МІЙ ФОРМАТ Світ стоїть у сірій млі постійно, Серце рветься до висот назавжди. Жду від долі див і днів без тіней, Мов весну для завтра... Прагну більше, ніж дає свобода, Ставлю планку аж до хмар приблизно. Та життя своє бере з природи, Рве ілюзій призму... Часто тиша б'є в лице думками, Час сміється з пишних мрій поета. Щастя — не злате кільце, а камінь, Рима для сюжету... Або світ зміню своїм форматом, Або зменшу свій азарт писати. Мирослав Манюк 15.02.2026 #кульгавий_сонет

#історія #речі Клепсидра: Як стародавні люди навчили воду рахувати хвилини 💧⏳ До того як механічні годинники почали цокати на міських вежах, а смартфони — синхронізуватися з атомними еталонами, людство довіряло вимірювання часу стихії. Клепсидра, або водяний годинник, була першим пристроєм, який дозволив «бачити» час навіть вночі або в похмуру погоду, коли сонячне каміння (гномони) було безсилим. Назва походить від грецьких слів klepto (красти) та hydor (вода) — буквально «крадій води». 🏺🌊 Принцип роботи клепсидри був до геніального простим: вода рівномірними краплями витікала з однієї судини в іншу. Рівень води в резервуарі, що наповнювався (або порожнів), вказував на поділки, нанесені на стінки. У Стародавньому Єгипті такі чаші використовували жерці для нічних ритуалів, а в Стародавній Греції — у судах. Кожному промовцю виділялася певна кількість води: коли вона витікала, адвокат мав замовкнути. Звідси й пішов вислів «ваш час витік». 🏛️⚖️ Інженерна думка не стояла на місці. Александрійський винахідник Ктесібій у III столітті до н.е. перетворив звичайну чашу на справжній автомат. Його клепсидра мала поплавці, зубчасті колеса і навіть фігурки, що рухалися або грали на трубах щогодини. Це був перший крок від простої посудини до складного механізму, який ми сьогодні називаємо годинником. Клепсидри були настільки точними, що саме за ними пізніше калібрували перші пісочні годинники. 🛠️⚙️ Цікавий факт: у середньовічному Китаї створювали гігантські водяні годинники-вежі висотою в кілька поверхів. Вода приводила в дію величезне колесо, яке обертало модель небесної сфери та сповіщало про час ударами в гонги. Це були справжні суперкомп’ютери свого часу, де вода виконувала роль джерела енергії та процесора одночасно. 🏮🐉 Існує міф, що водяні годинники були дуже неточними через зміну тиску води. Проте стародавні майстри вирішили цю проблему за допомогою проміжного резервуара, у якому рівень води підтримувався стабільним. Головним ворогом клепсидри була не фізика, а... зима. У холодному кліматі вода замерзала, перетворюючи «плин часу» на нерухому кригу. ❄️💎 Сьогодні клепсидра — це радше поетичний образ, ніж прилад. Вона нагадує нам, що час — це не просто цифри на дисплеї, а безперервний потік, який неможливо зупинити. У світі, де все вимірюється наносекундами, водяний годинник залишається символом спокою та невблаганного руху життя, де кожна крапля має значення. 🌧️🕰️

#історія #події Наймасштабніший антивоєнний протест в історії людства 🕊️ 15 лютого 2003 року відбулася подія, що увійшла до Книги рекордів Гіннеса як найбільша одночасна демонстрація в історії. Мільйони людей у понад 800 містах по всьому світу вийшли на вулиці, щоб виступити проти планів США та їхніх союзників розпочати вторгнення в Ірак. 🌍 Цей день став унікальним прикладом глобальної солідарності: Географія спротиву: Протести охопили всі континенти, включаючи навіть Антарктиду (де персонал станції Мак-Мердо провів невеликий мітинг). Найбільші демонстрації пройшли в Римі (близько 3 мільйонів осіб), Мадриді та Лондоні. 🏛️ Цивільний голос: За різними оцінками, загальна кількість учасників склала від 8 до 15 мільйонів. Люди різних релігій та політичних поглядів об’єдналися навколо ідеї, що війна не може бути інструментом вирішення конфліктів у XXI столітті. 🤝 Наслідки та уроки: Хоча протести не зупинили початок війни (вторгнення почалося через місяць), вони назавжди змінили сприйняття громадянського суспільства. Подія продемонструвала, що завдяки розвитку технологій та зв’язку, громадська думка стала «другою світовою наддержавою», з якою змушені рахуватися навіть найпотужніші уряди. 🧠 Цей день нагадує нам, що навіть коли велика політика здається невблаганною, голос мільйонів залишає слід в історії, формуючи моральні орієнтири для майбутніх поколінь. 🕯️

