• Від вересня 1946 до січня 1947 року у гірському масиві Хрещата у Західних Бескидах, функціонувала найбільша криївка-шпиталь УПА.

    23 січня 1947 року польським військам вдалося відшукати криївку-шпиталь. Три лікарі, три санітарки та шість поранених вояків трималися в обложеній криївці цілу добу. Одинадцятеро оборонців останніми набоями повбивали себе, а дванадцятий повстанець спалив документи та підірвав шпиталь гранатою, аби ніщо не потрапило ворогові до рук.
    У шпиталі були лікар «Рат», його дружина «Дора», помічник лікаря «Орест», санітарки «Пчілка» і «Калина», санітар «Арпад» та хворі, референт СБ «Гуцул», командир боївки «Мірник», стрільці з сотня «Бродича» «Сметана», «Лук», «Кавка», «Дружба», «Жук», з боївки «Шугая» — «Когут» та кілька бійців з сотні «Хріна».
    У 2006 році побратими загиблих у глухому безлюдному масиві, де в навколишній місцевості на відстані 5-6 км не має жодної людської оселі, встановили бетонний обеліск у вигляді хреста із стилізованим тризубом і двомовним текстом українською й польською мовами: «Тут, на горі Хрищатій, спочивають вояки УПА, полягли 23.01.1947 р. в бою з відділом ПВ в обороні підпільної лікарні. Вічна пам'ять. Друзі по зброї. Хрищата. 2006 р.». Поруч було встановлено 7 маленьких безтекстових хрестів.
    У 2009 році, напередодні Воскресіння Христового, невідомі особи вчинили акт вандалізму щодо дуже скромного за формою увічнення місця загибелі поранених і хворих вояків УПА та медичного персоналу криївки-шпиталю на Хрещатій.
    @УПА (Ukrainian Insurgent Army) reenacting
    Від вересня 1946 до січня 1947 року у гірському масиві Хрещата у Західних Бескидах, функціонувала найбільша криївка-шпиталь УПА. 23 січня 1947 року польським військам вдалося відшукати криївку-шпиталь. Три лікарі, три санітарки та шість поранених вояків трималися в обложеній криївці цілу добу. Одинадцятеро оборонців останніми набоями повбивали себе, а дванадцятий повстанець спалив документи та підірвав шпиталь гранатою, аби ніщо не потрапило ворогові до рук. У шпиталі були лікар «Рат», його дружина «Дора», помічник лікаря «Орест», санітарки «Пчілка» і «Калина», санітар «Арпад» та хворі, референт СБ «Гуцул», командир боївки «Мірник», стрільці з сотня «Бродича» «Сметана», «Лук», «Кавка», «Дружба», «Жук», з боївки «Шугая» — «Когут» та кілька бійців з сотні «Хріна». У 2006 році побратими загиблих у глухому безлюдному масиві, де в навколишній місцевості на відстані 5-6 км не має жодної людської оселі, встановили бетонний обеліск у вигляді хреста із стилізованим тризубом і двомовним текстом українською й польською мовами: «Тут, на горі Хрищатій, спочивають вояки УПА, полягли 23.01.1947 р. в бою з відділом ПВ в обороні підпільної лікарні. Вічна пам'ять. Друзі по зброї. Хрищата. 2006 р.». Поруч було встановлено 7 маленьких безтекстових хрестів. У 2009 році, напередодні Воскресіння Христового, невідомі особи вчинили акт вандалізму щодо дуже скромного за формою увічнення місця загибелі поранених і хворих вояків УПА та медичного персоналу криївки-шпиталю на Хрещатій. @УПА (Ukrainian Insurgent Army) reenacting
    235views
  • #історія #речі
    Сірники: Приборканий вогонь у вашій кишені 🔥
    Сьогодні ми сприймаємо можливість добути вогонь одним рухом як належне. Але до середини XIX століття це було справжнім квестом: люди використовували кресала, лінзи або терли палички. Поява сірників стала не просто зручністю, а справжньою хімічною революцією.

