24 липня 1990 року над Київрадою вперше було піднято синьо-жовтий прапор. Підняття над Київрадою українського національного прапора стало реакцією на прийняття 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України. Це рішення не було спонтанним: у президії Київради підготували проект рішення, ініційований «Демократичним блоком», свої пропозиції внесли у Секретаріаті Народного руху України. Хоча до останнього не було гарантії, що його проголосують: були спроби комуністів переключити увагу депутатів Київради на питання страйку водіїв трамвайно-тролейбусного підприємства, питання про символіку постійно переносилося на пізніший час, а розглядалися дріб’язкові питання порядку денного. На голосування його поставили лише тоді, коли з’явилася інформація, що багатотисячний натовп з прапором рухається до будівні Київради, розповідають свідки тих подій. Шили стяг на Заході України і напередодні перевезли до Києва. Увечері синьо-жовте полотнище на Софіївській площі, де зібралося біля 100 тисяч людей, освятили священики Української автокефальної та Української греко-католицької церков, церемонію посвяти здійснив архімандрит УПЦ Володимир (Романюк). Після освячення прапор винесли до людей і урочистою ходою понесли до будівлі Київради. «Попереду йшли хлопці-кияни в гарних козацьких строях із шаблями і самопалами. Авангард колони разом з прапором охороняли галицькі січові стрільці. Рух Хрещатиком зупинили, і ми підійшли до Київради. Наші люди організовано розступилися, і ми без проблем підійшли до флагштока і міцно прив'язали освячений прапор до металевої линви. Рівно о 19:00 під спів гімну «Ще не вмерла України…» вже 200-тисячного гурту громадян України, що прийшли на Хрещатик, ми врочисто підняли перший синьо-жовтий прапор над Києвом. На висоті прапор розгорнувся під чистим синім небом Києва, символізуючи могутній поступ молодої держави України» , – згадує про ті події у своїй книзі «Прапори над Україною» Олег Карелін. Деякий час після цього кияни чергували біля флагштока, щоб убезпечити прапор від спроб зірвати і знищити. Варто зазначити, що востаннє до цього синьо-жовтий стяг майорів над столицею України 12 червня 1920 року, коли війська Симона Петлюри та Юзефа Пілсудського залишали Київ. Київ став дев’ятим містом України, де у 1990 році був піднятий блакитно-жовтий прапор. Найпершим 14 березня національний стяг з’явився над міськрадою в Стрию на Львівщині. Пізніше він замайорів над офіційними установами Дрогобича, Львова, Тернополя, Житомира та ін. Певний час на муніципальному рівні столиця відзначала цей день, як День прапора. Згодом постановами Верховної Ради від 18 вересня 1991 року «Про прапор України» і від 28 січня 1992 року «Про Державний прапор України» національному прапору фактично було надано статус офіційного прапора країни. Нині прапор, який було піднято над Київрадою у 1990 році, зберігається в Національному музеї історії України.

ДИВОЦВІТ ПУСТОЦВІТОМ НЕ СТАНЕ Україна – священна земля, Богом дані вкраїнські простори, Нам не треба на ній москаля. Нас почуй, невблаганная доле! Україні не треба москаль, Вона квітом буяла без нього, Та прийшов цей потвора, на жаль, Що нічо́го не має святого. В Україну прийшов сатана, Він у нашу домівку ввірвався, Через нього ця клята війна, І до бруду у ній він удався. Україна – це хлібні поля, Усі надра її багатющі, Чорноземи, багатства, моря́, Пісня й мова її невмирущі. Україна – єдина земля, За яку у могили лягають, Це – не власність убивці з кремля, То й за неї в нас кров проливають. Україна – це той дивоцвіт, Який барвами грає і в пеклі, Не постане на нім пустоцвіт, То ж за нього бої йдуть запеклі. 15.01.2024 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 ID: 1003173

УСПІННЯ ПРАВ. АННИ Сьгодні вірні вшановують кровних пращурів Ісуса Христа, бездітні жінки просять Бога дарувати їм дітей. Прав. Анна була дочкою священника Матфана і Марії, з коліна Леві, роду Ааронового. Подружжя жило в Назареті Галілейському. Вони не мали дітей до старості, і все життя тужили про це. Їм доводилося переносити презирство і насмішки, тому що в той час безпліддя вважалося гань бою. Але вони ніколи не нарікали, тільки гаряче молилися Всевишньому, смиренно сподіваючись на Його волю. Якось під час великого свята дари, які прав. Йоаким взяв до Єрусалима для принесення їх Богу, не були прийняті священником, котрий вважав, що бездітний чоловік не може приносити жертву Богові. Це дуже засмутило старого і він, вважаючи себе найбільш грішним серед людей, вирішив не повертатися додому, а оселитися в пустелі. Анна, дізнавшись, якого приниження за знав її чоловік, стала в пості та молитві скорботно просити Господа про дарування їй дитини. У пустелі про те саме просив Творця Йоаким. І молит ва святого подружжя була почута: їм обом ангел сповістив, що народиться у них Донька, Яку благословить весь рід людський. За велінням небес ного вісника подружжя зустрілося в Єрусалимі. Тут у них і народилася Марія. Св. Йоаким помер через кілька років після введення у храм своєї Доньки, у 80-літньому віці. Св. Анна померла у 70, через 2 роки після нього, провівши свої останні літа при храмі, поруч із Донею. З відривного календаря "З вірою в душі" за 25 липня. -----------

