#історія #цікаве Битва за урожай: як скляна ялинкова куля врятувала Різдво. ​Уявіть Різдво без блискучих ялинкових прикрас, без сяючих кульок, що відбивають світло гірлянд. Саме так могло виглядати свято в середині XIX століття, якби не одна випадковість і не кмітливість бідних склодувів з німецького містечка Лауша. До 1847 року ялинки прикрашали виключно тим, що давала природа: яблуками, горіхами, шишками, пряниками та солодощами. Це було красиво, але дуже залежно від врожаю. І ось, одного року, в Лауші стався неврожай яблук, залишивши місцевих жителів без традиційних прикрас 🍎. ​Саме тоді на сцену вийшли місцеві склодуви. Це були майстри з багаторічним досвідом у створенні скляних виробів, але до цього моменту їхні навички рідко застосовувалися для прикрашання ялинок. Замість того, щоб сумувати за втраченими яблуками, вони вирішили видути їх зі скла! Так, звичайнісінькі скляні кульки, що імітували фрукти, стали першими предками сучасних ялинкових прикрас. Ці скляні «яблука» не псувалися, не з'їдалися і могли зберігатися роками. Вони були не просто гарними, вони були практичними та економічними 💰. ​Спочатку скляні прикраси були досить простими, часто без будь-якого декору. Але з часом майстри почали експериментувати з формою та кольором. З'явилися срібні, золоті та кольорові кульки, а потім і складніші форми: пташки, зірочки, фігурки ангелів. Технологія видування та сріблення скла дозволила створювати справжні витвори мистецтва, які сяяли на світлі. Лауша стала справжнім центром виробництва ялинкових прикрас, а їхня слава швидко поширилася по всій Німеччині, а згодом і по всьому світу 🌍. ​Саме королева Вікторія та її німецький чоловік принц Альберт зробили ялинку популярною в Англії, а разом з нею і традицію прикрашати її скляними іграшками. Газети опублікували зображення королівської родини біля прикрашеної ялинки, і це стало каталізатором моди. З Німеччини мода на скляні прикраси перекочувала до Америки, а потім і до решти світу. Те, що почалося як вимушений захід через неврожай, перетворилося на одну з найулюбленіших різдвяних традицій 🎄. ​Отже, наступного разу, коли ви будете вішати на ялинку блискучу скляну кульку, згадайте про кмітливих склодувів із Лауші. Завдяки їхній винахідливості, сьогодні ми маємо можливість насолоджуватися нескінченною різноманітністю прикрас, які сяють на наших святкових ялинках, нагадуючи нам, що навіть з найбільших труднощів можуть народжуватися прекрасні традиції ✨.

Коли збирається в дорогу рік Старий, А Новий рік вже стукає до хати , Ти підніми до неба погляд свій, Бо є за що слова подяки Господу сказати. В минуле проводжаючи цей рік, Ти відпусти з ним всі свої тривоги, Бо тих тривог чимало на наш вік, У Бога різні долі є, і різні є дороги. Ти підніми до неба погляд свій, Подякуй Господу за кожен день прожитий, За те, що на столі щодня у тебе хліб, Що ти живеш, що є заради кого жити. Спасибі, що зберіг ти всіх, кого люблю, За них, тебе щовечора, Святий, молю, За сум і радість, за дзвінкий дитячих сміх, За кожен сонечка промінчик чи за сніг, За дощ холодний, спеку, вітер чи тепло. Спасибі за усе, що в році цім було. Нічого більше, Господи, у тебе не прошу, Лиш про одне молю й понад усе прохаю, Ти збережи у Новім році тих, Кого понад усе люблю, І щастя й мир пошли з небес моєму краю!!! Людмила Коротун

