Художник-модерніст, живописець, графік, педагог, один із лідерів покоління шістдесятників Віктор Іванович Зарецький народився 8 лютого 1925 року в м. Білопіллі Сумської області в родині з козацькими коренями — рід Зарецьких, за переказами, був серед засновників Білопілля в XVII столітті. Через політичні переслідування після 1917 року родина переїхала на Донбас, де Віктор провів дитинство в робітничих селищах Горлівки та Сталіно (нині Донецьк). У 1943 році мобілізований до Червоної армії (служив у запасній дивізії, участі в боях не брав через глухоту на одне вухо). Демобілізований у 1945 році, жив під Тулою, де приватно навчався у живописця Миколи Орехова. У 1946 році вступив до Київської художньої школи. З 1947 по 1953 рік навчався в Київському державному художньому інституті (нині НАОМА) у Костянтина Єлеви, Михайла Шаронова та Сергія Григор'єва. Був стипендіатом сталінської та репінської премій. Зарецький працював у станковому та монументальному живописі, книжковій графіці. Його спадщина — близько 1000 олійних полотен і малюнків. З 1953 по 1957 рік викладав у Київському художньому інституті. З 1963 року — голова клубу «Современник», лідер шістдесятників. У 1970-х роках співпрацював з дитячими журналами «Малятко» і «Барвінок». З 1978 року вів власну студію (понад 200 учнів, серед них: Арсен Савадов, Ада Рибачук, Ольга Кравченко, Микола Шкарапута). Розробив систему «Роздуми біля полотна» (опубліковано в 1993 році). Член Спілки радянських художників України з 1956 року. Посмертно - Лауреат Шевченківської премії (1994). Помер 23 серпня 1990 року в с. Конча-Озерна Київської області.

#історія #особистості 🎬 Режисер Нескорених: Творчий Шлях Ахтема Сеітаблаєва. 11 грудня 1972 року народився Ахтем Шевкетович Сеітаблаєв — видатний український актор, режисер театру та кіно, громадський діяч кримськотатарського походження. Його творчість нерозривно пов’язана з темами національної пам’яті, боротьби за незалежність та трагедії кримськотатарського народу. Повернення додому Ахтем Сеітаблаєв народився у місті Янгіюль (Узбецька РСР) у родині депортованих кримських татар. Дитинство: Його родина змогла повернутися до Криму лише на початку 1990-х років у межах масового повернення кримських татар на історичну батьківщину. Освіта: У Києві він закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого. Ключові Твори та Режисура Після успішної акторської кар'єри, Сеітаблаєв заявив про себе як потужний режисер, здатний працювати з емоційно складними та історично важливими темами. "Хайтарма" (2013): Цей фільм став проривом у його кар'єрі. Це перша художня стрічка про депортацію кримських татар у 1944 році, показану через долю національного героя, льотчика Амет-Хана Султана. Фільм викликав значний резонанс в Україні та світі, утвердивши Сеітаблаєва як режисера-хроніста національної трагедії. "Кіборги" (2017): Це одна з найважливіших стрічок сучасного українського кінематографа. Фільм присвячений героїчній обороні Донецького аеропорту в 2014–2015 роках. Стрічка не лише розповідає про війну, а й досліджує філософські основи української ідентичності та боротьби за цінності. "Захар Беркут" (2019): Екранізація класичної повісті Івана Франка, знята у співпраці з голлівудською командою. Громадянська Позиція Ахтем Сеітаблаєв є активним громадським діячем, який рішуче засудив анексію Криму Росією у 2014 році. Його фільми, особливо "Хайтарма" та "Кіборги", стали потужними інструментами культурної дипломатії та боротьби за український наратив. Звання: Заслужений артист Автономної Республіки Крим. Діяльність у Києві: З 2005 року є актором та режисером Київського академічного театру на Печерську. Його внесок у розвиток українського кіно та його роль у збереженні пам'яті про кримськотатарський народ є вагомими.

