☝ У соцмережах поширили інформацію про чоловіка, який тиждень перебував у 1 відділі Стрийського РТЦК та СП у Жидачеві. Йому не давали можливості повідомити рідних і адвоката про своє місцеперебування.

Інформацію взявся перевірити Уповноважений Верховної Ради з прав людини — направив свого представника. До моніторингового візиту долучилися і представники Військової служби правопорядку.

❗❗ Дмитро Лубінець повідомив, що, згідно із записами у журналі обліку та документами, чоловіка доставили до ТЦК 16 вересня о 21:17 працівники поліції, а залишив приміщення ТЦК він 23 вересня о 18:15, тобто перебував там майже сім діб.

«Це цокольне приміщення, яке використовується як укриття, у ньому облаштовано чотири ліжка. Харчування забезпечували працівники ТЦК, кухня та санвузол у належному стані, є примусова вентиляція, однак під час огляду виявлено підмокання приміщення через дощі. За словами чоловіка, самостійно залишити приміщення він не міг. Ключове питання: на якій законній підставі людина перебувала в приміщеннях ТЦК майже сім діб?», — написав омбудсман.

Уповноважений наголосив, що це питання не однієї людини і потрібно з’ясувати, чи не набувають приміщення ТЦК в окремих випадках ознак місць несвободи.

☝ У соцмережах поширили інформацію про чоловіка, який тиждень перебував у 1 відділі Стрийського РТЦК та СП у Жидачеві. Йому не давали можливості повідомити рідних і адвоката про своє місцеперебування.

Інформацію взявся перевірити Уповноважений Верховної Ради з прав людини — направив свого представника. До моніторингового візиту долучилися і представники Військової служби правопорядку.

❗❗ Дмитро Лубінець повідомив, що, згідно із записами у журналі обліку та документами, чоловіка доставили до ТЦК 16 вересня о 21:17 працівники поліції, а залишив приміщення ТЦК він 23 вересня о 18:15, тобто перебував там майже сім діб.

«Це цокольне приміщення, яке використовується як укриття, у ньому облаштовано чотири ліжка. Харчування забезпечували працівники ТЦК, кухня та санвузол у належному стані, є примусова вентиляція, однак під час огляду виявлено підмокання приміщення через дощі. За словами чоловіка, самостійно залишити приміщення він не міг. Ключове питання: на якій законній підставі людина перебувала в приміщеннях ТЦК майже сім діб?», — написав омбудсман.

Уповноважений наголосив, що це питання не однієї людини і потрібно з’ясувати, чи не набувають приміщення ТЦК в окремих випадках ознак місць несвободи.

Юлю, ти - відповідальна й старанна жінка!!!
Добре-добре, нехай не жінка, але ж відповідальна й старанна стара!!!
То йди вже, Юлю, до своїх слоїків та двох цебер винограду!!!
Йди вже, Юлю!!!

А Юля ще взагалі навіть двері до свого консервного заводу не відчиняла!:)))

Каву пила. Двічи.

В новини одненьким оком зазирнула.

Придворну зграю нагодувала.

Яйця в курей зібрала.

Поки по всім схованкам ті яйця шукала, зʼясувала, що горіхів нападало дохолери!!!

Бо ж увесь ночер дощара полоскав та вітер пластикові стульці по обійстю жбурляв!!!
В половини села світла ніц нема… Дроти пообривало..,

Й як ті горіхи не зібрати?
Коли знов дощ очікується???
Й після нього вони стануть ще брудніші, ніж зараз вже є???:)

А я ж їх планую традиційно розсилати дівчаткам, що для фронту тормозки пакують!!!

Йди вже, Юлю!
Очі в купку, брова хаткою й пензлюй звершувати!!!

Зараз ще одну цигарку вицмулю й йтиму!

