#цікаве У Нігерії пишні форми вважають символом багатства та високого статусу 👑. Струнким дівчатам складніше вийти заміж, адже повнота асоціюється з достатком і престижем родини. 🍲 Саме тому з’явилися «будинки відгодовування». Вони нагадували санаторії: дівчата жили там місяцями й отримували калорійні страви. За пів року наречена могла подвоїти власну вагу. 🧠 ЦІКАВО ЗНАТИ: ✅ У багатьох народів Західної Африки казали: «повна дружина — щаслива сім’я». ✅ Для швидшого набору ваги використовували суміші з медом і молоком. ⚖️ Хоча влада заборонила такі практики, підпільні заклади працюють і досі — попит залишається високим.

#поезія Дітей заждалась тиха мати, На жаль, немає і листа… – Нема часу, щоб написати, – Шепочуть мамині вуста. Не раз вона їх виглядала, Дозріли вже не раз жита… – Це, мабуть, знов зажура давня, – Шепочуть мамині вуста. Згадає ненька – і всміхнеться, Що десь онука вироста… – Пошли їй, доле, ніжне серце, – Шепочуть мамині вуста. Вона б сама до них летіла, Та відлетіли вже літа… – Пошли їм, доле, мужні крила, – Шепочуть мамині вуста. Весна вітає землю отчу, Вертають птахи до гнізда… – Чомусь недобачають очі, – Шепочуть мамині вуста. ✍️ Микола Сингаївський

#архів Жіночий бокс у ХIX-XX ст фейк? А от і ні! Сучасний бокс зародився в Англії у ХVIII столітті, а жіночий вперше продемонстрували на Олімпійських іграх 1904 року. Однак протягом XX століття його заборонили в багатьох країнах. Повернення змагань між жінками відбулося аж через 80 років завдяки Шведській Асоціації боксерів-аматорів, у 1988 році. Проте знайшла для вас світлини ХІХ-ХХ ст, де зображені жінки 🥊 📌 Світлини: Розминка на груші, 1890 рік Луїза Адлер — чемпіонка в легкій вазі, готується відстоювати титул, 1926 рік Жінки вчаться самообороні, 1920-ті На даху в Лос-Анджелесі, 1933 рік Барбара Буттрік стала першим професійним боксером серед жінок Hattie Stewart — чемпіонка з боксу 1884 року Фрейлейн Куссін і місіс Едвардс після бою 1912 року, США Virginia Mayo для журналу Дівчаток у ХХ столітті стали навчати самообороні, батьки фотографували доньок для сімейних архівів

#мистецтво «Натюрморт» 2024. Юрій Клапоух

Наші класики...🇺🇦 Академік живопису киянин Володимир Орловський (1842-1914). "Краєвид", 1882🌞🐂🎨

⚡️Друзі, програма підтримки ВПО діятиме до кінця лютого 2026 року, тож переселенці зможуть і надалі отримувати допомогу на проживання.  Без додаткового звернення на наступний шестимісячний період було продовжено виплати майже всім, хто їх отримували минулого періоду. Іншим претендентам, яким не надійшли виплати, для продовження потрібно подати заяву. ❗️Увага! Розширено перелік отримувачів допомоги, а саме: військовослужбовці, правоохоронці та інші категорії осіб, які перебувають на обліку як ВПО, зможуть отримувати допомогу на період лікування та реабілітації у зв’язку з пораненнями чи травмами, отриманими під час бойових дій. Непрацюючі працездатні особи теж зможуть отримувати виплати,  якщо зареєструються у центрі зайнятості або розпочнуть трудову діяльність. Відтепер кошти на понад 100 тисяч гривень на депозитному рахунку не є перепоною для отримання виплат дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування. ❌Проте є категорії громадян, які ризикують втратити право на виплати. Зокрема йдеться про тих, хто тривалий час перебуває за межами України або здає в оренду своє житло, у тому числі розташоване на територіях активних чи можливих бойових дій. ☝️Щоб зберегти право на виплати, слід своєчасно оновлювати дані в реєстрі ВПО та підтверджувати своє місце проживання. Це можна зробити через органи соціального захисту чи електронні сервіси. У випадку необґрунтованого припинення виплат, ВПО мають право оскаржити рішення в суді або звертатися до органів соціального захисту для додаткової перевірки. ✅Нагадуємо: запроваджується одноразова «сьома» виплата — бонус у розмірі 2 тис грн до допомоги на проживання. Її отримають ВПО працездатного віку, які після переїзду офіційно працювали або зареєструвалися ФОП і безперервно залишалися у статусі працюючих протягом 6 місяців. Деталі тут: https://t.me/vpoukraine24/10409 📌Виплати ВПО продовжено ще на півроку: https://t.me/vpoukraine24/10168 📌Куди звертатися в разі затримки виплат: https://t.me/vpoukraine24/7805 📌Аналіз змін щодо виплат ВПО з 1 вересня: https://t.me/vpoukraine24/10288

