#поезія
Відцвітають вишні, обсипають квіти,
Вже чарує око молодий бузок.
Кожен день весняний - привід порадіти,
І себе звільнити від важких думок.
Кожен день весняний - це нова надія,
Невимовне щастя бачити цей світ.
Молодість у серці завжди пломеніє,
І яка різниця скільки зараз літ?!
І яка різниця, серце вірить в диво?!
Вірить у майбутнє - у своїх дітей.
Без краси цієї жити неможливо,
Бо вона розрада для людських очей.

Наталія Кішовар (Черній)

#технології
Японія запускає дрони-громовідводи: блискавки тепер стануть джерелом енергії!
У Японії розробили революційну систему захисту від блискавок, яка не лише запобігає руйнуванням, а й перетворює стихію на джерело енергії.

Одна середня блискавка містить 5–10 мільйонів джоулів енергії (до 280 кВт·год) . Цього вистачить, щоб живити будинок тиждень!

Щороку грози завдають Японії понад $1,4 млрд збитків. У віддалених районах звичайні громовідводи часто безсилі.
Спеціальні дрони-громовідводи здіймаються на 200 метрів, перехоплюють розряд і направляють енергію в спеціальні акумулятори . Система вгадує місце удару за 30 секунд до події!

Це вже не фантастика, а реальність: Японія доводить: майбутнє ближче, ніж здається.

Як підтримувати один одного, коли вся родина в окупації?

Це проживання так званої невизначеної втрати – коли майбутнє невідоме. Психологиня каже:

Нормально, що настрій змінюється – сьогодні є надія, завтра її нема. Важливо усвідомлювати, що це природний процес.

Існує метафора двох кімнат. Сьогодні ти можеш побути в кімнаті смутку, поплакати, а завтра перейти до кімнати надії – за допомогою простих дій, які покращують стан.

Якщо близька людина просить: «Піди зараз», варто дати їй простір, але домовитися, коли можна буде повернутися. Це прояв поваги до її болю.

Найкраще, що можна зробити для психіки у стресі – залишатися поруч. Торкання, спільні розмови, навіть безглузді жарти – усе це допомагає зберегти зв’язок і легше пережити важкі емоції.

#архів
Той самий DeLorean DMC-12 та знімальна група художнього фільму "Назад у майбутнє". США, 1985 рік

#новини
ChatGPT врятував дівчину від раку: зумерка попросила "погадати" їй по долоні, а нейромережа звернула увагу на маленьку родимку.
Як виявилося, ця непомітна плямка — акрально-лентигінозна меланома, одна з форм раку шкіри.

Майбутнє медицини точно за цим.

​​ 28 квітня 1947 року розпочалася військово-політична операція польської комуністичної влади «Вісла», що полягала у депортації всього українського населення з південно-східних регіонів Польщі (Лемківщина, Холмщина, Надсяння й Підляшшя) до її північно-західних земель. Проводили акцію під приводом ліквідації формувань Української повстанської армії на Закерзонні. Однак у документах з грифом «таємно» йшлося про «остаточне розв’язання української проблеми в Польщі».

Вигнання нацистів зі Східної Європи в 1944–1945 роках супроводжувалося встановленням в цьому регіоні комуністичних прокремлівських урядів. Місцеві комуністи відразу приступили до масштабних репресій з метою упокорення населення. Одним із інструментів, які вони використовували, стали масові депортації.
9 вересня 1944 року маріонеткові Комітет національного визволення Польщі й уряд УРСР уклали угоду про «взаємний обмін населенням»: українського – з території Польщі до УРСР і польського – з території України до Польщі.

На виконання цієї угоди у 1944–1946 роках із Польщі до УРСР було переміщено понад 480 тисяч етнічних українців. Після закінчення терміну угоди у Східної Польщі залишалося близько 150 тисяч українців. Радянська влада відмовилася приймати їх на територію УРСР. Тому виник задум переселяти українців углиб Польщі на малозаселені західні та північні її землі.
Підготовка виселення почалася у другій половині 1946 року. У серпні Відомство інформації та пропаганди в Любліні повідомило, що «…загальна думка поляків із теренів [охоплених діями УПА] домагається виселення українського елементу повністю – чи в Радянський Союз, чи на Західні землі…».