#дати #свята Маніфест незалежності: Міжнародний день самотності (Singles Awareness Day) 👤 ​Якщо 14 лютого світ божеволіє від плюшевих сердець та завищених очікувань, то 15 лютого настає час для тих, хто вважає за краще ділити вечір лише з власними думками (або хорошим серіалом). Singles Awareness Day (абревіатура S.A.D. — іронічний натяк на «сум», хоча настрій свята цілком протилежний) — це день вшанування самодостатності. ✊ ​Це свято виникло як рух за право людини почуватися щасливою та повноцінною без обов’язкової наявності «другої половинки». У сучасному світі, де соціальні мережі тиснуть на нас ідеалізованими картинками стосунків, цей день нагадує: бути синглом — це не про самотність, а про свободу, саморозвиток та можливість інвестувати час у себе. 🧠 ​Як відзначають цей день? ​Самоподарунки: Купівля того, на що шкода було грошей, або просто приємна вечеря в улюбленому ресторані solo. 🎁 ​Гумор: Обмін іронічними мемами про «щасливі стосунки» та святкування відсутності необхідності ділити ковдру з кимось ще. 😂 ​Дружні посиденьки: Багато хто обирає цей день для зустрічей із друзями, підкреслюючи, що платонічна любов та міцна дружба не менш важливі за романтику. 🍕 ​Зрештою, це чудова нагода згадати слова Омара Хайяма про те, що краще бути одному, ніж з ким попало. Особливо, коли цей «хто попало» не знає різниці між «тисяча» та «мільйон». 😜

Кавер на музику: Дмитра Сєнькова. Автор каверу та вірша: Олександр Котла ᛟᛚᛖᚲᛊᚨᚾᛞᚱ-STRANNIK-ᚹᛇᛚᛇᛃᚱ ...Відпусти Минуле...✍️ Тягне самотність, Бо ще ти вагаєшся, З собой на одинці, В минуле вертаєшся, Куди відлітаєш? Трохи розсіяна, Тим цигарковим, Димом омріяна Давай-давай, з минулого звертай, Як "дика орхидея", у Залмана ідеї.., Давай-давай, минуле забувай, Розбий вже ті бокали, загальної моралі, Давай-давай, з минулого звертай, Охоплена думками, неначе парусами, Давай-давай, думки ті відпускай, Сприймай ти все спокійно, Живи надалі вільно Я бачу, що ти, як можеш тримаєшся, Але у думках, іноді сумніваєшся, Ти хочеш забути, спогад закрити, Щоб впевнено далі, без сумнівів жити Давай-давай, з минулого звертай, Як "дика орхидея", у Залмана ідеї.., Давай-давай, минуле забувай, Розбий вже ті бокали, загальної моралі, Давай-давай, з минулого звертай, Охоплена думками, неначе парусами, Давай-давай, думки ті відпускай, Сприймай ти все спокійно, Живи надалі вільно Тягне самотність, Бо ще ти вагаєшся, З собой на одинці, В минуле вертаєшся, Куди відлітаєш ? Моя замріяна, Минулого димом, ще трохи обвіяна Давай-давай, з минулого звертай, Як "дика орхидея", у Залмана ідеї.., Давай-давай, минуле забувай, Розбий вже ті бокали, загальної моралі, Давай-давай, з минулого звертай, Охоплена думками, неначе парусами, Давай-давай, думки ті відпускай, Сприймай ти все спокійно, Живи надалі вільно Живи нарешті вільно !!!

