ЖИТИ – ЦЕ ТАЛАНТ

Я здолала.
Я зробила список власний,
я ім'ям прикрасила себе у метриці про виникнення,
і моє життя окреслив певний номер.

Тож нехай живе 678,
виданий у відділі №5, мешканка Тегерана.

Я тепер спокійна.
Лагідні обійми матері Вітчизни,
соска славних цінних звершень,
колискова цивілізації та культури,
брязкіт-брязкіт брязкальця закону.

Ах,
зараз я цілком спокійна.

Від надлишку радості
я пішла до шибки та й з азартом
шістсот сімдесят вісім разів вдихнула повітря,
що було затиснуте пилюкою,
чадом сечі та сміття.

А під шістсот сімдесятьма вісьмома рахунками боргів
і на шістсот сімдесятьох вісьмох заявах про роботу
я написала: Форуг Фаррохзад.

У землі поезій, квітів і пташок
жити — це талант,
перш завжди тоді,
як натура твоїх днів
після всіх років нарешті визнається.

Де своїм найпершим чулим зором
крізь фіранку бачу
шістсот сімдесят вісім поетів,
що ці злодії, у дивних масках вбогих
у смітті шукають ритм і риму.

І від звуку мого кроку
раптом з темного болота
вилітають шістсот сімдесят вісім загадкових солов'їв,
що заради забави перетворили себе
на шістсот сімдесят вісім старих чорних ворон,
і ліниво пруться аж до краю дня.

А мій перший офіційний подих
змішується із пахтінням
шістсот сімдесяти восьми червоних троянд,
продукту величезних заводів Палеско.

Жити — це талант.

Форуг Фаррохзад

Переклад: Мирослав Манюк
27.06.2026
#переклад

#шімузика
Після оновлення Genimi, згенерувала 2 пісні " Колискова для Джінші", це про головного чоловічого персонажа аніме "Монолог травниці". Згенеровано в співпраці з штучним інтелектом. Приємного прослуховування ❤️

ЖИВУ В ПРЕКРАСНІЙ Я КРАЇНІ

Живу в прекрасній я країні,
Де мова, вишиванка й рушники,
Пісні де линуть всюди солов’їні,
Й протоптані в дитинстві ще стежки.

Там, де звучить та мова калинова,
І верби гнуться всюди до води,
І де звучала пісня колискова,
Де серцем і душею я завжди.

Де у лісах кують літа зозулі,
І ниви колосяться у степах,
Де в лісі бігають прекраснії косулі,
І зеленіють трави на лугах.

Живу ж бо там , де я і народилась,
Де я босоніж бігала в саду,
Де з малечку до Бога я молилась,
Й привчилася робить все до ладу.

Живу я прекрасній же державі,
Люблю її ,Вкраїну дорогу.
Хоч вісті чую часто я миршаві,
Та не залишусь я пред нею у боргу.

17.07.2019 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019

#new_ukrainian_music #українська_музика
#що_послухати #для_настрою
kavabanga Depo kolibri - Колискова (2026)
https://youtu.be/Wqznb066gw4

Колискова "Тепле сонечко сідає"

@усі

🗺🎤🎹4 березня 1949 року народився відомий композитор, автор безсмертної «Червоної рути» Володимир Івасюк.

Народився у Кіцмані Чернівецької області в сім'ї вчителів Михайла та Софії Івасюків.

Змалечку він тягнувся до музики, в три роки найбільшим задоволенням були репетиції вчительського хору, куди його брали батьки. З п’яти сам починає вчитися грати на скрипці. Музичну школу в Кіцмані відкрили за клопотаннями Михайла Івасюка та інших батьків.

У 1964 році написав першу пісню «Колискова» на вірші батька. У школі створив вокально-інструментальний ансамбль «Буковинка».

Володимиру Івасюку «світила» золота медаль, якби не прикрий випадок: у десятому класі він з друзями гуляли парком, і хтось закинув картуз на гіпсовий бюст леніна. При спробі зняти незакріплений бюст упав із постамента і розбився. Усі потрапили до міліції, було відкрито «Справу Володимира Івасюка», постало питання про виключення його із комсомолу, вигнання зі школи. Зрештою, скандал зам’яли, але в атестаті з’явилися четвірки з історії срср та суспільствознавства.

У 1966 році сім’я переїхала до Чернівців. Вступив до медичного інституту, однак його виключили за участь у «політичному інциденті». Хтось доніс про «справу» і 31 серпня 1966 року замість студентського квитка Івасюка чекали звинувачення, що він «нечесним шляхом пробрався у лави радянських студентів» і наказ про виключення. Лише через рік, отримавши рекомендацію від заводу «Легмаш», Івасюк став студентом медінституту.