#історія #цікаве Парасолька: Від королівського навісу до захисту від дощу ☂️👑🌧️ Сьогодні парасолька — це та річ, яку ми, за законом підлості, забуваємо вдома саме тоді, коли на небі збираються дощові хмари 🤦‍♀️☔. Ми сприймаємо її як звичайний аксесуар, але її історія, як і історія багатьох повсякденних предметів, наповнена несподіваними поворотами, королівськими привілеями та навіть гендерними битвами! ☀️ Сонцезахисний щит королів Мало хто знає, що парасолька (а точніше, її прабатько — парасоль) спочатку була зовсім не для дощу. Її батьківщиною вважається стародавній Схід — Китай, Індія, Єгипет. Там вона виконувала роль... сонцезахисного навісу 🌞. І не для когось, а виключно для монархів та найвищої знаті! Парасоль був символом влади та статусу. Чим більше парасольок несли над правителем, чим вони були більшими та пишнішими, тим могутнішим вважався володар. Деякі китайські імператори мали парасолі на кілька ярусів, що символізували різні провінції імперії 🐲. Ці аксесуари були важкими, громіздкими і переносилися слугами — уявляєте собі королівську ходу під сонцем? 🚶‍♂️👑 🌍 Довгий шлях на Захід У Європу парасольки потрапили порівняно пізно — десь у XVII столітті, завдяки мандрівникам та торговцям. Але й тут їх сприймали як екзотичну річ і використовували, як правило, для захисту від сонця. Це був модний, але дорогий аксесуар для аристократії 🎩. Однак у Європі клімат часто буває досить... мокрим 💧. І ось тут починається справжня трансформація! 💦 Коли джентльмен "опустився" до парасольки На початку XVIII століття в Англії з'явився Джон Хенвей — ексцентричний мандрівник, який, за легендою, першим наважився використовувати парасольку для захисту від дощу у Лондоні. Уявіть реакцію публіки! Чоловіка з парасолькою освистували, обзивали "французькою витребенькою" і навіть кидалися в нього гнилими овочами 🍅🥕. Адже справжній джентльмен мав мужньо приймати дощ, або ж ховатися під навісом карети, але аж ніяк не носити таку "жіночу" річ! 🙅‍♂️ Проте Хенвей не здався і 30 років поспіль демонстративно ходив під дощем з парасолькою. Його приклад (а ще, мабуть, постійні застуди у тих, хто "мужньо мокнув") зрештою зламав стереотипи. До кінця XVIII століття парасолька стала загальноприйнятим аксесуаром. Із символу влади та жіночої примхи вона перетворилася на... просто парасольку. Ура! 🥳 Сучасна парасолька: Від кишенькової до розумної Протягом XIX-XX століть парасолька еволюціонувала: з'явилися складні механізми, компактні моделі, парасольки-тростини, а потім і крихітні кишенькові варіанти, що з легкістю поміщаються в сумочку 👜. Сьогодні дизайнери експериментують з матеріалами, формами та навіть "розумними" технологіями, щоб наша парасолька була не тільки функціональною, а й стильною. Тож наступного разу, коли ви розкриєте парасольку, щоб сховатися від раптової зливи, згадайте: ви тримаєте в руках не просто шматок тканини на спицях. Ви тримаєте історію, яка пройшла шлях від атрибута королів до символу свободи від негоди, що виборов собі місце під сонцем (і під дощем) завдяки одному впертому джентльмену! 🧐🌂

