МОРДОРИ

Прийшли загарбники-мордо́ри
В країну світла і добра́,
Знайшли доро́гу ці потво́ри.
До нас ця погань дорбела́.

До нас ввірва́лись на світанні,
Ввірва́лись нелюди-кати,
Ракети вл́учили в вітанні,
Завда́ли болю-гіркоти́.

Ніхто на це не сподівався,
Ніхто у нас їх не чекав,
В домівку мо́рдор увірвався –
Його ніхто не зустрічав.

Тривога, біль і знову втрати
Від рук огидної орди.
Яка ж убивць родила мати,
І як насмілились прийти?

Війною це не називають,
Хоча вбивають всіх підряд,
З лиця земл́і усе стирають,
На кожнім кроці тілопад.

Орда руйнує кладови́ща,
Нацистів бачать навіть там.
Летять снаряди, кулі свищуть,
Вже не один спалили храм.

Бандеру бачать й в немовляті,
Яке у світ в цю мить прийшло,
Рашисти, вбивці, орки кляті…
Всі межі бидло перейшло.

Ще й всім рашистам сповіщають,
Яке життя на цій землі,
Як ці потвори нас вбивають.
Щоб поздихали москалі!

А дехто й нюні розпускає
В розмові з рідними людьми –
Ніхто їх вдома не чекає.
Хай ляжуть всі вони кістьми!

Нічо́го в них нема святого,
Й ніко́ли цьо́го не було́,
В них за́вжди ру́ки до чужого,
У них панує тільки зло.

Тому́ загарбники ввірва́лись
На нашу землю на зорі́.
З життям ординці попрощались,
Ще й інші здохнуть москалі.

Ми сво́ю землю захищаєм,
Молитва й зброя у руках,
Рашистів в порох постираєм,
Бо наша кров на їх руках.

29.03.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 947698