🔥Теофімо Лопес: «Не можу дочекатися, щоб надерти Шакуру зад» Чемпіон WBO у першій напівсередній вазі Теофімо Лопес (22-1, 13 КО) заявив, що незабаром оголосять його бій із чемпіоном WBC у легкій вазі Шакуром Стівенсоном (24-0, 11 КО). «Повертаюся до Вегаса. Я дуже радію. Було чудово тут (в Гондурасі), я гарно провів час, але крім цього – не можу дочекатися, щоб надерти Шакуру зад. Ми повинні оголосити про бій дуже скоро, дізнаєтеся більше деталей цього тижня, тримайте кулаки. Кажуть, що в січні, деякі кажуть, що в лютому. Типу, ого? Давайте влаштуємо бій в січні, чому ми так довго чекаємо? Ми вже повинні були битися до кінця цього року, але, знаєте, у людей є плани. Тож подивимося, що буде», – сказав Лопес. Джерело - https://t.me/didenko_boxing/6664 ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport

Дерева можуть бути старшими за цілі міста й навіть країни. Вони бачили воїнів⚔️, коханців❤️, мандрівників🧳 і тих, хто приходив просити поради у тиші їхніх крон. Україна зберігає чимало таких «зелених легенд».🍃 🌳 Дуб Залізняка (Черкащина) — йому понад тисяча років. За легендою, тут відпочивав гайдамацький ватажок Максим Залізняк. Кажуть, якщо обійняти цей дуб, можна відчути силу предків і стійкість у важкі часи. 🌸 Липа Петра Могили (Київ) — росте на території Києво-Печерської лаври. Її пов’язують з історіями про зцілення, а паломники вірять, що листя цієї липи має цілющу силу. 🌲Тис ягідний (Карпати) — рідкісне дерево, вік якого обчислюють століттями. Місцеві переказують, що воно пам’ятає часи князів, а його гілки можуть «шепотіти» тому, хто готовий слухати. Ці дерева – не просто ботанічні дива. Вони – немов портали у минуле, які ми можемо торкнутися сьогодні.✋💫

📊 У Силах оборони запускають цифрову систему обліку військових «Імпульс». 🌐 «Імпульс» — це перша масова інформаційно-комунікаційна система тактичного рівня, яка має працювати в кожній військовій частині. Вона підтримує актуальні дані про кожного військовослужбовця, його історію призначень, дозволяє формувати звіти та проекти наказів без паперової тяганини. 🗒 Що змінюється з появою «Імпульс»: 🛑військові частини отримують миттєвий доступ до інформації про особовий склад і можуть оперативно генерувати накази та документи; 🛑вище командування ухвалює рішення на основі чітких та прозорих даних по кожній частині. ℹ️ Першими «Імпульс» почали використовувати підрозділи Десантно-штурмових військ. Найближчими тижнями система запрацює в Сухопутних військах і новостворених корпусах. ➡️ У майбутньому «Імпульс» буде поєднано з іншими цифровими рішеннями: застосунком для військових Армія+, Медичною інформаційною системою тощо. Це дозволить створити єдиний електронний простір управління особовим складом.

