• 😱СБУ викрила схему закупівлі застарілих гранатометів для ЗСУ на 318 млн грн.

    Замість нових протитанкових РПГ-75М 2024–2026 років виробництва, приватна компанія поставила зброю 1980-х років. Під новими етикетками виявили старе чеське маркування та сліди корозії. При цьому Командування сил логістики ще до контракту попереджало закупівельника, що ця зброя малоефективна.

    😡Попри це, «Агенція оборонних закупівель» перерахувала постачальнику аванс у понад 318 млн грн. Наразі тривають слідчі дії та перевірка можливої змови між посадовцями.
    😱СБУ викрила схему закупівлі застарілих гранатометів для ЗСУ на 318 млн грн.Замість нових протитанкових РПГ-75М 2024–2026 років виробництва, приватна компанія поставила зброю 1980-х років. Під новими етикетками виявили старе чеське маркування та сліди корозії. При цьому Командування сил логістики ще до контракту попереджало закупівельника, що ця зброя малоефективна. 😡Попри це, «Агенція оборонних закупівель» перерахувала постачальнику аванс у понад 318 млн грн. Наразі тривають слідчі дії та перевірка можливої змови між посадовцями.
    36views
  • 😱СБУ викрила схему закупівлі застарілих гранатометів для ЗСУ на 318 млн грн.

    Замість нових протитанкових РПГ-75М 2024–2026 років виробництва, приватна компанія поставила зброю 1980-х років. Під новими етикетками виявили старе чеське маркування та сліди корозії. При цьому Командування сил логістики ще до контракту попереджало закупівельника, що ця зброя малоефективна.

    😡Попри це, «Агенція оборонних закупівель» перерахувала постачальнику аванс у понад 318 млн грн. Наразі тривають слідчі дії та перевірка можливої змови між посадовцями.
    😱СБУ викрила схему закупівлі застарілих гранатометів для ЗСУ на 318 млн грн.Замість нових протитанкових РПГ-75М 2024–2026 років виробництва, приватна компанія поставила зброю 1980-х років. Під новими етикетками виявили старе чеське маркування та сліди корозії. При цьому Командування сил логістики ще до контракту попереджало закупівельника, що ця зброя малоефективна. 😡Попри це, «Агенція оборонних закупівель» перерахувала постачальнику аванс у понад 318 млн грн. Наразі тривають слідчі дії та перевірка можливої змови між посадовцями.
    99views
  • ❗️Чоловік кинув гранату у працівників ТЦК під час перевірки документів, — поліція

    Інцидент стався у Кам'янському. Внаслідок вибуху поранення отримали троє людей: сам чоловік, поліцейський та посадовець ТЦК.
    ❗️Чоловік кинув гранату у працівників ТЦК під час перевірки документів, — поліціяІнцидент стався у Кам'янському. Внаслідок вибуху поранення отримали троє людей: сам чоловік, поліцейський та посадовець ТЦК.
    121views 4Plays
  • 🥀🥀 В Броварській громаді знову трагічна звістка...

    Солдат Андрій Бездольний, номер обслуги гранатометного взводу стрілецького батальйону, загинув 28 серпня 2024 року при виконанні бойового завдання в районі н.п. Вугледар Волноваського району Донецької області.

    Щирі співчуття рідним та близьким Андрія Олександровича...
    Вічна та світла пам'ять Герою-захиснику!

    Прощання з Андрієм Бездольним відбудеться завтра, 02 липня о 10:30 на Майдані Свободи у Броварах.

    Відспівування об 11:00 у Храмі Покрови Пресвятої Богородиці (вул. Героїв України, 22А).

    Поховання - Алея Слави (вул. Олега Онікієнка, 136), м. Бровари.
    @Brovary @всіх #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary #герої_війни
    🥀🥀 В Броварській громаді знову трагічна звістка...Солдат Андрій Бездольний, номер обслуги гранатометного взводу стрілецького батальйону, загинув 28 серпня 2024 року при виконанні бойового завдання в районі н.п. Вугледар Волноваського району Донецької області.Щирі співчуття рідним та близьким Андрія Олександровича...Вічна та світла пам'ять Герою-захиснику!Прощання з Андрієм Бездольним відбудеться завтра, 02 липня о 10:30 на Майдані Свободи у Броварах.Відспівування об 11:00 у Храмі Покрови Пресвятої Богородиці (вул. Героїв України, 22А).Поховання - Алея Слави (вул. Олега Онікієнка, 136), м. Бровари.@Brovary @всіх #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary #герої_війни
    127views
  • 22 червня минає 85 років з дня початку (1941) масових розстрілів у в'язницях Львова в'язнів, причетних до ОУН, санкціоновані прокурором Львівської області Харитоновим. Загальна кількість жертв у Львові за оцінками істориків коливається між 2358 і 2752 душ... Останні дні червня 1941 року називають трагедією на західних теренах України.

