• КУДИ МИ ЙДЕМО? ЧИ ПРАГНЕМО МИ ЗМІН? 🧐
    Нічого вигадувати вже не потрібно. Держава чітко визначила курс: фінансова грамотність та персональна відповідальність.
    Сьогодні навіть на найвищому державному рівні відкрито говорять: «Злочин проти держави — це відсутність накопичувальної пенсійної системи». Це слова Дениса Шмигаля, які підкреслюють нову реальність: кожен з нас має подбати про своє майбутнє вже сьогодні, з молодого віку.

    ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО САМЕ ЗАРАЗ?
    Курс держави — це перехід до моделі, де людина сама відповідає за свій добробут у 60+. Це не просто порада, це заклик до свідомості:
    ⁉️Ти готовий до всього? Чи простіше сподіватися на державні 3500-5000 грн?
    🔥Ти вважаєш себе «безсмертним»? Випробування хворобою чи кризою можуть статися з кожним. Питання лише в тому, чи буде у тебе фінансова «подушка» для їх подолання.

    ЩО ТАКЕ НАКОПИЧУВАЛЬНА СИСТЕМА?
    Це не лише про пенсію. Це про:
    ✅️Інвестиції в країну: створення робочих місць та гідних зарплат.
    ✅️Забезпечене майбутнє: можливість у старості подорожувати, як це роблять у розвинених країнах, а не виживати.
    ✅️Фінансову безпеку родини: впевненість у завтрашньому дні для себе та своїх дітей.

    🌟 Якщо ти свідома людина, чітко розумієш процеси в країні та дбаєш про добробут своєї родини — не чекай «кращого моменту». Його не буде, якщо не почати діяти.

    Консультації з питань фінансового накопичення та захисту — це моя основна діяльність. Я допоможу тобі розібратися, як працює накопичувальна система та як забезпечити собі майбутнє, яким можна пишатися.
    📲 Телефонуй мені: 0931496115
    Твоє майбутнє починається з твого рішення сьогодні! 🇺🇦 #накопичення #страхування
    КУДИ МИ ЙДЕМО? ЧИ ПРАГНЕМО МИ ЗМІН? 🧐 Нічого вигадувати вже не потрібно. Держава чітко визначила курс: фінансова грамотність та персональна відповідальність. Сьогодні навіть на найвищому державному рівні відкрито говорять: «Злочин проти держави — це відсутність накопичувальної пенсійної системи». Це слова Дениса Шмигаля, які підкреслюють нову реальність: кожен з нас має подбати про своє майбутнє вже сьогодні, з молодого віку. ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО САМЕ ЗАРАЗ? Курс держави — це перехід до моделі, де людина сама відповідає за свій добробут у 60+. Це не просто порада, це заклик до свідомості: ⁉️Ти готовий до всього? Чи простіше сподіватися на державні 3500-5000 грн? 🔥Ти вважаєш себе «безсмертним»? Випробування хворобою чи кризою можуть статися з кожним. Питання лише в тому, чи буде у тебе фінансова «подушка» для їх подолання. ЩО ТАКЕ НАКОПИЧУВАЛЬНА СИСТЕМА? Це не лише про пенсію. Це про: ✅️Інвестиції в країну: створення робочих місць та гідних зарплат. ✅️Забезпечене майбутнє: можливість у старості подорожувати, як це роблять у розвинених країнах, а не виживати. ✅️Фінансову безпеку родини: впевненість у завтрашньому дні для себе та своїх дітей. 🌟 Якщо ти свідома людина, чітко розумієш процеси в країні та дбаєш про добробут своєї родини — не чекай «кращого моменту». Його не буде, якщо не почати діяти. Консультації з питань фінансового накопичення та захисту — це моя основна діяльність. Я допоможу тобі розібратися, як працює накопичувальна система та як забезпечити собі майбутнє, яким можна пишатися. 📲 Телефонуй мені: 0931496115 Твоє майбутнє починається з твого рішення сьогодні! 🇺🇦 #накопичення #страхування
    87переглядів 0Відтворень
  • 🇪🇺Зеленський про рішення ЄС: Україна отримала фінансову безпекову гарантію на найближчі роки

    «Дякую всім лідерам Європейського Союзу за рішення Європейської ради щодо фінансової підтримки України на 90 млрд євро у 2026–2027 роках. Це значна підтримка, яка справді посилює нашу стійкість.
    Важливо, що російські активи залишаються знерухомленими і що Україна отримала фінансову безпекову гарантію на найближчі роки. Дякую за результат і єдність. Разом ми захищаємо майбутнє нашого континенту», - йдеться в повідомленні.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    🇪🇺Зеленський про рішення ЄС: Україна отримала фінансову безпекову гарантію на найближчі роки «Дякую всім лідерам Європейського Союзу за рішення Європейської ради щодо фінансової підтримки України на 90 млрд євро у 2026–2027 роках. Це значна підтримка, яка справді посилює нашу стійкість. Важливо, що російські активи залишаються знерухомленими і що Україна отримала фінансову безпекову гарантію на найближчі роки. Дякую за результат і єдність. Разом ми захищаємо майбутнє нашого континенту», - йдеться в повідомленні. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    54переглядів
  • #історія #події
    20 років доленосних переговорів і один підпис, що назавжди змінив карту світу. 19 грудня 1984 року в Пекіні відбулася подія, яка поклала край цілій епосі британського колоніалізму в Азії. Маргарет Тетчер та Чжао Цзиюань підписали Спільну китайсько-британську декларацію, визначивши майбутнє Гонконгу на десятиліття вперед 🖋️.

