YAKTAK в Израиле: концерт 6 мая 2026 в Тель-Авиве украинского музыканта с поддержкой ВСУ и ЦАХАЛ — Хиты, которые поёт весь зал

Украинский артист YAKTAK приезжает в Израиль с большим концертом 6 мая 2026 года в Тель-Авиве. Вечер обещает стать встречей музыки, эмоций и солидарности — когда украинские хиты звучат так, что их поёт весь зал. ()

YAKTAK — один из самых ярких представителей новой украинской сцены: его песни «Poglyad», «Night», «Porichka» и другие регулярно занимают верхние строчки чартов и собирают тысячи слушателей на концертах по всей Европе. + «На беззвучный» (саундтрек к проекту «Мавка»), «Селяві»», «Ультрамарин» и другие новые треки, активно звучащие в 2025–2026 годах.

Концерты музыканта часто становятся не только музыкальным событием, но и символом поддержки Украины.

Часть средств будет передана на поддержку ВСУ и ЦАХАЛ.

Особое внимание стоит уделить социальной составляющей этого концерта. Часть средств с продажи билетов будет передана на поддержку ВСУ и Армии обороны Израиля, что подчеркивает взаимную поддержку и солидарность двух народов, в том числе и еврейского народа, который имеет глубокие связи с Украиной. Это событие выходит за рамки музыки и становится символом единства в трудные времена.

На сцене в Тель-Авиве прозвучат главные хиты артиста — песни, которые уже стали саундтреком для украинцев во всём мире. Это будет вечер живой музыки, драйва и той атмосферы, которая появляется только тогда, когда сотни людей поют любимые песни вместе.

Когда: 6 мая 2026
Где: Тель-Авив, Havana Music Club

Дата концерта — уже после середины весны, и организаторы обещают вечер, который запомнится надолго.

Подробнее и билеты:
https://news.nikk.co.il/yaktak-v-tel-avive-6/

#НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine

НАновости:- новости Израиля

Важно Поделитесь ❗️
и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы.

Лідер угорської опозиції Петер Мадьяр, який наразі перемагає Орбана за результатами передвиборчих соцопитувань, зажадав від ЄС розірвати відносини з Україною, поки Зеленський не вибачиться.

Мадьяр публічно розкритикував жарт Зеленського, коли він пообіцяв передати контакти Орбана бійцям ВСУ і підкреслив, що ніхто не має права погрожувати громадянам Угорщини
#Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

Тобі ніхто нічого не винен...

це припинення очікувань.
Зрозумій, що тобі ніхто нічого не винен — і це стане початком твого розквіту.
Ніхто.
Нічого.
Не винен.
Так просто...

Відпустити міраж про те, який же ти важливий і значущий в очах тих, з ким ти стикаєшся.
Тебе не повинні любити, дарувати подарунки, і з тобою ніхто не повинен дружити і поводитися чесно і безкорисливо.
Тобі ніхто не повинен бути вірним тому, що ти вірний чомусь або комусь.
Ніхто не зобов'язаний заступатися за тебе і підставляти плече в скрутну хвилину.
Тобі ніхто не зобов'язаний співчувати і втішати.
Позичати гроші.
Слухати твої розповіді і сміятися з твоїх жартів.
Ніхто не зобов'язаний заповнювати твою порожнечу і невміння жити без постійних посилань на компанію кого-небудь.
Ніхто не повинен залишати тебе на роботі, тому що ти хороший працівник.
Ніхто не повинен піклуватися про тебе, і тим більше ніхто не зобов'язаний влаштовувати тобі щасливе і безбідне життя.
Ніхто не повинен відповідати тобі взаємністю.
Добром на добро.
Вдячністю.
Не повинен чинити так, як вчинив ти по відношенню до нього.
Ти зрозумів?
Ніхто. Нічого. Тобі. Не повинен.
Ніколи і ніде.
Чи робить це тебе черствим і закритим?
Розчарованим?

Ні. Ні. НІ.