    Перші розстріли у тюрмах на західних теренах України, які з вересня 1939 р. перебувала під радянською окупацією, розпочались 23 червня 1941 р., на другий день німецько-радянської війни. На той час політичних в’язнів утримували у 22 тюрмах Львівської, Тернопільської, Волинської, Івано-Франківської, Рівненської, тодішньої Дрогобицької областей. А з 24 червня почались масові вбивства по в’язницях.

    Тюрма №1 на вулиці Лонцького у Львові була найбільшим комплексом НКВС (Народний комісаріат внутрішніх справ). Донині у підвалах збереглися камери, в яких, спершу, вбивали по одному, а потім заганяли групами і через вікно дверей кидали гранати. Виводили в’язнів на тюремне подвір’я і автоматною чергою позбавляли їх життя.

    24 червня 1941 р. начальник тюремного управління НКВС у Львівській області Лерман у звіті начальству написав, що з 1355 людей, вибраних до розстрілу, вирок виконано щодо 924, інформував, що арештованих приймають без належного оформлення, за списками, без статті звинувачення. Вже у цей день німецькі літаки бомбардували Львів. Члени ОУН 26 червня напали на львівську в’язницю «Бригідки» та завдяки переполоху змогли врятувати близько 300 засуджених, які були у черзі на розстріл.

    Жахлива цифра - лише у тюрмі на Лонцького радянські каральні органи з 22 до 28 червня вбили 1680 в’язні«Я сидів уже три місяці у тюрмі на Лонцького, у камері нас було 8. Всі українці (селяни, робітники, інтелігенція). 23 червня біля 6-ї по обіді, приказали нам зійти вниз з речами. У партері було 20 в’язнів. Начальник крикнув: «Ложись» і почав стріляти. На мене навалились тіла розстріляних товаришів. Начальник і три енкаведисти перейшли до інших камер стріляти людей. Я не був поранений, обмазав лице кров’ю. Через кілька хвилин енкаведисти повернулись і зробили кілька пострілів по тілах, які були зверху і рухались. Все затихло. Я обережно піднявся. В коридорі і камерах скрізь лежали помасакровані тіла в’язнів, цілі їх стоси. Нікого не було з енкаведистів. Я спробував сховатись на стриху, але було закрито, вибіг на подвір’я тюрми і сховався у кущах. Не міг втекти на вулицю, бо там була охорона. Вночі я бачив, як енкаведисти закопують тіла у викопану при вході яму. Деякі люди давали ознаки життя. Десь зранку охорона пішла з подвір’я. Я скочив на ринву і спустився по ній, пішов до помешкання свого знайомого, який жив неподалік. Так я урятувався чудом», – розповів дослідникам «Меморіалу» голова читальні «Просвіта» на Жовківщині на початку 90-х рр. минулого століття.

    Вбивства чинили поспіхом. До початку німецько-радянської війни радянські органи провели на заході України чотири масові депортації родин «ворогів народу»: у лютому, квітні, червні 1940 р. і в червні 1941 р. За різними даними дослідників, у далекі краї вивезли майже 1 млн. 200 тис. людей, із них 400 тис. українців. Головною метою сталінського режиму було знищити політичну, військову, суспільну еліти, як українців, так і поляків. Тюрми були переповнені політичними в’язнями, яких утримували у жахливих умовах і жорстоко катували. Про це ще сьогодні нагадують тюремні камери.

    У перший тиждень війни чисельність арештованих зросла майже удвічі. У Львові і невеликих містечках українців хапали просто на вулицях і везли в тюрми, щоб «очистити» регіон від «українських націоналістів». Коли 22 червня 1941 р. розпочалася німецько-радянська війна, то відступ червоної армії із заходу України був очевидний і радянські каральні органи вирішили звільнити тюрми від в’язнів.

    23 червня 1941 р. у місцеві відділення НКВС надійшов план евакуації 23236 в’язнів із Галичини та Волині в тюрми росії та Киргизстану. Але наступ німецьких військ спричинив паніку, особливо серед енкаведистів, які почали вбивати в’язнів уже з 22 червня, без вироків і не перевіряючи статтю арешту.

    Начальник тюремного управління НКВС Філіппонов звітував наркому НКВС України Сергієнку, що в перший день нападу німців на срср у тюрмах Львівщини розстріляно 108 людей. Такі ж розстріли почалися в Луцьку, Перемишлі, Добромилі. З москви вже за кілька днів надійшла телеграма з розпорядженням Л.Бєрії, «за списком, затвердженим прокурором, розстріляти всіх осіб, що перебували під слідством, засуджених за контрреволюційні злочини за статтею 170 Кримінального кодексу, та осіб, які здійснили розтрати, а підслідних і засуджених, які не проходять за цими статтями Кримінального кодексу, звільнити». У ніч із 23 на 24 червня, як вказано у звіті тюремного управління НКВС, весь особовий склад тюрми покинув Львів, але через 4 години повернувся і вбивства набули масового характеру.

    У Львові політичних в’язнів розстрілювали на Лонцького, у Замарстинівській тюрмі, «Бригідках» (сьогодні тут розташовується СІЗО), а ще у Золочеві, Дрогобичі, Луцьку, Чорткові, Дубно, Самборі, Рівному, Тернополі та інших містах.

