#історія #події Анафема як політична зброя: день, коли церква прокляла Мазепу 🕯️📜 23 листопада 1708 року в Глухові та Москві відбулася подія, яка стала хрестоматійним прикладом того, як релігія перетворюється на служницю імперської політики. Саме цього дня Російська православна церква, за прямим наказом царя Петра I, наклала анафему на гетьмана Івана Мазепу. Це не було покаранням за єресь чи відступництво від віри — це була розправа за прагнення свободи. ⚔️ Події розгорталися на тлі згарища Батурина. Гетьманську столицю було знищено меншиковськими військами, а вже за кілька днів у Глухові влаштували показову "виставу". У Троїцькій церкві в присутності царя, новообраного (фактично призначеного) гетьмана Скоропадського та переляканої старшини розіграли моторошний спектакль. Опудало, що символізувало Мазепу, тягли на мотузці вулицями, а потім кати ламали над ним гетьманську булаву та шаблю. Священнослужителі, які ще вчора славили Мазепу як великого мецената та будівничого храмів, тепер змушені були проголошувати йому вічне прокляття. Паралельно в Москві, в Успенському соборі, аналогічний ритуал провів Стефан Яворський — іронія долі в тому, що він сам був українцем і колишнім протеже гетьмана. 🎭⛪️ Суть звинувачень була суто світською: "зрада" цареві та перехід на бік шведського короля Карла XII. Петро I чудово розумів силу церковного впливу на маси, тому перетворив політичного опонента на "юду" в очах вірян. Ця анафема є унікальним історичним казусом. Жодна інша православна церква світу ніколи не визнавала її чинності, вважаючи її політичним актом, що суперечить канонічному праву. Вселенський патріархат неодноразово наголошував: Мазепа помер як вірний православний християн, а московська заборона — це лише інструмент тиску, який не має нічого спільного з Богом. Сьогодні, через понад три століття, цей день нагадує нам про дві речі: незламність українського прагнення до суб'єктності та цинічність імперії, яка готова використовувати навіть вівтар для збереження своєї влади. Історія все розставила на свої місця: імперія впала, а Мазепа залишився символом державницького мислення. 🇺🇦⚜️

#історія #події Революції Гідності. 🕯️ Народження Гідності: Початок Євромайдану (2013). Дата 21 листопада набула виняткового значення в новітній історії України. У цей день у 2013 році розпочалися події, які згодом переросли у Революцію Гідності та кардинально змінили політичний ландшафт країни. 🛑 Причина протесту Приводом, що вивів тисячі українців на вулиці, стало рішення Кабінету Міністрів України, оголошене 21 листопада 2013 року, про призупинення підготовки до підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. 🇪🇺 Цей крок, зроблений буквально за тиждень до запланованого Вільнюського саміту, де Угоду мали підписати, був сприйнятий як зрада національних інтересів та відмова від цивілізаційного вибору, закріпленого роками очікувань. 🌃 Перша ніч Майдану Реакція не забарилася. Увечері того ж дня в соціальних мережах, зокрема на сторінці журналіста Мустафи Найєма, пролунав заклик виходити на головну площу столиці. Уже в ніч на 22 листопада на Майдан Незалежності у Києві зібралися перші протестувальники — переважно студенти та молодь. ✊ Вони вийшли не за політичні партії, а за право України на європейський вибір та за власну гідність. Саме ці перші, переважно мирні та нечисленні, збори поклали початок Євромайдану. Назва швидко прижилася, адже головною вимогою було відновлення курсу на європейську інтеграцію. 🕯️ День Гідності та Свободи Згодом мирний протест переріс у масові цілодобові акції, які охопили всю країну. Хоча в подальшому Революція тривала кілька місяців, супроводжуючись зіткненнями та людськими жертвами, її початком вважається саме 21 листопада 2013 року. Сьогодні, відзначаючи цю дату як День Гідності та Свободи, Україна вшановує не лише пам'ять героїв Небесної Сотні та учасників Помаранчевої революції, а й демонструє незмінну відданість ідеалам свободи та демократії. Цей день нагадує, що громадянське суспільство здатне захистити свій вибір. 💙💛