День цукрової вати День цукрової вати (Cotton Candy Day) відзначають 7 грудня. Подія походить зі США, а свято цукрової вати відзначають у всьому світі. Це свято присвячене смаку й чарівності цього десерту, який переносить нас у дитинство, бо це такий омріяний та бажаний дітьми десерт. Історія цукрової вати Цукрова вата має довгу історію, яка почалася ще в XIX столітті. Цікаво, що цей десерт винайшли… дантисти! У 1897 році стоматолог Вільям Моррісон разом із кондитером Джоном Уортоном створили машину для виготовлення цукрової вати, перетворюючи звичайний цукор на повітряні нитки. Спочатку її називали “фейрі флос” (казкова нитка), а публіка вперше познайомилася з нею на Всесвітній виставці в Сент-Луїсі у 1904 році. У 1921 році з’явилася сучасна назва “cotton candy” — “цукрова вата”. Водночас винахідник Жозеф Ласко представив її в своєму стоматологічному кабінеті як спосіб заохочення клієнтів, хоча іронія в цьому очевидна. Цікаві факти про цукрову вату Нитки цукрової вати набагато тонші за людське волосся, але можуть досягати довжини понад кілометр. Різні назви у світі. В Англії її називають “candy floss”, у Франції — “barbe à papa” (татова борода), а в Австралії — “fairy floss”. Мінімум інгредієнтів. Уся магія цукрової вати — це просто розтоплений цукор із додаванням харчового барвника. Але й без барвника смакота! Як святкувати День цукрової вати? Поласуйте улюбленим десертом. Знайдіть цукрову вату у вашому місті або спробуйте її зробити вдома. Подаруйте солодкий настрій. Поділіться частуванням із друзями чи родиною — це нагода для теплих спогадів разом. Експериментуйте з новими смаками. Ароматизатори дають безліч варіантів. Цукрова вата символізує радість, безтурботність і ностальгію за дитинством. Це просте нагадування, що навіть дорослі можуть дозволити собі насолоджуватися миттєвим щастям. Але ж пам’ятайте, що це лише цукор, його споживання має бути свідомим.

💫 7 грудня — День української хустки. Сьогодні хочеться особливо згадати те ніжне тепло, яке хустка несе з собою. Вона пахне домівкою, бабусиними руками, дитинством і спокоєм. Українська хустка — це не просто тканина. Це символ жіночої долі, краси, мудрості та любові, що огортає, як оберіг. Коли ми одягаємо хустину — ми з’єднуємо в собі минуле й майбутнє. Ми вкладаємо в цей жест вдячність за наш рід, нашу землю й нашу незламність. Нехай хустка завжди нагадує нам про силу нашого коріння і про те, що українська душа — непереможна. Бережімо свої традиції й носімо їх із гордістю. 🌺

Привіт, мої читачі! ❤️ ❤️Сьогодні День святого Миколая — чарівне свято, коли навіть дорослі на мить повертаються в дитинство й чекають дива під подушкою! 🚗Нехай святий Миколай принесе вам не лише солодощі (які ми, до речі, з’їмо усвідомлено й маленькою порцією 😉), а й величезну мотивацію, легкість на шляху до стрункості, впевненість у собі та радість від кожного маленького результату! Нехай ваги показують мінус, а дзеркало — лише посмішку. Нехай у шафі з’являються речі на розмір менші, а в серці — гордість за себе. 💋Ви це заслужили! 🎉Зі святом вас, мої вмотивовані красунчики та красуні! Миколай вже пакує для вас подарунки у вигляді енергії, сили волі та струнких ніжок 😍 Обіймаю міцно-міцно 🎄✨

Якщо в кухні на підвіконні на аркуші паперу або газеті сушаться сонячні шкірочки мандаринів - це грудень.. Якщо чай холоне швидше, а каву вариш частіше і кориці сиплеш на дрібку більше - це грудень. Якщо вечорами хочеться згадувати, повертатися думками в дитинство, перебирати збережені десь під серцем добрі історії, переглядати старі фотографії, а то й зовсім замість новин по телевізору ввімкнути казку - це грудень. Якщо солодкого хочеться частіше... і спати хочеться довше... і частіше закриваєш ніс рукавичкою і натягуєш шарф до самих очей. Якщо думаєш про подарунки, складаєш списки прикрас на ялинку, відчуваєш наростаючу навколо передсвяткову метушню — це теж грудень. Нехай грудень буде мирним, добрим і щедрим до вас . Нехай у вашій оселі буде тепло, рідні - здорові, а ваші серця - спокійні . Нехай у вас буде все, що робить вас щасливішими