    🧨 Вибуховий початок

    Перші сірники були... м’яко кажучи, небезпечними. У 1826 році англійський аптекар Джон Вокер випадково винайшов "фрикційні сірники". Вони були довжиною майже у фут (близько 30 см) і спалахували з таким гуркотом і розбризкуванням іскор, що нагадували маленькі гранати. До того ж вони жахливо тхнули тухлими яйцями.
    💀 "Фосфорна щелепа" та білий фосфор
    Перші масові сірники робили з білого фосфору. Вони були надзвичайно зручними, бо загорялися об будь-яку поверхню (навіть об підошву чобота, як у вестернах). Проте білий фосфор був смертельною отрутою. Робітники на фабриках страждали від страшної хвороби — фосфорного некрозу щелепи. Окрім цього, такі сірники часто ставали причиною самозаймання та пожеж у будинках.

    🇸🇪 Шведський тріумф: "Безпечні сірники"

    Порятунок прийшов із Швеції. У 1844 році Густав Ерік Паш придумав розділити компоненти: замість того, щоб пхати все в одну голівку, він переніс небезпечний червоний фосфор (який набагато стабільніший за білий) на бічну поверхню коробки.
    Тепер сірник загорявся тільки при терті об спеціальну намазку. Саме тому в багатьох країнах сірники досі називають "шведськими".

    📦 Більше, ніж просто палички

    Сірники швидко стали частиною масової культури:
    Філуменія: Колекціонування сірникових етикеток стало популярним хобі, адже на коробках друкували все: від соціальної реклами до репродукцій картин.
    Дієвий інструмент: До появи запальничок сірники були головним аксесуаром джентльменів та мандрівників.

    ✨ Цікавий факт: Чому їх 45?
    У стандартній коробці зазвичай близько 38-45 сірників. Це число було розраховано так, щоб коробка була зручною для кишені, але водночас забезпечувала господаря вогнем приблизно на тиждень активного використання.
    #історія #речі Сірники: Приборканий вогонь у вашій кишені 🔥 Сьогодні ми сприймаємо можливість добути вогонь одним рухом як належне. Але до середини XIX століття це було справжнім квестом: люди використовували кресала, лінзи або терли палички. Поява сірників стала не просто зручністю, а справжньою хімічною революцією. 🧨 Вибуховий початок Перші сірники були... м’яко кажучи, небезпечними. У 1826 році англійський аптекар Джон Вокер випадково винайшов "фрикційні сірники". Вони були довжиною майже у фут (близько 30 см) і спалахували з таким гуркотом і розбризкуванням іскор, що нагадували маленькі гранати. До того ж вони жахливо тхнули тухлими яйцями. 💀 "Фосфорна щелепа" та білий фосфор Перші масові сірники робили з білого фосфору. Вони були надзвичайно зручними, бо загорялися об будь-яку поверхню (навіть об підошву чобота, як у вестернах). Проте білий фосфор був смертельною отрутою. Робітники на фабриках страждали від страшної хвороби — фосфорного некрозу щелепи. Окрім цього, такі сірники часто ставали причиною самозаймання та пожеж у будинках. 🇸🇪 Шведський тріумф: "Безпечні сірники" Порятунок прийшов із Швеції. У 1844 році Густав Ерік Паш придумав розділити компоненти: замість того, щоб пхати все в одну голівку, він переніс небезпечний червоний фосфор (який набагато стабільніший за білий) на бічну поверхню коробки. Тепер сірник загорявся тільки при терті об спеціальну намазку. Саме тому в багатьох країнах сірники досі називають "шведськими". 📦 Більше, ніж просто палички Сірники швидко стали частиною масової культури: Філуменія: Колекціонування сірникових етикеток стало популярним хобі, адже на коробках друкували все: від соціальної реклами до репродукцій картин. Дієвий інструмент: До появи запальничок сірники були головним аксесуаром джентльменів та мандрівників. ✨ Цікавий факт: Чому їх 45? У стандартній коробці зазвичай близько 38-45 сірників. Це число було розраховано так, щоб коробка була зручною для кишені, але водночас забезпечувала господаря вогнем приблизно на тиждень активного використання.
    Like
    2
    338views
  • #істопія #події
    Для багатьох українців 22 січня традиційно асоціювалося з урочистими промовами про єдність та «живими ланцюгами». Проте у 2014 році цей день отримав новий, трагічний і водночас героїчний сенс. На вулиці Грушевського в Києві, під акомпанемент вибухів світлошумових гранат та гуркіт водометів, режим януковича перейшов межу, за якою вороття до «мирного врегулювання» вже не було. Смерть Сергія Нігояна та Михайла Жизневського стала точкою неповернення для всієї країни. 🕯️🇺🇦

