МІРИЛО
до зали вбіг я останнім, тримаючи плащ
стіл блищав келихами, телефонами, візитівками
давні співкурсники міряли свої прибутки сповна
хтось хизувався своїми катівнями
хтось говорив і про власну компанію
дами сміялися, демонструючи прикраси
моя професія майже звучала у паніці
після цього виникали заїжджені фрази
випив водички, задивляючись в склянку
поруч мелькало багато годинників із золотими браслетами
мій рукав видався надто простим навіть без лямки
навіть слова були бідно заплетені
кожне досягнення подумки мало дрібні черепки
десять років обернулись «нічим особливим»
догляд за матір'ю зник
а незакінчена книга це тільки пориви мінливі
всі повідомлення доньки були в телефоні
часто нагадували вечори без відпусток
ліки, покупки, рахунки від фондів
краще екран заховаю, можливо, попустить
потім побачив подряпини шкіри
ті, що з'явилися через роботу у лісі
поруч сміялися люди, я теж посміхався покірно
їхні дороги лишалися зліва від моїх релігій
перед собою я виклав джерела
срібний предмет замотав у серветку
вперше відчув себе ельфом
більше та менше утратили вето
моє життя залишилося власний масштаб зберігати під етнос
Мирослав Манюк
23.09.2026
до зали вбіг я останнім, тримаючи плащ
стіл блищав келихами, телефонами, візитівками
давні співкурсники міряли свої прибутки сповна
хтось хизувався своїми катівнями
хтось говорив і про власну компанію
дами сміялися, демонструючи прикраси
моя професія майже звучала у паніці
після цього виникали заїжджені фрази
випив водички, задивляючись в склянку
поруч мелькало багато годинників із золотими браслетами
мій рукав видався надто простим навіть без лямки
навіть слова були бідно заплетені
кожне досягнення подумки мало дрібні черепки
десять років обернулись «нічим особливим»
догляд за матір'ю зник
а незакінчена книга це тільки пориви мінливі
всі повідомлення доньки були в телефоні
часто нагадували вечори без відпусток
ліки, покупки, рахунки від фондів
краще екран заховаю, можливо, попустить
потім побачив подряпини шкіри
ті, що з'явилися через роботу у лісі
поруч сміялися люди, я теж посміхався покірно
їхні дороги лишалися зліва від моїх релігій
перед собою я виклав джерела
срібний предмет замотав у серветку
вперше відчув себе ельфом
більше та менше утратили вето
моє життя залишилося власний масштаб зберігати під етнос
Мирослав Манюк
23.09.2026
МІРИЛО
до зали вбіг я останнім, тримаючи плащ
стіл блищав келихами, телефонами, візитівками
давні співкурсники міряли свої прибутки сповна
хтось хизувався своїми катівнями
хтось говорив і про власну компанію
дами сміялися, демонструючи прикраси
моя професія майже звучала у паніці
після цього виникали заїжджені фрази
випив водички, задивляючись в склянку
поруч мелькало багато годинників із золотими браслетами
мій рукав видався надто простим навіть без лямки
навіть слова були бідно заплетені
кожне досягнення подумки мало дрібні черепки
десять років обернулись «нічим особливим»
догляд за матір'ю зник
а незакінчена книга це тільки пориви мінливі
всі повідомлення доньки були в телефоні
часто нагадували вечори без відпусток
ліки, покупки, рахунки від фондів
краще екран заховаю, можливо, попустить
потім побачив подряпини шкіри
ті, що з'явилися через роботу у лісі
поруч сміялися люди, я теж посміхався покірно
їхні дороги лишалися зліва від моїх релігій
перед собою я виклав джерела
срібний предмет замотав у серветку
вперше відчув себе ельфом
більше та менше утратили вето
моє життя залишилося власний масштаб зберігати під етнос
Мирослав Манюк
23.09.2026
46переглядів