ЛІС НЕ ВИДАЄ ЧЕКІВ

Перед нами древнє дерево, у стовбур якого вмонтовано банківський термінал. Поряд завмерла безлика шарнірна постать. На перший погляд сцена здається сюрреалістичною. Та що довше вдивляєшся в неї, то виразніше розумієш: її предметом є не дерево, не машина і навіть не людина. Вона говорить про спосіб, у який людська свідомість зустрічається з реальністю.

Дерево втілює тривалість буття. Його коріння занурене в землю, крона тягнеться до світла, а саме існування не потребує жодного пояснення. У його мовчанні відчувається повнота, яка передує будь-якій людській інтерпретації. Постать звернена до термінала. Її увага природно зосереджується на знайомому інтерфейсі, адже саме через подібні структури сучасна людина дедалі частіше сприймає дійсність. Мова, символи, знання, технології та моделі сприйняття допомагають орієнтуватися в реальності, але водночас поступово визначають, як ми її сприймаємо. Згодом людина починає взаємодіяти вже не стільки зі світом, скільки зі способом його осмислення.

Саме тому термінал не руйнує композицію. Він здається її органічною частиною. Найтривожнішим виявляється не його поява, а легкість, із якою свідомість приймає його як природний елемент зустрічі зі світом.

У цьому прихована одна з фундаментальних особливостей людського існування. Ми створили тисячі способів наблизитися до світу й поступово забули, що близькість не потребує жодного способу.

Ліс залишається мовчазним. Його присутність не зводиться до інформації, не вичерпується описом і не піддається остаточному тлумаченню. Вона відкривається лише в досвіді безпосередньої зустрічі, коли між людиною і світом більше не постає потреба в черговому посереднику.

— Voss Ekobi

НА ВАРТІ ВОЛІ

На варті волі й честі України

Стоїть Закон, освячений добром.

У ньому — міць великої родини,

Що йде крізь бурі праведним шляхо́м.

У ньому — голос предків нездоланних,

Їх віра в правду, гідність і життя.

У ньому — поклик звершень невблаганний

І світла мрія нашого буття.

Він береже державнії святині,

Єднає всіх у помислах ясни́х.

Щоб злагода і мир цвіли в країні,

Щоб не згасав вогонь сердець палких.

Нехай міцніє наша Україна,

Підно́сить гордо прапор у віках.

Хай Конституція, немов святиня,

Живе у справах, помислах, серцях.

Нехай веде нас шля́хом верховенства,

Закон і право поруч хай ідуть,

До процвітання, миру і братерства,

До світлих днів, щоб про війну забуть.

І буде жити вільная держава,

Як символ сили, єдності й добра,

Й лунатиме її велична слава

Від гір Карпатських аж до хвиль Дніпра.

Закон святий веде народ крізь ро́ки,

Єднаючи серця в один порив.

І хай Господь благословить на кроки

Шлях України до нови́х вершин.

Тож слався, краю вільний і єдиний,

Під мирним небом рідної землі,

Нехай живе Закон твоєї днини

У кожнім серці, в кожному чолі.

31.05.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026

ID: 1063364

ПРИСВЯТА ТИМ, ХТО НЕ ЗУСТРІВ ВЕСНУ

(Закатованим ворогом на Київщині)

Стоїть наш край, хоч вибухи гримлять,
Нема орди і край наш рідний вільний!
А йшли потвори від життя звільня́ть…
Дай Боже, що і інші зе́млі звільним!

Нема орди, але не всі живі,
Не всі весни́ тоді ще дочекали,
Віками не вкладеться в голові,
Скількох убивці в нас закатували.

Присвята тим, хто не зустрів весну,
Чий голос в ката в горлі захлину́вся,
Хто впав у ту безодню крижану
І до порога сво́го не вернувся.

Для них не пролунав відбій тривог,
Їх ранок зупинився на порозі,
Лиш вічний спокій і далекий Бог
Прийняли ду́ші в лютій тій тривозі.

Ім'я́ ми пам'ятаєм кожне й крок,
І без хреста закатаних у землю,
Для них тепер – лиш тиша між зіро́к
І пам'ять наша невмируща, щемна.

Кого́ убили, хто живцем згорів…
За мрії всі, розстріляні ордою,
Ми не пробачим винним цих гріхів,
Цей біль від нас не витік із водою.