Восени повітові відділення інформації та пропаганди мали скласти списки українських сімей, які залишилися після попереднього переселення, або самовільно повернулися з УРСР. «[У 1944–1946 роках] багато одиниць і навіть родин сховалося у лісах або прикордонних місцевостях на території Чехословаччини і потім прямісінько (через кордон) повернулись до своїх осель, стаючи базою для банд УПА та небезпекою для нас на майбутнє. У зв'язку з тим, що Радянський Союз вже не приймає назад цих родин, необхідно навесні дійсно провести енергійну акцію переселення цих людей окремим родинами в розпорошенні по цілих землях, де вони швидко асимілюються», – йшлося у звіті заступника начальника Генерального Штабу Стефана Моссора голові державної комісії безпеки, міністрові національної оборони Міхала Ролі-Жимерського.

28 березня 1947 року українські повстанці із лісової засідки вбили віце-міністра оборони Польщі Кароля Свєрчевського. Ця подія стала приводом для початку депортації. Наступного дня зібралося Політбюро ЦК Польської робітничої партії.

Спочатку план називався «спеціальною операцією «Схід» і включав одночасне проведення депортації та бойових дій проти УПА. Згодом його перейменовано на «Вісла».

Було створено оперативну групу «Вісла», яка налічувала близько 21 тисячі військових.
Операція тривала до 29 липня. Українців примусово виселили з їхніх етнічних територій і розпорошили по північній і західній частині Польщі. Під час акції владні підрозділи вдалися до насилля – палили українські житла, руйнували церкви та українські цвинтарі.

З квітня до липня 1947 року оперативна група «Вісла» провела:

6 357 бойових акцій,

ліквідувала 1509 повстанців,

знищила 1178 бункерів і криївок,

заарештувала майже 2800 осіб із цивільної мережі ОУН і УПА у Закерзонні,

3936 підозрюваних у співпраці з УПА ув’язнили в концтаборі Явожно. Унаслідок катувань загинуло близько 200 бранців.

За три місяці малу батьківщину втратили від 137 до 150 тисяч осіб. Урядовим декретом від 27 серпня 1949 року українців позбавили права на господарства, з яких вони були виселені, і на залишене там майно.

Комуністична влада намагалася виправдати проведення цієї акції, представляючи її виключно як антиповстанську операцію. Цією тезою досі послуговуються деякі польські історики та політики. Насправді ж головною метою було цілковите виселення українського населення, а не лише ліквідація відділів УПА.

Україна створила диво
Україна вкотре творить диво, переписує старі правила і стає ще міцнішою як держава на світовій арені
Те, що підписала Україна зі США, — не просто угода. Це унікальна угода. Наголошую: унікальна
Жодна країна, яка перебуває у стані війни та залежить від зовнішньої допомоги, не вела переговори з Вашингтоном на рівних — і тим більше не диктувала своїх умов, які врешті-решт прийняли. Україна це зробила. І зробила грамотно
Трамп розраховував на просту угоду. Він хотів швидку перемогу для себе особисто — з великими цифрами, які існували лише в голові. Він був упевнений, що країна, залежно, просто підпише все, що їй покладуть на стіл. Що вона не матиме ні голосу, ні права вибору. Що Україна продасть себе на будь-яких умовах
Він бачив Україну не як партнера, а як загнаного в кут кролика, який готовий віддати все, аби вижити.
Завдання було гранично цинічним: вписати країну в схему вічних зобов'язань, перетворити на боржника, отримати ресурси та вплив під виглядом допомоги
Коли Україна відмовилася, Трамп розлютився. Він почав тиснути — заморожував допомогу, принижував публічно, шантажував, маніпулював.
Але Україна не злякалася та не піддалася. Зеленський та його команда одразу обрали позицію: жодного економічного рабства. Лише партнерство. Тільки чесно. Тільки на справедливих умовах
І тут починається головне. Тому що саме з цього моменту все пішло не за американським планом, а українською.
Тижнями Україна зазнавала нападів Трампа. Терпіла внутрішню турбулентність, зовнішні загрози та постійний медійний, політичний тиск. І весь цей час переговорна команда – тихо, методично, не збиваючись із курсу – покращувала угоду. Абзац за абзацом. Рядок за рядком
У результаті все змінилося
Україна одержала справедливу угоду, в якій не бере на себе боргових зобов'язань. Ні за минуле, ні за майбутнє. Угода, в якій вона не залежить, а рівноправна. Чи не здає ресурси, а керує ними сама. Не просить - а запрошує до партнерства
Цей фонд називають партнерським. Але спочатку він не був таким. Його таким зробили. Люди з великими яйцями. І не меншим розумом
Україна виходить із ролі жертви. Вона виходить із позиції «нам повинні». Тепер вона стає державою, з якою рахуються. Тому що змогла вистояти там, де здалися майже всі. Тому що не боїться найсильніших
Спочатку вона це довела на полі бою, вистоявши проти супротивника, який був у рази сильніший — путінської Росії. А тепер — за столом переговорів, де перед нею була не просто наймогутніша держава, а й, можливо, найжорсткіший і найцинічніший переговорник — Дональд Трамп
Браво. Просто, браво! 👏