#історія #постаті Маестро світла та тіні: Філософська камера Данила Демуцького 🎥 30 грудня 1906 року народився Данило Демуцький — людина, чиї очі бачили світ крізь об'єктив так, як ніхто інший. Син відомого фольклориста Порфирія Демуцького, він привніс у світове кіно не просто технічну майстерність, а глибоку українську душу та естетику «мальовничого» кінематографа ✍️ Демуцький став правою рукою геніального Олександра Довженка. Їхня співпраця подарувала світові шедеври «Арсенал» та «Земля», які сьогодні вивчають у всіх кіношколах світу від Парижа до Нью-Йорка. Саме Демуцький створив ті самі легендарні кадри з яблуками під дощем та неосяжними українськими степами, де кожен промінь сонця здається живим персонажем 🌾 Його стиль називали «фотографічним імпресіонізмом». Данило Демуцький першим в українському кіно почав використовувати м'яке фокусування та складні світлові схеми, щоб передати психологічний стан героїв. Він не просто фіксував подію — він малював світлом, перетворюючи звичайний кадр на справжнє полотно, сповнене драматизму та поезії 🎨 Доля видатного митця була непростою: репресії 1930-х років, арешт, заслання до Узбекистану та заборона працювати в Україні. Проте навіть в евакуації він продовжував творити, знявши знаменитий фільм «Насреддін у Бухарі», де майстерно передав колорит Середньої Азії. Повернувшись на батьківщину, він до останніх днів залишався вірним своїм художнім принципам на Київській кіностудії 🎬 Сьогодні Данило Демуцький визнаний одним із найбільших операторів-гуманістів у світовій історії. Його кадри — це не просто архів минулого, а вічне джерело натхнення для сучасних митців. Він довів, що камера в руках майстра — це інструмент, здатний зафіксувати не лише реальність, а й саму душу народу 🏛️

ФЕЙСБУЧНА ЛЮБОВ Любов фейсбучна особлива: Неначе дощ, неначе злива, Неначе смерчі й буревії, І має ще й брудні затії. Неначе сильні снігопади, А іноді – і грози, й гради. А ще бува, як заметілі, Немов працюють всі артілі. Бувають також і заме́ти, Вона вбива й без кулемета, Переміта усі дороги, Й боротись з цим немає змоги. Ні коментар, ні вподобайку, Та й нецензурне слово-лайку Не можна навіть розмістити… Це ж треба так мене любити? Та й часто дописи блокує, Зробивши це – щось метикує, І пише все щось про спільноту… Й бере щоразу вищу ноту. А ще й частенько видаляє, Й погрозами все дошкуляє, І про стандарти щось торочить… То ж голову ось так морочить. То як з цим нелюбом боротись? Йому і в жорні не змолотись, Та дописи робить я буду Й любов фейсбучну не забуду. Бо ця любов є особлива: Брудна вона, несправедлива, Мене так любить вже роками, Й такі брудні провадить справи. Ось я й таку любов пізнала, Її, звичайно, не чекала. Любов-війна роки триває І все нове́ щось викидає. 19.01.2024 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 ID: 1044911

#поезія Вона засинає Вона засинає у теплих і дужих обіймах - Спокійно з ним, затишно, слухає дихання такт. І горнеться ближче до сильного, рідного тіла, З яким так раптово життя набуло і колір, і смак. Вона засинає і в снах відпускає все легко - Наївна й смілива, мрійлива і трохи чудна. А зранку вдягнувши його чоловічу футболку На кухні заварить на двох міцну каву вона. І тішитись буде, сміятись, кусатиме вушко В обіймах замре, бо вона ж його тільки мала. І дощ за вікном так гучно проллється і дзвінко, А ковдра укриє розніжені рідні тілА... Тетяна Андреєва

Як кияни святкували Різдво понад 100 років тому? На початку ХХ століття Різдво в Києві мало особливу, дуже теплу атмосферу. Місто прикрашали ялинками — їх ставили вдома, у клубах і навіть просто на вулицях. На Городецького взимку облаштовували ковзанку, куди приходили і дорослі, і діти. Перед святами в місті працювали різдвяні ярмарки — на Софійській та Контрактовій площах. Там продавали ялинкові прикраси, солодощі й подарунки. Найбільше купували скляні іграшки, паперові фігурки, декоративні намиста та цукерки. Різдвяний стіл був простим, але символічним. Готували кутю, пироги, узвар. Уся родина збиралася разом на Святвечір, дотримуючись звичаїв, які передавалися з покоління в покоління. Обов’язковою частиною свята були колядники. Діти й дорослі ходили від дому до дому, співали колядки й бажали господарям добра та достатку. Це створювало справжнє відчуття спільності й радості в місті. Попри складні часи та політичні зміни, кияни берегли різдвяні традиції — і саме завдяки цьому вони дійшли до нас. ✨ З Різдвом! Нехай у домі буде тепло, спокій і світло — так, як це було колись у зимовому Києві. #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv

Дорогі друзі 🎄 Вітаємо вас із Різдвом Христовим. Нехай це світле свято принесе у ваші домівки тепло, спокій і надію Нехай поруч будуть рідні люди, слова — щирими, а думки — світлими Бажаємо, щоб у серці завжди знаходилося місце для віри, добрих справ і простих людських радощів. Дякуємо, що ви разом із нами створюєте живу, чесну й справжню спільноту Нехай Різдвяне диво подарує кожному з вас сили, натхнення та впевненість у завтрашньому дні. З теплом і любов'ю, Ваша команда Fankolo

Кінець епохи дешевого шоколаду: світові кондитери переходять на замінники Любителі солодощів ризикують не знайти справжнього какао у новорічних подарунках. Через екстремальну волатильність цін на сировину та неврожаї в Африці, кондитерська індустрія почала глобальний перехід на «альтернативний шоколад». Про це пише «Главком» із посиланням на CNBC. Останні роки стали справжнім випробуванням для ринку какао. Погані погодні умови в Гані та Кот-д'Івуарі – країнах, що забезпечують більшу частину світового постачання – призвели до критичного зниження врожайності. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

🎄Як насолоджуватися Різдвом і не набрати зайвих кілограмів: 7 простих порад ⭐️Різдво вже за дверима — час магії, тепла, сімейних зустрічей і, звісно, святкового столу з кутею, варениками, холодцем та солодощами. Але для багатьох з нас це ще й період, коли на вагах показує щось не те😅 🎏Не панікуйте! Свята — це не вирок для фігури. Головне — підійти до них свідомо, насолоджуватися смаколиками, але не втрачати контроль. 👍Ось 7 практичних порад, які допоможуть вам зберегти вагу (або навіть скинути трохи) і при цьому відчути всю радість Різдва: 🍭Почніть з овочів і білків. Перед тим, як накидатися на солодке чи жирне, наповніть тарілку овочами (салати, квашена капуста, огірки) та білковими стравами (м'ясо, риба, вареники з сиром). Це дасть швидке насичення і менше місця залишиться для висококалорійного. 🍭Контролюйте порції. Не відмовляйтеся від улюблених страв, але беріть маленькі порції. Спробуйте все по чуть-чуть — так ви отримаєте задоволення без переїдання. 🍭Рухайтеся більше. Різдвяні прогулянки на вулиці, колядки з друзями чи навіть танці під святкову музику — чудовий спосіб спалити зайві калорії. 🍭Обмежуйте алкоголь. Келих вина чи чарка — ок, але не багато. Алкоголь не тільки калорійний, а й попускає контроль над їжею. 🍭Не пропускайте сніданок. Почніть день з корисного сніданку (вівсянка, яйця, сир), щоб не приходити на святковий стіл голодним як вовк. 🍭Пийте багато води. Часто ми плутаємо спрагу з голодом. Склянка води перед їжею допоможе з'їсти менше. 🍭Будьте добрими до себе. Якщо один день вийшов "переїдальним" — не карайте себе голодом наступного. Просто поверніться до звичного режиму. 🎏Різдво — це про радість, а не про стрес через вагу! 🌟Пам'ятайте: середньостатистична людина набирає 0,5–1 кг за свята, і це нормально, якщо потім повернутися до здорових звичок. Головне — баланс і позитивний настрій. 💋Бажаю вам чарівного Різдва, повного тепла, любові та смачних (але розумних!) моментів! 🎄 Які ваші улюблені святкові страви, які важко обмежити? 💌Поділіться в коментарях! #Схуднення #Різдво #ЗдоровеХарчування