У тиші днів, де вимірюють час
невтомні стрілки втомленого бігу,
живе у серці незгасимий мас —
тепло надій крізь дощ і білу кригу.
​Ми йдем наосліп через шум і дим,
шукаєм світло у чужих вікнах,
плутаєм щирість із туманним цим
одвічним болем у старих снагах.
​Блукають душі стежками доріг,
торкаються плечима у юрбі,
переступають стомлений поріг,
не знаючи ще правди у борні.
​Кохання — то не спалах на годину,
не гучний крик і не веселий брязкіт,
це тиха пристань на сумну хвилину,
де кожен подих — мов священний скарб.
​Воно приходить тихо, без запрошення,
як ранковий туман на тихі води,
знімає з плечей тягар самозахисту
й дарує крила посмішки і вгоди.
​Це два світи, що вирішили злитись
в одне велике й тепле почуття,
щоб серцю більш ніколи не болітись
серед буремних хвиль самого життя.
​І хай довгий і тернистий цей шлях,
де доля випробовує нас часом,
любов живе у щирих словах,
зігріваючи нас лагідним антрактом.
​Бо той, хто щиро і надійно жде,
хто береже у серці світлий дзвін,
своє єдине сонце обов'язково знайде
серед мільярдів земних і тихих війн.

Як казала до мене баба Надя?:)
- Не вийде з тебе порядної старої!:)

Й чим далі живу, тим впевненіша стаю, що баба Надя мала рацію!?:)

Порядна стара пішла б собі зранку виноградні компоти крутити, як планувала?:)
Й вчора ж два цебра того винограду насмикала?

Або соус Сацебелі варила?
Для якого всі інгредієнти в наявності, окрім хмелі-сунелі?

Так ні!:)
Раптова, рвучка, суперечлива ж!:)

Пішла та пиріжків насмажила!:)
З картопелькою!:)

Й більш нічого звершувати не хочу!
Бо обіцяний синоптиками дощ таки трапився!
Гииииидкий такий…
Холодний…
Затяжний…

Та нехай йде.
Я ж на нього чекала?
Буряки з морквою в городі цілеспрямовано не брала, щоб трохи набралися вологи перед закладанням у льох?

А я поки канапу грітиму!:)
Дупою та спиною!:)

- Нескінченні тривоги.
- Ббббалістики, надзвукові, ббббандеролі, йййййбні балалайки.
- Землетрус?…
- Злива з поривами вітру?

Як на мене, для повноти картини не вистачає винятково нашестя інопланетянців?

Якось мені старість інакше уявлялася?…
Та вже маємо, що
маємо…

Зранку почигикала по їдло для курей до сарайки?
Відчиняю двері й аж сахнулася?:) Чи я точно потрапила туди, куди цілилася!:)
Вже встигла забути, що я ту сарайку вчора до ладу приводила!:)

Як там з переляку ледве не всррррралася, коли йбббна бляшанка по шкільному стадіону вгатила, памʼятаю!:)
Коли горіхи по даху сараю почали сипатися, а я вирішила, що то уламки, взагалі - пєрдєчний сріступ…

В планах ще прибирання того сараю, де дрова зберігаються…
Ааааа там таааааакий безлад!!!
Лячно не до роботи ставати, лячно навіть дивитися в тому напрямку?

Якщо вже прибирання першого сприяло гепанню балалайки об стадіон, які наслідки можуть викликати прибирання іншого, де безлад має просто катастрофічні обʼєми?:)

Щоб не тягти дурного до голови, а важкого в руки, знайшла собі інше заняття!:)

Намила чергових банок!
Й якщо вже синоптики на завтра зливою погрожують, наскубла два цебра винограду!

Нехай собі той дощ йде?
А я компоти виноградні крутитиму!

Ви там як?

9-річна киянка Евеліна Саркісян разом із батьками підкорила всі шість двотисячників українських Карпат і встановила офіційний рекорд України.😍🏔️🏆🇺🇦
Про це досягнення повідомила очільниця Національного реєстру рекордів України Лана Вєтрова.🗣️✍️
Так, вже під час першого походу родина за один день подолала три вершини — Ребра, Бребенескул та Гутин Томнатик — попри сильний дощ, туман і майже нульову видимість. Батьки дівчинки зазначають, що Евеліна має особливість відкривати друге дихання на фініші та обганяти втомлених дорослих, хоча зізнається, що на спусках мріє про гелікоптер додому.
Усі шість сходжень офіційно підтверджені треками зі Strava та Wikiloc, а наступною мрією юної рекордсменки є підйом на Монблан.🤩🙏
Вітаємо українську родину підкорювачів гір із цим здобутком та бажаємо у майбутньому підкорити ще чимало висот!👏🙏🇺🇦
Новина подана за інформацією 5 канал
#спорт @sports @всіх #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport @читачі @топові_прихильники
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Десь о третій ночеру сссссцкйбнблдгсня знов спати не давала…
Влаштовувала нам тут армагедець…
Щщщщщщоб ви спокою не мали. Ні в цьому світі, ні в засвітах…