Убиті, закатовані в пітьмі́,
І погляди скляні, зв'язані ру́ки…
Вони лишились вічно на війні,
А в нас лишилась пам'ять від розпуки.

Ми не пробачим вирваних життів,
Кого́ закатували у підвалах,
За сльо́зи матерів, дітей, батьків,
Кого́ живцем у лісі розпинали.

Як символ незнище́нного буття,
Горіти буде за́вжди свічка кожна,
Бо в кожнім імені – ціна життя…
Не вберегла валіза та тривожна.

Травинка кожна правдою зросте,
І кожен камінь пам'ять сво́ю має,
Бо право на свободу – це святе.
Наш край живий і все він пам'ятає.

Сади посадим на місцях боїв
І відбудуєм спалені оселі,
Це не побачать ті, хто онімів…
Почуєм знову солов'їні трелі.

03.04.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1060251

НЕБЕЗПЕКА І НЕЗЛАМНИЙ ДУХ

Знов рівень небезпеки в нас високий,
Нам кажуть прямувати в укриття,
І вибух вже луна неодинокий…
Аби зберіг Всевишній нам життя.

Тримаємось за віру і за ру́ки,
В молитві тихій кожен б’ється пульс.
Крізь ці тривожні і важкі розпуки
Я защораз до ПЕРЕМОГИ рвусь.

Нехай затихне гуркіт над містами,
І тиша, й спокій ве́рнеться в буття,
Щоб перемога світла бу́ла з нами,
І щоб беріг Всевишній нам життя.

Настане день – розсіються тумани,
Зітре́мо сльо́зи з втомлених облич,
Загоїть час болючий шрам від рани,
І відгукне́ться світлом темна ніч.

Ми віримо, що в нас настане тиша,
Здригатися не будем від тривог,
Ми дочекаєм – ворог нас зали́шить,
Не буде більше в нас пересторог.

Ми відбудуєм кожен дім й хатину,
Під мирним небом колос зро́дить знов,
У засвіти ніхто більш не полине…
То ж молимо, щоб мирний час прийшов.

І тиша в нас лунатиме щомиті,
Не буде більш ворожих канонад,
Ми вірою на краще всі сповиті,
Під мирним небом забуяє сад.

Розквітне край у променях весняних,
Де кожен подих — вільний і живий,
Та поки що сигнал цей окаянний…
Вкраїни дух — незламний і палкий.

25.01.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1056054

СВІТЛЕ ХРИСТОВЕ ВОСКРЕСІННЯ.
ПАСХА. ВЕЛИКДЕНЬ

Світле Христове Воскресіння - найголовніше свято у житті кожного християнина, торжество перемоги життя над смертю, добра над злом, світла над темрявою. У цей день ми святкуємо Воскресіння нашого Господа Ісуса Христа, яке стало основою нашої віри та надії на вічне життя.

Пасха, або Великдень, є кульмінацією усіх подій Святого Великого посту та Страсного тижня. Христос, прийнявши хресну смерть заради нашого спасіння, своєю перемогою над смертю відкрив кожному шлях до спасіння та життя вічного. Його Воскресіння є початком нового буття для людства, адже через Нього кожен з нас отримує можливість стати причасником вічної радості з Богом.

Пасхальне богослужіння, сповнене світла і радості, проголошує: «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!» Ці слова наповнюють серця віруючих миром, надією та любов'ю. Вони нагадують про те, що навіть у найтяжчих обставинах життя ми маємо сподіватися на Божу допомогу і вірити у перемогу благодаті.

У цей великий день Церква закликає кожного з нас відкрити своє серце для Бога, прославити Його воскресіння через добрі діла, милосердя та любов до ближніх.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 12 квітня.
-----------

СВІТЛЕ ХРИСТОВЕ ВОСКРЕСІННЯ.
ПАСХА. ВЕЛИКДЕНЬ

Світле Христове Воскресіння - найголовніше свято у житті кожного християнина, торжество перемоги життя над смертю, добра над злом, світла над темрявою. У цей день ми святкуємо Воскресіння нашого Господа Ісуса Христа, яке стало основою нашої віри та надії на вічне життя.

Пасха, або Великдень, є кульмінацією усіх подій Святого Великого посту та Страсного тижня. Христос, прийнявши хресну смерть заради нашого спасіння, своєю перемогою над смертю відкрив кожному шлях до спасіння та життя вічного. Його Воскресіння є початком нового буття для людства, адже через Нього кожен з нас отримує можливість стати причасником вічної радості з Богом.