    Основною ідеєю документа стала унікальна формула «Одна країна — дві системи». Китай зобов’язувався не змінювати капіталістичний устрій, правову систему та спосіб життя мешканців Гонконгу протягом 50 років після передачі міста під юрисдикцію КНР. Це була спроба поєднати комуністичну ідеологію материка з ліберальним духом одного з найбільших фінансових центрів планети 🌆.

    Саме цей документ заклав фундамент для урочистої церемонії 1 липня 1997 року, коли над Гонконгом востаннє спустили «Юніон Джек». Для Британії це був почесний, хоча й дещо сумний відступ, а для Китаю — велике «збирання земель». Однак сьогодні, дивлячись на політичні зміни в регіоні, світ знову перечитує пункти тієї декларації, аналізуючи, наскільки тривкими виявилися обіцянки, дані в далекому 1984-му 📜.

    Ця подія стала прикладом складної дипломатичної гри, де економічні інтереси та територіальна цілісність зважувалися на терезах історії. Гонконг отримав статус Спеціального адміністративного району, а світ — нову геополітичну реальність, яка залишається в центрі уваги й донині 🌏.
    #історія #події 20 років доленосних переговорів і один підпис, що назавжди змінив карту світу. 19 грудня 1984 року в Пекіні відбулася подія, яка поклала край цілій епосі британського колоніалізму в Азії. Маргарет Тетчер та Чжао Цзиюань підписали Спільну китайсько-британську декларацію, визначивши майбутнє Гонконгу на десятиліття вперед 🖋️. Основною ідеєю документа стала унікальна формула «Одна країна — дві системи». Китай зобов’язувався не змінювати капіталістичний устрій, правову систему та спосіб життя мешканців Гонконгу протягом 50 років після передачі міста під юрисдикцію КНР. Це була спроба поєднати комуністичну ідеологію материка з ліберальним духом одного з найбільших фінансових центрів планети 🌆. Саме цей документ заклав фундамент для урочистої церемонії 1 липня 1997 року, коли над Гонконгом востаннє спустили «Юніон Джек». Для Британії це був почесний, хоча й дещо сумний відступ, а для Китаю — велике «збирання земель». Однак сьогодні, дивлячись на політичні зміни в регіоні, світ знову перечитує пункти тієї декларації, аналізуючи, наскільки тривкими виявилися обіцянки, дані в далекому 1984-му 📜. Ця подія стала прикладом складної дипломатичної гри, де економічні інтереси та територіальна цілісність зважувалися на терезах історії. Гонконг отримав статус Спеціального адміністративного району, а світ — нову геополітичну реальність, яка залишається в центрі уваги й донині 🌏.
    Like
    1
    58переглядів
  • Коли ми говоримо про козацьку державу, уявляємо шаблю, кінь і вуса.
    Але за цим образом майже завжди лишається жінка, без якої козацький світ просто не міг існувати.

    Поки чоловіки роками перебували в походах, саме жінки тримали на собі весь тил. Вони вели господарство, обробляли землю, доглядали худобу, розпоряджалися майном і відповідали за виживання родини. У багатьох випадках козачки фактично ставали головами домогосподарств — ухвалювали рішення, вели торгівлю, відстоювали власні права в судах. І це не винятки, а зафіксований історичний факт.

    Жінка в козацькій Україні була ще й носієм культури та освіти. Саме матері й бабусі навчали дітей грамоти, передавали знання, пісні, обряди, родинні історії. Через них формувалася національна пам’ять. Недарма дослідники зазначають: рівень грамотності серед українців у XVII–XVIII століттях був вищим, ніж у багатьох країнах Європи — і в цьому велика заслуга жінок.

    Але козацькі жінки вміли не лише берегти, а й боронити. У літописах згадуються випадки, коли вони організовували оборону міст і сіл під час нападів, тримали зброю в руках і діяли не менш рішуче, ніж чоловіки. Відомі й історії козачок, які переодягалися у чоловічий одяг і вирушали в походи разом із військом. Для них це було не романтикою, а необхідністю — захистом своєї землі й роду.

    Козачка — це не «додаток» до козака.
    Це опора, стратег, берегиня і воїн, коли цього вимагали обставини.

    Саме тому сьогодні образ жінки-козачки є частиною української ідентичності. Вона символізує витривалість, внутрішню силу, мудрість і любов до свободи. Українську історію творили не лише ті, хто тримав шаблю, а й ті, хто тримав дім, мову, пам’ять і майбутнє.

    І ці імена — варті того, щоб їх пам’ятали.