НЕ НАБУ́ЛОСЯ СПОКО́Ю Не набу́лося споко́ю – Мить лиш без тривоги, Та й ординці не забули До нас всі дороги. Не набу́лося споко́ю – Ворог атакує, Життя людські забирає, Домівки руйнує. Хоч би швидше божевілля Уже закінчи́лось, І все дрантя з оркостану У багні втопилось. Та нема кінця і кра́ю Вже жахіттю цьому, У молитві ру́ки зводжу Господу Святому. Тиша лиш на мить буває І вона не тішить, Нас упир не забуває Й ніяк не зали́шить. Жити хочемо, Всевишній, І в страху не бути, Тому́ вибухів й тривоги Ми не хочем чути. 19.07.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1044005

#поезія вдягати на себе твій запах, футболку і спокій, не відкладати любов і щастя взаємне на потім, зливатись, тремтіти, тепло відчувати у грудях до крихт, до молекул вбирати усе, що даровано лютим. ловити сніжинки, зірки і погляди сіро-зелених, пити вино, до біса послати буденні проблеми, читати дотиком рук тебе, мов азбуку брайля і в світле майбутнє ввійти без краплі лихого вагання. тримати й триматись за слово, за вчинок, за мрію, плекати спільне разом, бо порізно вже не зумію… все це і ще сотню всього, що завгодно хочу щоденно робити з тобою безперешкодно. Поліна Шишлевська

#музеї 📜 🐾 Зоологічний музей КНУ — один із найдавніших «живих» скарбів країни! Заснований ще у 1834 році, цей музей — не просто вітрина з експонатами, а справжній портал у світ природи: понад 5 000 унікальних об’єктів, від яскравих метеликів до кістяків китів і зубрів, що колись бродили українськими землями кожного виду 🐋🦋 🔍 Що всередині: ✔️Нові вітрини з оновленою експозицією ✔️ Морські раковини, корали й зразки морської флори ✔️Скелети сталевих гігантів — китів і зубрів ✔️ Давні ссавці, рептилії та комахи — тисячолітня історія живої природи Це місце, де наука стає пригодою: можна торкнутись минулого, вчитись через дослідження й просто захопитися красою життя. 📍 Де? вул. Володимирська, 60 — серце Києва, але з душею природи.

#історія 🇺🇦24 липня 1990 року над Київрадою вперше було піднято синьо-жовтий прапор. Підняття над Київрадою українського національного прапора стало реакцією на прийняття 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України. Це рішення не було спонтанним: у президії Київради підготували проект рішення, ініційований «Демократичним блоком», свої пропозиції внесли у Секретаріаті Народного руху України. Хоча до останнього не було гарантії, що його проголосують: були спроби комуністів переключити увагу депутатів Київради на питання страйку водіїв трамвайно-тролейбусного підприємства, питання про символіку постійно переносилося на пізніший час, а розглядалися дріб’язкові питання порядку денного. На голосування його поставили лише тоді, коли з’явилася інформація, що багатотисячний натовп з прапором рухається до будівні Київради, розповідають свідки тих подій. Шили стяг на Заході України і напередодні перевезли до Києва. Увечері синьо-жовте полотнище на Софіївській площі, де зібралося біля 100 тисяч людей, освятили священики Української автокефальної та Української греко-католицької церков, церемонію посвяти здійснив архімандрит УПЦ Володимир (Романюк). Після освячення прапор винесли до людей і урочистою ходою понесли до будівлі Київради. «Попереду йшли хлопці-кияни в гарних козацьких строях із шаблями і самопалами. Авангард колони разом з прапором охороняли галицькі січові стрільці. Рух Хрещатиком зупинили, і ми підійшли до Київради. Наші люди організовано розступилися, і ми без проблем підійшли до флагштока і міцно прив'язали освячений прапор до металевої линви. Рівно о 19:00 під спів гімну «Ще не вмерла України…» вже 200-тисячного гурту громадян України, що прийшли на Хрещатик, ми врочисто підняли перший синьо-жовтий прапор над Києвом. На висоті прапор розгорнувся під чистим синім небом Києва, символізуючи могутній поступ молодої держави України» , – згадує про ті події у своїй книзі «Прапори над Україною» Олег Карелін. Деякий час після цього кияни чергували біля флагштока, щоб убезпечити прапор від спроб зірвати і знищити. Варто зазначити, що востаннє до цього синьо-жовтий стяг майорів над столицею України 12 червня 1920 року, коли війська Симона Петлюри та Юзефа Пілсудського залишали Київ. Київ став дев’ятим містом України, де у 1990 році був піднятий блакитно-жовтий прапор. Найпершим 14 березня національний стяг з’явився над міськрадою в Стрию на Львівщині. Пізніше він замайорів над офіційними установами Дрогобича, Львова, Тернополя, Житомира та ін. Певний час на муніципальному рівні столиця відзначала цей день, як День прапора. Згодом постановами Верховної Ради від 18 вересня 1991 року «Про прапор України» і від 28 січня 1992 року «Про Державний прапор України» національному прапору фактично було надано статус офіційного прапора країни. Нині прапор, який було піднято над Київрадою у 1990 році, зберігається в Національному музеї історії України.