    Герої не з підручників, а з передової

    Першою жертвою став 20-річний вірменин із Дніпропетровщини Сергій Нігоян. Його образ — із проникливим читанням Шевченкового «Кавказу» на тлі барикад — став одним із символів Майдану. Отримавши смертельні поранення картеччю в голову та груди близько шостої ранку, він довів, що за українську свободу готові помирати ті, для кого вона стала особистим вибором, а не просто рядком у паспорті. 🛡️🕊️

    За кілька годин по тому, біля стадіону «Динамо», куля в серце обірвала життя 25-річного білоруса Михайла Жизневського. Іронія долі: людина, яка втекла з білорусі від політичного тиску, знайшла свою смерть, захищаючи право українців на гідне майбутнє. Те, що першими загиблими були етнічний вірменин та білорус, назавжди зняло питання про «вузький націоналізм» протесту — це була боротьба цінностей, а не етносів. ✊🇧🇾

    Кривавий іспит для суспільства
    Ці вбивства стали логічним наслідком «диктаторських законів» від 16 січня, якими москва намагалася руками своїх маріонеток перетворити Україну на чергову зону мовчання. Режим розраховував, що кров залякає протестувальників, але ефект виявився діаметрально протилежним. Замість того, щоб розійтися по домівках, тисячі людей зрозуміли: або вони повалять цю систему, або система почергово перестріляє їх усіх. ⚖️🔥

    Об’єктивність через призму років

    Якщо дивитися на ці події критично, варто визнати: тогочасна опозиція виявилася абсолютно не готовою до такого сценарію. Поки політики в теплих кабінетах намагалися домовитися про «компроміси», вулиця вже вела справжню війну. Відсутність чіткої стратегії у лідерів Майдану призвела до того, що ініціативу перехопили рядові активісти, а ціна перемоги зросла в геометричній прогресії. До того ж, навіть через роки після Революції Гідності, юридична крапка у справах вбивць з «беркуту» так і не поставлена належним чином, що залишає гіркий присмак несправедливості. 📉🥀

