Від вересня 1946 до січня 1947 року у гірському масиві Хрещата у Західних Бескидах, функціонувала найбільша криївка-шпиталь УПА. 23 січня 1947 року польським військам вдалося відшукати криївку-шпиталь. Три лікарі, три санітарки та шість поранених вояків трималися в обложеній криївці цілу добу. Одинадцятеро оборонців останніми набоями повбивали себе, а дванадцятий повстанець спалив документи та підірвав шпиталь гранатою, аби ніщо не потрапило ворогові до рук. У шпиталі були лікар «Рат», його дружина «Дора», помічник лікаря «Орест», санітарки «Пчілка» і «Калина», санітар «Арпад» та хворі, референт СБ «Гуцул», командир боївки «Мірник», стрільці з сотня «Бродича» «Сметана», «Лук», «Кавка», «Дружба», «Жук», з боївки «Шугая» — «Когут» та кілька бійців з сотні «Хріна». У 2006 році побратими загиблих у глухому безлюдному масиві, де в навколишній місцевості на відстані 5-6 км не має жодної людської оселі, встановили бетонний обеліск у вигляді хреста із стилізованим тризубом і двомовним текстом українською й польською мовами: «Тут, на горі Хрищатій, спочивають вояки УПА, полягли 23.01.1947 р. в бою з відділом ПВ в обороні підпільної лікарні. Вічна пам'ять. Друзі по зброї. Хрищата. 2006 р.». Поруч було встановлено 7 маленьких безтекстових хрестів. У 2009 році, напередодні Воскресіння Христового, невідомі особи вчинили акт вандалізму щодо дуже скромного за формою увічнення місця загибелі поранених і хворих вояків УПА та медичного персоналу криївки-шпиталю на Хрещатій. @УПА (Ukrainian Insurgent Army) reenacting

#історія #події Епоха «Цифрового Вавилону»: Як 15 січня світ став набагато розумнішим (або принаймні так подумав) 🌐 Уявіть собі світ, де для того, щоб дізнатися дату народження Наполеона або склад соусу бешамель, вам потрібно було йти до бібліотеки, гортати важкущу «Британніку» або вірити на слово сусіду-ерудиту. Жах, правда? Але 15 січня 2001 року Джиммі Вейлз та Ларрі Сенгер вирішили, що знання мають бути безкоштовними, доступними і — найризикованіше — редагованими будь-ким. Так народилася Вікіпедія. 🧠 Сама назва — це лінгвістичний коктейль із гавайського слова wiki («швидко») та грецького paideia («навчання»). Ідея була настільки божевільною, що скептики пророкували проєкту швидку смерть у морі дезінформації та вандалізму. «Як це так, — питали вони, — що статтю про квантову фізику може правити студент із Житомира чи домогосподарка з Огайо?». 🤨 Але сталося диво. Колективний розум людства виявився не лише здатним до самоорганізації, а й неймовірно продуктивним. Сьогодні Вікіпедія — це: Понад 60 мільйонів статей. Більше ніж 300 мов (українська версія, до речі, одна з найдинамічніших!). 🇺🇦 Головний порятунок для студентів за ніч до іспиту. Звісно, не обійшлося без курйозів. За роки існування Вікіпедія пережила «війни редагувань», де користувачі місяцями билися за правильне написання одного слова, та сотні жартівливих правок (на кшталт того, що якийсь політик насправді є рептилоїдом). Але саме ця відкритість зробила її живою. 🦎 Вікіпедія навчила нас критичного мислення: бачиш твердження — шукай посилання на джерело. Вона стала найбільшим демократичним проєктом в історії інтернету, де знання належать усім, а не лише тим, хто може купити багатотомну енциклопедію. Тож сьогодні, коли ви вчергове «провалитеся» у Вікі-кролячу нору, почавши читати про вирощування кактусів, а закінчивши історією Візантійської імперії о третій ночі — знайте: це не марнування часу, це святкування дня народження найвеличнішого інтелектуального хаосу планети! 🎂📚 Найперша стаття в англійській Вікіпедії, створена Джиммі Вейлзом 15 січня 2001 року, була настільки короткою, що її міг би запам'ятати навіть золота рибка. Це було просто: «Hello, World!». 🖐️ Це традиційне привітання програмістів стало символом народження нового цифрового всесвіту. Тоді ніхто не очікував, що цей «привіт» розростеться до мільйонів сторінок. Спочатку Вікіпедія мала бути лише допоміжним проєктом для «Нупедії» (де статті писали тільки науковці), але «дитина» виявилася настільки жвавою, що за кілька днів перегнала «матір» за кількістю контенту. Науковці ще перевіряли коми в першому абзаці, а звичайні люди вже написали про все на світі — від філософії до видів сиру. 🧀 Український дебют: Атом і Тиждень 🇺🇦 Українська Вікіпедія народилася трохи пізніше — 30 січня 2004 року. На той момент англійський сегмент уже був солідним «підлітком», а ми тільки вчилися ходити в мережі. Першою статтею в українському розділі став запис про Атом. ⚛️ Символічно, чи не так? Основа всього сущого стала основою нашої Вікі. Її створив користувач із Японії (так-так, географія вікіпедистів не знає кордонів!). Перші дні нашої «Вікі» виглядали як пустеля з поодинокими оазами. Дизайн був спартанським: сірі кольори, мінімум картинок і відчуття, що ти знаходишся в таємному клубі для обраних. Але ентузіасти працювали як бджоли. До речі, цікавий факт: однією з перших повноцінних статей була замітка про «Тиждень». Мабуть, автори натякали, що за тиждень ми захопимо інтернет? І майже вгадали! 🐝 Сьогодні українська Вікіпедія входить до топ-20 найбільших мовних розділів світу. Ми випередили багато націй, що мають значно більше населення, просто тому, що наші автори — це суміш впертості, інтелекту та легкого фанатизму. Від того першого «Атома» до сьогоднішніх детальних розборів сучасної зброї чи історії трипільців — ми пройшли шлях, яким можна пишатися. Вікіпедія довела: щоб створити щось велике, не обов'язково бути міністром, достатньо мати доступ до мережі та нестримне бажання поділитися знаннями. 🖋️✨