#оповідання #ШІ "Там, де б'ється моє серце" Глава 16. Після вибуху Марія лежала на підлозі, притиснута до холодного лінолеуму, її серце гупало в грудях, а легені ловили повітря, наче після глибокого занурення. Вікно більше не існувало — лише уламки скла, що хрустіли під руками. За ним — пекло: багатоповерхівка навпроти палала, вогонь виривався з вікон, а дим затягував небо. Крики, сирени, гуркіт — усе злилося в один безжальний звук. Марія підвелася, похитуючись, і кинулась до кімнати Аліни. Двері були прочинені, а всередині — її донька, забившись у кут, обіймала себе і тремтіла. Марія присіла поруч, обійняла її, притиснула до грудей. Її голос був тихим, але впевненим. «Все добре, я з тобою. Ми в безпеці». Аліна не відповідала, лише ще сильніше притиснулась до мами. Телефон задзвонив. Максим. Його голос був схвильований, тривожний. Він питав, чи вони живі, чи не поранені, чи ціла квартира. Марія відповіла коротко, але чітко. Вона відчувала, що він зараз так само переживає, як і вона. І це давало їй сили. Через пів години Марія вже була на вулиці. Вона допомагала сусідам, які вибігали з під’їздів, подавала воду, ковдри, підтримувала тих, хто плакав. Її руки були в пилу, обличчя — в сажі, але вона не зупинялась. Це був не страх, це була дія. Вона більше не була просто переселенкою — вона була частиною цього міста, цього болю, цієї боротьби. Микола з’явився несподівано — він повертався з нічної зміни, коли побачив натовп і дізнався про вибух. Побачивши Марію серед людей, він одразу приєднався. Разом вони допомагали витягати людей з-під уламків, розбирали завали, підтримували постраждалих. Його спокій і досвід були незамінними. Марія відчувала, що поруч із ним легше дихати. Максим приїхав швидко. Його очі одразу знайшли Марію серед натовпу. Він підійшов, не сказав нічого зайвого, просто обійняв її. Потім, дивлячись прямо в очі, сказав: «Ти з Аліною їдеш зі мною. Я не прошу. Я наполягаю». Його голос був твердим, але ніжним. Марія не сперечалась. Вона знала, що це правильно. Ольга стояла осторонь, біля під’їзду. Її обличчя було блідим, очі — розгубленими. Вона не сказала ні слова, лише кивнула, коли Марія підійшла, щоб попрощатися. Її погляд був не таким, як раніше — не злісним, а втомленим. Можливо, вона щось зрозуміла. Можливо, вперше побачила в Марії не суперницю, а людину, яка пройшла крізь пекло. Максим допоміг зібрати речі. Аліна вже не плакала — вона тримала маму за руку і дивилась на Максима з довірою. Вони швидко зібрали найнеобхідніше: документи, одяг, кілька дитячих книжок. Марія ще раз оглянула кімнату, в якій провела стільки ночей, і тихо сказала: «Дякую». Не Ользі — життю, яке, попри все, дало їй шанс. Вони сіли в машину. Марія відкинулась на сидіння, відчуваючи, як тіло здається втомі. Але в цій втомі було щось інше — полегшення. Вона більше не сама. Вона більше не в чужому домі. Вона більше не тікає — вона їде вперед. Її думки були спокійні. Вона дякувала Максиму, дякувала Миколі, дякувала долі. І вперше за довгий час вона не боялась завтрашнього дня. Вона знала, що попереду ще буде багато болю, багато боротьби, але тепер у неї був дім. Не стіни, не адреса — а люди, поруч із якими її серце б’ється. Далі буде...