#історія #події ⚔️ Битва за Київ: як Директорія повстала проти Гетьманату Скоропадського. Саме цього дня, 15 листопада 1918 року, розпочалися події, що кардинально змінили політичну мапу України. Це дата початку повстання Директорії УНР проти уряду Гетьмана Павла Скоропадського. Цей конфлікт, відомий як Антигетьманське повстання, призвів до повалення Гетьманату і відновлення Української Народної Республіки. Гетьманат, встановлений у квітні 1918 року за підтримки німецьких та австро-угорських військ, став спробою консервативного державного будівництва. Скоропадський провів важливі реформи, зокрема в освіті та адміністрації, створив військо та банківську систему. Однак він був непопулярним серед широких верств населення, які прагнули соціальних та аграрних перетворень. Головна причина конфлікту 🤝 Ключовою причиною повстання стало зовнішньополітичне маневрування Гетьмана. Після поразки Центральних держав у Першій світовій війні (листопад 1918 р.) Скоропадський втратив головну опору. Намагаючись врятувати державу, він оголосив про Федерацію з небільшовицькою Росією (т. зв. «Грамота від 14 листопада 1918 року»). Цей крок був сприйнятий українськими національними силами, які об'єдналися у Директорію (провідні члени — Володимир Винниченко та Симон Петлюра), як зрада ідеї незалежності. Директорія закликала до збройної боротьби за відновлення УНР. Початок і кульмінація 💥 Повстання швидко набрало обертів, оскільки Директорію підтримали численні селянські та робітничі загони, а також військові частини, лояльні до українських есерів та соціал-демократів. * 15 листопада: Початок активних дій повстанців. * 18 листопада: Ключова битва під Мотовилівкою, де війська Директорії розгромили вірні Гетьману частини. * 14 грудня: Після місяця запеклих боїв, Гетьман Павло Скоропадський зрікся влади. Перемога Директорії ознаменувала друге відродження УНР та короткий період національно-демократичного правління. Проте, ця перемога принесла і нові виклики: боротьбу з більшовиками та білогвардійцями, що поглибило хаос Української революції. Цей день є яскравим прикладом того, як внутрішні розбіжності та компроміси з незалежністю можуть стати каталізатором докорінних змін у державі.

Мовна зрада? російську хочуть допустити у сферу послуг та науки Мовна зрада? російську хочуть допустити у сферу послуг та науки / Фото: Pexels Головні тези Державна служба з етнополітики розробила законопроєкт, який дозволяє ширше застосовувати мови нацменшин, передусім російську, у сфері послуг та наукових видань. Народний депутат В’ятрович назвав документ загрозою мовній політиці та національній безпеці, вказуючи на ризики повернення російської мови у публічний простір. Зміни передбачають дублювання нормативних актів мовами меншин і дозвіл посадовцям виступати на офіційних засіданнях не лише українською мовою. У мовній політиці України розгорівся новий скандал. Державна служба з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) розіслала на міжвідомче погодження законопроєкт, який дозволяє ширше застосовувати мови національних меншин (передусім російську) у сфері послуг, наукових публікацій і конференцій. Документ також передбачає зміни до чинних законів, що регулюють мовне питання в освіті, місцевому самоврядуванні та роботі органів влади. Сирський фіксує посилення наступу РФ, Данія дає зброю, НАБУ оголошує підозри: головні новини ранку Ініціативу вже розкритикував народний депутат Володимир В’ятрович, назвавши її прямою загрозою державній мовній політиці, національній безпеці та єдності України. За його словами, законопроєкт втручається у чинний Закон “Про забезпечення функціонування української мови як державної” та створює передумови для фактичного повернення російської у публічний простір під приводом “захисту прав національних меншин”. Документ передбачає можливість використання мов меншин, зокрема російської, під час надання послуг, у спортивних змаганнях, наукових виданнях і конференціях. У місцях традиційного проживання національних меншин пропонується дублювати нормативні акти місцевих органів мовою цієї спільноти. Також зміни торкаються Закону “Про національні меншини (спільноти) України”, тепер виступи посадовців на офіційних засіданнях та в місцевих радах зможуть вестися не лише українською. До того ж від службовців вимагатимуть володіти мовою меншини на рівні, що відповідає володінню державною. За словами В’ятровича, такі положення створюють ризики фактичного запровадження елементів офіційної багатомовності, що суперечить Конституції України. Окреме занепокоєння викликає те, що дія проєкту може поширюватися на цілі райони, де представники національних меншин навіть не проживають, що і відкриває шлях до мовної регіоналізації та фрагментації країни. Політик наголошує, що в час, коли триває війна за ідентичність, просування російської мови – це частина ширшої стратегії агресора, спрямованої на знищення української культури й мови. В’ятрович нагадав, що росія системно вкладає ресурси в політику русифікації, націлену передусім на дітей і молодь. Тим часом українська влада, за його словами, демонструє бездіяльність у мовній сфері: не виконує закон про підтримку книгарень, блокує ініціативи щодо створення українськомовного освітнього середовища, а державна програма розвитку української мови до 2030 року фактично не реалізується. Мовозахисники нагадують, що у грудні 2023 року Верховна Рада ухвалила збалансовані зміни до законодавства про національні меншини, які отримали позитивну оцінку Єврокомісії. Тодішній консенсус, на їхню думку, зараз руйнується. Громадськість закликає уряд відмовитися від нової ініціативи, припинити залаштункове погодження мовних законопроєктів з іноземними державами, зокрема з Угорщиною (яка відома своєю проросійською владою) та ухвалити важливі для української мови документи. Наприклад такі, які законопроєкт №14120, який виключає російську з-під дії Європейської хартії регіональних або міноритарних мов, або №13072 щодо мови в освітньому процесі, який забезпечить створення повноцінного українськомовного середовища у школах із дотриманням прав меншин. https://meta.ua/uk/news/ukraine/movna-zrada-rosiisku-hochut-dopustiti-u-sferu-poslug-ta-nauki-957377/