    Сортували людей і розстрілювали порціями. Згідно з документами, людей мали сортувати: з важкими вироками – розстріляти, а щодо кого тривало слідство – планували вивезти. Але забракло вагонів для вивезення у тюрми НКВС срср. Бо військова влада гостро потребувала вагонів і не планувала з НКВС ділитися ними.

    На заході України перестріляли практично всіх, лише частково у Львові випустили кримінальників. У ніч із 23 до 24 червня 1941 р. на Лонцького і в «Бригідках» сортували людей і розстрілювали порціями. 22-24 червня стріляли по підвалах, карцерах. 24 червня енкаведисти покинули Львів, а коли повернулись, до 27 червня був повальний розстріл у камерах, кидання гранат. Якщо мали час, то дострілювали, все залежало від наступу нацистів», – каже працівниця Центру досліджень визвольного руху, історик Олеся Ісаюк.

    Протягом тижня від початку війни у тюрмах на заході України НКВС вбив близько 24 тис. людей, віком від 15 до 60 років. Є спогади про розстріли жінок і дітей. Убитих в’язнів кидали в ями, вириті нашвидкоруч, на тюремних подвір’ях, у саду, закидали тілами і тюремні підвали, бо на вивезення тіл не вистачало ані часу, ані транспорту. В останні дні перед втечею радянські органи просто залишили тіла в’язнів у камерах. Більшість убитих – українці, близько 10% – євреї, а також були поляки. Документи та архіви в’язниць енкаведисти палили.

    Масові вбивства у тюрмах у перші тижні війни відбувались не лише на заході Україні, але й у Києві, Вінниці, неподалік Харкова, у Криму.

    До сьогодні знаходяться сліди злочинів комуністичного терору.

    У період з 1939 до 1941 року, за різними дослідженнями, у всіх тюрмах Західної України розстріляно близько 60 тис осіб, сюди входять і жертви кінця червня 1941 р. Останки людей знаходили в ямах на тюремних подвір’ях. Не скрізь родичі могли забрати замордованих чоловіків, дітей, батьків.

    30 червня 1941 р. о 4-й годині ранку український батальйон «Нахтігаль» на чолі з командиром Р.Шухевичем першим зайшов у Львів. Серед замордованих у тюрмах людей він знайшов і свого брата. Німці дозволили відчинити в’язниці і люди кинулись шукати своїх дітей, батьків, сестер, братів. Від побаченого були шоковані, про що є чимало спогадів. Німецька окупаційна влада використала факти масових розстрілів в’язнів, злочини комуністичного терору з метою пропаганди, посиливши не лише антибільшовицькі настрої, але й спровокувавши антисемітські. Місця злочинів фотографували, фільмували, списки розстріляних в’язнів публікувала місцева преса.

    Нова німецька влада залучила до робіт у тюрмах єврейських чоловіків, які витягували трупи, виносили їх на подвір’я і складали чи вантажили. Був шалений запах від розкладених тіл. Був спровокований єврейський погром 1 липня 1941 р. Вже тоді було очевидно, що тоталітарний радянський окупаційний терор змінив інший – гітлерівський, принісши горе і сльози...

