🚀 рф вночі атакувала ракетами "Онікс", Іскандер- М/С-400/KN-23, випустила 32 крилаті Х-101 та 166 дронів

ППО збито/подавлено 175 цілей:

▪️2 балістичні ракети Іскандер-М/KN-23/С-400/Онікс;
▪️31 крилату ракету Х-101/Іскандер-К;
▪️142 ворожі БпЛА типу Shahed, Гербера та дрони інших типів.

Основні напрямки удару - Одещина, Київщина. Є влучання ракет та ударних БпЛА противника на 29 локаціях, а також падіння збитих (уламки) на 9 локаціях.

Атака триває, в повітряному просторі близько десяти ворожих БпЛА.
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни

Друзі @читачі доповнення до нашої лотерейки "Книга:UA-35" футболка з гербом Харкова від "Степура", адже саме у Харкові друкується від 80% до 90% усіх українських книжок попри постійні обстріли та тривоги.
На старлінк для нацгвардійців

🎯 Ціль: 20 000 ₴

🔗Посилання на Банку
https://send.monobank.ua/jar/9ijx76dVWY

💳Номер картки Банки
5375 4112 0862 2246

НАШОМУ РОДУ НЕМА ПЕРЕВОДУ

Державний Прапор - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього й жовтого кольорів. Яке ж минуле українського прапора? Історики свідчать, що в 1410 р. в Грюнвальдській битві полки Галицько-Волинського князівства билися під корогвами, на синьому полі яких був зображений золотий лев. Пізніше ці кольори зустрічаються в гербах західних українських земель, на знаменах українських козаків, у козацькому та гайдамацькому одязі. Такі історичні факти.

А якщо подивитися на наш прапор із іншого боку? Краю-країні, де зародилася хліборобська цивілізація, притаманні саме сині й жовті фарби. Золотаві хлібні лани й мирне блакитне небо над ними, синя дніпровська або морська хвиля й жовтий пісок усе це зроду-віку складало краєвид нашої землі. Око українця завжди милували й жовті квіти горицвіту, дивини, буркуну, соняшника, і блакитні пелюстки цикорію, барвінку, волошки. Жовте - вогонь і синє - холод - два пелюстки буття, а водночас і два кінці осі, навколо якої це буття обертається.

З відривного календаря "Криниченька" за 23 серпня

Кубок України-2026/271/32 фіналу, 22 серпня
Скала 1911 (Стрий) – Зоря (Луганськ) 0:6
Голи: 0:1 – 18 Дришлюк, 0:2 – 46 Будківський, 0:3 – 51 Жунінью, 0:4 – 55 Горбач, 0:5 – 69 Горбач, 0:6 – 82 Бойко.
Колос (Полонне) – Тростянець 1:2
Голи: 0:1 – 23 Чеглов, 1:1 – 49 Шаврін, 1:2 – 60 Чеглов.
ЮКСА (Тарасівка) – Колос (Ковалівка) 0:3
Голи: 0:1 – 60 Ррапай, 0:2 – 86 Тахірі, 0:3 – 90+1 Климчук
Маяк (Сарни) – СК Полтава 0:0 (по пен. 4:2)
Рокита (Полтавська область) – Кривбас (Кривий Ріг) 0:3
Голи: 0:1 – 34 Підгурський, 0:2 – 57 Вілівальд, 0:3 – 87 Герберт
Калинівка (Київська область) – Харків 0:9
Голи: 0:1 – 45 Парако, 0:2 – 51 Калюжний, 0:3 – 62 Ітода, 0:4 – 64 Смоляков, 0:5 – 71 Рашиця, 0:6 – 75 Забергджа, 0:7 – 77 Сидоренко (автогол), 0:8 – 85 Антюх, 0:9 – 90 Кастільйо
Авангард (Лозова) – Кудрівка – 1:6 (1:3)
Голи: 0:1 – 6 Бєляєв, 0:2 – 17 Верлі, 1:2 – 32 Гладкий, 1:3 – 42 Бєляєв, 1:4 – 56 Череватенко (автогол), 1:5 – 70 Сердюк, 1:6 – 80 Огарков