ЗАҐРАВА Ген там, у далині, видніються вогні, Заґравою палає рідне небо, Аби прийшов кінець, кінець прийшов війні, Бо ворога з болота нам не треба. В заґраві ті краї́, бо там ідуть бої́, І стогне рідна матінка-землиця, Давно затихли там співучі солов’ї Й продовжує на землю крівця литься. Здригається земля від вибухів щораз, Здригається, і стогне, і ридає, Звитягою на ній постав дороговказ, Свята землиця у вогні палає. Від вибухів до нас доноситься той звук, Молитва, й крик, й на чудо сподівання, І люди, і земля пізнали безліч мук. До Господа в сльозах усі благання. Палає все в вогні і ночі всі, і дні, Ні миті не стихає канонада, Видовища страшні ми бачим вдалині, І страшно ще, коли від сво́їх зрада. Ідуть страшні бої́ і зовсім не стиха, І тілопади скрізь на полі бо́ю, Коли піде від нам годинонька лиха́ Й не будем оповиті ми бідою? Бо там удалині видніються вогні, Заґрава поєднала землю й небо, Я з радістю віддам це пекло сатані, А нам лиш МИР і ПЕРЕМОГА треба. 30.07.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1049739

ПРОРОКА ОСІЇ Прор. Осія (бл. 784— після 722 до Р. Х.) жив і пророкував в Ізраїльському царстві перед його руйнуванням. Це був період духовного занепаду ізраїльського народу, посилення ідолопоклонства і моральної розбещеності. Прор. Осія викривав вади сучасників, які євреї перейняли від сусідніх народів (ассірійців). Передбачав Осія і прийдешні лиха. Відомо, що він одружився з блудницею Гомерь. Пророк з нею формально розлучився, але продовжував її жаліти і любити. Ця особиста драма показала пророкові, як важка духовна зрада ізраїльського народу своєму Богові, Який уклав з ним Завіт на Синайській горі - а євреї цей союз з Богом порушили, осквернили - впали в духовну розпусту. Тому Господь передбачає через пророка те, що євреї будуть знехтувані, а язичники будуть покликані в Царство Боже. Викриває пророк і священників, які віру в Бога звели до бездушних обрядів. І закликає тих, хто ще здатен слухати його проповідь: «Отже, пізнаємо, будемо прагнути пізнати Господа; як ранкова зоря - явлення Його, і Він прийде до нас, як дощ, як пізній дощ зросить землю». От що цінне Богові в людських вчинках: «Бо Я милости хочу, а не жертви, і Боговідання більше, ніж всепалення» (Ос. 6:3,6). Бачачи прийдешнє знищення Ізраїльського царства, пророк напружує зусилля, щоб пробудити почуття покаяння. Але він бачить і те, що після лих, наприкінці часів станеться повне оновлення народу Божого, коли всі лиха й сама смерть будуть знищені. З відривного календаря "З вірою в душі" за 17 жовтня. -----------