    🖤 Якщо відгукнулося — постав ❤️
    💬 Напиши в коментарях: про кого з українських жінок варто говорити частіше?
    Коли ми говоримо про козацьку державу, уявляємо шаблю, кінь і вуса. Але за цим образом майже завжди лишається жінка, без якої козацький світ просто не міг існувати. Поки чоловіки роками перебували в походах, саме жінки тримали на собі весь тил. Вони вели господарство, обробляли землю, доглядали худобу, розпоряджалися майном і відповідали за виживання родини. У багатьох випадках козачки фактично ставали головами домогосподарств — ухвалювали рішення, вели торгівлю, відстоювали власні права в судах. І це не винятки, а зафіксований історичний факт. Жінка в козацькій Україні була ще й носієм культури та освіти. Саме матері й бабусі навчали дітей грамоти, передавали знання, пісні, обряди, родинні історії. Через них формувалася національна пам’ять. Недарма дослідники зазначають: рівень грамотності серед українців у XVII–XVIII століттях був вищим, ніж у багатьох країнах Європи — і в цьому велика заслуга жінок. Але козацькі жінки вміли не лише берегти, а й боронити. У літописах згадуються випадки, коли вони організовували оборону міст і сіл під час нападів, тримали зброю в руках і діяли не менш рішуче, ніж чоловіки. Відомі й історії козачок, які переодягалися у чоловічий одяг і вирушали в походи разом із військом. Для них це було не романтикою, а необхідністю — захистом своєї землі й роду. Козачка — це не «додаток» до козака. Це опора, стратег, берегиня і воїн, коли цього вимагали обставини. Саме тому сьогодні образ жінки-козачки є частиною української ідентичності. Вона символізує витривалість, внутрішню силу, мудрість і любов до свободи. Українську історію творили не лише ті, хто тримав шаблю, а й ті, хто тримав дім, мову, пам’ять і майбутнє. І ці імена — варті того, щоб їх пам’ятали. 🖤 Якщо відгукнулося — постав ❤️ 💬 Напиши в коментарях: про кого з українських жінок варто говорити частіше?
    106переглядів
  • Коли ми говоримо про козацьку державу, уявляємо шаблю, кінь і вуса.
    Але за цим образом майже завжди лишається жінка, без якої козацький світ просто не міг існувати.

    Поки чоловіки роками перебували в походах, саме жінки тримали на собі весь тил. Вони вели господарство, обробляли землю, доглядали худобу, розпоряджалися майном і відповідали за виживання родини. У багатьох випадках козачки фактично ставали головами домогосподарств — ухвалювали рішення, вели торгівлю, відстоювали власні права в судах. І це не винятки, а зафіксований історичний факт.

    Жінка в козацькій Україні була ще й носієм культури та освіти. Саме матері й бабусі навчали дітей грамоти, передавали знання, пісні, обряди, родинні історії. Через них формувалася національна пам’ять. Недарма дослідники зазначають: рівень грамотності серед українців у XVII–XVIII століттях був вищим, ніж у багатьох країнах Європи — і в цьому велика заслуга жінок.

    Але козацькі жінки вміли не лише берегти, а й боронити. У літописах згадуються випадки, коли вони організовували оборону міст і сіл під час нападів, тримали зброю в руках і діяли не менш рішуче, ніж чоловіки. Відомі й історії козачок, які переодягалися у чоловічий одяг і вирушали в походи разом із військом. Для них це було не романтикою, а необхідністю — захистом своєї землі й роду.

    Козачка — це не «додаток» до козака.
    Це опора, стратег, берегиня і воїн, коли цього вимагали обставини.

    Саме тому сьогодні образ жінки-козачки є частиною української ідентичності. Вона символізує витривалість, внутрішню силу, мудрість і любов до свободи. Українську історію творили не лише ті, хто тримав шаблю, а й ті, хто тримав дім, мову, пам’ять і майбутнє.

    І ці імена — варті того, щоб їх пам’ятали.

    🖤 Якщо відгукнулося — постав ❤️
    💬 Напиши в коментарях: про кого з українських жінок варто говорити частіше?
    Коли ми говоримо про козацьку державу, уявляємо шаблю, кінь і вуса. Але за цим образом майже завжди лишається жінка, без якої козацький світ просто не міг існувати. Поки чоловіки роками перебували в походах, саме жінки тримали на собі весь тил. Вони вели господарство, обробляли землю, доглядали худобу, розпоряджалися майном і відповідали за виживання родини. У багатьох випадках козачки фактично ставали головами домогосподарств — ухвалювали рішення, вели торгівлю, відстоювали власні права в судах. І це не винятки, а зафіксований історичний факт. Жінка в козацькій Україні була ще й носієм культури та освіти. Саме матері й бабусі навчали дітей грамоти, передавали знання, пісні, обряди, родинні історії. Через них формувалася національна пам’ять. Недарма дослідники зазначають: рівень грамотності серед українців у XVII–XVIII століттях був вищим, ніж у багатьох країнах Європи — і в цьому велика заслуга жінок. Але козацькі жінки вміли не лише берегти, а й боронити. У літописах згадуються випадки, коли вони організовували оборону міст і сіл під час нападів, тримали зброю в руках і діяли не менш рішуче, ніж чоловіки. Відомі й історії козачок, які переодягалися у чоловічий одяг і вирушали в походи разом із військом. Для них це було не романтикою, а необхідністю — захистом своєї землі й роду. Козачка — це не «додаток» до козака. Це опора, стратег, берегиня і воїн, коли цього вимагали обставини. Саме тому сьогодні образ жінки-козачки є частиною української ідентичності. Вона символізує витривалість, внутрішню силу, мудрість і любов до свободи. Українську історію творили не лише ті, хто тримав шаблю, а й ті, хто тримав дім, мову, пам’ять і майбутнє. І ці імена — варті того, щоб їх пам’ятали. 🖤 Якщо відгукнулося — постав ❤️ 💬 Напиши в коментарях: про кого з українських жінок варто говорити частіше?
    107переглядів
  • Міжнародний день мігрантів