#історія #постаті Михайль Семенко: Головний бешкетник українського футуризму ⚡️ Якщо ви думали, що літературний хайп вигадали сучасні блогери, то ви просто не чули про Михайля Семенка. 31 грудня 1892 року народився чоловік, який увірвався в українську літературу з гаслом: «Я палю свій Кобзар!». І ні, це не було актом вандалізму — це було оголошення війни провінційній нудьзі та шароварщині. 🔥 Семенко був справжнім панк-роком початку ХХ століття. Поки інші поети зітхали над вербами та соловейками, Михайль оспівував місто, бензин, дим і рух. Він замінив «журбу» на «динамізм», а традиційну риму — на зухвалі експерименти зі словами. Саме він заснував український футуризм (квебеко-футуризм, панфутуризм), перетворивши Київ та Харків на епіцентри авангарду, де поезія пахла кавою, друкарською фарбою та великими змінами. ☕️🗞️ Він був майстром епатажу: міг вийти на сцену в дивному вбранні, читати вірші-ребуси або створювати «поезомалярство», де букви складалися в картини. Семенко не просто писав — він конструював майбутнє, вірячи, що українська культура має бути не «етнографічним заповідником», а модерновим хмарочосом, що підпирає небо світової культури. 🏗️🏙️ Звісно, така вибухова енергія та інтелектуальна зухвалість не подобалися радянській системі, яка воліла бачити поетів слухняними гвинтиками. Але навіть перед трагічним фіналом у 1937-му Михайль залишався вірним собі — іронічним, гострим і безкінечно закоханим у ритм нового життя. Сьогодні ми згадуємо Семенка як людину, яка навчила нас, що бути українцем — це не обов’язково плакати під тином. Можна бути стильним, зухвалим, футуристичним і водночас глибоко своїм. Тож, якщо сьогодні вам захочеться вийти за межі шаблонів — знайте, Михайль би вам точно підморгнув. 😉🚀

#історія #події ☕️ «Бостонське чаювання»: Протест, що запалив Американську революцію. 16 грудня 1773 року у Бостонській гавані (провінція Массачусетс-Бей) відбулася подія, відома як «Бостонське чаювання» (Boston Tea Party). Ця протестна акція стала прямим і видовищним викликом владі Великої Британії та каталізатором Війни за незалежність Сполучених Штатів. 📜 Передумови: Податковий гніт Колоністи в Північній Америці протягом тривалого часу протестували проти політики британського парламенту, який вводив податки без їхньої згоди. Головним гаслом американських патріотів було: «Ні оподаткуванню без представництва!». Протест безпосередньо спричинив «Чайний акт» (Tea Act), прийнятий британським парламентом у 1773 році. Суть Акту: Він надавав монопольне право на торгівлю чаєм у колоніях Англійській Ост-Індійській компанії. Хоча це робило британський чай дешевшим, ніж контрабандний, він все одно обкладався невеликим податком (митним збором), який колоністи вважали незаконним. Мета протесту: Колоністи, насамперед члеї організації «Сини свободи» (Sons of Liberty), прагнули не допустити розвантаження чаю, оскільки сплата мита автоматично означала б визнання права британського парламенту оподатковувати колонії. 🚢 Ніч непокори 16 грудня Наприкінці 1773 року в Бостонську гавань прибули кораблі Ост-Індійської компанії («Дартмут», «Елеанор» та «Бівен»). Губернатор Томас Гатчінсон рішуче відмовився дозволити кораблям залишити порт, не розвантаживши чай. 16 грудня, коли термін розвантаження спливав, близько 200 колоністів, переодягнених у вбрання індіанців племені могавків (щоб приховати особистості), проникли на борт кораблів. Протягом кількох годин, діючи організовано та тихо, вони знищили весь вантаж: Кількість: У гавань було викинуто 342 ящики чаю. Вартість: Знищений вантаж оцінювався у понад 90 тисяч фунтів стерлінгів (величезна сума на ті часи). Порядок: Акція була суто політичним протестом, а не вандалізмом. Повідомляється, що протестувальники не пошкодили інше майно на кораблях. 💥 Наслідки: Шлях до Війни «Бостонське чаювання» викликало глибоку політичну кризу і розлютило британський уряд. У відповідь на цей акт непокори парламент ухвалив низку каральних законів, які колоністи назвали «Нестерпними актами» (Intolerable Acts): Був закритий Бостонський порт, доки не буде компенсовано вартість знищеного чаю. Було обмежено самоврядування провінції Массачусетс. Було запроваджено розміщення британських військ у приватних будинках колоністів. Ці репресивні заходи лише об’єднали колонії, які досі сперечалися, і стали прямим приводом до скликання Першого Континентального конгресу у 1774 році та, зрештою, до початку Війни за незалежність США у 1775 році.