⚡️Сили ППО збили/подавили 55 ракет та 265 дронів, — ПС

Загалом було зафіксовано 74 ракети і 284 БпЛА різних типів:

❤️4 ракети Циркон/Онікс;
❤️9 ракет Іскандер-М/С-400/KN-23(1 збито);
❤️61 ракету Х-101/Калібр (54 збито);
❤️284 ударних БпЛА типу Shahed (в т.ч. реактивних), Гербера, Італмас, дронів-імітаторів типу "Пародія" (265 збито).

❗️Зафіксовано влучання 3 протикорабельних, 6 балістичних та 2 крилатих ракет, а також 17 ударних БпЛА на 20 локаціях й падіння уламків на 13 локаціях.
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

СВОБОДА, ГІРНІСТЬ, УКРАЇНА

Свобода, гідність, Україна,
Вкраїнці й мова солов'їна,
І стяг, і герб, й державний славень,
Героям честь й Вкраїні слава.

Єднає нас свята́ родина,
Щодня міцнішає країна.
Незламний дух крізь бурі лине,
До волі шлях у нас не згине.

Єдина сила — вся родина,
Бо в серці кожного країна,
Де воля сяє над віками,
Освячена дідів слідами.

Нас не здолати лютим бурям,
Не стерти пам'ять вражим тюрмам,
Бо дух козацький не вмирає,
Він шлях до волі прокладає.

Вчимо любити Батьківщину,
Про це ми кажем доні й сину,
Де кожне слово, наче зброя,
А сила й правда в нас є сво́я.

Хай колоси́ться щедре поле,
Хай мир пове́рнеться поволі,
Щоб сміх дитячий линув знову,
Прославив рідну нашу мову.

Хай синє небо буде чистим,
А день для кожного – барвистим,
Щоб праця множила достаток,
Даруючи щасливий ранок.

Єднає всіх любов єдина,
До рідної землі, Вкраїни,
І доки серце в грудях б'ється,
Надія волею сміється.

Хай сонце сяє над полями,
Госпо́дь хай за́вжди буде з нами.
Хай квітне рідна Батьківщина,
Наві́ки вільна Україна!

Нехай живе моя́ країна,
Соборна, сильна Україна!
Хай Божа ласка нас єднає,
Й народ війни вже більш не знає!

28.07.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1066405

🦁 Він і тільки він подарував Україні Львів! Тож, коли поляки називають Львів «споконвічно польським», вони забувають одну просту річ.

На той момент, коли польський король Казимир ІІІ уперше захопив Львів, місто вже майже сто років існувало як столиця руської держави Романовичів. Воно було засноване в XIII столітті у складі Галицько-Волинської держави, отримало назву на честь князя Лева Даниловича, а згодом саме Лев зробив його своєю столицею. Лише в середині XIV століття Львів був приєднаний до Польського королівства.

Саме тому історія Львова починається не з польських королів.

Вона починається з українського князя.

Лева Даниловича.

Сина короля Данила Романовича — того самого Данила Галицького, якого коронував Папа Римський.

Батько залишив йому непросту спадщину. Після монгольської навали державу потрібно було не просто втримати — її потрібно було зробити сильнішою. І Лев не сховався за мурами замків.

Він усе життя провів у походах.

Ще молодим князем воював поруч із батьком проти татар, поляків, литовців, угорців. Літописці описували його як безстрашнього воїна, який нерідко особисто очолював військо. Сучасні історики називають його одним із найталановитіших полководців династії Романовичів, хоча й відзначають, що часом він був надто запальним і рішучим.

Після смерті Данила саме Лев став наймогутнішим правителем Галицько-Волинської держави.

Саме він ухвалив рішення, яке визначило історію України на століття вперед.

Переніс столицю до Львова.