    Міжнародний день мігрантів (International Migrants Day) запроваджено на Генеральній Асамблеї ООН з метою захисту мігрантів та біженців у всьому світі та впровадження заходів, що спрямовані на їхню підтримку. Міжнародна спільнота завжди приділяла увагу захисту прав людини та підтримці життю біженців, привертаючи увагу можновладців на глобальному рівні. Міжнародний день мігрантів заведено відзначати щорічно 18 грудня

    Як виникла ідея відзначати Міжнародний день мігрантів?
    Мігрант – людина, що переселяється з однієї місцевості в іншу. Переселення може відбуватися всередині країни, коли люди переселяються між сільською та міською місцевістю, між різними містами, районами та областями. Є міжнародні міграції, коли чоловік переїжджає на постійне місце проживання до іншої країни. Також існують міжконтинентальні переселення. Міграції народів на нашій планеті відбуваються давно. Перші люди з’явилися у Африці, після чого поступово заселили всю планету.


    Період 16-19 століть відзначається активним переселенням європейців до інших континентів, які до певного часу були людству невідомими. Це Північна та Південна Америка, Південна Африка, Австралія. Переселенців приваблювала необмежена кількість землі, яку можна було привласнити та обробляти. В той самий час, з африканських країн на американський континент перевозили африканців, яких продавали у рабство.

    Тенденції міграції дещо змінилися після 2-ї світової війни, коли люди з бідніших країн почали переїжджати до заможніших держав. Почалося все з репатріації європейців з колоній до країн свого походження. Пізніше люди почали активно переселятися до США та країн Західної Європи.

    Захист прав мігрантів
    Прибуваючи до нової країни, мігрант має звикнути та адаптуватися до ритму життя, законів та звичаїв тієї місцевості/країни, до якої він прибув. Особливо важко людям, що не знають мови та права яких не захищені в тій країні, до якої вони прибули.

    Щоб покращити якість життя мігрантів та біженців, Генеральна Асамблея ООН прийняла Міжнародну конвенцію, яка спрямована на захист прав робочих мігрантів та їхніх родин. Конвенцію було підписано ще в 1990 році.

    Впровадження свята Міжнародний день мігрантів
    В останні десятиліття міграція набула величезних масштабів, тому зайшла мова про утвердження дати в календарі на честь переселенців. Так, 4 грудня 2000 року була прийнята спеціальна резолюція Генасамблеї ООН, у якій проголошувався Міжнародний день мігранта. Відзначати його вирішили щороку 18 грудня.

    Також в резолюції містилось звернення до всіх країн учасників Організації Об’єднаних Націй, відзначати цей день, поширюючи інформацію про права та свободи громадян, що переселилися з інших країн. Лідери державних та громадських організацій домовилися розробляти заходи щодо захисту та підтримки переселенців, а також обмінюватися набутим досвідом.

    Нью-Йоркські зобов’язання
    Перша в історії нарада, на якій розглядалися питання та проблеми мігрантів та біженців з метою захисту їх прав, відбулася на з’їзді Генеральної Асамблеї в Нью-Йорку в 2016 році. Саме тоді була підписана Декларація, відповідно до якої світові лідери зобов’язалися діяти на благо мігрантів: рятувати життя, захищати та підтримувати на високому рівні права людини, брати на себе частину глобальної відповідальності.

    2 роки потому, в 2018 році, відбулася Міжурядова конференція в Марокко, на якій були присутні представники понад 160 країн світу. З’їзд відбувся задля підписання глобальної угоди, яка забезпечує законне, організоване та безпечне переселення з однієї країни в іншу

    Статистика
    В наш час міграція – досить важливе явище, на яке неможливо закривати очі. А завдання з її організації пов’язані зі складними рішеннями, випадковими та неочікуваними ситуаціями. Тому дуже важливо, щоб регіони, країни та цілі континенти об’єднались у злагодженій роботі та у пошуку глобальних ефективних рішень.

    Адже статистичні дані вражають, а кількість мігрантів з кожним роком збільшуються. Так, якщо в 2000 році кількість людей, що змінили країну проживання, не перевищувала 180 мільйонів осіб, то до 2015-го року ця цифра зросла до 245 мільйонів.