    22 червня минає 85 років з дня початку (1941) масових розстрілів у в'язницях Львова в'язнів, причетних до ОУН, санкціоновані прокурором Львівської області Харитоновим. Загальна кількість жертв у Львові за оцінками істориків коливається між 2358 і 2752 душ... Останні дні червня 1941 року називають трагедією на західних теренах України.Перші розстріли у тюрмах на західних теренах України, які з вересня 1939 р. перебувала під радянською окупацією, розпочались 23 червня 1941 р., на другий день німецько-радянської війни. На той час політичних в’язнів утримували у 22 тюрмах Львівської, Тернопільської, Волинської, Івано-Франківської, Рівненської, тодішньої Дрогобицької областей. А з 24 червня почались масові вбивства по в’язницях.Тюрма №1 на вулиці Лонцького у Львові була найбільшим комплексом НКВС (Народний комісаріат внутрішніх справ). Донині у підвалах збереглися камери, в яких, спершу, вбивали по одному, а потім заганяли групами і через вікно дверей кидали гранати. Виводили в’язнів на тюремне подвір’я і автоматною чергою позбавляли їх життя.24 червня 1941 р. начальник тюремного управління НКВС у Львівській області Лерман у звіті начальству написав, що з 1355 людей, вибраних до розстрілу, вирок виконано щодо 924, інформував, що арештованих приймають без належного оформлення, за списками, без статті звинувачення. Вже у цей день німецькі літаки бомбардували Львів. Члени ОУН 26 червня напали на львівську в’язницю «Бригідки» та завдяки переполоху змогли врятувати близько 300 засуджених, які були у черзі на розстріл.Жахлива цифра - лише у тюрмі на Лонцького радянські каральні органи з 22 до 28 червня вбили 1680 в’язні«Я сидів уже три місяці у тюрмі на Лонцького, у камері нас було 8. Всі українці (селяни, робітники, інтелігенція). 23 червня біля 6-ї по обіді, приказали нам зійти вниз з речами. У партері було 20 в’язнів. Начальник крикнув: «Ложись» і почав стріляти. На мене навалились тіла розстріляних товаришів. Начальник і три енкаведисти перейшли до інших камер стріляти людей. Я не був поранений, обмазав лице кров’ю. Через кілька хвилин енкаведисти повернулись і зробили кілька пострілів по тілах, які були зверху і рухались. Все затихло. Я обережно піднявся. В коридорі і камерах скрізь лежали помасакровані тіла в’язнів, цілі їх стоси. Нікого не було з енкаведистів. Я спробував сховатись на стриху, але було закрито, вибіг на подвір’я тюрми і сховався у кущах. Не міг втекти на вулицю, бо там була охорона. Вночі я бачив, як енкаведисти закопують тіла у викопану при вході яму. Деякі люди давали ознаки життя. Десь зранку охорона пішла з подвір’я. Я скочив на ринву і спустився по ній, пішов до помешкання свого знайомого, який жив неподалік. Так я урятувався чудом», – розповів дослідникам «Меморіалу» голова читальні «Просвіта» на Жовківщині на початку 90-х рр. минулого століття.Вбивства чинили поспіхом. До початку німецько-радянської війни радянські органи провели на заході України чотири масові депортації родин «ворогів народу»: у лютому, квітні, червні 1940 р. і в червні 1941 р. За різними даними дослідників, у далекі краї вивезли майже 1 млн. 200 тис. людей, із них 400 тис. українців. Головною метою сталінського режиму було знищити політичну, військову, суспільну еліти, як українців, так і поляків. Тюрми були переповнені політичними в’язнями, яких утримували у жахливих умовах і жорстоко катували. Про це ще сьогодні нагадують тюремні камери.У перший тиждень війни чисельність арештованих зросла майже удвічі. У Львові і невеликих містечках українців хапали просто на вулицях і везли в тюрми, щоб «очистити» регіон від «українських націоналістів». Коли 22 червня 1941 р. розпочалася німецько-радянська війна, то відступ червоної армії із заходу України був очевидний і радянські каральні органи вирішили звільнити тюрми від в’язнів.23 червня 1941 р. у місцеві відділення НКВС надійшов план евакуації 23236 в’язнів із Галичини та Волині в тюрми росії та Киргизстану. Але наступ німецьких військ спричинив паніку, особливо серед енкаведистів, які почали вбивати в’язнів уже з 22 червня, без вироків і не перевіряючи статтю арешту.Начальник тюремного управління НКВС Філіппонов звітував наркому НКВС України Сергієнку, що в перший день нападу німців на срср у тюрмах Львівщини розстріляно 108 людей. Такі ж розстріли почалися в Луцьку, Перемишлі, Добромилі. З москви вже за кілька днів надійшла телеграма з розпорядженням Л.Бєрії, «за списком, затвердженим прокурором, розстріляти всіх осіб, що перебували під слідством, засуджених за контрреволюційні злочини за статтею 170 Кримінального кодексу, та осіб, які здійснили розтрати, а підслідних і засуджених, які не проходять за цими статтями Кримінального кодексу, звільнити». У ніч із 23 на 24 червня, як вказано у звіті тюремного управління НКВС, весь особовий склад тюрми покинув Львів, але через 4 години повернувся і вбивства набули масового характеру.У Львові політичних в’язнів розстрілювали на Лонцького, у Замарстинівській тюрмі, «Бригідках» (сьогодні тут розташовується СІЗО), а ще у Золочеві, Дрогобичі, Луцьку, Чорткові, Дубно, Самборі, Рівному, Тернополі та інших містах.Сортували людей і розстрілювали порціями. Згідно з документами, людей мали сортувати: з важкими вироками – розстріляти, а щодо кого тривало слідство – планували вивезти. Але забракло вагонів для вивезення у тюрми НКВС срср. Бо військова влада гостро потребувала вагонів і не планувала з НКВС ділитися ними.На заході України перестріляли практично всіх, лише частково у Львові випустили кримінальників. У ніч із 23 до 24 червня 1941 р. на Лонцького і в «Бригідках» сортували людей і розстрілювали порціями. 22-24 червня стріляли по підвалах, карцерах. 24 червня енкаведисти покинули Львів, а коли повернулись, до 27 червня був повальний розстріл у камерах, кидання гранат. Якщо мали час, то дострілювали, все залежало від наступу нацистів», – каже працівниця Центру досліджень визвольного руху, історик Олеся Ісаюк.Протягом тижня від початку війни у тюрмах на заході України НКВС вбив близько 24 тис. людей, віком від 15 до 60 років. Є спогади про розстріли жінок і дітей. Убитих в’язнів кидали в ями, вириті нашвидкоруч, на тюремних подвір’ях, у саду, закидали тілами і тюремні підвали, бо на вивезення тіл не вистачало ані часу, ані транспорту. В останні дні перед втечею радянські органи просто залишили тіла в’язнів у камерах. Більшість убитих – українці, близько 10% – євреї, а також були поляки. Документи та архіви в’язниць енкаведисти палили.Масові вбивства у тюрмах у перші тижні війни відбувались не лише на заході Україні, але й у Києві, Вінниці, неподалік Харкова, у Криму.До сьогодні знаходяться сліди злочинів комуністичного терору.У період з 1939 до 1941 року, за різними дослідженнями, у всіх тюрмах Західної України розстріляно близько 60 тис осіб, сюди входять і жертви кінця червня 1941 р. Останки людей знаходили в ямах на тюремних подвір’ях. Не скрізь родичі могли забрати замордованих чоловіків, дітей, батьків. 30 червня 1941 р. о 4-й годині ранку український батальйон «Нахтігаль» на чолі з командиром Р.Шухевичем першим зайшов у Львів. Серед замордованих у тюрмах людей він знайшов і свого брата. Німці дозволили відчинити в’язниці і люди кинулись шукати своїх дітей, батьків, сестер, братів. Від побаченого були шоковані, про що є чимало спогадів. Німецька окупаційна влада використала факти масових розстрілів в’язнів, злочини комуністичного терору з метою пропаганди, посиливши не лише антибільшовицькі настрої, але й спровокувавши антисемітські. Місця злочинів фотографували, фільмували, списки розстріляних в’язнів публікувала місцева преса.Нова німецька влада залучила до робіт у тюрмах єврейських чоловіків, які витягували трупи, виносили їх на подвір’я і складали чи вантажили. Був шалений запах від розкладених тіл. Був спровокований єврейський погром 1 липня 1941 р. Вже тоді було очевидно, що тоталітарний радянський окупаційний терор змінив інший – гітлерівський, принісши горе і сльози...
    1Kviews
  • 🇺🇦 З полону повернувся Захисник з села Бобрик Броварського району Дмитро Богданець

