#тварини Самець коали з японського зоопарку Хіракава у префектурі Каношима став зіркою в Австралії! Перебравшись до Японії, коала став поводитися вкрай вальяжно і навіть нахабно - сидіти нога на ногу, зневажати обслуговуючим персоналом і взагалі відразу показав хто тут головний. Самець коали досить комфортно почувається - і став зіркою в австралійців, які спостерігають за його життям в соцмережах. 🙂

✨Батько – це той, хто вчить дитину як торувати свій шлях у великий світ і тримає світ на плечах, щоб шлях дитини був легким і безпечним Сьогодні в Україні День батька. Це день подяки, поваги і любові. У мирні часи це був би просто теплий привід обійняти тата. Але зараз – це ще й нагадування про силу, мужність та жертовність. Багато батьків зараз не вдома. Вони тримають оборону, захищають майбутнє своїх дітей зі зброєю в руках. Вони не чують сміху своїх малюків, не бачать перших кроків чи малюнків на холодильнику. Вони живуть з надією повернутися. Є й інші – ті, хто вже ніколи не зможе повернутися. Вічна памʼять Героям. Їхні діти зростатимуть із гордістю за своїх татів. Із болем, але й з вірою, що любов сильніша за смерть. Вітаємо кожного тата. Того, хто поруч. Того, хто далеко. І того, хто завжди житиме в серці. Дякуємо вам за силу. За доброту. За приклад. За любов. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine #Ukrainian_news #Українські_новини #Україна_понад_усе

#поезія Якби було можливо... Сповільнити плин часу... Якби було красиво, Здійснити все відразу. Так не буває в світі, Хоч маємо бажання, Усе, що нам потрібно, Це щирі сподівання. Якби було можливо, Так швидко не старіти, Як квіти молодіти, Росою личко вмити. Напій краси п'янкої, Немов добре вино... Всім хочеться любові, Кохання, щоб цвіло. Якби було можливо Вернутися назад, Де достигають сливи, Садок мій у плодах. Якби було можливо Перенестись мені, У казку, справжнє диво, Де поруч є батьки... На жаль не зупинити, Миттєво час мине... Куди ж печаль подіти, Що в серденьку живе... Галина Адамович

Він невпевнено вчився літати холонуло тіло збивав серця стук Ще крилам зарано не мали б зростати від землі відривали шість втомлених рук Він невпевнено вчився літати хрипів задихався вимолював пити Нелегко судилось розгін набирати дванадцятю ніг у багнюку заритих Він невпевнено вчився літати без злітних вогнів затісна лісосмуга Йому б ще років Надихатись Кохати та пір'я зростало а з ним і туга Він невпевнено вчився літати Десь мати чекала Любов Діти Гроші Не встиг, Охоронцю? прогавив? як знати? Ми човен Харона тягли а не ноші Він миттєво навчився літати ніби це так - звичайнісіньке діло І, плачучи, Янгол в холодний пікап прийняв його біле тіло. Артур Артіменьєв "Не прощаємось..." 2024

#притчі Уламки доброти Сім'я проводила вихідний день на пляжі. Діти купалися в морі та будували замки з піску. Раптом вдалині з'явилася маленька бабуся. Її сиве волосся розвівалося за вітром, одяг був брудним і обірваним. Вона щось бурмотіла про себе, підбираючи з піску якісь предмети і складаючи їх у сумку. Батьки покликали дітей і наказали їм триматися від бабусі подалі. Коли вона проходила повз них, нагинаючись раз у раз, щоб щось підняти, вона посміхнулася сім'ї, але ніхто на її привітання не відповів. Через багато тижнів вони дізналися, що маленька бабуся все своє життя присвятила тому, щоб підбирати з пляжів уламки скла, якими діти могли порізати собі ноги.

iPhone повідомлятиме батьків, коли їхні діти пишуть новим контактам🥸 Це новий батьківський контроль, який з'явиться на iOS 26, iPadOS 26, watchOS 26 і macOS Tahoe 26. Apple продемонструвала функцію досить криповим скріншотом з наступним діалогом між мамою і сином: — Мені написав Джон. Це по школі. Можете схвалити, будь ласка? — Звісно. Дай хвилину. Батьки зможуть виставляти віковий діапазон, з якими можуть контактувати діти.