    Смерть Нігояна та Жизневського 22 січня назавжди змінила архітектуру українського спротиву. Саме тоді стало зрозуміло, що Соборність — це не лише про територію, а насамперед про спільну жертовність заради свободи. 🕯️📜
    #істопія #події Для багатьох українців 22 січня традиційно асоціювалося з урочистими промовами про єдність та «живими ланцюгами». Проте у 2014 році цей день отримав новий, трагічний і водночас героїчний сенс. На вулиці Грушевського в Києві, під акомпанемент вибухів світлошумових гранат та гуркіт водометів, режим януковича перейшов межу, за якою вороття до «мирного врегулювання» вже не було. Смерть Сергія Нігояна та Михайла Жизневського стала точкою неповернення для всієї країни. 🕯️🇺🇦 Герої не з підручників, а з передової Першою жертвою став 20-річний вірменин із Дніпропетровщини Сергій Нігоян. Його образ — із проникливим читанням Шевченкового «Кавказу» на тлі барикад — став одним із символів Майдану. Отримавши смертельні поранення картеччю в голову та груди близько шостої ранку, він довів, що за українську свободу готові помирати ті, для кого вона стала особистим вибором, а не просто рядком у паспорті. 🛡️🕊️ За кілька годин по тому, біля стадіону «Динамо», куля в серце обірвала життя 25-річного білоруса Михайла Жизневського. Іронія долі: людина, яка втекла з білорусі від політичного тиску, знайшла свою смерть, захищаючи право українців на гідне майбутнє. Те, що першими загиблими були етнічний вірменин та білорус, назавжди зняло питання про «вузький націоналізм» протесту — це була боротьба цінностей, а не етносів. ✊🇧🇾 Кривавий іспит для суспільства Ці вбивства стали логічним наслідком «диктаторських законів» від 16 січня, якими москва намагалася руками своїх маріонеток перетворити Україну на чергову зону мовчання. Режим розраховував, що кров залякає протестувальників, але ефект виявився діаметрально протилежним. Замість того, щоб розійтися по домівках, тисячі людей зрозуміли: або вони повалять цю систему, або система почергово перестріляє їх усіх. ⚖️🔥 Об’єктивність через призму років Якщо дивитися на ці події критично, варто визнати: тогочасна опозиція виявилася абсолютно не готовою до такого сценарію. Поки політики в теплих кабінетах намагалися домовитися про «компроміси», вулиця вже вела справжню війну. Відсутність чіткої стратегії у лідерів Майдану призвела до того, що ініціативу перехопили рядові активісти, а ціна перемоги зросла в геометричній прогресії. До того ж, навіть через роки після Революції Гідності, юридична крапка у справах вбивць з «беркуту» так і не поставлена належним чином, що залишає гіркий присмак несправедливості. 📉🥀 Смерть Нігояна та Жизневського 22 січня назавжди змінила архітектуру українського спротиву. Саме тоді стало зрозуміло, що Соборність — це не лише про територію, а насамперед про спільну жертовність заради свободи. 🕯️📜
    Sad
    1
    327views
  • 😨 Біля сотні людей перекрили дорогу у Хмельницькому через несправедливі відключення світла, — Суспільне

    Один із мітингувальників навіть погрожував застосуванням зброї та гранат. Його затримали
    😨 Біля сотні людей перекрили дорогу у Хмельницькому через несправедливі відключення світла, — Суспільне Один із мітингувальників навіть погрожував застосуванням зброї та гранат. Його затримали
    74views 1Plays
  • 🥀🥀 Броварська громада прощається з Героєм…

    Головний сержант Сергій Скуйбеда, старший розвідник-гранатометник розвідувального відділення розвідувального взводу єгерського батальйону, загинув 20 жовтня 2024 року поблизу м. Гірник Покровського району Донецької області.

    Щирі співчуття рідним та близьким Сергія Миколайовича…
    Вічна та світла пам’ять Герою-захиснику!

    Прощання з Сергієм Скуйбедою відбудеться завтра, 20 січня о 10:30 на Майдані Свободи у Броварах.

    Відспівування об 11:00 у Храмі Покрови Пресвятої Богородиці (вул. Героїв України, 22А).

    Поховання - Алея слави (вул. Олега Онікієнка, 136), м. Бровари.
    @Brovary #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary #герої_війни
    🥀🥀 Броварська громада прощається з Героєм… Головний сержант Сергій Скуйбеда, старший розвідник-гранатометник розвідувального відділення розвідувального взводу єгерського батальйону, загинув 20 жовтня 2024 року поблизу м. Гірник Покровського району Донецької області. Щирі співчуття рідним та близьким Сергія Миколайовича… Вічна та світла пам’ять Герою-захиснику! Прощання з Сергієм Скуйбедою відбудеться завтра, 20 січня о 10:30 на Майдані Свободи у Броварах. Відспівування об 11:00 у Храмі Покрови Пресвятої Богородиці (вул. Героїв України, 22А). Поховання - Алея слави (вул. Олега Онікієнка, 136), м. Бровари. @Brovary #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary #герої_війни
    267views
  • #історія #події
    «Вогнехреща» на Грушевського: Коли коктейлі замінили святу воду.
    ​Тогочасна політична еліта, ймовірно, вважала себе неабиякими стратегами, ухваливши 16 січня пакет «диктаторських законів». Розрахунок був простий: залякати, закрутити гайки й відправити всіх пити чай. Але 19 січня 2014 року, на свято Водохреща, українське суспільство вирішило, що замість традиційного занурення в ополонку краще влаштувати гарячий душ для системи. 🕯️