Пасхальне богослужіння, сповнене світла і радості, проголошує: «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!» Ці слова наповнюють серця віруючих миром, надією та любов'ю. Вони нагадують про те, що навіть у найтяжчих обставинах життя ми маємо сподіватися на Божу допомогу і вірити у перемогу благодаті.

У цей великий день Церква закликає кожного з нас відкрити своє серце для Бога, прославити Його воскресіння через добрі діла, милосердя та любов до ближніх.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 12 квітня.
-----------

Дрес-код творчих людей

ХУДОЖНИКИ
Це істота, яку легко впізнати за три кілометри по запаху фарби, кави й легкого творчого відчаю.

Зовнішній вигляд:
Волосся — або довге й скуйовджене, ніби його стриг вітер під час екзистенційної кризи, або навпаки лисий, але з дуже поважним блиском генія.
Погляд — такий, ніби він бачить кольори, яких не існує в природі, і трохи засуджує тебе за те, що ти їх не бачиш.
На обличчі часто є пляма фарби, яку він або не помічає, або вважає частиною іміджу.
Борода/щетина — обов’язкова, якщо художник чоловік. Якщо жінка — замість бороди величезний шарф і погляд людини, що пережила три артхаусні фестивалі поспіль.

Одяг:
Светр, який виглядає так, ніби його зв’язала бабуся ще в минулому столітті під джаз.
Штани/джинси з такою кількістю плям, що вже незрозуміло: це бруд чи концептуальний принт.
Берет.
Не тому що зручно — бо Всесвіт забороняє художнику існувати без берета.
Шарф навіть улітку. Особливо влітку.
Старі кеди/черевики, що пережили більше виставок, ніж деякі музеї.

Поведінка:
Постійно примружується на випадкові предмети й каже:
"У цій тріснутій стіні є трагедія сучасності..."
Може годину пояснювати, чому синій квадрат символізує біль капіталізму.
П’є каву так, ніби це паливо для душі.
---

ПОЕТИ
Це людина, яка виглядає так, ніби або щойно написала геніальний вірш, або вже третю годину страждає через захід сонця.

Зовнішній вигляд:
Волосся — романтично розтріпане, наче його спеціально скуйовджував осінній вітер під драматичну музику.
Очі — завжди трохи сумні, ніби він щойно подумав про швидкоплинність буття через голуба на підвіконні.
Бліде обличчя, бо сонце він бачить тільки коли йде подумати про вічне.
Вічний вираз легкої меланхолії, навіть коли їсть шаурму.

Одяг:
Довге пальто/плащ, що майорить навіть без вітру.
Водолазка або сорочка, розстібнута так, щоб виглядати ніби серце відкрите світу й стражданню.
Шарф, який більше схожий на прапор душевних мук.
Темний одяг, бо яскраві кольори — для людей без внутрішньої драми.
Маленький блокнот/зошит, куди записуються геніальні рядки типу:
"дощ плакав, і я теж"

Поведінка:
Дивиться у вікно так, ніби веде мовчазний діалог із вічністю.
Може раптово сказати:
"А чи не є любов лише тінню самотності?"
Закохується кожні два тижні, щоб було про що писати.
Вважає недосип частиною творчого процесу.
---

ПИСЬМЕННИКИ
Це загадкова істота, яка одночасно хоче усамітнення, слави, кави й щоб усі відчепилися, бо “я працюю”.

Зовнішній вигляд:
Волосся — або хаотично скуйовджене від геніальних думок, або прилизане так старанно, ніби він хоче виглядати серйозним для майбутнього фото на обкладинці книги.
Очі — з вічними темними колами, бо найкращі ідеї приходять о 2:47 ночі, коли нормальні люди сплять.
Погляд — такий, ніби він аналізує тебе як потенційного персонажа для трагічного роману.
Обличчя часто задумливе, ніби він щойно придумав глибоку метафору про сенс буття через недопиту каву.