    Радісна звістка для Великодимерської громади — з російського полону повернувся 44-річний Дмитро Богданець із села Бобрик. 🙏

    Захисник перебував у полоні 1 рік і 9 місяців. Він був одним із 185 українських військовослужбовців, яких вдалося повернути додому під час обміну полоненими в червні. 🤝

    У серпні 2024 року Дмитро став на захист України, проходив службу на посаді гранатометника. Уже 20 вересня, після отриманої контузії під час бойових дій на Покровському напрямку, потрапив у полон.

    Понад рік рідні не мали жодної інформації про нього. За весь час перебування в полоні родина отримала лише два листи. ✉️ Попри складні випробування, Дмитро підтримував побратимів та вірив, що вони обов’язково повернуться додому.

    Наразі Захисник проходить реабілітацію та почувається добре. 🌿 Багато часу проводить на свіжому повітрі та дуже радіє сонцю. ☀️

    Сестра військового Світлана Мозжухіна розповідає, що родина постійно чекала на повернення Дмитра, їздила на обміни та не втрачала надії. Після перетину кордону він зателефонував рідним, і стримати емоції було неможливо. 💙💛

    Незабаром Захисник повернеться додому, де на нього чекають батько, сестра, брат та племінники. 🏡

    Щиро радіємо поверненню Дмитра Богданця та вітаємо його на рідній землі. Бажаємо міцного здоров’я, швидкого відновлення, душевного спокою та щасливих моментів у колі рідних. Дякуємо за мужність, стійкість і незламність. 🙏

    🇺🇦 Ласкаво просимо додому, Герою!

    @Brovary @всіх #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary #герої_війни

    🇺🇦 З полону повернувся Захисник з села Бобрик Броварського району Дмитро БогданецьРадісна звістка для Великодимерської громади — з російського полону повернувся 44-річний Дмитро Богданець із села Бобрик. 🙏Захисник перебував у полоні 1 рік і 9 місяців. Він був одним із 185 українських військовослужбовців, яких вдалося повернути додому під час обміну полоненими в червні. 🤝У серпні 2024 року Дмитро став на захист України, проходив службу на посаді гранатометника. Уже 20 вересня, після отриманої контузії під час бойових дій на Покровському напрямку, потрапив у полон.Понад рік рідні не мали жодної інформації про нього. За весь час перебування в полоні родина отримала лише два листи. ✉️ Попри складні випробування, Дмитро підтримував побратимів та вірив, що вони обов’язково повернуться додому.Наразі Захисник проходить реабілітацію та почувається добре. 🌿 Багато часу проводить на свіжому повітрі та дуже радіє сонцю. ☀️Сестра військового Світлана Мозжухіна розповідає, що родина постійно чекала на повернення Дмитра, їздила на обміни та не втрачала надії. Після перетину кордону він зателефонував рідним, і стримати емоції було неможливо. 💙💛Незабаром Захисник повернеться додому, де на нього чекають батько, сестра, брат та племінники. 🏡Щиро радіємо поверненню Дмитра Богданця та вітаємо його на рідній землі. Бажаємо міцного здоров’я, швидкого відновлення, душевного спокою та щасливих моментів у колі рідних. Дякуємо за мужність, стійкість і незламність. 🙏🇺🇦 Ласкаво просимо додому, Герою!@Brovary @всіх #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary #герої_війни
    918views
  • 💣Наркоторговець погрожував підірвати гранату під час затримання у Києві

    Коли до чоловіка прийшли з обшуками, він забарикадувався у гаражі.