    ​Традиційне недільне Віче на Майдані Незалежності швидко переросло у стихійний рух до Верховної Ради. На заваді протестувальникам біля входу на стадіон «Динамо» став «Беркут» та внутрішні війська. Саме тут розпочалася подія, яку пізніше влучно охрестять «Вогнехрещею». Замість мирних гасел у повітря злетіли перші «коктейлі Молотова», а замість діалогу з владою — бруківка. 🧱

    ​Це не була підліткова розвага. Це був акт відчаю та водночас усвідомленого вибору. Коли держава перетворюється на поліцейський відділок за лекалами, які так люблять у москві, народ бере на себе роль судді й виконавця. Палаючі автобуси спецпризначенців стали декораціями до нової реальності: епоха «мирних танців» на Майдані закінчилася, почалася історія прямої дії. 🔥

    ​Ситуація на Грушевського продемонструвала повну імпотенцію тодішньої системної опозиції. Віталій Кличко, намагаючись зупинити натовп, отримав порцію порошку з вогнегасника — вельми символічний жест, що ілюстрував прірву між «лідерами» та вулицею. Поки політики шукали «компроміс» у кабінетах, на барикадах гартувалася нація, яка більше не збиралася чекати чергових виборів, щоб бути почутою. 🛡️

    ​москва, звісно, звично вила у своїх медіа про «радикалів», але правда була прозаїчнішою: люди захищали своє право не стати частиною росії в її найгіршому, деспотичному прояві. Світло-шумові гранати, сльозогінний газ та гумові кулі проти вогню та гідності — цей баланс сил утримувався днями, перетворюючи центр Києва на зону бойових дій. 🧊