ПРОРОКА ОСІЇ Прор. Осія (бл. 784— після 722 до Р. Х.) жив і пророкував в Ізраїльському царстві перед його руйнуванням. Це був період духовного занепаду ізраїльського народу, посилення ідолопоклонства і моральної розбещеності. Прор. Осія викривав вади сучасників, які євреї перейняли від сусідніх народів (ассірійців). Передбачав Осія і прийдешні лиха. Відомо, що він одружився з блудницею Гомерь. Пророк з нею формально розлучився, але продовжував її жаліти і любити. Ця особиста драма показала пророкові, як важка духовна зрада ізраїльського народу своєму Богові, Який уклав з ним Завіт на Синайській горі - а євреї цей союз з Богом порушили, осквернили - впали в духовну розпусту. Тому Господь передбачає через пророка те, що євреї будуть знехтувані, а язичники будуть покликані в Царство Боже. Викриває пророк і священників, які віру в Бога звели до бездушних обрядів. І закликає тих, хто ще здатен слухати його проповідь: «Отже, пізнаємо, будемо прагнути пізнати Господа; як ранкова зоря - явлення Його, і Він прийде до нас, як дощ, як пізній дощ зросить землю». От що цінне Богові в людських вчинках: «Бо Я милости хочу, а не жертви, і Боговідання більше, ніж всепалення» (Ос. 6:3,6). Бачачи прийдешнє знищення Ізраїльського царства, пророк напружує зусилля, щоб пробудити почуття покаяння. Але він бачить і те, що після лих, наприкінці часів станеться повне оновлення народу Божого, коли всі лиха й сама смерть будуть знищені. З відривного календаря "З вірою в душі" за 17 жовтня. -----------

Зрада прийшла звідки не чекали 😁 Білорусам заборонили продавати автомобілі Lada кацапам, через те, що ціни тут на них дешевше 🙂 #наболотахвсестабільно #раісявперде #оркостан #русня #кацапи #раша #орчиха #кацапка

Настанова батька... Вирішується доля України. Легендарний кошовий отаман Війська Запорозького Іван Сірко очолює боротьбу з потужними ворогами. Поруч лицарство і підступність, відвага та зрада, сила та слабкість... Художній фільм "Чорна долина" за мотивами роману Юрія Мушкетика "Яса". Режисер: Борис Шиленко. У ролях: Іван Гаврилюк, Оксана Дроздова, Георгій Гавриленко, Сергій Гаврилюк. Кінооб'єднання "Джерело", 1990 рік.

"20-разове збагачення під час війни, вілли в Іспанії та антирейтинг 75%" - названо антидосягнення Порошенка до його ювілею. Вчора Петро Порошенко святкував 60 років. Експерт назвав ТОП-10 "звань", які найбільше характеризують ювіляра: 1. "Вдячний васал путіна" - "Тискаю руку! Обіймаю!" на адресу кремлівського диктатора у розпал боїв під Дебальцевим. 2. "Батько-засновник" Партії регіонів – саме Порошенко стояв біля витоків політичної сили, яка зрештою втягнула Україну у війну. 3. "Важливий член" команди Януковича – працював міністром у проросійському уряді Януковича-Азарова. 4. "Армія. Руйнівник" - при ньому злетіло в повітря 6 складів із 40% боєприпасів країни, а сітка-рабиця "Стіна" стала символом розкрадань. 5. "Мова. Активний носій російської" - у побуті досі говорить мовою ворога, а родина Порошенка просуває "російський світ" за кордоном. 6. "Віра. Паламар московської церкви" - ходив у хресних ходах РПЦ і будував кар'єру через "московську віру". 7. "Заробітчанин у війну" - збагатився у 20 разів, увійшов до трійки головних олігархів. 8. "Патріот Британії" – всі його діти та онуки давно живуть у Лондоні, а не в Україні. 9. "Дипломат, який злив Трампа" – втручався у вибори США, створивши міжнародний скандал. 10. "Державний зрадник" - торгував вугіллям з ОРДЛО, через що зараз має кримінальну справу за статтею "Державна зрада". У 60 років Порошенко зібрав цілий букет "антизвань". Саме такі політики й привели до України війну, а державу кинули в ослабленому стані – з пограбованою армією та корупцією.