    Ще кілька цікавих фактів:

    На сьогодні кожна 30-та людина мешкає, навчається або працює за межами своєї країни.
    10% мігрантів – діти та молодь, яким ще не виповнилося 15 років.
    76 мільйонів міжнародних мігрантів знаходяться у країнах Європи, 75 мільйонів – в Азії.
    272 мільйони – кількість міжнародних мігрантів в 2019 році. Це на 13 мільйонів більше, ніж у 2017 році.
    48% від всіх переселенців – жінки.
    70% – це люди у віці 20-60 років.
    Понад 4 мільйони мігрантів – студенти.
    160 мільйонів осіб переїхали за межі своєї країни з метою працевлаштування.

    Як відзначають Міжнародний день мігрантів?
    Щороку на Міжнародний день мігранта міжурядові та неурядові організації в різних країнах проводять різноманітні заходи, акції, конференції, з’їзди, симпозіуми, семінари для різних верств населення, на яких обговорюють та пояснюють права людей, що мігрували з іншої країни.

    В цей день часто лунають заклики до урядовців з метою привернути увагу до важкого стану мігрантів, що опинилися у скрутній ситуації, далеко від рідної домівки та потребують захисту та допомоги.

    Чому важливий Міжнародний день мігрантів?
    Цей день дуже важливий для тих людей, які змінили місце свого проживання та перебувають у іншій країні. Найчастіше права їхні не захищені, а неприязнь до приїжджих з боку корінного населення зростає.

    Міжнародний день мігранта дозволяє кожному замислитися над долею тих людей, які з тих чи інших причин покинули свої домівки. Почуття братерства, солідарності та гуманізму дозволяють людям відчути себе своїм на чужині та плекати сподівання на краще майбутнє їхнє, їхніх дітей та наступних поколінь.
    Міжнародний день мігрантів Міжнародний день мігрантів (International Migrants Day) запроваджено на Генеральній Асамблеї ООН з метою захисту мігрантів та біженців у всьому світі та впровадження заходів, що спрямовані на їхню підтримку. Міжнародна спільнота завжди приділяла увагу захисту прав людини та підтримці життю біженців, привертаючи увагу можновладців на глобальному рівні. Міжнародний день мігрантів заведено відзначати щорічно 18 грудня Як виникла ідея відзначати Міжнародний день мігрантів? Мігрант – людина, що переселяється з однієї місцевості в іншу. Переселення може відбуватися всередині країни, коли люди переселяються між сільською та міською місцевістю, між різними містами, районами та областями. Є міжнародні міграції, коли чоловік переїжджає на постійне місце проживання до іншої країни. Також існують міжконтинентальні переселення. Міграції народів на нашій планеті відбуваються давно. Перші люди з’явилися у Африці, після чого поступово заселили всю планету. Період 16-19 століть відзначається активним переселенням європейців до інших континентів, які до певного часу були людству невідомими. Це Північна та Південна Америка, Південна Африка, Австралія. Переселенців приваблювала необмежена кількість землі, яку можна було привласнити та обробляти. В той самий час, з африканських країн на американський континент перевозили африканців, яких продавали у рабство. Тенденції міграції дещо змінилися після 2-ї світової війни, коли люди з бідніших країн почали переїжджати до заможніших держав. Почалося все з репатріації європейців з колоній до країн свого походження. Пізніше люди почали активно переселятися до США та країн Західної Європи. Захист прав мігрантів Прибуваючи до нової країни, мігрант має звикнути та адаптуватися до ритму життя, законів та звичаїв тієї місцевості/країни, до якої він прибув. Особливо важко людям, що не знають мови та права яких не захищені в тій країні, до якої вони прибули. Щоб покращити якість життя мігрантів та біженців, Генеральна Асамблея ООН прийняла Міжнародну конвенцію, яка спрямована на захист прав робочих мігрантів та їхніх родин. Конвенцію було підписано ще в 1990 році. Впровадження свята Міжнародний день мігрантів В останні десятиліття міграція набула величезних масштабів, тому зайшла мова про утвердження дати в календарі на честь переселенців. Так, 4 грудня 2000 року була прийнята спеціальна резолюція Генасамблеї ООН, у якій проголошувався Міжнародний день мігранта. Відзначати його вирішили щороку 18 грудня. Також в резолюції містилось звернення до всіх країн учасників Організації Об’єднаних Націй, відзначати цей день, поширюючи інформацію про права та свободи громадян, що переселилися з інших країн. Лідери державних та громадських організацій домовилися розробляти заходи щодо захисту та підтримки переселенців, а також обмінюватися набутим досвідом. Нью-Йоркські зобов’язання Перша в історії нарада, на якій розглядалися питання та проблеми мігрантів та біженців з метою захисту їх прав, відбулася на з’їзді Генеральної Асамблеї в Нью-Йорку в 2016 році. Саме тоді була підписана Декларація, відповідно до якої світові лідери зобов’язалися діяти на благо мігрантів: рятувати життя, захищати та підтримувати на високому рівні права людини, брати на себе частину глобальної відповідальності. 2 роки потому, в 2018 році, відбулася Міжурядова конференція в Марокко, на якій були присутні представники понад 160 країн світу. З’їзд відбувся задля підписання глобальної угоди, яка забезпечує законне, організоване та безпечне переселення з однієї країни в іншу Статистика В наш час міграція – досить важливе явище, на яке неможливо закривати очі. А завдання з її організації пов’язані зі складними рішеннями, випадковими та неочікуваними ситуаціями. Тому дуже важливо, щоб регіони, країни та цілі континенти об’єднались у злагодженій роботі та у пошуку глобальних ефективних рішень. Адже статистичні дані вражають, а кількість мігрантів з кожним роком збільшуються. Так, якщо в 2000 році кількість людей, що змінили країну проживання, не перевищувала 180 мільйонів осіб, то до 2015-го року ця цифра зросла до 245 мільйонів. Ще кілька цікавих фактів: На сьогодні кожна 30-та людина мешкає, навчається або працює за межами своєї країни. 10% мігрантів – діти та молодь, яким ще не виповнилося 15 років. 76 мільйонів міжнародних мігрантів знаходяться у країнах Європи, 75 мільйонів – в Азії. 272 мільйони – кількість міжнародних мігрантів в 2019 році. Це на 13 мільйонів більше, ніж у 2017 році. 48% від всіх переселенців – жінки. 70% – це люди у віці 20-60 років. Понад 4 мільйони мігрантів – студенти. 160 мільйонів осіб переїхали за межі своєї країни з метою працевлаштування. Як відзначають Міжнародний день мігрантів? Щороку на Міжнародний день мігранта міжурядові та неурядові організації в різних країнах проводять різноманітні заходи, акції, конференції, з’їзди, симпозіуми, семінари для різних верств населення, на яких обговорюють та пояснюють права людей, що мігрували з іншої країни. В цей день часто лунають заклики до урядовців з метою привернути увагу до важкого стану мігрантів, що опинилися у скрутній ситуації, далеко від рідної домівки та потребують захисту та допомоги. Чому важливий Міжнародний день мігрантів? Цей день дуже важливий для тих людей, які змінили місце свого проживання та перебувають у іншій країні. Найчастіше права їхні не захищені, а неприязнь до приїжджих з боку корінного населення зростає. Міжнародний день мігранта дозволяє кожному замислитися над долею тих людей, які з тих чи інших причин покинули свої домівки. Почуття братерства, солідарності та гуманізму дозволяють людям відчути себе своїм на чужині та плекати сподівання на краще майбутнє їхнє, їхніх дітей та наступних поколінь.
    186переглядів
  • Федерація плавання України