    ​«Вогнехреща» стала точкою неповернення. Саме тоді стало зрозуміло, що режим Януковича не «вмиється» і не піде добровільно, а ціна свободи вимірюватиметься не кількістю наметів, а готовністю йти до кінця під світлом палаючих шин. Це був день, коли вода стала вогнем, а протест — Революцією. ✊
    #історія #події «Вогнехреща» на Грушевського: Коли коктейлі замінили святу воду. ​Тогочасна політична еліта, ймовірно, вважала себе неабиякими стратегами, ухваливши 16 січня пакет «диктаторських законів». Розрахунок був простий: залякати, закрутити гайки й відправити всіх пити чай. Але 19 січня 2014 року, на свято Водохреща, українське суспільство вирішило, що замість традиційного занурення в ополонку краще влаштувати гарячий душ для системи. 🕯️ ​Традиційне недільне Віче на Майдані Незалежності швидко переросло у стихійний рух до Верховної Ради. На заваді протестувальникам біля входу на стадіон «Динамо» став «Беркут» та внутрішні війська. Саме тут розпочалася подія, яку пізніше влучно охрестять «Вогнехрещею». Замість мирних гасел у повітря злетіли перші «коктейлі Молотова», а замість діалогу з владою — бруківка. 🧱 ​Це не була підліткова розвага. Це був акт відчаю та водночас усвідомленого вибору. Коли держава перетворюється на поліцейський відділок за лекалами, які так люблять у москві, народ бере на себе роль судді й виконавця. Палаючі автобуси спецпризначенців стали декораціями до нової реальності: епоха «мирних танців» на Майдані закінчилася, почалася історія прямої дії. 🔥 ​Ситуація на Грушевського продемонструвала повну імпотенцію тодішньої системної опозиції. Віталій Кличко, намагаючись зупинити натовп, отримав порцію порошку з вогнегасника — вельми символічний жест, що ілюстрував прірву між «лідерами» та вулицею. Поки політики шукали «компроміс» у кабінетах, на барикадах гартувалася нація, яка більше не збиралася чекати чергових виборів, щоб бути почутою. 🛡️ ​москва, звісно, звично вила у своїх медіа про «радикалів», але правда була прозаїчнішою: люди захищали своє право не стати частиною росії в її найгіршому, деспотичному прояві. Світло-шумові гранати, сльозогінний газ та гумові кулі проти вогню та гідності — цей баланс сил утримувався днями, перетворюючи центр Києва на зону бойових дій. 🧊 ​«Вогнехреща» стала точкою неповернення. Саме тоді стало зрозуміло, що режим Януковича не «вмиється» і не піде добровільно, а ціна свободи вимірюватиметься не кількістю наметів, а готовністю йти до кінця під світлом палаючих шин. Це був день, коли вода стала вогнем, а протест — Революцією. ✊
    Love
    1
    360views 1 Shares
  • Підірвав гранату у хостелі під час конфлікту із сусідом по кімнаті в Києві.
    У ніч із 8 на 9 січня, під час масштабного ворожого обстрілу столиці, до поліції надійшло повідомлення про те, що в одному з хостелів на вулиці Жилянській стався вибух.
    Правоохоронці встановили, що конфлікт стався між двома мешканцями - чоловіки нещодавно приїхали до столиці, разом вживали алкогольні напої, після чого посварилися.
    Тоді один із них дістав гранату та кинув її у бік іншого. На щастя, внаслідок вибуху ніхто не постраждав: 42-річний чоловік встиг заховатись у сусідній кімнаті.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Підірвав гранату у хостелі під час конфлікту із сусідом по кімнаті в Києві. У ніч із 8 на 9 січня, під час масштабного ворожого обстрілу столиці, до поліції надійшло повідомлення про те, що в одному з хостелів на вулиці Жилянській стався вибух. Правоохоронці встановили, що конфлікт стався між двома мешканцями - чоловіки нещодавно приїхали до столиці, разом вживали алкогольні напої, після чого посварилися. Тоді один із них дістав гранату та кинув її у бік іншого. На щастя, внаслідок вибуху ніхто не постраждав: 42-річний чоловік встиг заховатись у сусідній кімнаті. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    161views
  • 🤯 Чоловік вирішив освідчитись за допомогою бойової гранати: витягнув її з тумбочки та висмикнув запобіжне кільце. Дівчина не змогла втримати снаряд – він упав і вибухнув, – суд Хмельниччини.
    За таку «оригінальну» пропозицію нареченому присудили 3 роки ув’язнення.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    🤯 Чоловік вирішив освідчитись за допомогою бойової гранати: витягнув її з тумбочки та висмикнув запобіжне кільце. Дівчина не змогла втримати снаряд – він упав і вибухнув, – суд Хмельниччини. За таку «оригінальну» пропозицію нареченому присудили 3 роки ув’язнення. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    91views 0Plays
  • Граната розірвалася прямо під ногами. Зреагувати на таке неможливо: штурмовик, що втратив ногу, хоче взяти участь у Паралімпіаді
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни
    https://brovaryregion.in.ua/?p=46986
    Граната розірвалася прямо під ногами. Зреагувати на таке неможливо: штурмовик, що втратив ногу, хоче взяти участь у Паралімпіаді #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни https://brovaryregion.in.ua/?p=46986
    BROVARYREGION.IN.UA
    Граната розірвалася прямо під ногами. Зреагувати на таке неможливо: штурмовик, що втратив ногу, хоче взяти участь у Паралімпіаді
    Коли мова заходить про участь правоохоронців у бойових діях під час війни, як приклад одразу ж згадують штурмову бригаду Нацполіції «Лють». 25-річний ветеран Іван Артюх саме з цього підрозділу. Чоловік пішов на війну в перші ж дні повномасштабного вторгнення рф, виконував завдання у найгарячіших точ
    185views 1 Shares
  • ⚡️Я не вважаю цивільних чоловіків — чоловіками. Для мене вони не чоловіки, бо не можуть мене захистити, — медикиня «Азову» з позивним «Ластівка»

    Я йому покажу страйкбольну гранату, і він подумає, що це бойова та розпереживається, — додала військова.
    ⚡️Я не вважаю цивільних чоловіків — чоловіками. Для мене вони не чоловіки, бо не можуть мене захистити, — медикиня «Азову» з позивним «Ластівка» Я йому покажу страйкбольну гранату, і він подумає, що це бойова та розпереживається, — додала військова.
    104views 2Plays
More Results