#історія #психологія #кіно Продаж ілюзій у яскравій обгортці: Чому фільм «Секрет» — це пастка для свідомості. У 2006 році світ охопила лихоманка «Закону тяжіння». Документальний фільм «Секрет» (The Secret) обіцяв глядачам ключі від всесвіту: мовляв, достатньо лише правильно думати, візуалізувати чек на мільйон доларів — і космос, як слухняний офіціант, доставить замовлення прямо до ваших дверей 📦. Але за ширмою натхненних промов і містичної музики ховається небезпечний механізм деструктивних стереотипів, що підміняють справжні людські цінності ерзацом «успішного успіху». Магія замість логіки: Примітивізація мислення Головна претензія до «Секрету» — це агресивне нав’язування магічного мислення. Фільм переконує, що думки мають фізичну силу і здатні змінювати матерію без жодних зусиль з боку людини. Це створює небезпечний стереотип: діяльність не має значення, головне — стан. Така концепція вводить глядача в оману, віддаляючи від реальних ідеалів саморозвитку через працю та подолання труднощів. Замість того, щоб вчитися, будувати соціальні зв'язки чи вдосконалювати навички, людина замикається у внутрішньому світі «маніфестацій», стаючи пасивною і вразливою до розчарувань 🧘‍♂️. Культ матеріального як вища мета буття Фільм «Секрет» підміняє пошук сенсу життя примітивним споживацтвом. Більшість прикладів у стрічці стосуються нових авто, великих будинків та ювелірних прикрас 💎. Глядачеві нав’язується думка, що його цінність як особистості прямо пропорційна здатності «притягнути» дорогі іграшки. Справжні ідеали — альтруїзм, духовний пошук, служіння суспільству чи глибокі міжособистісні стосунки — залишаються за бортом. Людина перетворюється на функцію з генерування бажань, а її щастя стає заручником володіння речами. Це шлях до екзистенційної порожнечі, адже жоден «візуалізований» Bentley не дасть відповіді на питання: «Хто я і навіщо я тут?» 🏎️. Віктимблеймінг та токсичний позитив Найбільш підступний аспект фільму — це твердження, що ми самі притягуємо в життя все, включно з негативом. Це породжує жахливий стереотип: жертви хвороб, війн чи катастроф нібито самі «надумали» собі ці нещастя 🧠. Така філософія вбиває емпатію. Навіщо допомагати нужденним, якщо вони «просто неправильно мислять»? Крім того, це провокує постійну тривожність у глядача: страх припуститися бодай однієї негативної думки, яка може «матеріалізуватися», веде до психологічного виснаження. Справжнє життя передбачає прийняття всього спектру емоцій, а не лише штучної посмішки. Ілюзія контролю в хаотичному світі «Секрет» експлуатує людську слабкість — бажання мати тотальний контроль над майбутнім. Фільм переконує, що всесвіт — це бездушна машина, якою можна керувати за допомогою пульту «позитивних вібрацій». Це віддаляє людину від прийняття непередбачуваності життя та вміння адаптуватися до реальних криз 🌪️. Замість того, щоб шукати стійкість у внутрішніх цінностях і моральних орієнтирах, глядач стає залежним від зовнішнього підтвердження своєї «правильності» через матеріальні блага. Висновок Фільм «Секрет» — це не посібник зі щастя, а майстерно сконструйований комерційний продукт, що продає інфантильність під виглядом мудрості. Він нав’язує стереотип, де успіх — це лотерея думок, а не результат характеру та вчинків. Справжній сенс життя та ідеали людства лежать поза межами візуалізацій чеків: вони — у відповідальності, здатності любити та вмінні бачити світ реальним, а не лише зручним майданчиком для власних забаганок 🧐.