    У період з 19 по 21 грудня у місті Вільнюс відбудеться Відкритий чемпіонат Литви з плавання, у якому візьмуть участь 29 спортсменів з України 🇺🇦
    Цей старт уже став традиційним для нашої команди — третій рік поспіль ми беремо участь у змаганнях, які дають можливість проявити себе у короткому басейні та здобути цінний міжнародний досвід 🌍
    Основу збірної складають юніори та юнаки — майбутнє українського плавання
    Слідкуйте за виступами нашої команди та побажайте спортсменам успіху 🍀
    #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    Федерація плавання України У період з 19 по 21 грудня у місті Вільнюс відбудеться Відкритий чемпіонат Литви з плавання, у якому візьмуть участь 29 спортсменів з України 🇺🇦 Цей старт уже став традиційним для нашої команди — третій рік поспіль ми беремо участь у змаганнях, які дають можливість проявити себе у короткому басейні та здобути цінний міжнародний досвід 🌍 Основу збірної складають юніори та юнаки — майбутнє українського плавання Слідкуйте за виступами нашої команди та побажайте спортсменам успіху 🍀 #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    109переглядів
  • Ветерани - велика і мотивована частина нашого суспільства. Їхня кількість, як і потенціал, у майбутньому лише зростатиме. Потенційно вони є головним активом нашої держави. При продуманому державному підході саме ветерани можуть стати рушієм повоєнного економічного зростання України та основою нових еліт, які дбатимуть про майбутнє нашої країни.
    Водночас зрозуміло, що закінчення війни і перспектива повернення близько мільйона наших захисників додому та перехід у статус ветерана буде новим викликом для держави, цивільного суспільства і для самих ветеранів. Саме тому держава має напрацювати розумний підхід для вирішення цих проблем, а населенню важливо зберігати єдність.
    Україна має обмежений час, щоб перейти до стратегічної політики реінтеграції ветеранів. Для цього потрібні не лише гроші, а й сильний організаційний ресурс, правильні комунікації, політична воля та системність у роботі з ветеранами.
    Виступив на цю тему на форумі "Ветерани як новий політичний суб'єкт: правила взаємодії для повоєнної України".

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Ветерани - велика і мотивована частина нашого суспільства. Їхня кількість, як і потенціал, у майбутньому лише зростатиме. Потенційно вони є головним активом нашої держави. При продуманому державному підході саме ветерани можуть стати рушієм повоєнного економічного зростання України та основою нових еліт, які дбатимуть про майбутнє нашої країни. Водночас зрозуміло, що закінчення війни і перспектива повернення близько мільйона наших захисників додому та перехід у статус ветерана буде новим викликом для держави, цивільного суспільства і для самих ветеранів. Саме тому держава має напрацювати розумний підхід для вирішення цих проблем, а населенню важливо зберігати єдність. Україна має обмежений час, щоб перейти до стратегічної політики реінтеграції ветеранів. Для цього потрібні не лише гроші, а й сильний організаційний ресурс, правильні комунікації, політична воля та системність у роботі з ветеранами. Виступив на цю тему на форумі "Ветерани як новий політичний суб'єкт: правила взаємодії для повоєнної України". https://t.me/Ukraineaboveallelse
    126переглядів
  • День дурнуватих іграшок