Це сталося близько 1272 року.

Відтоді Львів перетворився не просто на велике місто.

Він став політичним серцем Королівства Русі.

Сюди сходилися торгові шляхи з Балтики до Чорного моря. Тут селилися купці, ремісники, вірмени, німці, русини, євреї. Львів стрімко зростав і ставав одним із найважливіших міст Східної Європи.

Цікаво, що навіть сьогодні історики дискутують, хто саме заснував Львів — Данило чи Лев.

Більшість сходиться на тому, що місто заклав Данило й назвав його на честь сина, а Лев завершив його розбудову, зробив столицею та фактично подарував йому майбутнє. Без Лева Львів навряд чи став би тим містом, яке знає весь світ.

Є й красива історія кохання.

Ще молодим князем Лев одружився з угорською принцесою Констанцією, донькою короля Бели IV.

Для середньовіччя це був не просто шлюб — це був союз двох королівських домів. Завдяки цьому родина Романовичів стала спорідненою з найвпливовішими династіями Центральної Європи. Існує навіть версія, що Львів отримав свою назву саме приблизно в час весілля Лева, як символічний подарунок спадкоємцю, хоча прямих джерел, які це підтверджують, немає.

Лев був не лише воїном.

Він був державником.

За його правління до держави приєднали Люблінську землю, частину Закарпаття разом із Мукачевом, зміцнили кордони, розвивали міста й торгівлю. Саме тоді Руське королівство залишалося однією з найвпливовіших держав Центрально-Східної Європи.

Його ім’я пережило століття.

Бо живе не лише в літописах.

Воно живе у назві міста.

Львів — це буквально «місто Лева».

І кожен лев на міському гербі, кожна скульптура, кожен кам’яний лев на львівських вулицях — це нагадування про князя, який колись зробив це місто столицею своєї держави.

Історія Львова — це історія багатьох народів.

Поляки, українці, вірмени, євреї, німці залишили в ньому свій слід.

Але початок цієї історії був українським.

Її написали Романовичі.

І допоки на Високому Замку майорить український прапор, Львів продовжує пам’ятати свого князя.

Лева Даниловича — людину, яка не просто носила ім’я лева. Вона залишила його на карті Європи назавжди. 🇺🇦

🦁 Він і тільки він подарував Україні Львів! Тож, коли поляки називають Львів «споконвічно польським», вони забувають одну просту річ.

На той момент, коли польський король Казимир ІІІ уперше захопив Львів, місто вже майже сто років існувало як столиця руської держави Романовичів. Воно було засноване в XIII столітті у складі Галицько-Волинської держави, отримало назву на честь князя Лева Даниловича, а згодом саме Лев зробив його своєю столицею. Лише в середині XIV століття Львів був приєднаний до Польського королівства.

Саме тому історія Львова починається не з польських королів.

Вона починається з українського князя.

Лева Даниловича.

Сина короля Данила Романовича — того самого Данила Галицького, якого коронував Папа Римський.

Батько залишив йому непросту спадщину. Після монгольської навали державу потрібно було не просто втримати — її потрібно було зробити сильнішою. І Лев не сховався за мурами замків.

Він усе життя провів у походах.

Ще молодим князем воював поруч із батьком проти татар, поляків, литовців, угорців. Літописці описували його як безстрашнього воїна, який нерідко особисто очолював військо. Сучасні історики називають його одним із найталановитіших полководців династії Романовичів, хоча й відзначають, що часом він був надто запальним і рішучим.

Після смерті Данила саме Лев став наймогутнішим правителем Галицько-Волинської держави.

Саме він ухвалив рішення, яке визначило історію України на століття вперед.

Переніс столицю до Львова.

Це сталося близько 1272 року.

Відтоді Львів перетворився не просто на велике місто.

Він став політичним серцем Королівства Русі.