Чому #осінь і #зима так тягнуть до #солодкого ? 🍂❄️ Коли стає холодніше й темніше, організм вмикає «режим збереження енергії». Хочеться тепла🔥, моря🐬 й чого-небудь солоденького🍫 Знайомо? А ось чому це відбувається: 1️⃣Менше сонячного світла = менше серотоніну ☁️ ⚫️Осінню світловий день коротшає і рівень «гормону щастя» падає. Солодка булочка — це швидкий спосіб підняти настрій. Але, на жаль, ефект триває недовго 😔 2️⃣#Холод = хочеться швидких калорій 🥶 ⚫️Організму треба більше енергії, щоб зігрітися, а цукор — найшвидше джерело. Тому тяга відчувається особливо різко! 3️⃣#Стрес і втома 😰 ⚫️Кінець року, робота, навчання, дедлайни — кортизол зашкалює. А при високому кортизолі організм кричить: «Дай швидких вуглеводів!» 4️⃣Недостатньо складних вуглеводів і білка в раціоні 🍽 ⚫️Якщо їсте мало ситної їжі, солодке стає «швидкою заплаткою». Чим замінити шкідливі солодощі, коли душа просить цукру, а ти хочеш залишатися в формі? 💪❤️ ⬇️Ось мої улюблені здорові альтернативи, які реально рятують: 🥲Сухофрукти + горіхи ✅Фініки, курага, інжир + мигдаль чи волоські горіхи = солодко й ситно на кілька годин 🍫Чорний шоколад 75–90% ✅1–2 квадратики з ягодами чи горіхами — і настрій на висоті, і магній у подарунок 🍨«Морозиво» за 30 секунд ✅Заморожений банан + ягоди + ложка грецького йогурту = кремовий десерт без грама цукру 🧡Печені яблука чи гарбуз з корицею ✅Посип корицею, додай трохи меду й горіхів — пахне затишком і дитинством 😇Домашня «Нутела» ✅Нут + какао + фініки + трохи молока = шоколадна паста, від якої талія не постраждає ☕️Какао на рослинному молоці з медом і дрібкою солі ✅Смак дитинства, але ситніше й корисніше 💡А найголовніше — не боротися треба, треба обманювати тягу розумно! ✨ Наступного разу, коли захочеться тістечка: ➡️Випийте склянку води ➡️З’їжте щось білкове (яйце, сир, хумус) ➡️А вже потім беріть здоровий десерт ✔️У 90% випадків тяга стане набагато слабшою! Посилаю промінці тепла всім, хто зараз кутається в плед і думає про шоколадку 🥰 Зиму переживемо смачно, тепло і без зайвих кілограмів! ❤️🧶💋

#історія #особистості 📚 Голос Америки: Народження Марка Твена (1835–1910). Сьогодні, 30 листопада, ми відзначаємо день народження великого американського письменника, гумориста, сатирика та філософа — Семюеля Ленгхорна Клеменса, більш відомого світові під псевдонімом Марк Твен. Його твори не просто розважали, а й формували уявлення про американську ідентичність, критикуючи суспільство з гострим гумором. Життя як пригода 🛶 Марк Твен народився у Флориді, штат Міссурі, у 1835 році, і його дитинство, проведене на берегах річки Міссісіпі, стало невичерпним джерелом натхнення для його майбутніх творів. Він працював лоцманом на пароплаві (звідки, ймовірно, і походить його псевдонім «Марк Твен», що означає «мірка два» — безпечна глибина для судноплавства), друкарем, шукачем срібла і журналістом. Кожен з цих досвідів збагачував його багатий внутрішній світ та дозволяв тонко розуміти людську природу. Класика світової літератури 📖 Найбільшу славу Марку Твену принесли його романи про пригоди хлопчаків на Міссісіпі: «Пригоди Тома Сойєра» (1876) — історія про веселого, винахідливого хлопчика, який живе у вигаданому містечку Сент-Пітерсберг. «Пригоди Гекльберрі Фінна» (1884) — шедевр, який багато хто вважає «великим американським романом». Ця книга, написана від імені втікача Гека, глибоко досліджує теми расизму, свободи та морального вибору, за що неодноразово піддавалася критиці та заборонам. Гумор, сатира та мудрість Твен був майстром гумору та сатири. Його гострий розум дозволяв висміювати лицемірство, дурість та соціальну несправедливість. Він не боявся критикувати політиків, релігійні установи та усталені догми. Його афоризми та цитати досі актуальні та широко використовуються. «Ніколи не кажіть правди людям, які її не гідні», «Класика — це те, що кожен хвалить, але ніхто не читає» — це лише кілька прикладів його проникливості. Марк Твен помер у 1910 році, залишивши після себе величезний доробок, який продовжує впливати на літературу та культуру всього світу. Він — це сама Америка, з її суперечностями, мріями та нескінченними можливостями. ✨