    Після того, як бійці КОРД відчинили двері — дістав бойову гранату Ф-1 та погрожував її застосувати.

    Спецпризначенці розпочали перемовини з ним і в результаті роззброїли та затримали.

    У ході слідчих дій у ділка, зокрема, вилучили наркотики, зброю та набої.
    💣Наркоторговець погрожував підірвати гранату під час затримання у Києві Коли до чоловіка прийшли з обшуками, він забарикадувався у гаражі. Після того, як бійці КОРД відчинили двері — дістав бойову гранату Ф-1 та погрожував її застосувати. Спецпризначенці розпочали перемовини з ним і в результаті роззброїли та затримали. У ході слідчих дій у ділка, зокрема, вилучили наркотики, зброю та набої.
    1
    141views 7Plays
  • 🥀🥀 Трагічне…
    Непоправне…
    Болюче…

    Солдат Олександр Марченко, гранатометник механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону, загинув 19 травня 2026 року в районі н.п. Софіївка Херсонського району Херсонської області.

    Щирі співчуття рідним та близьким Олександра Вікторовича…
    Вічна та світла пам’ять Герою-захиснику!

    Прощання з Олександром Марченком відбудеться завтра, 01 червня о 10:15 на Майдані Свободи у Броварах.

    Відспівування о 10:45 у Храмі Покрови Пресвятої Богородиці (вул.Героїв України, 22А).

    Поховання - Алея слави (вул. Олега Онікієнка, 136), м. Бровари.
    @Brovary @всіх #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary #герої_війни
    🥀🥀 Трагічне… Непоправне… Болюче… Солдат Олександр Марченко, гранатометник механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону, загинув 19 травня 2026 року в районі н.п. Софіївка Херсонського району Херсонської області. Щирі співчуття рідним та близьким Олександра Вікторовича… Вічна та світла пам’ять Герою-захиснику! Прощання з Олександром Марченком відбудеться завтра, 01 червня о 10:15 на Майдані Свободи у Броварах. Відспівування о 10:45 у Храмі Покрови Пресвятої Богородиці (вул.Героїв України, 22А). Поховання - Алея слави (вул. Олега Онікієнка, 136), м. Бровари. @Brovary @всіх #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary #герої_війни
    154views
  • Еврейская вышивка Украины — не попытка “придумать еврейскую вышиванку” и не миф. А что?

    מה המשמעות עבור ישראל?

    21 мая в Украине и мире отметили 20-летие Всемирного дня вышиванки. Этот день давно вышел за пределы Украины: вышиванки надевают украинские общины, культурные центры, школы, волонтеры и люди, которым близка украинская традиция — в том числе в Израиле.

    Но существовала ли вышивка в еврейском традиционном искусстве на территории современной Украины?

    Ответ — да. Только это не была “еврейская вышиванка” как копия украинской сорочки.

    Еврейская вышивка на украинских землях — это синагогальный текстиль, иудаика, домашний обряд, кипы, женские нагрудники, пояса, праздничные головные уборы, атары, талесы и элементы одежды.

    Сразу уточним: это не академическая монография и не музейный каталог. НАновости пишет в научно-популярном формате. Важно не придумывать легенду, но и не стирать реальный пласт культуры.

    Еврейский ритуальный текстиль мог быть очень богатым по исполнению. Использовались бархат, шелк, парча, брокат, золотое и серебряное шитье, металлизированные нити, аппликации, позумент, бисер, жемчуг, пайетки, бахрома, декоративные нашивки.

    На еврейских вышитых тканях встречались устойчивые мотивы: корона Торы, Скрижали Завета, львы Иуды, олени, птицы, менора, Маген Давид, руки коэнов, растительные гирлянды, вазы с цветами, гранаты, розетки, пальметты, венки, пасхальный агнец.

    Не менее важны были надписи: еврейские буквы, посвящения, имена дарителей, даты по еврейскому календарю, библейские и литургические формулы.

    Эта традиция формировалась не в изоляции. Еврейские общины жили рядом с украинским, польским, румынским, армянским и другими населениями региона. Люди покупали ткани на тех же рынках, видели соседние костюмы, заказывали работу у местных мастеров, торговали материалами.

    Поэтому влияние было почти неизбежным. Но это не значит, что евреи просто “переняли вышиванку”. Рядом с украинской вышитой сорочкой существовал другой мир ткани: парохеты, мантии Торы, атары, талесы, кипы, женские нагрудники, праздничные пояса, сасивское металлическое кружево, золотые и серебряные нити, еврейские символы и семейные посвящения.

    Самый заметный корпус связан с Галицией. Львов, Сасив / Сасов, Золочев и другие местечки связаны с парохетами, торамантлами, атарами, футлярами для тфилин, кипами, brusttukh, йом-кипурными поясами и другими предметами.

