ПОДАРУЙ НАМ, БОЖЕ, ТИШУ Подаруй нам, Боже, тишу, Дай нам перемогу, Нехай ворог нас залишить, Забуде дорогу. Подаруй нам, Боже, тишу, Та цієї ж миті, Аби мрії воріженьків Бу́ли всі розбиті. Подаруй нам, Боже, тишу, Не на мить, благаю! Проси́ть про це не полишу, Надію плекаю. Подаруй нам, Боже тишу, Подаруй наза́вжди, Воріженьків заколисуй – Хай заснуть ті зайди. Подаруй нам, Боже, тишу, Вбережи від лиха, Нехай кожна мить, що бу́де, Бу́де у нас тиха. Подаруй нам, Боже, тишу, На це Тво́я воля, Хай відступить й не вертає Страшна ця недоля. 05.10.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1070020

ФЛАМІНГО Вже дикі гуси відлетіли, Щоб люту зиму зимувать. А де ж фламінго наші сіли І на болото не летять? Чи яйця всі порозбивались? Чи мало було їм тепла́? Чи може не повилуплялись? Чи може спалені дотла? А так чекали у надії І навіть вірить почали́, Що будуть зді́йснені ті мрії… Але з фламінго загули́. Зате до нас летять ворожі, Маршрут проклали на мости. Їх не зупи́нять перехожі, Бо не сягають висоти. Їм до вподоби всі опори, Їм до вподоби покриття. Несуть на крилах смерть і горе, Чатують на людські життя. В дорогу наші не зберу́ться Й на болота́ не полетять, Зате ворожі доберуться І їх не будуть зупиня́ть. Бо обіцянка не зупи́нить, А їх у гніздах – тисячі́. Так геноцид потвора чинить. Летить бо зброя… не сичі. 03.10.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1069994

❤️ Дружина президента Української асоціації футболу та легендарного українського футболіста Андрія Шевченка – Крістен Пазік – зворушливо привітала чоловіка з ювілеєм. 🎂 29 вересня володарю «Золотого м'яча» виповнилося 50 років. З цієї нагоди Крістен опублікувала в Instagram фотографію Шевченка, створену за допомогою ШІ, та присвятила йому велике тепле послання. 💬 «50 років біля нашого сонця. Твоя енергія, пристрасть і наполегливість торкнулися життів стількох людей. Дякую тобі за твою непохитну відданість і безумовну любов. Нам усім неймовірно пощастило, що ти в нас є. Ми захоплюємося всім, чого ти досяг, але ще більше пишаємося тією людиною, якою ти є. Нехай наступний розділ принесе нові мрії, прекрасні пригоди та ще багато незабутніх моментів разом. З днем народження», – написала Крістен. 🥰 Публікація швидко зібрала безліч привітань. У коментарях до побажань приєдналися друзі родини та шанувальники Шевченка, залишаючи теплі слова на адресу іменинника. #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football @читачі @всіх @топові прихильники ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

БАЛАСТ У промінні вишневому знову існую, Зустрічаю розкритих гаїв прохолоду, А на вітах шукаю прозоре минуле. Я дивлюся на безліч проростків молодших, Де пташки, обладнавши собі відпочинок, Провіщають початок сезонів холодних. Ці хвилини даровані нам без причини, Щоб у праці натхненній творити на благо, Не лишаючи мрії в ковтках капучино. Збережу у долонях від холоду ласку, Пригорну до грудей найдорожчих та ближніх, Щоб любов'ю тримати родинні баласти. Бо життя не дарує за так свої знижки. Мирослав Манюк 15.09.2026

✨ Крок до мрії Марина завжди мріяла малювати, але здавалося, що її руки ніколи не створять нічого вартого уваги. Одного вечора, за чашкою чаю, вона відкрила старий блокнот з ескізами. Тонкі лінії думок і мрій заполонили сторінки. З глибини душі з’явилася думка: а чому б не спробувати знову? Набравшись сміливості, вона взяла пензель і почала малювати. Перші штрихи були невпевненими, але з кожним рухом рука ставала вільнішою, а кольори – яскравішими. Коли Марина завершила, вона глянула на свою роботу і не повірила своїм очам. Її картина випромінювала емоції, не схожі на нічого, що вона робила раніше. Серце переповнювало щастя, адже вона зрозуміла, що ніколи не пізно повернутися до мрії. Вона поклала картину на видне місце у своїй кімнаті, як символ нового початку. І хоча Марина знала, що шлях до вдосконалення ще попереду, вона відчула впевненість у своїх силах. Кожен новий крок, навіть найменший, може привести до великої мети.