Вдивіться в це...
Це невагомість прощення.
Це світло, що пробивається крізь хащі твого нещастя, вписаного кров'ю зобов'язань інших, в книгу боргових розписок душі...
«... і залиш нам гріхи наші, як і ми залишаємо боржникам нашим...»
Пам'ятаєш?
Відпусти те, чого немає в твоїх руках.
Припини прикидатися...
І звільнення від постійного коментування людей і подій стане початком твоєї трансформації...
А ти так хотів змінити своє життя...
Ти більше не чекаєш і не сподіваєшся на щось.
Все, що трапляється — трапляється, хлинувши величезним потоком вдячності крізь тебе...
Хвиля розуміння і тепла несе тебе...
Тепер ти вчишся цінувати дрібниці, які раніше пропускав...
Добре слово.
Пропозиція допомогти.
Посмішка...
Виявляється, вся справа була в тобі самому...
Бачиш, скільки доброти в світі, коли ти не глушиш все навколо динамітом свого «хочу» і «повинен»?
Всі люди добрі. Дозволь їм просто бути, без твоїх очікувань і оцінок, і все виявиться на своїх місцях.
Це дуже важливо у взаєминах.
«Якщо любиш — відпусти»…
Ось воно…
Це необхідна свобода, простір, в якому трапляється кохання.
Поважай вибір іншого.
Не намагайся передбачати і контролювати. Не подобається — йди, але не смій зазіхати на життя іншого.
Тобі ніхто нічого не винен.
Це перший крок.
І більше немає очікувань. Немає більше постійних спроб стримано радіти на тлі проблем з іншими.
Ти більше не існуєш всупереч.
Ти не воюєш і не б'єшся. Несправедливість зникла і залишилася вдячність за те, що є так незмірно багато і так невимовно прекрасно...
Легкість.
І простота.
Ти так багато скинув.
Все, що тиснуло тебе до землі постійним прорахунком того, що не сталося і минулого.
Тепер ти вільний.
Вільний слухати і бути спокійним і тихим.
Вільний просто бути.
Тобі ніхто нічого не винен.
І тобі нічого ні від кого не потрібно.
Живи.

/Дмитро Горелік/

❗️ОІ-26. Всупереч прогнозам. Італійці стали чемпіонами у гонці переслідування

⛸ На ковзанярському турнірі в рамках Зимових олімпійських ігор 2026 в італійському Мілані розіграно комплект нагород у чоловічій командній гонці переслідування.

Чемпіонами стали італійці Давіде Гьотто, Андреа Джованні і Давиде Мальфатті. Попри прогнози, які віддавали титул їхнім суперникам у фінальному забігу, володарям світового рекорду, американцям Емері Леману, Кейсі Доусону та Ітану Сепурану, що в підсумку стали другими.

Третє місце посіли Ву Ю, Лю Ханьбінь та Нін Чжунйян із Китаю.

Олімпійські ігри 2026, ковзанярський спорт

17 лютого

Чоловіки, командна гонка переслідування

1. Давіде Гйотто, Мікеле Мальфатті, Андреа Джованніні
2. Ітан Сепуран, Кейсі Доусон, Емері Леман
3. Лю Ханьбінь, Ву Ю, Нін Чжунйян
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
#world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт

Якщо чисельність ЗСУ планують обмежувати, аналогічні ліміти мають стосуватися і війська рф, — Кая Каллас

Росія повинна понести повну відповідальність за свої дії — необхідне повне відшкодування завданих Україні збитків і негайна репатріація депортованих українських дітей.

Не може бути жодної амністії за скоєні рф воєнні злочини.

Найбільша загроза зараз полягає в тому, що росія отримує більше за столом переговорів, ніж досягла на полі бою.

Росія не є наддержавою. Сьогодні росія розбита.

Європа інколи надто повільна, це точно; її точно потрібно реформувати. Але ми точно знаємо, хто ми є і за що ми стоїмо.

Всупереч тому, що дехто може сказати, Європі не загрожує цивілізаційне стирання. Насправді, люди все ще хочуть приєднатися до нашого клубу — і не лише наші співвітчизники-європейці. Коли я була в Канаді минулого року, мені сказали, що понад 40% канадців зацікавлені в приєднані до ЄС.