    Отдельное место занимает Сасив во Львовской области. Он связан с техникой shpanyer arbet / spanier arbeit — металлонитяной работой с золотыми и серебряными нитями, кружевными полосами, растительными и геометрическими мотивами. Эта техника соединяла синагогальный текстиль и одежду: атары, кипы, женские нагрудники, праздничные шапочки, воротники, манжеты, пояса, жилеты, отделку платьев и юбок.

    Киевский корпус тоже важен. В музейных фондах сохранились еврейские ткани, часть которых попала туда в 1920–1930-е годы после советских изъятий из синагог. В киевских предметах упоминаются парохеты, мантии Торы, хупа, талит, тфилин, кипы, брокат, бархат, золотная и серебряная нить, пайетки и сложная конструкция вышивки.

    Буковину, Черновцы, Садгору и юг Украины тоже нельзя исключать. Там еврейская культура развивалась в другой городской, торговой и портовой среде. Просто цифровой корпус по этим регионам слабее, чем по Львову и Киеву.

    Реальные предметы и публикации о них сегодня представлены в коллекциях и открытых материалах, связанных со Львовом, Киевом, Днепром, а также со многими региональными музеями и архивами Украины: Львовский исторический музей, Музейный фонд Украины, Музей этнографии и художественного промысла во Львове, киевские музейные публикации по иудаике, днепровские фонды и региональные собрания.

    Современная “еврейско-украинская вышиванка” — это уже не реконструкция старинного костюма, а новый культурный жест. Сегодня украинская вышиванка может соединяться с Маген Давидом, менорой, львами, виноградной лозой, буквами иврита и мотивами Иерусалима. Но прошлое и современность важно разделять: историческая еврейская вышивка — это прежде всего иудаика, ритуальный текстиль и отдельные элементы одежды.

    Для Израиля эта тема особенно важна. У многих семей здесь корни уходят в Украину: Львов, Киев, Одессу, Черновцы, Бердичев, Меджибож, Подолье, Волынь, Галицию, Буковину.

    Эта история не спорит с украинской вышиванкой. Она просто делает карту памяти глубже.

    .....
    Поэтому такие темы важно разбирать до конца — и следить за тем, как они развиваются дальше.
    .....

    Подписывайтесь на אלכסנדר לוצנקו | НАновости — Новости Израиля, чтобы не пропускать важные события и новые публикации.

    Полностью читайте здесь:
    https://news.nikk.co.il/evrejskaya-vyshivka/

    Если это важно — поделитесь.

    #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine #Израиль #ישראל #ЕврейскаяИстория #Вышиванка #Иудаика #JewishHeritage #UkraineJewishHistory #JewishUkraine