Днів три дощило?
Чи більше?
Нема коли мені було придивлятися!:)

Відповідно, й пралку ніхто не вмикав!:)
Нащо? Буде день сонечний, буде прання!:)

Йййййййаааак понавішала сьогодні у дворі того прання!!!:)
Таке враження, що в хаті не чотири людини мешкають, а чотири десятки!:)

Вже й посохло все!!!

Увесь день інтимним місцем груші оббиваю!:)
З корисного тільки оладків й насмажила. З цибулею та ковбасонькою!:)

Та на Нова пошта зганяла!
По кришки!
Бо консервативний сезон все ніяк не закінчується!:)
На відміну від банок та кришок!:)

Ви там як?

НЕЗДОЛАННА БЛИЗЬКІСТЬ

Навколо запанувала абсолютна тиша: вивітрена цегла старого будинку, давній дерев’яний настил ґанку, застигла у спокої постать у смугастому поло. Маска замість обличчя, провали очниць, відкрита архітектура скроневого механізму. І над витягнутою долонею — рожево-векторне суцвіття сакури, що утримує свою невагомість у повітрі.

Сцена розгортається в режимі непорушного тривання, позбавленого зовнішньої напруги. Заіржавілі ланцюги садової гойдалки, м’які складки тканини, шорсткість дощок під ногами та гладкість пластику зрівняні цим рівним, безстороннім світлом в єдиному регістрі буття. Постать м’яко вписується в оточення: вона має людські пропорції, але зберігає цілковиту позбавленість суб’єктивності. Вона одягнена як дитина, але перебуває поза плинністю дорослішання.

Тут розгортається особлива форма весни, вилучена з колообігу часу. Рожева сакура постає застиглим феноменом, досконалою геометрією форми, що втратила здатність бути минущою. Вона зависла в просторі як мовчазний знак чистого існування, звільненого від потреби росту, цвітіння чи згасання.

У цій нерухомості відчувається глибокий спокій. Маска та м’які складки буденного одягу постають формою цілковитого захисту, притулком у безпечній зоні споглядання, де немає потреби відповідати на чийсь погляд. Векторне суцвіття перед нею виявляється ідеальним співрозмовником: воно нічого не вимагає навзамін, береже внутрішню тишу й дарує цілковиту герметичність існування, де безпека досягається відмовою від ризику бути побаченим наскрізь.

Головне таїнство зосереджене в ледь помітному проміжку між кінчиками пальців і цим сяйвом. Відстань тут вимірюється самою природою нашої самості. Світіння перебуває на відстані одного подиху, проте сама близькість до нього так і не стає подією. Можна піднести долоню до самого джерела світла, зафіксувати його межі, вловити рожевий відблиск на матовій поверхні маски, зберігаючи при цьому лише зоровий контакт із формою, який так і не переростає у внутрішній відгук.

Свідомість регулярно виявляє себе в подібній позиції. Ми опиняємося в граничній близькості до подій чи інших людей, утримуємо їх на відстані подиху, але раптом помічаємо: повнота буття розгортається перед очима, проте між сприйняттям і глибинним відгуком пролягає межа, яку неможливо виміряти жодною мірою.

Сакура продовжує тримати свою геометрію в повітрі. Гойдалка нерухомо застигла на ланцюгах. Постать зберігає свій мовчазний жест. Це вишукане фіксування стану, коли простір довіряє нам свою присутність, але наше сприйняття залишає нас лише свідками, тихими спостерігачами того, що розгортається поруч, але залишається принципово нездоланним.

— Voss Ekobi

🌧🍂Від 21 вересня в Україні очікується різке похолодання, — синоптикиня Наталія Діденко

Практично весь поточний тиждень в країні пануватиме характерна для бабиного літа погода. Проте вже від понеділка денна температура опуститься до +10…+17 °C. Також побільшає дощів.

🌤Втім похолодання не буде остаточним — після нього в Україні ще очікуються теплі дні.