Сюди сходилися торгові шляхи з Балтики до Чорного моря. Тут селилися купці, ремісники, вірмени, німці, русини, євреї. Львів стрімко зростав і ставав одним із найважливіших міст Східної Європи.

Цікаво, що навіть сьогодні історики дискутують, хто саме заснував Львів — Данило чи Лев.

Більшість сходиться на тому, що місто заклав Данило й назвав його на честь сина, а Лев завершив його розбудову, зробив столицею та фактично подарував йому майбутнє. Без Лева Львів навряд чи став би тим містом, яке знає весь світ.

Є й красива історія кохання.

Ще молодим князем Лев одружився з угорською принцесою Констанцією, донькою короля Бели IV.

Для середньовіччя це був не просто шлюб — це був союз двох королівських домів. Завдяки цьому родина Романовичів стала спорідненою з найвпливовішими династіями Центральної Європи. Існує навіть версія, що Львів отримав свою назву саме приблизно в час весілля Лева, як символічний подарунок спадкоємцю, хоча прямих джерел, які це підтверджують, немає.

Лев був не лише воїном.

Він був державником.

За його правління до держави приєднали Люблінську землю, частину Закарпаття разом із Мукачевом, зміцнили кордони, розвивали міста й торгівлю. Саме тоді Руське королівство залишалося однією з найвпливовіших держав Центрально-Східної Європи.

Його ім’я пережило століття.

Бо живе не лише в літописах.

Воно живе у назві міста.

Львів — це буквально «місто Лева».

І кожен лев на міському гербі, кожна скульптура, кожен кам’яний лев на львівських вулицях — це нагадування про князя, який колись зробив це місто столицею своєї держави.

Історія Львова — це історія багатьох народів.

Поляки, українці, вірмени, євреї, німці залишили в ньому свій слід.

Але початок цієї історії був українським.

Її написали Романовичі.

І допоки на Високому Замку майорить український прапор, Львів продовжує пам’ятати свого князя.

Лева Даниловича — людину, яка не просто носила ім’я лева. Вона залишила його на карті Європи назавжди. 🇺🇦

⚠️ Захід України у вересні-жовтні може опинитися під посиленими атаками не лише ракет, а й «Шахедів» та «Гербер», — мер Івано-Франківська Марцінків закликав жителів готуватися до найгіршого

З якими ж неймовірними зусиллями я заганяла себе на боротьбу з бурʼянами???
Ви уявити собі цього не в змозі!!!


Але ж в мене таки вийшло!
Половину часу я не бурʼяни дерла на підвальному квітнику, а чекрижила гербарій на бузку!:)
Вирос же ж як з 2015 року? Прийшлося гачком пласкоріза гілля нахиляти, а вже потім стригти!


Після бузку хотілося тільки ̶п̶л̶а̶к̶а̶т̶и̶ ̶й̶ ̶н̶а̶ ̶р̶у̶ч̶к̶и̶ на канапу?
Та кому я брешу, ̶п̶л̶а̶к̶а̶т̶и̶ ̶й̶ ̶н̶а̶ ̶р̶у̶ч̶к̶и̶ нічим корисним займатися мені з самого ранку не хотілося!:)


Але вмовила себе!!!
Гірку до ладу привела!
Бурхливо фінішувала!!!:)
(Голосом гундявого перекладача з кіно про німецьких сантехніків!):)


Вбилася на тій гірці?
Тікати б до душу та канапи?:)
Так ні ж!:)
За якої хххолери мене ще в заколодязний квітник понесло, хезе?:)
Якісь квіточки в хххххащах бурʼянів розшукати?:)
Винятково з метою налякати саму себе обсягом майбутніх робіт?:)
Й зіпсувати собі настрій остаточно?


Так мені це цілком вдалося!
Спантеличилася геть вся!:)


Й в такі складні для мене моменти як не згадати мою бабу Надю?
Й її думку про очі лякаються, а руки роблять?


Та про це я думатиму завтра.
А сьогодні тільки клипатиму очами та ворушитиму пальцями, трошки!:)