#поезія
Давай, я буду тобі Алісою,
і замість чорного чи з мелісою
я привідкрию стару завісу,
чудну завісу Країни Див.
і ми тихенько туди заліземо —
без документів, готівки, візи;
ось тобі печиво, тут пише «з'їж мене».
ти, врешті, сам мене так навчив.
⠀
тепер ти будеш мені Чеширом,
дивись у мене, всміхайся широко,
як Мефістофель з фальшивим миром,
як враз просвітлений Дон Кіхот.
ми просто звихнені пасажири
моєї здивленої квартири,
усе таємне зрадливо виговорить
у чорнім небі Чеширський рот.
⠀
тепер знайди мені відчайдушного
пребожевільного Капелюшника,
він зараз спить десь, та під подушкою
у нього схований револьвер.
нехай він тягне зболілу душу
у нашу дивокраїнну мушлю,
ми жодних правил тут не порушимо —
немає правил для нас тепер.
⠀
на табуреті шнурком і милом
жонглює кролик, його накрило
меланхолією. знаєш, милий,
мені тут добре, та не завжди.
хай Капелюшник візьме чорнила,
горня чорнила добавить сили.
мені не пишеться, все втомило.
ти відведеш мене до води?
⠀
тепер я тобі Алісою,
прийми мене
(прожени до біса!),
я можу бути такою різною
(але незмінно твоїм кінцем).
ось тобі печиво, тут пише «з'їж мене»
(біжи, Чешире, поки не пізно ще!),
за добре схованою завісою
нас радо приймуть
(з'їдять живцем).
тобі відкриються таємниці
(Чешир — це просто ляклива киця).
назавжди разом
(та поодинці нас божевілля наздожене).
⠀
розсипав Кролик чужі зіниці,
десь Капелюшнику знов не спиться,
нас кличе Голос, вже місяць вицвів.
(біжи, Чешире!)
прийми мене.
Герда Соняш
Давай, я буду тобі Алісою,
і замість чорного чи з мелісою
я привідкрию стару завісу,
чудну завісу Країни Див.
і ми тихенько туди заліземо —
без документів, готівки, візи;
ось тобі печиво, тут пише «з'їж мене».
ти, врешті, сам мене так навчив.
⠀
тепер ти будеш мені Чеширом,
дивись у мене, всміхайся широко,
як Мефістофель з фальшивим миром,
як враз просвітлений Дон Кіхот.
ми просто звихнені пасажири
моєї здивленої квартири,
усе таємне зрадливо виговорить
у чорнім небі Чеширський рот.
⠀
тепер знайди мені відчайдушного
пребожевільного Капелюшника,
він зараз спить десь, та під подушкою
у нього схований револьвер.
нехай він тягне зболілу душу
у нашу дивокраїнну мушлю,
ми жодних правил тут не порушимо —
немає правил для нас тепер.
⠀
на табуреті шнурком і милом
жонглює кролик, його накрило
меланхолією. знаєш, милий,
мені тут добре, та не завжди.
хай Капелюшник візьме чорнила,
горня чорнила добавить сили.
мені не пишеться, все втомило.
ти відведеш мене до води?
⠀
тепер я тобі Алісою,
прийми мене
(прожени до біса!),
я можу бути такою різною
(але незмінно твоїм кінцем).
ось тобі печиво, тут пише «з'їж мене»
(біжи, Чешире, поки не пізно ще!),
за добре схованою завісою
нас радо приймуть
(з'їдять живцем).
тобі відкриються таємниці
(Чешир — це просто ляклива киця).
назавжди разом
(та поодинці нас божевілля наздожене).
⠀
розсипав Кролик чужі зіниці,
десь Капелюшнику знов не спиться,
нас кличе Голос, вже місяць вицвів.
(біжи, Чешире!)
прийми мене.
Герда Соняш
#поезія
Давай, я буду тобі Алісою,
і замість чорного чи з мелісою
я привідкрию стару завісу,
чудну завісу Країни Див.
і ми тихенько туди заліземо —
без документів, готівки, візи;
ось тобі печиво, тут пише «з'їж мене».
ти, врешті, сам мене так навчив.
⠀
тепер ти будеш мені Чеширом,
дивись у мене, всміхайся широко,
як Мефістофель з фальшивим миром,
як враз просвітлений Дон Кіхот.
ми просто звихнені пасажири
моєї здивленої квартири,
усе таємне зрадливо виговорить
у чорнім небі Чеширський рот.
⠀
тепер знайди мені відчайдушного
пребожевільного Капелюшника,
він зараз спить десь, та під подушкою
у нього схований револьвер.
нехай він тягне зболілу душу
у нашу дивокраїнну мушлю,
ми жодних правил тут не порушимо —
немає правил для нас тепер.
⠀
на табуреті шнурком і милом
жонглює кролик, його накрило
меланхолією. знаєш, милий,
мені тут добре, та не завжди.
хай Капелюшник візьме чорнила,
горня чорнила добавить сили.
мені не пишеться, все втомило.
ти відведеш мене до води?
⠀
тепер я тобі Алісою,
прийми мене
(прожени до біса!),
я можу бути такою різною
(але незмінно твоїм кінцем).
ось тобі печиво, тут пише «з'їж мене»
(біжи, Чешире, поки не пізно ще!),
за добре схованою завісою
нас радо приймуть
(з'їдять живцем).
тобі відкриються таємниці
(Чешир — це просто ляклива киця).
назавжди разом
(та поодинці нас божевілля наздожене).
⠀
розсипав Кролик чужі зіниці,
десь Капелюшнику знов не спиться,
нас кличе Голос, вже місяць вицвів.
(біжи, Чешире!)
прийми мене.
Герда Соняш
5views