#кіно У столиці завершили знімання повнометражного різдвяного фільму «Вартові Різдва», який вийде в прокат 4 грудня 2025 року. У центрі сюжету — об’єднання трьох чарівників: Святого Миколая (Іван Бліндар), Санта Клауса (Михайло Кукуюк) і Духа Зими (Станіслав Боклан), які втрачають свої сили через бажання дівчинки Віри (Аріна Трегуб). Героям доведеться повернути людям віру в диво і саме Різдво. Знімання проходили в Києві та області — серед локацій знайомі парки, музеї, вулички столиці. Попри війну, команда працювала, дотримуючись усіх безпекових протоколів. Частина знімального процесу припала на ніч масованої атаки — тоді знімання довелося перервати для укриття. Останній день знімань ознаменувався здійсненням мрій дітей із фонду «Діти Героїв», які мріють про кіно. Їх запросили на майданчик і вручили сертифікати на воркшопи з акторської майстерності.

#вистави Львів, до вас їде вистава «Володар мух». Премʼєра у Києві відбулась 25-26 травня. Режисер вистави Іван Шаран (Заслужений артист України та актор театру ім. І. Франка). Внаслідок авіатрощі кілька дітей потрапляють на безлюдний острів, дуже схожий на райський куточок. Безмежний океан, тропічні пальми, кришталеве джерело, таємнича печера… Тут є все, крім дорослих. У маленькій громаді одразу визначаються два лідери. Починається боротьба за владу. І дуже скоро діти забувають не тільки про дружбу й порядність, а навіть про людську подобу… 16.06 Театр ім. Марії Заньковецької

#поезія Кривда У Івася немає тата. Не питайте тільки, чому Лиш від матері ласку знати Довелося хлопчині цьому. Він росте, як і інші діти, І вистрибує, як усі. Любить босим прогоготіти По ранковій колючій росі. Любить квіти на луках рвати, Майструвати лука в лозі, По городу галопом промчати На обуреній, гнівній козі. Але в грудях жаринка стука, Є завітне в Івася одно — Хоче він, щоб узяв за руку І повів його тато в кіно. Ну, нехай би смикнув за вухо, Хай нагримав би раз чи два, — Все одно він би тата слухав І ловив би його слова… Раз Івась на толоці грався, Раптом глянув — сусіда йде. — Ти пустуєш тута, — озвався, А тебе дома батько жде… Біг Івасик, немов на свято, І вибрикував, як лоша, І, напевне, була у п’ятах Пелюсткова його душа. На порозі закляк винувато, Але в хаті — мама сама. — Дядько кажуть, приїхав тато, Тільки чому ж його нема?.. Раптом стало Івасю стидно, Раптом хлопець увесь поблід — Догадався, чому єхидно Захіхікав сусіда вслід. Він допізна сидів у коноплях, Мов уперше вступив у гидь, З оченят, від плачу промоклих, Рукавом витирав блакить. А вночі шугонув через грядку, Де сусідів паркан стирчав, Вибив шибку одну з рогатки І додому спати помчав… Бо ж немає тим іншої кари, Хто дотепи свої в іржі Заганяє бездумно в рани, У болючі рани чужі… Василь Симоненко

#поезія Зупинився час, і зупинився вітер, І липнева спека в серпень упаде, Впали й жовті груші рясно, ніде діти, Аж павук над ними ситечко пряде. Аж бджола засмагла п'є із них нектари, Аж в полях упріла скошена стерня, Ці серпнево-стиглі вижовклі гектари Тракторист півсонно викосив зрання. Заспівала птаха, скинула пір'їну, Закрива повіки від пилюки день, Сонце залоскоче комбайнеру спину, І торкне проміння жаром до легень. Дихай, поглинавши літо це пожовкле, Уявляй відпустку і морський міраж, Набирай у груди чебрецевий вітер, Пий медовий вечір, що солодкий аж. Пий росяні ранки що вгамують спрагу, І чекай опівдні хмари рятівні, Захмеліле літо п'є медову брагу, Золотить зіниці у моїм вікні. Валентина Чепурко