Серед шумних доріг і тривожних століть, Де летять у нікуди зорі й хмари у світ, Я знайшов те єдине, що серце трима, Без чого і сонце — не сонце, зима — не зима. Твої очі — як тиха і зоряна ніч, Де зникають тривоги і геть зникає біч. Усміх твій — наче спалах у темній путі, Найрідніша людина на цій висоті. Таня, сонце моє, моя вічна весна, Ти у серці одна, лиш для мене одна. Серед тисяч облич і мінливих доріг Я тебе віднайти на планеті зумів. Ти найкраща у світі, у кожній хвилині, У твоїй доброті і у кожній думці нині. Навіть якщо навколо бушує гроза, Я торкнуся рукою, щоб зникла сльоза. Я кохаю тебе — і у тиші ночній, І у кожній важкій та нездійсненній мрії. Ти — мій якір у бурі, мій світ і причал, Все, що доля дала і що Бог дарував. Хай летять роки й вічно горить та земля, Де звучить твоє ім'я і моя сторінка жива. Ти — найкраща, єдина, моя половина, Моя вічна любов, моя світла дівчина.

Їй було лише 19… 🕯️ Софія Гапон — студентка другого курсу ХАІ. Попереду були навчання, мрії, друзі й ціле життя. 5 вересня російський дрон влучив у будинок її родини в Чугуєві. Від оселі залишилися руїни. Загинули 19-річна Софія, її 11-річний братик Святослав та 45-річний батько. Їхня мама — у лікарні, вона бореться за життя. Софію в ХАІ пам’ятають активною, щирою та усміхненою. Попри війну вона вчилася, зустрічалася з друзями, будувала плани й своє майбутнє. Одним ударом Росія забрала життя одразу трьох членів однієї родини. За такими трагедіями — не цифри у зведеннях. За ними люди, їхні мрії та життя, яких уже не повернути. Пам’ятаємо Софію, Святослава та їхнього батька. 🕯️ #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни

Життя — це не коротка мить, Не спалах зірки на хвилину, Це довга стежка у блакить, Де кожна мить — свята і дивна. Воно тече, як тихий плин Між берегами днів і ночей, Від перших кроків серед див До мудрості у глибині очей. Спочатку — ранок золотий, Сміх безтурботний і надії, Світ неповторний і простий, Де крила виростають з мрії. А потім — бурі і дощі, Злети круті і довгі ночі, Коли шукаєш у тиші Відповідь ту, що серце хоче. Ми зводим замки з піску, І руйнуємо їх власноруч, Зціловуємо тугу гірку, Шукаєм вихід з темних туч. Любов приходить і веде Крізь вихори і перешкоди, І кожне серце жде і жде Своєї сонячної погоди. Минають роки, мов димок, І сивина торкроне скроні, За кроком крок, за кроком крок — Життя тримаєм на долоні. І озираючись назад, Ми бачимо не просто роки, А цілий світ — і біль, і сад, І вірні, хоч тяжкі, дороги. Бо довге щастя — це не шлях Без сліз, тривог і перепон. Це віра, що живе в серцях, І долі нашої закон.

Сьогодні, 4 вересня, свій День народження святкує директор ДЮСШ відділу фізичної культури та спорту Броварської міської ради, чарівна Олена Ємцева.Відділ фізичної культури та спорту БМР, колектив і вихованці ДЮСШ вітають її зі святом і бажають:Хай Вам завжди посміхається доля,Несуть тільки радість з собою роки,Хай щастя й здоров'я не зрадять ніколи,Хай збудуться мрії, бажання й думки.Снаги трудової - без ліку,Пошани й добра - від людей,Щасливого й довгого вікуБажаємо Вам у цей день!#Броварська_міська_рада #Відділ_фізичної_культури_та_спорту_БМР #Броварська_громaда #Броварський_спорт #Brovary #Brovarysport #ДЮСШ_відділу_фізичної_культури_та__спорту_БМР Бачити менше

Злата Птиця | Поезія 8-13 Це моя підбірка поезій до Дня Незалежності ✨ Нехай дитинство буде про казки, сміх і мрії, а не про війну.Нехай гармати замовкнуть. Назавжди.