Вітаємо Олександра Фіялка з успішним виступом на Чемпіонаті світу серед юнаків (U17) з важкої атлетики, що відбувається у м. Ліма (Перу)!
Достойне місце в світовому рейтингу! Пишаємося спортсменом та щиро дякуємо тренерам і всій команді за підготовку!
Сильне майбутнє українського спорту!
#world_sport #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #Brovarysport #Броварський_спорт
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

СЬОГОДЕННЯ

Я раніше втікав від журби,
І ховався в тумані думок.
Все хотів жити без боротьби,
Без збентеження і помилок.

Я шукав світла у темноті,
Де спокійно і більше тепла.
Та не бачив, я на самоті,
Що душа вже занадто мала.

Все минуле було незначне,
А майбутнє — пісок між долонь.
Сьогодення тримає мене,
Лиш воно — мій єдиний вогонь.

Я навчився ловити цей сплеск:
Мить свободи на завтрашній день.
І побачив: життя — це процес,
Де воно нас навчає лишень.

Нині серце говорить мені:
"Що потрібно, давно в тебе є,
У моменті живи свої дні,
Забирай від життя все своє".

Мирослав Манюк
29.04.2025

#література
5 книг, про історію України, які варто прочитати кожному.
Книги, які розвінчують міфи та пропаганду

«Подолати минуле. Глобальна історія України»
Ярослав Грицак
Цей масштабний твір не тільки про минуле, а й про те, яким може бути наше майбутнє, що відбувається з нами тепер і як ми з вами можемо створити візію майбутнього України.

«Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності»
Сергій Плохій
Книга цікаво й доступно розповідає про історію нашої держави від часів Геродота до подій на сході України. Це авторитетне видання допоможе краще зрозуміти події минулого, а через них — і наше сьогодення.

«Я змішаю твою кров із вугіллям»
Олександр Михед
Для книги автор взяв інтерв’ю в людей, які народилися на Сході, – письменника Сергія Жадана, художниці Алевтини Кахідзе, політолога й науковця Ігоря Козловського, художника Романа Мініна, які допомагають автору і нам з вами зрозуміти схід України, його багатоголосся та унікальний характер.

«Короткий курс історії України»
Олександр Палій
Ідеальна книга для тих, у кого з певних причин є пробіли в «шкільних» знаннях з історії. Це «своєрідний підручник з історії України, що розповість про її перемоги й поразки, ворогів і героїв, стійкість духу її народу та спроби його підкорити».

«Нарис історії України. Формування модерної нації XIX–XX століття»
Ярослав Грицак
Цікава, корисна та зрозуміла для широкої аудиторії книжка, що розповідає не тільки історію України XIX–XX століття: нове видання також містить розділ, присвячений двом останнім десятиліттям незалежної України.