#історія #факт
Флоренс Фостер Дженкінс: Тріумф глухоти над здоровим глуздом.
​Якщо історія музики — це храм, то Флоренс Фостер Дженкінс — це людина, яка забігла туди з вогнегасником і випадково влаштувала справжній перформанс. Вона стала найвідомішою сопрано світу не завдяки своєму голосу, а всупереч будь-яким законам акустики, логіки та фізіології.

​Флоренс народилася у 1868 році в заможній родині в Пенсільванії. Батько відмовився фінансувати її музичну освіту, ймовірно, маючи кращий слух, ніж батьківське терпіння. Проте після його смерті у 1909 році Флоренс отримала спадок, який дозволив їй нарешті випустити на волю свого внутрішнього солов’я — птаха з явними ознаками ларингіту та повною відсутністю координації.
​Вона заснувала «Клуб Верді» в Нью-Йорку та почала давати приватні концерти. Її техніка була революційною: вона ігнорувала ноти, ритм та темп, вважаючи їх лише прикрими перешкодами на шляху до самовираження. Слухачі на її виступах часто прикривали обличчя хустинками, щоб не видати істеричний сміх, який Флоренс сприймала як «екстатичне розчулення». У той час як у москві того періоду оперні диви боролися за прихильність імператорських театрів за допомогою академічної вивіреності, Дженкінс просто купувала собі крила з пір’я та виходила на сцену в образі «Ангела натхнення».

​Кульмінація її «кар'єри» настала 25 жовтня 1944 року. У віці 76 років вона орендувала легендарний Карнегі-хол. Квитки були розпродані за лічені години, а тисячі людей залишилися на вулиці, благаючи про вхід. Це був технологічний парадокс: у добу, коли звукозапис уже міг зафіксувати найменшу фальш, публіка прагнула почути саме її. Коли вона почала виконувати арію Цариці ночі Моцарта, зал вибухнув сміхом, який Флоренс сприйняла за розчулення.
Це не був спів — це була імітація звуку скла, яке дряпає метал під час шторму.
​Флоренс померла через місяць після цього виступу, у листопаді 1944 року, ймовірно, на піку абсолютної впевненості у власному генії. Вона довела, що щира віра у свій талант здатна замінити будь-які вокальні дані. Її записи, що збереглися донині, є найкращим інструментом для дослідження людської психології: ми любимо її не за те, як вона співала, а за зухвалість бути жахливою у світі, що вимагає досконалості.

​Дженкінс назавжди залишилася в історії як нагадування: якщо ви достатньо гучно вірите у власну велич, історія зрештою здасться і впише ваше ім'я у свої аннали — навіть якщо це буде зроблено з іронічною посмішкою.

#поезія
Той клавесин і плакав, і плекав
чужу печаль. Свічки горіли кволо.
Старий співак співав, як пелікан,
проціджуючи музику крізь воло.

Він був старий і плакав не про нас.
Той голос був як з іншої акустики.
Але губив під люстрами романс
прекрасних слів одквітлі вже пелюстки.

На голови, де, наче солов'ї,
своє гніздо щодня звивають будні,
упав романс, як він любив її
і говорив слова їй незабутні.

Він цей вокал підносив, як бокал.
У нього був метелик на маніжці.
Якісь красуні, всупереч вікам,
до нього йшли по місячній доріжці.

А потім зникла музика. Антракт.
Усі мужчини говорили прозою.
Жінки мовчали. Все було не так.
Їм не хотілось пива і морозива.

Старий співав без гриму і гримас.
Були слова палкими й несучасними.
О, заспівайте дівчині романс!
Жінки втомились бути не прекрасними.

#дати #свята
Таємниці святого Валентина: Від суворих римських канонів до рожевого глянцю
Кожного року 14 лютого світ накриває хвиля романтики, але історія цього дня набагато драматичніша, ніж здається на перший погляд. Поки сучасники обмінюються листівками з сердечками, історики продовжують розплутувати клубок із язичницьких обрядів та християнського самопожертування.

