Search

На болотах все стабільно added video Government

2025-06-14 08:07:03 ·

хуйло закликав «хєроїв есвео» не боятися здохнути, оскільки в цьому, бач, сила рузького духа 😏
Заклику ставимо вподобайку 🍺

#наболотахвсестабільно
#раша
#оркостан
#раісявперде
#орки
#мордор
#хуйлуша

хуйло закликав «хєроїв есвео» не боятися здохнути, оскільки в цьому, бач, сила рузького духа 😏 Заклику ставимо вподобайку 🍺 #наболотахвсестабільно #раша #оркостан #раісявперде #орки #мордор #хуйлуша

2

486views 39Plays 1 Shares

Please log in to like, share and comment!
Fan Art | Фан Арт added a photo

2025-03-26 16:12:45 ·

🥾 Мене звати Фродо Беґінс. Я трохи походив у своєму житті — від затишного Гобітону аж до самісінького Мордорського краю. Тому знаю не з чуток, скільки можна пройти за день, якщо дуже треба. А скільки — якщо просто йдеш… з хлібом у торбі й без Темного Владики за плечима.

У середньому людина може пройти 20–25 км на день у комфортних умовах — це приблизно 5–6 годин ходи з відпочинками. Але старі мандрівники — погоничі, прочани, поштарі — могли йти по 30–40 км щодня, а військові за маршем — до 50 км! Все залежало від рельєфу, ваги ноші, взуття (у нас, гобітів, було його трішечки менше 😄) і звісно — мотивації.

У давнину доріг було мало, але мандрівників багато. Люди прокладали стежки, тримали темп, запам’ятовували водойми та затінки. Їхні ноги знали шлях краще за будь-яку карту 🗺️

🌄 Тож коли наступного разу вирішите пройтись пішки — знайте: старі ноги можуть більше, ніж здається. Іноді крок вперед — це вже пригода.

З повагою до стежок — ваш Фродо. 👣

#fan_art #супер_порада #супер_факт

🥾 Мене звати Фродо Беґінс. Я трохи походив у своєму житті — від затишного Гобітону аж до самісінького Мордорського краю. Тому знаю не з чуток, скільки можна пройти за день, якщо дуже треба. А скільки — якщо просто йдеш… з хлібом у торбі й без Темного Владики за плечима. У середньому людина може пройти 20–25 км на день у комфортних умовах — це приблизно 5–6 годин ходи з відпочинками. Але старі мандрівники — погоничі, прочани, поштарі — могли йти по 30–40 км щодня, а військові за маршем — до 50 км! Все залежало від рельєфу, ваги ноші, взуття (у нас, гобітів, було його трішечки менше 😄) і звісно — мотивації. У давнину доріг було мало, але мандрівників багато. Люди прокладали стежки, тримали темп, запам’ятовували водойми та затінки. Їхні ноги знали шлях краще за будь-яку карту 🗺️ 🌄 Тож коли наступного разу вирішите пройтись пішки — знайте: старі ноги можуть більше, ніж здається. Іноді крок вперед — це вже пригода. З повагою до стежок — ваш Фродо. 👣 #fan_art #супер_порада #супер_факт

12

780views 1 Shares

Please log in to like, share and comment!
Тімур Дзірквадзе added a photo

2024-04-30 14:59:27 ·

Сьогодні пройшли бойове хрещення.
Всі атаки відбили. Дані користувачів у повній безпеці.
Вгадайте звідки були атаки? Звісно, з Мордору.
Це ще раз доводить, що орки прагнуть знищити все українське. І це ще раз доводить необхідність прикладати більше зусиль для збереження нашої національної ідентичності. Тож ми мусимо активно працювати над розвитком українських продуктів та сервісів, створювати більше українського контенту. Чим більше нас, чим більше українського навколо, тим міцнішим стає наш національний дух, і тим складніше знищити нашу ідентичність.

Сьогодні пройшли бойове хрещення. Всі атаки відбили. Дані користувачів у повній безпеці. Вгадайте звідки були атаки? Звісно, з Мордору. Це ще раз доводить, що орки прагнуть знищити все українське. І це ще раз доводить необхідність прикладати більше зусиль для збереження нашої національної ідентичності. Тож ми мусимо активно працювати над розвитком українських продуктів та сервісів, створювати більше українського контенту. Чим більше нас, чим більше українського навколо, тим міцнішим стає наш національний дух, і тим складніше знищити нашу ідентичність.

12

3Kviews

Please log in to like, share and comment!
РЯДКИ ДУШІ added a photo

2025-07-15 08:00:00 ·

#поезія
дорога додому

дорога,
якою я йшов додому,
крізь холод та спеку, туман і дим,
змагаючись з вітром, болем і втомою,
гріла мене завжди.

я часто на неї ступав босим,
обідраним, як дворові коти,
та жодного разу не стримав посмішку,
як починав іти.

вона то пірнала у хащі стежкою,
то розросталася у шосе,
повзла крізь міста, де ніхто не мешкав…
я йшов. забувши про все.

в найглибших річках було надто мілко,
найвищі гори зривали сміх.
чужі вокзали, мости і домівки,
вели мене до своїх.

і от, коли рідні дерева гордо
мене зустрічали шумом вершин.
я був наче Фродо. позаду – Мордор.
а я повертаюся в Шир.

і в мить, коли в сутінках місяць світився,
і сріблом погладжував стебла трави,
десь там, на порозі мого дитинства,
на мене чекали Ви.

і ми
невтомно,
вголос і пошепки,
спільне шукали у різних снах.

дорога додому – часто найдовша.
але завжди – одна.

Ніколассон

#поезія дорога додому дорога, якою я йшов додому, крізь холод та спеку, туман і дим, змагаючись з вітром, болем і втомою, гріла мене завжди. я часто на неї ступав босим, обідраним, як дворові коти, та жодного разу не стримав посмішку, як починав іти. вона то пірнала у хащі стежкою, то розросталася у шосе, повзла крізь міста, де ніхто не мешкав… я йшов. забувши про все. в найглибших річках було надто мілко, найвищі гори зривали сміх. чужі вокзали, мости і домівки, вели мене до своїх. і от, коли рідні дерева гордо мене зустрічали шумом вершин. я був наче Фродо. позаду – Мордор. а я повертаюся в Шир. і в мить, коли в сутінках місяць світився, і сріблом погладжував стебла трави, десь там, на порозі мого дитинства, на мене чекали Ви. і ми невтомно, вголос і пошепки, спільне шукали у різних снах. дорога додому – часто найдовша. але завжди – одна. Ніколассон

1

168views

Please log in to like, share and comment!

Join

Language