Хіба хочеш? Мусиш!!! Хто рано встає, той в обід вже заїїїї…ався!:) Огірки наступають, як вороги!:) Ваша професія?:) Солістка!:) Побутовий мазохізм - дивне збочення нашіх жінок!:) То все про кого?:) Та про мене ж!:) Та про мою Ірина Олександрова!:) Поки я декілька днів не могла затоваришувати з моїми тиском та пульсом, у город не ходила!:) Сьогодні як дісталася тих огірків!!! Мммммммати Василева!:))) Не впевнена, що мої кабачки хуч трохи більші тих огірків?:) Що завдовжки?:) Що завширшки?:) Три цебра визбирала!:) В напрямку кабачків навіть не заглядала!:) Не до них сьогодні!:) Поки Ірина огірки перемивала, мене ж ще по цибулю понесло?:) Нууууу, так… Чемні ґаздині хезе коли цибулю вибрали? Я - ні… То в мене ̶п̶р̶о̶н̶о̶с̶,̶ ̶т̶о̶ ̶с̶в̶е̶р̶б̶і̶ж̶ ̶і̶з̶ ̶з̶о̶л̶о̶т̶у̶х̶о̶ю̶ запоморочення, то тиск на нулях, то взагалі дощ перищить? Два цебра тієї цибулі надовбала лопатою! Ще пʼять рядків є? А я знову симулюю якусь старечу слабкість?:) До хати в пʼять підходів дісталася. Присідала на кожному кроці, де була можливість присісти? А хотіла прилягти… Тепер лежу та розмірковую? Як умовити мою Олександрову сьогодні стати солісткою?:) Бо схоже, що я на сьогодні вже напрацювалася?:) А вона ж ще й відерко яблок назбирала!:) На повідлочку!:))) Ви там як? Цілі?

УСПІННЯ ПРАВ. АННИ Сьгодні вірні вшановують кровних пращурів Ісуса Христа, бездітні жінки просять Бога дарувати їм дітей. Прав. Анна була дочкою священника Матфана і Марії, з коліна Леві, роду Ааронового. Подружжя жило в Назареті Галілейському. Вони не мали дітей до старості, і все життя тужили про це. Їм доводилося переносити презирство і насмішки, тому що в той час безпліддя вважалося гань бою. Але вони ніколи не нарікали, тільки гаряче молилися Всевишньому, смиренно сподіваючись на Його волю. Якось під час великого свята дари, які прав. Йоаким взяв до Єрусалима для принесення їх Богу, не були прийняті священником, котрий вважав, що бездітний чоловік не може приносити жертву Богові. Це дуже засмутило старого і він, вважаючи себе найбільш грішним серед людей, вирішив не повертатися додому, а оселитися в пустелі. Анна, дізнавшись, якого приниження за знав її чоловік, стала в пості та молитві скорботно просити Господа про дарування їй дитини. У пустелі про те саме просив Творця Йоаким. І молит ва святого подружжя була почута: їм обом ангел сповістив, що народиться у них Донька, Яку благословить весь рід людський. За велінням небес ного вісника подружжя зустрілося в Єрусалимі. Тут у них і народилася Марія. Св. Йоаким помер через кілька років після введення у храм своєї Доньки, у 80-літньому віці. Св. Анна померла у 70, через 2 роки після нього, провівши свої останні літа при храмі, поруч із Донею. З відривного календаря "З вірою в душі" за 25 липня. -----------

ХАЙ ЗОТЛІЄ ВСЯ СВОЛОТА Знов потвори з оркостану Підняли́сь у небо, Та обвугленого стану Їх усіх нам треба! Хай потвори спопеліють Всі над болота́ми, Та й усі хай поніміють, Згинуть з потрохами. Знищи, Боже, вражий мотлох Ще над болота́ми, Хочем бачить всіх їх здохлих! Боже, будь із нами. Хай верта упир в болото На свої́х бляшанках, Хай зотліє вся сволота У ворожих банках. Бо ж вони летять, Всевишній, Сві́чі нам гасити. А ми хочем, Боже тиші, Всі ми хочем жити! Зупини їх, я благаю, Не дай їм летіти! Роблять пекло нам із ра́ю… Не хочем німіти! 25.07.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1044424