Повернення до улюбленого автора то завжди зона комфорту, але у випадку Ремарка це місцями боляче. Крізь роки, що минають і з нашими реаліями думки та життя героїв, на жаль, відгукуються з новою силою. "Чорний обеліск" є певним продовженням романів «На Західному фронті без змін» та «Повернення». Німеччина 1920-х років. Шалена інфляція, хиткість і страх перед майбутнім... Людвіг, ветеран Першої світової, продає надгробки та підробляє органістом у психіатричній лікарні. Там він знайомиться з дівчиною, яка страждає на роздвоєння особистості. Не очікувала, що цього разу мене доб'є саме інфляція. Але герої живуть своє життя, як можуть, знаходять сили, хоча де їх взяти. А ще тут більш відвертий Ремарк, більш іронічний, навіть з чорним гумором. Чого вартують одні лиш рожеві трусики на надгробку ) У романі відображено події з життя самого Ремарка. Після демобілізації 1921 року майбутній письменник працював комівояжером з продажу надгробків у гранильній майстерні братів Фоґт у рідному місті Оснабрюці. Як і герой роману, Ремарк грав на органі в каплиці при міській лікарні, щоб отримувати безкоштовний обід, і спостерігав за життям хворих у психіатричному відділі. 1922 Ремарк поїхав з Оснабрюка, отримавши посаду журналіста в гановерській газеті «Ехо Континенталь». Як завжди, раджу кожному до читання 🖤 #що_почитати #класика #книжковий_відгук #літературний_флюгер