повністю згоден з Анатолієм Матвійчуком, який пише: Лауд – напевно найсильніший вокаліст чоловічої частини претендентів. Бездоганний вокал, яскравий і теплий тембр, спокій і впевненість на сцені. Але не залишає думка про те, що хлопець співає заради власного задоволення. Що це ще одна спроба талановитої людини потрапити в якийсь уявний мейнстрім західної культури. Та нема такого! Шоу-бізнес на Заході, це давно вже не про мистецтво, а про маркетинг і його капіталізацію. Копія може бути кращою за оригінал, але так і залишиться копією. Чужа культура залишається чужою... Лелека... з перших нот – хвиля якогось нереального утопічного позитиву... Кульбабки на екрані, сонячне світло довкола. Агов, ви вже в Раю чи у своїх напівзадубілих квартирах? У тексті вдало обігране слово «Виш'ю», що англійською означає «бажаю вам». На цьому всі принади тексту закінчуються: ні яскравих образів, ні сильних метафор... Солодке вино з кульбаб... Щодо манери співу – вражає схожість із моєю улюбленою Іларією, яку кілька років тому зарізали ще на етапі відбору до Євробачення. Ті ж різноманітні вокальні прийоми, та ж демонстрація діапазону і тембру, тільки Іларія робила все значно потужніше і переконливіше, а її трохи демонічна зовнішність надавала образу гостроти. Де ви всі були, коли Іларія могла порвати всіх на Євробаченні своєю харизмою?! А тут інше, – на сцені красива дівчина, з генетично російською зовнішністю, тільки кокошника для повноти образу не вистачає... замало емоцій як для такого вокалу і концепції пісні з кількома модуляціями на кульмінації. Не знаю, знову накличу на себе критичні стріли, але кажу, що відчуваю... Тепер, Джері Хейл (вибачте за мої українські транскрипції – ну, не люблю я ці ігри в глобальну культуру, не розумію, навіщо все це). Так от, щодо Яни Шемаєвої – спостерігаю за нею ще з часів її першого хіта «Охрана-отмєна» – і бачу неймовірний, шалений розвиток внутрішніх якостей, емоційності, образності, глибини мислення. У ній є якась незбагненна харизма, яка важко пояснюється словами, але відчувається мною на духовному рівні. Дівчина пропускає крізь серце весь цей токсичний світ, а на виході фонтанує чистою енергією. Це робота Душі... Не щастить їй. Минулого разу причепили на Євробачення до неї реперку, яка понизила її високі і чисті вібрації. Цього разу не оцінили просто неймовірну композицію, – справді катарсичного характеру. Усе було бездоганно: відеоряд, балет, майже божевільний образ доведеної до відчаю українки... Не вина ні в чому Джері Хейл, що вона не потрапила в резонанс із українською публікою і з нинішнім журі. Для мене особисто, та й гадаю для багатьох людей, які живуть духом і високими вібраціями вищих сфер, стало зрозуміло одразу – не вдасться їй перемогти... Бо це – як метати бісер... Навіщо? Для чого, для кого?! Словом, Яна стала для мене однозначною переможицею. У неї є те, чого не було і ніколи не буде у жодного з нинішніх конкурсантів та й членів журі також. І це те, про що не скажеш словами і не поясниш на пальцях... Але в сакральних книгах це називається «Дар Божий» і він відрізняється від просто таланту. Бо це здатність підкоряти зовнішність, голос, манеру вищій ідеї, яка доступна і зрозуміла не всім. І не всіма відчувається. Бо Україна не шукає Бога, а йде у протилежному напрямі. Але це було те, що називається мистецтвом у шоу-бізнесовому середовищі...

❣Те, до чого кожен приходить у своєму житті: • Ти – головна людина у твоєму житті • Вчитися завжди потрібно і ніколи не пізно • Чужа думка – це чужа думка • Робота над собою – це робота на все життя • Життя – це чудово!

Мені здається, що це та думка, яку варто репостити і доносити всіма можливими голосами, щоб навіть до найтупіших дійшло, що в цьому випадку зрадників вирахують і що за цим стежать.

