До уваги перспективних ґазд і ґаздинь! 😏

Видавництво MAL'OPUS дарує практичний бонус до передзамовлення «Гангстерського посібника з господарювання».

🧽 У минулому якудза, а відтепер умілий ґазда Тацу дізнався чимало побутових хитрощів на своєму шляху й радо готовий поділитися ними. Довідайтеся про всі таємниці господарювання: прибирання оселі, організація простору чи навіть секрети пошуку безжальних знижок. А для амбітних кухарів книга містить ще 25 апетитних рецептів.

Так-так, вам не здалося! Цього разу ми підготували дещо своєрідний бонус — коробку сірників у тематичному пакованні. Будьте певні, цей подарунок стане в пригоді кожному, і не лише домогосподарям. Та будьте обережні й не грайтеся з вогнем 💛

ПЕРЕДЗАМОВИТИ «ГАНГСТЕРСЬКИЙ ПОСІБНИК З ГОСПОДАРЮВАННЯ»: https://malopus.com.ua/books/gangsters-guide-to-housekeeping

Сьогодні у своєму телеграм-каналі Varvar Publishing повідомили, що довгоочікувана книга «Зоряні війни. Траун» прибула до них на склад. І вже найближчим часом вони почнуть розсилати передзамовлення 🥳

#sci_fi_не_нудно

«Наташі»: Обличчя рабства, що носить губну помаду.

❗Торгівля людьми — це не тіньова змова минулого. Це злочин, який зараз, в цю мить, калічить долі жінок, вплетених у павутину сексуальної експлуатації.

За блиском вивісок нічних клубів в європейських столицях ховаються сльози і крики жінок, чий голос не чують. Їх викрадають, обманом заманюють за кордон, позбавляють паспортів і перетворюють на товар. Не на працівниць. Не на моделей. Товар.

Саме про них — про «Наташ» — пише канадський журналіст Віктор Маларек. У своїй книзі, що отримала назву, яка вже стала символом втраченої свободи, він розкриває найстрашніші сторінки сучасного рабства. Книга мов сирена для тих, хто наївно вірить у солодкі обіцянки «роботи за кордоном».

📖 У кожній главі — історії українок, молдованок, румунок. Їхні мрії перетворилися на кошмари, а життя — на безперервне виживання. Вони більше не мають імен — лише клеймо. Вони не знають, чи побачать батьків, не знають, чи зможуть колись вимовити власне ім’я без страху.

⛓️ Торгівля людьми — це злочин, що має тисячі форм, але одну мету: знецінити життя до рівня готівки.

І коли останній слід червоної помади зітреться з бокалу у барі на чужині — залишиться лише пустота. І тільки тоді суспільство починає питати: «Як це сталося?»

Маларек не просто пише. Він звинувачує. Він волає. Його «Наташі» — це не просто книжка. Це попередження, написане кров’ю і слізьми.

Прослухати аудіокнигу 📚🎙️🎧

Переходьте за посиланням 👇

https://t.me/RuslanSpeaks
✍️29.07.2025

9 серпня 1886 року у селі Бикові на Львівщині народився Олександр Тисовський – вчений, педагог, основоположник і організатор «Пласту».

Навчався у Львівському університеті, у 1909 р. отримав ступінь доктора філософії.

Багато років викладав природознавство в Академічній гімназії Львова. Розробив унікальну виховну систему «Пласт», подібну до скаутського руху, з основним принципом: через працю над собою до розвитку та гартування свого характеру. Пласт поєднував християнську мораль та фізичне виховання молоді з українським колоритом. При цьому виступав проти надмірної воєнізації і політизації Пласту.

Днем народження Пласту вважається 12 квітня 1912-го. Назва походить від спеціальних піхотних відділів українського козацтва ХVІ-ХVІІ століть, які відігравали роль розвідувальної служби. Свої ідеї Тисовський виклав у книгах «Пласт» (1913 р.) та «Життя в Пласті» (1921 р.). Він же уклав Пластовий закон, написав текст і музику до Пластового Обіту.