Багато пісень Володимир Івасюк писав під псевдонімом, оскільки не був членом спілки композиторів, а тому відомі колективи не мали права брати їх до репертуару. Попри це пісні Івасюка перемагали на багатьох конкурсах в срср та за кордоном, їх співали від Камчатки до Чорного моря, а «Червона рута» стала справжнім світовим шлягером.

У Володимира Івасюка було дві освіти. Після закінчення Чернівецького медичного університету він вступив до Львівської консерваторії на композиторське відділення. Його професором був Анатолій Кос-Анатольський.

У Володимира Івасюка була дивовижна працездатність. Як згадував співак Ігор Кушплер, одного разу за ніч він написав оркестрову партитуру для 60 інструментів по пам’яті.

Телевізійні фільми «Червона рута» та «Пісня завжди з нами» принесли Івасюкові шалену популярність, хоча це призвело до виключення його з консерваторії через пропуски. Щоб поновитися, Івасюк звертається до психіатричної клініки (це була єдина змога отримати «виправдання» пропускам, і до такої практики вдавалося багато творчих людей). Пізніше цей факт зіграє фатальну роль у хвилі чуток, якою намагалися заглушити голос івасюкових пісень.

24 квітня 1979 Володимир Івасюк після телефонного виклику вийшов з будинку і більше не повернувся. 18 травня 1979 року його тіло було знайдене повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Офіційна версія —самогубство — підлягала сумніву громадськості як 1979 року, так і тепер. Відповідно до неофіційної версії, смерть Івасюка була вбивством, виконаним КҐБ за наказом вищого керівництва срср.

Влада спробувала видати смерть Івасюка за самогубство. Під цією протекцією партійні боси довго не давали згоди на поховання композитора на Личаківському кладовищі. . В газетах заборонили друкувати некрологи і співчуття рідним Івасюка. В день похорон саме на цей час скрізь були призначені комсомольські та партійні збори з обов’язковою явкою, були вказівки із загрозою виключення та звільнення з роботи.

Попри це похорон Володимира Івасюка перетворився на мовчазну акцію протесту. Тисячі львів’ян вийшли на вулиці, щоб провести свого улюбленця в останню путь. В той день у Львові не було жодної квітки – ними була встелена дорога до Личаківського кладовища.

21 лютого — Міжнародний день рідної мови (International Mother Language Day)!

Гурт Соколи - Рідна мова колискова

@усі

Велична, щедра і прекрасна мова.
Прозора й чиста, як гірська вода,
Це України мова барвінкова,
Така багата й вічно молода.
Рідна мова, мов гірська вода,
Рідна мова вічно молода,
Рідна мова, в серці з ранніх літ
Гордо лине мова у політ!
Вона, як ніжна пісня колискова,
Заходить в серце й думи з ранніх літ,
Це мова, наче пташка світанкова,
Що гордо лине у політ!

https://t.me/Ukraineaboveallelse

ДОБРОГО ранку, Зима Така Ніжна, Колискова пісня Закохує у Життя Майбутнє щасливе дитинство Юність, Молодість, Весело жили, прогулювали уроки, Дружили, Любили.

ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА

ВСЕ БУДЕ Україна і наша ПЕРЕМОГА,
Бо Господом з любов’ю простелена доро́га.
Цього́ усі чекаєм і вся спільнота світу,
Бо полягло за неньку героїв, наче цвіту.

ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА, з ріллі зросте колосся,
Трагедію пізнати усім нам довело́ся.
З руїн тепер підня́тись Госпо́дь нам допоможе,
Над темрявою світло усюди переможе!

ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА, заквітчана у квіти,
Під мирним небом будуть народжуватись діти,
Під мирним небом буде звучати колискова,
Як море, розіллє́ться, вкраїнська наша мова.

ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА, увінчана у лаври,
Ударять музиканти в гучні́ свої́ лита́ври.
Гопак скрізь затанцюють всі славні козаченьки,
Проже́немо всю нечесть із України-неньки.

ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА із чистим небосхилом,
Повінчана любов’ю наза́вжди тільки з МИРОМ.
Доро́гу їй для цьо́го просте́лить ПЕРЕМОГА,
На неньку схо́дить світло й велика ласка Бога.

ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА, квітуча і барвиста,
Неначе вишиванка, і совість в неї чиста.
Лани широкополі протягнуться усюди,
Щодня сходи́ти сонце під мирним небом буде!

18.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 1054293