    רקמה יהודית של אוקראינה — לא ניסיון “להמציא וישיבנקה יהודית” ולא מיתוס. אז מה כן?
    Еврейская вышивка Украины — не попытка “придумать еврейскую вышиванку” и не миф. А что? מה המשמעות עבור ישראל? 21 мая в Украине и мире отметили 20-летие Всемирного дня вышиванки. Этот день давно вышел за пределы Украины: вышиванки надевают украинские общины, культурные центры, школы, волонтеры и люди, которым близка украинская традиция — в том числе в Израиле. Но существовала ли вышивка в еврейском традиционном искусстве на территории современной Украины? Ответ — да. Только это не была “еврейская вышиванка” как копия украинской сорочки. Еврейская вышивка на украинских землях — это синагогальный текстиль, иудаика, домашний обряд, кипы, женские нагрудники, пояса, праздничные головные уборы, атары, талесы и элементы одежды. Сразу уточним: это не академическая монография и не музейный каталог. НАновости пишет в научно-популярном формате. Важно не придумывать легенду, но и не стирать реальный пласт культуры. Еврейский ритуальный текстиль мог быть очень богатым по исполнению. Использовались бархат, шелк, парча, брокат, золотое и серебряное шитье, металлизированные нити, аппликации, позумент, бисер, жемчуг, пайетки, бахрома, декоративные нашивки. На еврейских вышитых тканях встречались устойчивые мотивы: корона Торы, Скрижали Завета, львы Иуды, олени, птицы, менора, Маген Давид, руки коэнов, растительные гирлянды, вазы с цветами, гранаты, розетки, пальметты, венки, пасхальный агнец. Не менее важны были надписи: еврейские буквы, посвящения, имена дарителей, даты по еврейскому календарю, библейские и литургические формулы. Эта традиция формировалась не в изоляции. Еврейские общины жили рядом с украинским, польским, румынским, армянским и другими населениями региона. Люди покупали ткани на тех же рынках, видели соседние костюмы, заказывали работу у местных мастеров, торговали материалами. Поэтому влияние было почти неизбежным. Но это не значит, что евреи просто “переняли вышиванку”. Рядом с украинской вышитой сорочкой существовал другой мир ткани: парохеты, мантии Торы, атары, талесы, кипы, женские нагрудники, праздничные пояса, сасивское металлическое кружево, золотые и серебряные нити, еврейские символы и семейные посвящения. Самый заметный корпус связан с Галицией. Львов, Сасив / Сасов, Золочев и другие местечки связаны с парохетами, торамантлами, атарами, футлярами для тфилин, кипами, brusttukh, йом-кипурными поясами и другими предметами. Отдельное место занимает Сасив во Львовской области. Он связан с техникой shpanyer arbet / spanier arbeit — металлонитяной работой с золотыми и серебряными нитями, кружевными полосами, растительными и геометрическими мотивами. Эта техника соединяла синагогальный текстиль и одежду: атары, кипы, женские нагрудники, праздничные шапочки, воротники, манжеты, пояса, жилеты, отделку платьев и юбок. Киевский корпус тоже важен. В музейных фондах сохранились еврейские ткани, часть которых попала туда в 1920–1930-е годы после советских изъятий из синагог. В киевских предметах упоминаются парохеты, мантии Торы, хупа, талит, тфилин, кипы, брокат, бархат, золотная и серебряная нить, пайетки и сложная конструкция вышивки. Буковину, Черновцы, Садгору и юг Украины тоже нельзя исключать. Там еврейская культура развивалась в другой городской, торговой и портовой среде. Просто цифровой корпус по этим регионам слабее, чем по Львову и Киеву. Реальные предметы и публикации о них сегодня представлены в коллекциях и открытых материалах, связанных со Львовом, Киевом, Днепром, а также со многими региональными музеями и архивами Украины: Львовский исторический музей, Музейный фонд Украины, Музей этнографии и художественного промысла во Львове, киевские музейные публикации по иудаике, днепровские фонды и региональные собрания. Современная “еврейско-украинская вышиванка” — это уже не реконструкция старинного костюма, а новый культурный жест. Сегодня украинская вышиванка может соединяться с Маген Давидом, менорой, львами, виноградной лозой, буквами иврита и мотивами Иерусалима. Но прошлое и современность важно разделять: историческая еврейская вышивка — это прежде всего иудаика, ритуальный текстиль и отдельные элементы одежды. Для Израиля эта тема особенно важна. У многих семей здесь корни уходят в Украину: Львов, Киев, Одессу, Черновцы, Бердичев, Меджибож, Подолье, Волынь, Галицию, Буковину. Эта история не спорит с украинской вышиванкой. Она просто делает карту памяти глубже. ..... Поэтому такие темы важно разбирать до конца — и следить за тем, как они развиваются дальше. ..... Подписывайтесь на אלכסנדר לוצנקו | НАновости — Новости Израиля, чтобы не пропускать важные события и новые публикации. Полностью читайте здесь: https://news.nikk.co.il/evrejskaya-vyshivka/ Если это важно — поделитесь. #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine #Израиль #ישראל #ЕврейскаяИстория #Вышиванка #Иудаика #JewishHeritage #UkraineJewishHistory #JewishUkraine רקמה יהודית של אוקראינה — לא ניסיון “להמציא וישיבנקה יהודית” ולא מיתוס. אז מה כן?
    NEWS.NIKK.CO.IL
    Еврейская вышивка Украины — не миф и не попытка “придумать еврейскую вышиванку” - НАновости - новости Израиля
    Еврейская вышивка на территории современной Украины — это не миф и не попытка “придумать еврейскую вышиванку”. Это сложный пласт культуры, где - НАновости - новости Израиля - Пятница, 22 мая, 2026, 18:51
    3Kviews
  • Вихованці тренера ДЮСШ відділу фізичної культури та спорту БМР Олександра Васюка завоювали третє загальнокомандне місце на чемпіонаті Київської області з хортингу у розділах «Сутичка» та «Показовий виступ».
    Переможцями і призерами стали:
    1 місце Козирєв Данило
    1 місце Субоцький Арсен
    1 місце Власенко Назар
    2 місце Гранат Василь
    2 місце Дічковський Іван
    2 місце Шкумат Данило
    2 місце Басенко Аврора
    3 місце Борщаговський Сергій
    3 місце Бурханов Макар
    3 місце Сенько Святослав
    3 місце Васюра Андрій
    #Броварська_міська_рада 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #Відділ_фізичної_культури_та_спорту_БМР #Броварська_громaда #Броварський_спорт #Brovary #brovarysport
    #ДЮСШ_відділу_фізичної_культури_та__спорту_БМР🇺🇦🇺🇦🇺🇦
    Вихованці тренера ДЮСШ відділу фізичної культури та спорту БМР Олександра Васюка завоювали третє загальнокомандне місце на чемпіонаті Київської області з хортингу у розділах «Сутичка» та «Показовий виступ». Переможцями і призерами стали: 1 місце Козирєв Данило 1 місце Субоцький Арсен 1 місце Власенко Назар 2 місце Гранат Василь 2 місце Дічковський Іван 2 місце Шкумат Данило 2 місце Басенко Аврора 3 місце Борщаговський Сергій 3 місце Бурханов Макар 3 місце Сенько Святослав 3 місце Васюра Андрій #Броварська_міська_рада 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #Відділ_фізичної_культури_та_спорту_БМР #Броварська_громaда #Броварський_спорт #Brovary #brovarysport #ДЮСШ_відділу_фізичної_культури_та__спорту_БМР🇺🇦🇺🇦🇺🇦
    477views
More Results