💬«Високий, стрункий, пропорційно збудований, держиться завжди дуже просто, так що виглядає вищий, як є, – описував ідеолога Пласту Северин Левицький. – Звичайно був убраний у темний одяг, що виказував скромність, але й рівночасно велику чистоту, дбайливість… Загально здавалося, що він штучно холодний, але я згодом пізнав, що ця поверхова холодність є випливом наскрізь опанованого характеру, хоч поза цієї холодністю криється також глибока віра фанатика-науковця в правильність обраного шляху».

Під час Першої світової війни всі члени пластового гуртка Тисовського вступили до Легіону Українських січових стрільців. Пізніше очолював Верховну пластову раду. Після заборони організації польською владою 1930-го, активно співпрацював із нелегальними пластовими структурами.

У 1944 р., з наближенням до Львова радянських військ, емігрував до Австрії.

🕯Помер 29 березня 1968 р. у Відні. Перепохований на Личаківському цвинтарі у Львові в 2002 р.

Видавництво Богдан оголосило передзамовлення на нові фантастичні книги. Очікувані дати виходу кожної 06.10-13.10

Роджер Желязни «Снотворець»
💸Вартість за передзамовленням: 279 грн
💰Повна вартість: 349 грн
🔗Передзамовити книгу можна за посиланням: https://bohdan-books.com/catalog/book/306632/

Стеглікова Петра «Послухач» книга 1 (з ще недописаної серії)
💸Вартість за передзамовленням: 399 грн
💰Повна вартість: 499 грн
🔗Передзамовити книгу можна за посиланням: https://bohdan-books.com/catalog/book/306634/

Ієн Макдональд «Луна. Новий Місяць.» книга 1
💸Вартість за передзамовленням: 559 грн
💰Повна вартість: 699 грн
🔗Передзамовити книгу можна за посиланням: https://bohdan-books.com/catalog/book/306639/

Діліться у коментарях чи плануєте читати якусь з новинок, або може вже читали і вам є чим поділитись?

#sci_fi_не_нудно

Фантасты писали об этом в своих книгах. Теперь это реальность.

Сатирична стаття на тему "ненормальності" творчих людей

Творчі люди: маніяки, збоченці, божевільні — але з ручкою, а не сокирою
---
Що спільного між письменником і маніяком? Обоє довго сидять у темряві, обдумуючи, як усе має закінчитися. Різниця лише в тому, що один бере сокиру, а інший — клавіатуру. І от з клавіатури — вже й роман, уже й фільм, уже й Нобелівська. А міг би ж просто сісти за вбивство.
Творча людина — це соціально прийнятний варіант шизофренії. Вони розмовляють із вигаданими персонажами, чують голоси (які називають "музою") і можуть годинами витріщатися в стіну, мов задумали щось страшне. І найчастіше так і є.
У головах художників і письменників живе цілий притулок монстрів: збоченці, вбивці, тирани, філософи з тарганами в голові. І всі вони — герої майбутніх романів. Часом здається: творчі — це ті, хто знайшов морально-безпечну альтернативу злочину. Бо є закон. Бо є суспільство. Бо є відчуття провини. І от тому вони просто пишуть про те, як когось розпиляти, зрадити, згвалтувати, з’їсти або воскресити.
Уявіть, що Пікассо не малював би. Або Кафка не мав би паперу. Або Стівен Кінг не писав, а просто робив усе те, що описує. Чи довго б протрималося людство?
Творчість — це офіційно дозволене божевілля. Автори фантастики, фільмів жахів, чорного гумору — це своєрідні алхіміки, що беруть темряву власної психіки і трансформують її у витвір, який викликає "вау" замість "суду присяжних". І замість кримінального кодексу — літературний, кінематографічний чи театральний фестиваль.
Звісно, не всі митці — латентні психопати. Але майже кожен хоча б раз у житті, створюючи щось, ловив себе на думці: "Як добре, що я не зробив це в реальності". І от саме в цьому полягає сила мистецтва — воно рятує людей від них самих.