    День дурнуватих іграшок або День безглуздих іграшок (Stupid Toy Day), що відзначається 16 грудня — ностальгічне свято безглуздих скарбів дитинства та дитячих спогадів, це дивне свято, яке запрошує нас згадати химерні та, здавалося б, безглузді іграшки нашого дитинства. В кожного з нас є згадка про дивну або безглузду іграшку з дитинства. Від культового містера Картопляна голова до цифрового улюбленця Тамагочі — цей день є одою примхам нашої юності та іграшкам, які, озираючись назад, можуть здатися безглуздими, але колись займали особливе місце в дитячих серцях.

    Суть Дня дурнуватих іграшок
    Історія та походження
    Вперше відзначений у 2017 році, День безглуздих іграшок є дотиком до ностальгії та гумору дорослих, особливо напередодні Різдва, коли купівля іграшок для дітей у розпалі. Це день, коли можна згадати іграшки, які визначали наше дитинство, незалежно від того, наскільки смішними вони можуть здаватися зараз.


    Святкуємо дитячі спогади
    Цей день — не лише про іграшки, а й про спогади та переживання, пов’язані з ними. Це час подумати про невинність і простоту дитинства, коли навіть найбезглуздіша іграшка могла приносити величезну радість і розваги, а часто на вигляд безглузда — була навчальною або терапевтичною.

    Як святкувати День дурнуватих іграшок
    Згадуємо іграшки дитинства

    Відкопайте старі іграшки. Покопайтеся у своїй старій колекції іграшок і переживіть магію дитинства. Зламана фігурка чи настільна гра, в якій не вистачає частин, — ці іграшки є порталом у минуле.
    Грайте з класичними іграшками — ці іграшки, які зараз здаються безглуздими, колись були центром нашого всесвіту.
    Ділитися та дарувати

    Пожертвуйте іграшки. Нехай це будуть не “дурні” іграшки, але подумайте про те, щоб пожертвувати нові іграшки в місцеві центри опіки або сиротинці. Кожна дитина заслуговує на радість від гри з іграшкою, якою б дивною чи безглуздою вона не була.
    Даруйте безглузді іграшки. Підхопіть дух дня, подарувавши безглузді або ностальгічні іграшки родині та друзям, або навіть передайте свої найцінніші іграшки з дитинства.
    Роздуми про минуле

