• НАША ІСТОРІЯ. Київ позбувся останнього трамвая "Пульман"

    У 1902 році на заводі Man в Німеччині почали виробляти спецсерію трамвайних вагонів спеціально для Києва. Спочатку їх виготовляли в Гановері, а з 1907 р. - у Нюрнберзі. Вагони «Пульман» вважалися одними з кращих в Європі та цінувалися за високу якість.

    Донедавна у столиці зберігалися два «київські» вагони «Пульман». Один - на розворотному кільці 14-лінії Пущі-Водиці (демонтовано 2022) інший - в лісі, що поруч. На минулому тижні Київпастранс вирішив демонтувати і його.

    Вагон «Пульман» сюди прибув у 50-ті, його переобладнали в електричну підстанцію, але оригінальні механізми та власне корпус - збереглися. Його, по прикладу багатьох європейських столиць, можна було відреставрувати та перетворити на кавʼярню, як LennyBus. Втім, далекоглядна міська управа вирішила порізати останній «Київський пульман» на метал і залити все бетоном..
    #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv
    НАША ІСТОРІЯ. Київ позбувся останнього трамвая "Пульман" У 1902 році на заводі Man в Німеччині почали виробляти спецсерію трамвайних вагонів спеціально для Києва. Спочатку їх виготовляли в Гановері, а з 1907 р. - у Нюрнберзі. Вагони «Пульман» вважалися одними з кращих в Європі та цінувалися за високу якість. Донедавна у столиці зберігалися два «київські» вагони «Пульман». Один - на розворотному кільці 14-лінії Пущі-Водиці (демонтовано 2022) інший - в лісі, що поруч. На минулому тижні Київпастранс вирішив демонтувати і його. Вагон «Пульман» сюди прибув у 50-ті, його переобладнали в електричну підстанцію, але оригінальні механізми та власне корпус - збереглися. Його, по прикладу багатьох європейських столиць, можна було відреставрувати та перетворити на кавʼярню, як LennyBus. Втім, далекоглядна міська управа вирішила порізати останній «Київський пульман» на метал і залити все бетоном.. #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv
    294переглядів
  • Повернення до улюбленого автора то завжди зона комфорту, але у випадку Ремарка це місцями боляче. Крізь роки, що минають і з нашими реаліями думки та життя героїв, на жаль, відгукуються з новою силою.

    "Чорний обеліск" є певним продовженням романів «На Західному фронті без змін» та «Повернення». Німеччина 1920-х років. Шалена інфляція, хиткість і страх перед майбутнім... Людвіг, ветеран Першої світової, продає надгробки та підробляє органістом у психіатричній лікарні. Там він знайомиться з дівчиною, яка страждає на роздвоєння особистості.

    Не очікувала, що цього разу мене доб'є саме інфляція. Але герої живуть своє життя, як можуть, знаходять сили, хоча де їх взяти. А ще тут більш відвертий Ремарк, більш іронічний, навіть з чорним гумором. Чого вартують одні лиш рожеві трусики на надгробку )

    У романі відображено події з життя самого Ремарка. Після демобілізації 1921 року майбутній письменник працював комівояжером з продажу надгробків у гранильній майстерні братів Фоґт у рідному місті Оснабрюці. Як і герой роману, Ремарк грав на органі в каплиці при міській лікарні, щоб отримувати безкоштовний обід, і спостерігав за життям хворих у психіатричному відділі. 1922 Ремарк поїхав з Оснабрюка, отримавши посаду журналіста в гановерській газеті «Ехо Континенталь».

    Як завжди, раджу кожному до читання 🖤

    #що_почитати #класика #книжковий_відгук #літературний_флюгер
    Повернення до улюбленого автора то завжди зона комфорту, але у випадку Ремарка це місцями боляче. Крізь роки, що минають і з нашими реаліями думки та життя героїв, на жаль, відгукуються з новою силою. "Чорний обеліск" є певним продовженням романів «На Західному фронті без змін» та «Повернення». Німеччина 1920-х років. Шалена інфляція, хиткість і страх перед майбутнім... Людвіг, ветеран Першої світової, продає надгробки та підробляє органістом у психіатричній лікарні. Там він знайомиться з дівчиною, яка страждає на роздвоєння особистості. Не очікувала, що цього разу мене доб'є саме інфляція. Але герої живуть своє життя, як можуть, знаходять сили, хоча де їх взяти. А ще тут більш відвертий Ремарк, більш іронічний, навіть з чорним гумором. Чого вартують одні лиш рожеві трусики на надгробку ) У романі відображено події з життя самого Ремарка. Після демобілізації 1921 року майбутній письменник працював комівояжером з продажу надгробків у гранильній майстерні братів Фоґт у рідному місті Оснабрюці. Як і герой роману, Ремарк грав на органі в каплиці при міській лікарні, щоб отримувати безкоштовний обід, і спостерігав за життям хворих у психіатричному відділі. 1922 Ремарк поїхав з Оснабрюка, отримавши посаду журналіста в гановерській газеті «Ехо Континенталь». Як завжди, раджу кожному до читання 🖤 #що_почитати #класика #книжковий_відгук #літературний_флюгер
    Love
    2
    1Kпереглядів