світ вперше почув про концепцію «Лінії Керзона» — демаркаційної лінії, яку пропонувалося використати як східний кордон новоутвореної незалежної Польщі. Хоча на той час лінія мала лише рекомендаційний характер, вона стала надзвичайно важливим, і часто трагічним, маркером для визначення кордонів між Польщею та Україною впродовж усього XX століття. 😔 Історичний контекст та авторство Після завершення Першої світової війни та краху імперій, у Східній Європі постали нові незалежні держави, зокрема Польща та Українська Народна Республіка (УНР). Це призвело до гострих територіальних суперечок, особливо за Галичину (де йшла Польсько-українська війна) та Волинь. Лінія була запропонована на Паризькій мирній конференції як тимчасова східна межа польської території, визнана Антантою. Свою назву вона отримала за ім'ям британського міністра закордонних справ Джорджа Керзона, який 8 грудня 1919 року надіслав відповідну ноту керівництву Польщі. Суть демаркації Лінія Керзона фактично відображала етнічний склад населення: На захід від неї, в основному, мали залишитися землі з польською більшістю. На схід — території з переважно українським та білоруським населенням. Лінія пролягала приблизно від Гродно на півночі, далі йшла вздовж річок Буг та Сян, і не включала до складу Польщі таких українських етнічних територій як Львівщина та частина Галичини. Наслідки та використання Польський уряд, який прагнув відновити кордони Речі Посполитої 1772 року, відкинув пропозицію Керзона. У 1920 році, під час радянсько-польської війни, лінія знову спливла, а за Ризьким мирним договором 1921 року Польща отримала значно більші території на схід. Проте, справді фатальне значення Лінія Керзона набула у 1945 році: Друга світова війна: Після поділу Польщі між СРСР та Німеччиною у 1939 році, СРСР визначив свій кордон із Німеччиною, який майже точно збігався з Лінією Керзона. Повоєнний кордон: Після завершення Другої світової війни, саме Лінія Керзона (з незначними коригуваннями) була остаточно прийнята як державний кордон між Польською Народною Республікою та Радянським Союзом (тобто між Польщею та УРСР/БРСР). Таким чином, пропозиція, висловлена у 1919 році, через десятиліття стала основою для сучасних кордонів між Україною та Польщею. Це був приклад того, як рішення великих держав, прийняте на чужих територіях, визначало долю мільйонів людей. 🌍

Израиль перед парадоксом: как репост Трампа о Венесуэле стал предупреждением Москве и почему это меняет баланс на Ближнем Востоке 6 декабря 2025 года всё началось с одного жеста: Дональд Трамп перепостил колонку, опубликованную на FoxNews, где звучала мысль: «Агрессия Трампа против Венесуэлы — предупреждение путину. Страны-клиенты России терпят крах одна за другой, поскольку Трамп усиливает давление на Москву из-за войны в Украине». Чтобы понять, что именно Трамп вывел в публичное пространство, важно, о чём была сама колонка. В ней объясняется: Венесуэла — не цель, а удобная площадка. Российские союзники рушатся, потому что Москва ослабла. путин не способен их защитить, увязнув в войне против Украины. США используют момент — давят по периметру, показывая слабость российской внешней политики. Один репост превратил это в политический сигнал. Дальше стало видно главное. Россия теряет контроль над периферией, но продолжает говорить о влиянии. Сирия, Венесуэла — всё, что долго считалось “российской зоной присутствия”, уходит из рук Кремля. Вашингтон действует без прямой конфронтации. США давят на уязвимые режимы, которые Москва называла союзниками, вынуждая путинскую систему показывать свою слабость. Израиль в новой реальности: прежние схемы взаимодействия больше не работают. Годы “особых отношений” Биньямина Нетаньяху с путинским режимом создавали иллюзию полезности Москвы. Личные каналы, «доверие», прямые контакты — всё это выглядело как ресурс. Но когда Израиль и США наносили удары по иранской инфраструктуре в Сирии, Россия не вмешивалась, не прикрывала, не действовала. Российские ПВО игнорировали происходящее. Так исчез миф о российской роли в обеспечении баланса. Сегодня российское присутствие в Сирии — остаточное, влияния нет, способности сдерживать Иран — нет. Странная внутренняя картина. Пока США давят на путинскую Россию, в Израиле продолжаются российские гастроли, туризм и культурные активности — будто глобальная ситуация не изменилась. Стратегический итог: выбор неизбежен. Геополитическая архитектура меняется. Израилю придётся определить свою позицию — без старых иллюзий и без прежних схем. Как вы считаете, Израиль должен пересмотреть подход к России — стране, которая бомбит украинские города, сотрудничает с Ираном — главным врагом Израиля, и усиливает ближневосточных террористов? НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱 Полный разбор: https://nikk.agency/pered-paradoksom/ #Израиль #Украина #новостиИзраиля #политика #СШАИзраиль #путин #БлижнийВосток #геополитика #Иран #НАновости #NikkAgency