    Згадуйте та діліться історіями. Поділіться історіями про свої улюблені безглузді іграшки з друзями та родиною. Це чудовий спосіб налагодити зв’язок і посміятися над спільними теплими спогадами з дитинства.
    День дурних іграшок як нагадування — цей день нагадує про те, що те, чим ми колись дорожили, в ретроспективі може здаватися безглуздим. Це навчає нас відпускати минуле і цінувати теперішнє.
    Чому ми любимо День безглуздих іграшок
    Подорож стежками пам’яті
    День безглуздих іграшок дозволяє нам повернутися в дитинство і згадати прості радощі, які з ним пов’язані. Це день, сповнений ностальгії, сміху і трохи саморефлексії.
    Святкування безглуздого боку життя
    Цей день визнає, що це нормально — бути дурним і цінувати ці безглузді моменти. Це свято світлого боку життя і радості, яку можна знайти в найнесподіваніших місцях.
    Профілактика категоричності
    Наші дурнуваті іграшки нагадують нам, що не завжди прагматизм, раціональність і практичність єдині критерії “правильності”. Не все у світі логічне і має відповідати стандартам. Так ми навчилися гнучкості та адаптивності, вмінню чути свої почуття та приймати різномаїття у всьому.
    Вчимося з минулого
    Озираючись на свої “дурні” іграшки, ми вчимося цінувати зростання і зміни в нашому житті. Це день, коли ми можемо пробачити собі наші минулі “дурниці” і з нетерпінням чекати на світле майбутнє.
    День дурнуватих іграшок — це унікальне свято, яке викликає посмішку на наших обличчях, коли ми згадуємо іграшки, які колись означали для нас цілий світ. Це день, щоб відсвяткувати радість, невинність і простоту дитинства і визнати, як цей досвід сформував нас. Тож 16 грудня знайдімо хвилинку, щоб оцінити наші безглузді іграшки та неоціненні спогади, які вони уособлюють.
    День дурнуватих іграшок День дурнуватих іграшок або День безглуздих іграшок (Stupid Toy Day), що відзначається 16 грудня — ностальгічне свято безглуздих скарбів дитинства та дитячих спогадів, це дивне свято, яке запрошує нас згадати химерні та, здавалося б, безглузді іграшки нашого дитинства. В кожного з нас є згадка про дивну або безглузду іграшку з дитинства. Від культового містера Картопляна голова до цифрового улюбленця Тамагочі — цей день є одою примхам нашої юності та іграшкам, які, озираючись назад, можуть здатися безглуздими, але колись займали особливе місце в дитячих серцях. Суть Дня дурнуватих іграшок Історія та походження Вперше відзначений у 2017 році, День безглуздих іграшок є дотиком до ностальгії та гумору дорослих, особливо напередодні Різдва, коли купівля іграшок для дітей у розпалі. Це день, коли можна згадати іграшки, які визначали наше дитинство, незалежно від того, наскільки смішними вони можуть здаватися зараз. Святкуємо дитячі спогади Цей день — не лише про іграшки, а й про спогади та переживання, пов’язані з ними. Це час подумати про невинність і простоту дитинства, коли навіть найбезглуздіша іграшка могла приносити величезну радість і розваги, а часто на вигляд безглузда — була навчальною або терапевтичною. Як святкувати День дурнуватих іграшок Згадуємо іграшки дитинства Відкопайте старі іграшки. Покопайтеся у своїй старій колекції іграшок і переживіть магію дитинства. Зламана фігурка чи настільна гра, в якій не вистачає частин, — ці іграшки є порталом у минуле. Грайте з класичними іграшками — ці іграшки, які зараз здаються безглуздими, колись були центром нашого всесвіту. Ділитися та дарувати Пожертвуйте іграшки. Нехай це будуть не “дурні” іграшки, але подумайте про те, щоб пожертвувати нові іграшки в місцеві центри опіки або сиротинці. Кожна дитина заслуговує на радість від гри з іграшкою, якою б дивною чи безглуздою вона не була. Даруйте безглузді іграшки. Підхопіть дух дня, подарувавши безглузді або ностальгічні іграшки родині та друзям, або навіть передайте свої найцінніші іграшки з дитинства. Роздуми про минуле Згадуйте та діліться історіями. Поділіться історіями про свої улюблені безглузді іграшки з друзями та родиною. Це чудовий спосіб налагодити зв’язок і посміятися над спільними теплими спогадами з дитинства. День дурних іграшок як нагадування — цей день нагадує про те, що те, чим ми колись дорожили, в ретроспективі може здаватися безглуздим. Це навчає нас відпускати минуле і цінувати теперішнє. Чому ми любимо День безглуздих іграшок Подорож стежками пам’яті День безглуздих іграшок дозволяє нам повернутися в дитинство і згадати прості радощі, які з ним пов’язані. Це день, сповнений ностальгії, сміху і трохи саморефлексії. Святкування безглуздого боку життя Цей день визнає, що це нормально — бути дурним і цінувати ці безглузді моменти. Це свято світлого боку життя і радості, яку можна знайти в найнесподіваніших місцях. Профілактика категоричності Наші дурнуваті іграшки нагадують нам, що не завжди прагматизм, раціональність і практичність єдині критерії “правильності”. Не все у світі логічне і має відповідати стандартам. Так ми навчилися гнучкості та адаптивності, вмінню чути свої почуття та приймати різномаїття у всьому. Вчимося з минулого Озираючись на свої “дурні” іграшки, ми вчимося цінувати зростання і зміни в нашому житті. Це день, коли ми можемо пробачити собі наші минулі “дурниці” і з нетерпінням чекати на світле майбутнє. День дурнуватих іграшок — це унікальне свято, яке викликає посмішку на наших обличчях, коли ми згадуємо іграшки, які колись означали для нас цілий світ. Це день, щоб відсвяткувати радість, невинність і простоту дитинства і визнати, як цей досвід сформував нас. Тож 16 грудня знайдімо хвилинку, щоб оцінити наші безглузді іграшки та неоціненні спогади, які вони уособлюють.
    396переглядів
  • #поезія
    Ох і біжать ті роки без упину...
    Не спинити цей час ні на мить.
    Проминає життя швидкоплинно,
    Як лелеки у вирій, летить.
    Вже, мов іній, посріблені скроні,
    На душі чомусь смутку печать.
    А роки — неприборкані коні,
    В синю даль все летять і летять...
    Залишають лиш спогади в серці.
    Про батьків завжди пам'ять жива,
    Інший світ вже відкрив для них дверці...
    А для нас ще в цім світі — жнива.
    Промайнуло дитинство казкове,
    Промчалась і юності світла пора...
    Життя хай дарує майбутнє чудове
    У радості, в щасті, в промінні добра!
    Хай всміхається сонце ласкаве
    І чарує красою цей світ,
    І життя нехай буде яскраве
    Ще багато і весен, і літ!

    Оксана Козак
    #поезія Ох і біжать ті роки без упину... Не спинити цей час ні на мить. Проминає життя швидкоплинно, Як лелеки у вирій, летить. Вже, мов іній, посріблені скроні, На душі чомусь смутку печать. А роки — неприборкані коні, В синю даль все летять і летять... Залишають лиш спогади в серці. Про батьків завжди пам'ять жива, Інший світ вже відкрив для них дверці... А для нас ще в цім світі — жнива. Промайнуло дитинство казкове, Промчалась і юності світла пора... Життя хай дарує майбутнє чудове У радості, в щасті, в промінні добра! Хай всміхається сонце ласкаве І чарує красою цей світ, І життя нехай буде яскраве Ще багато і весен, і літ! Оксана Козак
    Like
    2
    156переглядів
Більше результатів