Одяг:
Светр/кардиган/сорочка, які кричать:
"Я інтелектуал, але мені лінь прасувати."
Окуляри — навіть якщо зір нормальний, бо без окулярів який ти взагалі письменник?
Домашні штани або щось максимально зручне, бо половина творчості відбувається сидячи в дивній позі за ноутбуком.
Старі капці/кеди, які бачили більше дедлайнів, ніж перемог.
Атрибути:
Блокнот/ноутбук/друкарська машинка (якщо хоче виглядати особливо “атмосферно”).
Гора зім’ятих чернеток, бо геніальний текст не народжується без фрази:
"Та що за дурня я написав?!"
Мінімум три чашки з недопитою кавою на столі.
Книжки всюди. Навіть там, де їм бути не треба.

Поведінка:
Може 40 хвилин дивитися в стелю й називати це роботою над сюжетом.
Постійно каже: "У мене геніальна ідея для книги."
і ніколи її не закінчує.
Підслуховує чужі діалоги в кафе “для натхнення”, але виглядає як підозрілий дивак.
Виправляє одне речення п’ятнадцять разів, а потім повертає перший варіант.
Фінальна форма письменника:
Коли дедлайн близько, він перетворюється на істоту з кофеїну, паніки, самоіронії й фрази "я більше ніколи не буду все відкладати".
---

Можете щось додати 🙂

ПРИСВЯТА ТИМ, ХТО НЕ ЗУСТРІВ ВЕСНУ
(Закатованим ворогом на Київщині)

Стоїть наш край, хоч вибухи гримлять,
Нема орди і край наш рідний вільний!
А йшли потвори від життя звільня́ть…
Дай Боже, що і інші зе́млі звільним!

Нема орди, але не всі живі,
Не всі весни́ тоді ще дочекали,
Віками не вкладеться в голові,
Скількох убивці в нас закатували.

Присвята тим, хто не зустрів весну,
Чий голос в ката в горлі захлину́вся,
Хто впав у ту безодню крижану
І до порога сво́го не вернувся.

Для них не пролунав відбій тривог,
Їх ранок зупинився на порозі,
Лиш вічний спокій і далекий Бог
Прийняли ду́ші в лютій тій тривозі.

Ім’я́ ми пам’ятаєм кожне й крок,
І без хреста закатаних у землю,
Для них тепер – лиш тиша між зіро́к
І пам’ять наша невмируща, щемна.

Кого́ убили, хто живцем згорів…
За мрії всі, розстріляні ордою,
Ми не пробачим винним цих гріхів,
Цей біль від нас не витік із водою.

Убиті, закатовані в пітьмі́,
І погляди скляні, зв’язані ру́ки…
Вони лишились вічно на війні,
А в нас лишилась пам’ять від розпуки.

Ми не пробачим вирваних життів,
Кого́ закатували у підвалах,
За сльо́зи матерів, дітей, батьків,
Кого́ живцем у лісі розпинали.

Як символ незнище́нного буття,
Горіти буде за́вжди свічка кожна,
Бо в кожнім імені – ціна життя…
Не вберегла валіза та тривожна.

Травинка кожна правдою зросте,
І кожен камінь пам’ять сво́ю має,
Бо право на свободу – це святе.
Наш край живий і все він пам’ятає.

Сади посадим на місцях боїв
І відбудуєм спалені оселі,
Це не побачать ті, хто онімів…
Почуєм знову солов’їні трелі.

03.04.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1060251

АРХАНГЕЛ ГАВРИЇЛ

Архангел Гавриїл був обраний Господом для принесення Діві Марії і всьому людству благої звістки про Втілення Сина Божого. Саме тому наступного дня після Благовіщен-ня Церква шанує Архангела, висловлюючи подяку за його участь у спасительній місії Господа. Особливим приводом для встановлення другого дня святкування стало освячення в XVII столітті храму в Константинополі на честь святого Архистратига.

Ім'я Гавриїл означає «кріпость Божа» або «Божа твердиня». На іконах він зображується з райською гілкою, яку приніс Пресвятій Діві, або з ліхтарем і дзеркалом, що символізують Боже світло і прозріння. Архангел Гавриїл згадується в багатьох важливих подіях Священної історії: він надихав Мойсея при написанні Книги Буття, відкривав пророку Даниїлу долі народу, сповіщав праведній Анні про народження Діви Марії та священнику Захарії - про народження Іоанна Предтечі. Він невідступно перебував з Богородицею і являвся святому Йосифу Обручнику. У Гефсиманському саду Архангел зміцнював Христа перед стражданнями, а мироносиці першими почули від нього звістку про Воскресіння Христове. Його служіння є нагадуванням про силу Божої любові та постійний супровід Небесних сил.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 26 березня.
-----------