🏖 У Києві законсервували всі пляжі Наразі комунальники прибирають кабінки для переодягання, фонтанчики з питною водою, пляжні душі та інші тимчасові споруди, щоб запобігти пошкодженню внаслідок погодних умов (мороз, сніг, сильні вітри) та вандалізму. Також чистять території: прибирають сміття, опале листя та гілки, територію до зимового періоду. Стаціонарне обладнання, таке як рятувальні вежі, човни, пляжеприбиральна техніка, водопровідні мережі проходять перевірку, необхідний ремонт, а потім консервується. #Новини_Україна #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news

У Швеції дрон знову скинув фарбу на віллу представництва рф, — DW. Вранці 8 листопада безпілотник пролетів над віллою торгового представництва рф неподалік від Стокгольма і скинув на будівлю фарбу і «невідому липку речовину», повідомила місцева поліція. Ніхто не постраждав, евакуація не проводилася, додали правоохоронці. Поліція взяла зразки невідомої речовини для аналізу і порушила справу за фактом вандалізму. У пресслужбі посольства рф підкреслили, що це не перший раз, коли на диппредставництва країни-агресора у Швеції скидають фарбу. За її даними, з травня 2024 року таких випадків було вже більше 20. https://t.me/Ukraineaboveallelse

Як1 серпня 1990 року у Червонограді (нині Шептицький) був запущений перший «Ленінопад». Вперше в історії радянського союзу громада міста в особі депутатів міської ради вирішила зняти пам'ятник засновнику більшовицької імперії Владіміру Леніну. Це був надзвичайно сміливий вчинок, адже репресивна машина кгб продовжувала діяти, а до розвалу ссср залишалося ще майже півтора року. Пам’ятник Леніну зносили буцімто «не назавжди». Мусили хитрувати. Формально, місцева влада ухвалювала рішення лише про перенесення монумента. Обтічні ж формулювання були покликані заспокоїти різнорівневі «цека». Але також вони мусили заспокоїти і саму громадськість, адже, не зважаючи на тодішнє національне піднесення, багато українців виступало за «легальніші» методи боротьби. У тогочасній червоноградській пресі дуже багато яскравих відгуків від збентежених городян: дехто казав, що, перш ніж воювати з пам’ятниками, треба подолати бідність, треба підвищити зарплати й будувати будинки – тупцюючи у знаній нам дилемі «між свободою і ковбасою». І це ще одна паралель між «декомунізацією» 34-річної давнини й подіями після Майдану. «Постать, що розташована на центральній площі, – це образа всьому українському народу. Вважаю діяльність кпсс злочинною», – заявляв Мирослав Солдат, гірничий майстер шахти №1 «Червоноградська» на засіданні міськради. Протокол засідання не закарбував точної кількості голосів на підтримку рішення про демонтаж пам’ятника Леніну: там зазначено – «одноголосно». А поки комуністична влада намагалася знайти адекватну відповідь на локальний «акт вандалізму», естафета помчала в інші галицькі міста: 8 серпня пам’ятник Леніну знесли в Тернополі, а 17 серпня – у Коломиї…

Злочин із відголоском росії: у Сумах на Алеї Слави невідомі вирізали ворожий символ "Z" На площі Незалежності в Сумах невідомі порізали банер із фотографіями загиблих українських Героїв. Пошкодження у формі літери "Z" на полотні виявили на Алеї Слави 10 червня. Правоохоронці вже встановлюють обставини інциденту й час його вчинення. Пошук особи, причетної до акту вандалізму, станом на вечір вівторка тривав, повідомив начальник обласної військової адміністрації Олег Григоров. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини #кримінал

🤡 «Мені соромно, що я українка», – каже біженка, яка називає акції біля посольства рф «вандалізмом» і не розуміє, чому українці мають право на гнів Поки росія вбиває і руйнує, вона закликає не ненавидіти агресора. Це або сліпота, або ганебна спроба сподобатися ворогу.

Познімали усі номерні знаки з автомобілів на Мінському масиві 😳 Попередньо, постраждало 58 автівок. Вандалізм якийсь.