#історія #особистості #дати Ніл Антонович Хасевич (25 листопада 1905, Дюксин, Волинь — 4 березня 1952, Сухівці, Рівненщина) — один із найяскравіших графіків ХХ століття, символ творчої сили українських повстанців, артдиректор Організації Українських Націоналістів, візуальний творець стилю і пропаганди УПА. Дитинство та навчання Рано залишився без руки і лівої ноги після трагічної аварії, в юності самостійно навчився ходити з дерев'яним протезом. Незважаючи на інвалідність, здобув освіту у Варшавській академії мистецтв, виставлявся у Берліні, Празі, Львові та Варшаві. Творчість і громадянська діяльність З 30-х років активно долучився до українського культурного життя, член мистецьких організацій, автор ілюстрацій до книг, портретів, газет і екслібрисів. Створював патріотичні роботи, зокрема портрети князя Володимира, Андрія Левицького, Романа Шухевича, Степана Бандери. Був соратником Уласа Самчука, співпрацював із рівненським часописом «Волинь», організатор виставок. В ОУН, УГВР та УПА У роки нацистської та радянської окупації вступив до ОУН. З 1943 року — у підпіллі як головний художник і редактор, розробляв символіку, листівки, плакати, нагороди, форму, бофони для Української повстанської армії. Гравюри Хасевича стали ключовим елементом візуальної ідентичності визвольного руху. Очолював політико-пропагандистську ланку групи УПА «Північ», створив сотні графічних композицій для підпільних видань («Український перець», «Хрін»). Останні роки і смерть Сім років прожив у криївках повстанців, керував підпільною друкарнею УПА. Загинув у нерівному бою з чекістами, залишаючись до кінця вірним художньому та національному ідеалу. Похований у невідомій могилі. Значення для української культури Хасевич — символ мужності й таланту, який, не маючи фізичної змоги воювати зі зброєю, обрав «різець і чорнила» як національний меч. Його творчість вплинула на ідентичність українського визвольного руху XX століття.

#історія #особистості #дати 1838 — Іван Нечуй-Левицький, український письменник, етнограф, фольклорист. Іван Семенович Нечуй-Левицький (справжнє прізвище — Левицький; 25 листопада 1838, Стеблів — 2 квітня 1918, Київ) — один із найвизначніших творців української прози XIX століття, автор понад 50 художніх творів, повістей та драм, талановитий етнограф, фольклорист, мовознавець і педагог. Дитинство, освіта та формування світогляду Іван народився у сім'ї сільського священника на Київщині. Завдяки батьківській бібліотеці змалку ознайомлюється з історією України, народною мовою та побутом. Навчався у Київській духовній семінарії (1853–1859), а пізніше — у Київській духовній академії (1859–1865), отримав ступінь магістра. Вчителювання, етнографічна діяльність Працював учителем у духовних семінаріях і гімназіях, зокрема в Полтаві, Кишиневі, на теренах Польщі. Фольклорно-етнографічна спадщина Нечуя-Левицького охоплює тисячі записаних народних приказок, міфів, пісень та обрядів. Літературна творчість Нечуй-Левицький одним із перших створює реалістичний тип української прози, показує глибоке соціальне розшарування та долю селянина: - «Микола Джеря», «Кайдашева сім’я», «Бурлачка», «Старосвітські батюшки та матушки» — його найвідоміші твори, насичені народними характерами та мовою. - Сатиричний та гумористичний стиль, майстерне змалювання побуту та діалектизм — характерні риси його письма. Також він автор мовознавчих і етнографічних праць: «Граматика української мови», «Світогляд українського народу», низка критичних статей з проблем літератури та національного виховання. Національні погляди Письменник був переконаним українофілом, гострим публіцистом, палким захисником української літератури й культури під час русифікації на Наддніпрянщині. Його статті і твори критикували великодержавний націоналізм, підтримували розвиток власної літератури: «Писати треба так, як люди говорять!» — говорив Нечуй-Левицький, наполягаючи на природності та народності української мови. Останні роки Після виходу на пенсію переїхав у Київ, де повністю присвятив себе літературі. Помер у бідності та самотності. Похований у Києві на Байковому кладовищі. Спадщина Нечуй-Левицький — класик української літератури, чиї твори і сьогодні читають у школах і театрах, його «Кайдашева сім’я» екранізована, а етнографічна та мовознавча спадщина цінується науковцями й літераторами. ***