Висновок:
Світ має щастя, що творчі люди — не психи з ножами, а лише люди з уявою. Їхні монстри живуть у книгах, їхні збочення — в сценах фільмів, їхні одержимості — у мистецтві. І поки є папір, клавіатура та сцена — ми в безпеці.
---

Але... не лишайте їх наодинці надто довго. Бо іноді фантазії просяться назовні.

#цитати
Життя - як книга...
Іноді хочеться перегорнути багато сторінок назад і вернутись до тих місць, де було так просто, щиро і по людськи...

«Клара і сонце»
Кадзуо Ішіґуро
Видавництво Старого Лева

✨«Інколи діти можуть дуже сильно образити. Вони думають, що раз так сталося, що ти доросла, то тебе ніщо не може зачепити.»✨

Доволі цікава антиутопія, яка розповідає нам про світ де діти підлягають такому собі «форсуванню», навчаються вдома з викладачами та мають таких собі штучних приятелів (ШП) - роботів, які допомагають їм і, можливо, рятують від самотності.

Від самого початку світ ми бачимо з вітрини магазину де продають тих самих ШП. Клара - а саме від її імені ми спостерігаємо всю історію, має своє доволі цікаве бачення світу. Дехто може подумати, що Клара - наївна, дехто - що в роботі більше людяності ніж в людях, дехто - що це історія про гуманність. Тут кожен має обрати для себе сам, про що ця історія для нього особисто.

Але варто зазначити, що очікувати від цієї книги повноцінної світобудови - не варто. Вас просто одразу кинуть з головою в історію, і це треба просто прийняти. Природу «форсування» автор вирішив не пояснювати, і як світ дійшов до життя такого, ми теж ніколи не дізнаємося.

Проте, якщо ви полюбляєте більше саме «історії» переживань та емоцій людей і не тільки, то ця книга може бути вдалим вибором для вас.

Діліться у коментарях чи читали вже книгу? Якщо так, то які у вас враження? А якщо ні, то чи плануєте?

#sci_fi_не_нудно

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги

"Мій сусід - вампір” Дженна Левін
Перша частина серії
Видавництво Віват

Кессі страждає від нестачі грошей, і її от-от виселять на вулицю, але знайти шось пристойне у Чікаголенді за доступну ціну нереально. Чи реально? Вона побачила оголошення, де пропонувалася кімната в елітному будинку в елітному районі - і лише за $200 в місяць. Це підозріло, але відсутність грошей штовхає на авантюру. Тож Кессі пристає на пропозицію Фредеріка Дж. Фіцвільяма і стає його співмешканкою.

Фредерік Дж. Фіцвільям - вампір, який трохи випав з часу, і йому терміново треба оновити картину світу, для чого ідеально підійде молода та цікава співмешканка. І варто зауважити, що оновлення вийшло плідним.

Якщо в трьох словах - це така чарівна дурня)) От не знаю, як ще описати. Мені сподобалася творча Кессі, яка прагне займатися мистецтвом, навіть якщо воно не надто затребуване. Мені сподобалися кумедні намагання Фредеріка призвичаїтися до різних аспектів сучасності (тут я згадала дораму “Принц з горища” з Пак Ю Чоном). І його надздібність теж викликала усмішку.

Мені насправді зайшло, хоча десь там краєчком мозку я усвідомлюю, що це більше схоже на фанфік. Якби я колись хотіла знайти перехідну ланку від “Сутінок” до “50 відтінків сірого”, то це вона)) Серйозно, Кессі не розуміла, чому багатий ввічливий вампір хотів її вразити, та й взагалі її хотів, бо була впевнена, що вона ніхто. Вона прям каже йому, що в ній немає нічого особливого! Я аж крикнула на цьому моменті)

Книга суперлайтова: читається легко, уявляється весело, і це навіть прикольно було б екранізувати. У мене були мінімальні очікування, тому я і не розчарована. Тут досить простенька мова, вампір за моделлю Едварда Каллена, і все одно залишаються питання в фіналі. Але для розвантаження мозку було дуже навіть гуд)