День пам’яті Преподобного Сави Освяченого 5 (18) грудня православне християнство відзначає день преподобного Сави Освяченого. Він присвятив своє життя служінню Богові та людям. Під його началом було створено декілька монастирів та лавр. Також Сава запам’ятався мирянам як засновник монастирського Єрусалимського статуту. Народившись у 439 році у Каппадокії, хлопчик з дитинства пізнавав християнство та у вісім років перейшов жити до монастиря святої Флавіани. У 17 років Сава прийняв постриг та розкрив свій дар чудотворця. Згодом, подорожуючи відлюдником, він вирішив залишитися в одній з печер. Але слава про нього була такою великою, що біля печери швидко утворилася громада й розпочалося будівництво лаври, названою на честь преподобного Сави Освяченого. Традиції на День пам’яті Преподобного Сави Освяченого Згідно з народними традиціями, у Савин день потрібно відпочивати від будь-якої роботи. Господині пекли пироги з яблуками та капустою, готували пісний борщ, адже свято завжди припадає на піст. А щоб у домі був добробут, під подушку клали гроші та молилися святому Саві.

#історія #події 🗺️ Голосування, що розділило землю: Резолюція ООН 181 і Палестинський план 🗳️ 29 листопада 1947 року в історії Близького Сходу настала точка неповернення. У цей день молода Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй, створена лише двома роками раніше, ухвалила доленосну Резолюцію 181, відому як План розділу Палестини. Голосування відбувалося під неймовірним дипломатичним тиском і стало спробою вирішити конфлікт, який Британська імперія, що відмовлялася від свого мандата, вже не могла контролювати. Карта двох держав, одного міста 📏 План передбачав поділ території Палестини, що перебувала під британським управлінням, на дві незалежні держави — арабську та єврейську. При цьому євреям, які тоді складали близько третини населення, виділялося близько 56% території. Це пояснювалося наявністю великих незаселених пустельних районів у зоні, відведеній єврейській державі. Священне місто Єрусалим не мав належати жодній зі сторін: він отримував особливий статус corpus separatum (окрема одиниця) під міжнародним управлінням ООН. Дипломатична драма 🎭 Фінальне голосування було напруженим: 33 держави підтримали резолюцію (зокрема, США та, що стало великим сюрпризом для Заходу, Радянський Союз), 13 виступили проти (усі арабські країни та Індія), і 10 утрималися. Це означало, що план набрав необхідні дві третини голосів. Дві реакції і початок війни Наслідки голосування були миттєвими та полярними. * Єврейська громада (Ішув) святкувала. Незважаючи на те, що план був недосконалим і вимагав територіальних компромісів, він надавав міжнародне правове обґрунтування для створення власної держави після століть поневірянь. * Арабські лідери та більшість арабських держав категорично відкинули резолюцію. Вони вважали, що ООН не має права розпоряджатися їхньою землею та що план несправедливо ігнорує права палестинської арабської більшості. Відмова арабської сторони призвела до негайного зростання насильства та громадянської війни, яка переросла у Арабо-ізраїльську війну 1948 року. Резолюція 181, задумана як план мирного поділу, стала фактично юридичним початком одного з найтриваліших та найскладніших геополітичних конфліктів сучасності.