Луперкалії: Коли все починалося з батогів

Давньоримське коріння цього дня сягає свята Луперкалій — фестивалю очищення та родючості. Замість цукерок і квітів, римляни використовували смужки шкіри жертовних тварин, якими символічно вдаряли жінок, вірячи, що це принесе легкі пологи та багатодітність. Видовище було далеким від сучасних стандартів «романтичного побачення».

Хто ж такий Валентин?

Церква знає щонайменше трьох мучеників з цим іменем. Найпопулярніша легенда розповідає про римського священника, який всупереч забороні імператора Клавдія II Готського таємно вінчав легіонерів. Імператор вважав, що сім’я заважає воїну бути безжальним на полі бою, а Валентин вважав, що любов вища за накази тиранів. Результат був передбачуваний — страта. За переказами, перед смертю він зцілив доньку свого тюремника та залишив їй записку, підписану «Твій Валентин».
Від Шекспіра до комерції

Романтичного забарвлення день набув значно пізніше — у середні віки, завдяки зусиллям Джеффрі Чосера та Вільяма Шекспіра, які оспівували 14 лютого як час, коли птахи починають шукати собі пару. А вже в XIX столітті промислова революція перетворила рукописні освідчення на масовий продукт.

Сьогодні це свято — ідеальний привід нагадати близьким про свої почуття, хоча для справжньої уваги календарне підтвердження точно не є обов’язковим. Головне — не забувати, що за кожною «валентинкою» стоїть тисячолітня історія боротьби за право любити.

З Днем Народження, Волейбол!

Сьогодні ми святкуємо день народження гри, яка вчить нас єдності та стійкості. В умовах сьогодення волейбол для українців став ще одним символом незламності – ми продовжуємо тренуватися, грати та перемагати всупереч усьому.
Ми пишаємося нашими гравцями, які прославляють країну на міжнародній арені, і кожним клубом, що виховує нове покоління чемпіонів
Бажаємо всій волейбольній спільноті мирного неба, натхнення та якомога більше приводів для гордості. Нехай український волейбол звучить гучно на весь світ!
І, звичайно ж, ми дякуємо нашим Героям, воїнам ЗСУ, які кожного дня тримають фронт, стримують ворога та виборюють для нас можливість жити й грати у вільній Україні!
#volleyballua #волейболуа #volleyball #волейбол

#історія #події
Небесний експрес: Як «повітряні фіакри» з’єднали Київ та Одесу.
​8 лютого 1928 року відбулася подія, яка змусила українців підняти голови до неба не через грім, а через розклад польотів. Саме цього дня розпочалося регулярне пасажирське авіасполучення за маршрутом Київ — Одеса. Тепер шлях до моря став не лише романтичним, а й блискавичним (за тогочасними мірками, звісно).

​Уявіть собі цей сервіс: літаки, що більше нагадували консервні банки з крилами, ніж сучасні лайнери, і пасажирів, які почувалися справжніми підкорювачами космосу. Тодішній політ був справжньою пригодою: шум двигунів такий, що розмови велися жестами, а турбулентність сприймалася як особиста образа від природи. Проте замість кількаденної тряски у задушливих вагонах потягів, шлях займав лічені години.

​Організацією перевезень займалося товариство «Укрповітрошлях». Вони розуміли маркетинг по-своєму: головне не м’які крісла, а факт того, що ви снідаєте на Хрещатику, а обідаєте вже з видом на Воронцовський маяк. Це був справжній прорив для логістики тогочасної України, який заклав фундамент цивільної авіації.

​Цікаво, що пасажирська авіація в ті роки розвивалася всупереч логіці радянської системи, яка більше тяжіла до перевезення чавуну, ніж людей. Проте попит на швидкість виявився сильнішим за бюрократію. Київ та Одеса стали ближчими, а українське небо — частиною великої транспортної мережі, що назавжди змінило темп життя в країні.

​Сьогодні, коли ми вибираємо між лоукостерами та комфортними автобанами, варто згадати тих відчайдухів 1928 року. Вони летіли без GPS та стюардес із напоями, тримаючись за капелюхи, аби просто довести: Україна — це сучасність, яка має крила.