⛸💬🇺🇦«Вся важка праця була не марною», — Кирило Марсак про підготовку до Олімпійських ігор, віру в себе та рідний Херсон 😊Єдиний представник України у фігурному катанні на  XXV зимових Олімпійських іграх Кирило Марсак підходить до головного старту чотириріччя у статусі одного з топ-фігуристів континенту. Після тріумфального виступу на чемпіонаті Європи, де він посів рекордне для країни 8-ме місце, та золотої медалі на турнірі в Мерано (Італія), спортсмен в інтерв’ю пресслужбі НОК України поділився, як виглядає його щоденна підготовка до Олімпіади, у чому він відчуває найбільший прогрес і що для нього означає виходити на лід із думками про рідний Херсон. 😎На льоду він виглядає зосередженим та технічним, а за його межами — це щирий хлопець із Херсона, який попри всі виклики війни зумів повернути українське чоловіче одиночне катання до еліти світового спорту. Зараз, коли до відкриття Ігор залишаються лічені дні, підготовка Кирила вийшла на фінішну пряму: 💬«Підготовка проходить у базовому порядку, — розповідає Кирило Марсак. — Ми не змінювали кардинально курс тренувань, адже чемпіонат Європи показав, що я вже в гарній формі. Зараз акцент на деталях: допрацьовуємо програми до ідеального стану, шліфуємо обертання та хореографію, щоб на льоду все виглядало чітко та гарно. Важливо не просто виконати елементи, а довести їх до автоматизму». 🤩Цей сезон став для 21-річного фігуриста справжнім проривом. На чемпіонаті Європи в Шеффілді (Велика Британія) Кирило показав найкращий результат України за останні 26 років. Цей успіх не був випадковим — за ним стоїть планомірна робота:  💬«Найбільшого прогресу вдалося досягти у презентації та хореографії. Від старту до старту якість програм покращувалася, ми йшли сходинка за сходинкою вгору. Але найбільше я пишаюся стабільністю. Раніше мені її бракувало, а зараз я показую впевнені прокати протягом усього сезону. Це додає впевненості, хоча такий високий результат на Євро-2026 став для нас з тренером приємною несподіванкою. Ми зрозуміли, що я можу кататися чисто, але потрапляння у вісімку найсильніших — це підтвердження того, що вся важка праця була не марною». 👍Успіх Кирила — це також заслуга його тренерки Аліни Майєр-Віртанен. Їхній тандем побудований на глибокому взаєморозумінні, що критично важливо у такому виді спорту: 💬«Аліна для мене і психолог, і стратег. Вона детально планує кожен крок, у нас все чітко за розкладом. Сила нашого партнерства в тому, що вона вміє знайти правильний підхід у моменти, коли мені важко впоратися з нервами, і швидко приводить мене до тями», — зазначає спортсмен. 😇Здобуття олімпійської ліцензії стало для Кирила здійсненням мрії, хоча усвідомлення прийшло не одразу: 💬«Коли ми вибороли квоту в Китаї, я місяць не міг у це повірити. Боротьба була не за іменну квоту, а для країни, і лише після підтвердження від НОК та федерації я зміг повноцінно порадіти за свій прогрес і те що приніс Україні цю перемогу. Шкода, що я буду єдиним представником України у фігурному катанні, але це велика відповідальність». 👌Тепер, коли до старту в Італії залишились лічені дні, з’являється легкий мандраж, який Кирило називає «робочим». 💬«Зараз у мене вже починається такий передстартовий мандраж. Але я б сказав, що це абсолютно нормально, і що нерви завжди були з нами, вони нікуди не діваються, і що нам просто треба вчитися працювати під тиском». 💪Щодо планів на Мілан-Кортіну, фігурист вже має своє завдання мінімум:  💬«Показати свій найкращий результат і все те, над чим ми працювали. Я хочу насолодитися атмосферою, самим прокатом і тим великим шляхом, який ми вже пройшли». 💔Коротка програма цього сезону для фігуриста має особливе значення — він присвятив її батькові-військовому та вклав у неї власні переживання ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт