Ото зранку тільки очі розплющиш, в телефона їх вирячиш, й пішшшшла спека в хату…
На кожну першу новину реагуєш однаково…
Вишуканим матюччям…
Й все лячніше за себе…
Бо все здається, що далі розчєловєчіваться вже нема куди?
Й кожен раз помиляєшся…

Світло є!!!
В тамбурі прибрала ліхтарики.
Розмірковую, чи має сенс прибирати їх в інших кімнатах?
З нашими ̶й̶й̶й̶й̶й̶й̶б̶н̶и̶м̶и̶ «доброзичливими» сусідами, не фааааакт, що те прибирання вже на часі?

Павербанки увесь гуртожиток тримає на ста відсотках зарядки.
Краще перебдіти, ніж недобдіти. Перевірено.

Підстригання моїх численних троянд знов відклала.
Я ж таки сподіваюся дочекатися, коли вже в квітниках уся крига розтане?

А поки знаходжу собі якісь інші заняття.
То один кут в хаті до ладу приведу?
То інший?

Сьогодні як придивилася до своїх поличок з приправами, горнятками та склянками???

Ммммммати Василева!!!
Таке враження, що в цій хаті жодної живої людини взагалі не мешкає?:)))
А живуть тут винятково котики!!!:)
Які смітять, порошать все довкілля своєю вовною, розсипають свій корм де-не-попадя, хлюпають навкруги молочними краплями!!!

То й що?:)
Остапа понесло!:)
Відпі-піііііі-піііі-мила увесь той кут!!!
Тепер повз нього як біжу, обовʼязково пригальмовую, щоб помилуватися!:)

А ще знов пралку ганяли!
Білллльо тепер на придворних мотузках кінцівками тіліпає!:) Бо вітер так і дме. Вже який день.

Ви там як?

#поезія
#мистецтво
Люби мене, як любиш каву свою зранку,
Люби одну, без застережень - тільки навіки...
Люби, смакуй безстрашно давню полонянку,
Люби й частуй мене - без правил на роки...

Люби в світанках - кавою зігріті очі,
Люби все тіло справжнє, зморене вночі...
Люби забуті казки мої з юності дівочі,
Люби щодня одну - до поки праведні ключі...

Люби, коли в зеніті сонце - нагла спека,
Люби весною - пробуди од хуртовини й сну...
Люби, щоб завжди щось приніс у дім лелека,
Люби без слів, напомацки - шалену, милу і чудну...

Люби думками ніжно, що на відстані торкають,
Люби осінню каву нашу з кардамоном на губах...
Люби, як філіжанки в вечір разом в шафі засинають,
Люби мене, як любиш каву - тепер ми не розлучні навіть в снах...

Ярослав Рудан

Картина: Marta Pitchuk

У пустелі Сахара, звідки походять предки цього «фенека», спека така, що мозок плавиться, а в Києві БАТАРЕЯ - це єдине джерело радості, тепла і навіть філософських роздумів

У нас тепер так, щастя - це коли батарея тепла. Раніше щастям була любов, кар'єра, політ на Місяць. А зараз - гаряча вода в трубі. Маленьке, металеве, ребристе щастя. Ми всі зараз трохи такі «Нори». Сидимо, підібгавши лапки, і чекаємо, коли в цьому світі знову стане тепло. Не тільки в трубах, а взагалі... в душах, чи що? Але труби - це для початку теж непогано

Ранок.
Я б ще спала та спала?:)
Таааа зараз же ж?:)

Котик Пилипко тихееееесенько, шопушком, від моєї канапи повідомляє:
- Я бачу дно?:)

Виписую Пилипкові маршрутний лист?:) За прямим сексуально-пішохідним маршрутом!:)

Хвилин за десять другий підход?:)
- Я БАЧУ ДНО!!!
Вже настирливіше та гучніше?:)

Жбурляю кудись на звук одну з маленьких подушок!:)

Ще хвилин за десять?:)
Гучно!:)
Ррррроздратовано!!!:)
- Я!
- БАЧУ!!
- ДНО!!!

Й тупот по хаті!:) Щоб точно ніяким підручним метальним засобом я по тій чорнодупій потворі не влучила?:)

Ааааааааа щоб ти мені був живий та здоровий!!!

Підіймаюся!:)
Йду рятувати світ!:)
Досипаю їдла!:)
Доливаю молока!:)

Повертаюся на канапу?:)
Та знов!:)
Та зараз же ж?:)

- МамЮль, якщо ти вже піднялася, двері відчиняй?:) Ми вже всі зібралися гуляти?:)
Мої прохання просцятися в котячі писюльні горшики ніхто вже не чув!:)

Піднялася?
З голою дупою почовгала до дверей?
Випускати всіх бажаючих!:)

Й піііііішла спека в хату!:)

Надвечір я знов рятувала світ!:)
Палю в тамбурі.
Витріщаюся на їдальню для птахів. Розумію, що їдла там вже того? Мммммалувато?

Не вистачить не тільки до ранку, коли я там підіймуся та черга до синичок дійде?
Не вистачить навіть до темряви?

Йду.
Досипати того їдла!:)
Перші у двір з дикунським гггггавом вистрілюють мої сссссцуки Цуцилія з Лєдєю!!!
Чкурнули до хвіртки в город, тільки смуга пішла!!!:)
Лементують там, аж підстрибують!:)

Я додаю в їдальню віниччя та соняшника, дивлюся, біля паркана щось біленьке лежить в снігу?

Тю!
Та то ж сало синичкове!
Вони його так обжерли, що залишки не втрималися в мотузці та впали!:)

Й я встигла його знайти поперед моїх численних собак та котів!:)
Привʼязала знов!:)

Тепер черга рятувати світ в моєї зграї!:)
Прийшов їхній час піклуватися про мене!:) Та вигрівати мене на канапі!:)

А на завтра вже домовлено про вісім кило соняшників в їдальню для птахів!

Перезимуємо!
Невсеремось!!!

КОЛИ НАСПРАВДІ ХРЕСТИВСЯ ІСУС

У жодній теологічній літературі не зазначена дата коли Іоанн Хреститель хрестив Ісуса, навіть приблизно. Згадується лише, що Ісус прийняв хрещення коли була сильна спека, то ж влітку. Влітку й Володимир хрестив Київську Русь. А саме 28 липня, згідно сучасного календаря. Звідки раптом взялися дати 6 та 19 січня, а особливо купання у ополонці на Водохрещу? Може, для жителів Крайньої Півночі це реально, але не для Київської Русі, України, а особливо річки Йордан. Ще одна дурість релігійних пропагандистів-шахраїв. А скільки бовдурів у це вірить!

P. S. Характерно, що практично на всіх картинах, що зображує цей процес, Іоанн Хреститель постає в одязі первісної людини, що розкриває психологічний аспект цього дійства і доводить рівень розумового та інтелектуального розвитку як попів-шаманів, так і віруючих усіх часів.

http://www.ik-music.net/

Зазвичай на початку року я готую солянку.
Цьогоріч щось пішло не так!:)

Натрапила в інтєрнєтах на рецепт так званої поливки?:)
Поки дочитала того рецепта, аж фізіомордія тряслася!:)

Курячий бульййййййоооон!!!
Кльоцки або галушки??? На манці???

Піііііішла спека в хату!!!:)
Щось конче потрібне знайти в двох ґаздинь, у двох кухнях, двох холодильниках, одній морозилці, двох тамбурах - те ще завдання!:)

Вишукала каструлу бульону!:)
Одну!:)
Поруч з нею - ще одну!:) Й в другій курятини стільки, що вистачило би б на виварку тої поливки!:)

Натіліпала яєць із манкою! Дала можливість «набухатися» як тепер модно казати?:)

Перший раз в житті жодного шматочка картоплі в ту юшку не додала!:)

Ото тільки бульйон, курятина, манні кльоцки та зелень!

В цілому все вийшло, як в давньому жарті про салат із авокадо з креветками!:)

Виявилося, що в тій каструлі бульйон був не курячий!:)
Але курятина з другої каструлі, яку я додала в першу, цілком собі куряча!:)

Аааааа які цікаві кльоцки вийшли!!!
В рецепті пропонувався вибір?:) Якою ложкою закладати в бульйон, що кипить, «набувхашуюся» манку з яйцем?:) Хуч столовою?:) Хуч чайною?:)

Чуйка мене не підвела!:)
Я по половинці чайної клала!:)
Ййййй такі монстри зварилися!!!:)
Здоровезні!
Смачнезні!
Мʼякезні!!!

Мммммм…
Таааааак…
А тре ж якось утілізувати недоїдки з холодильника?
Якщо вже я солянку викреслила з постноворічного меню?:)

Зненацька щось спеклося?:)
На кшталт заливного пирога, схожого на піцу?:)
Куди чудово вписалися якісь ковбаси, грудинка, огірки, сир та гриби?:)

А вгомонитися я все так і не могла!:)
Остапа продовжувало нести!:)))

Й на хвилі моєї сьогоднішньої (та вже вчорашньої!!!) кухонної гіперактивності я ще й десерту наробила!
Який має назву Бите скло!:)))

В якісь моменти двох рук мені було замало?:)
Та впоралася ж!!!:)

Десь між усіма цими справами та стравами ще й гостей зустрічала!:)
Чаями-кавами напувала!:) Чимось годувала!:)

Дійсним доповідаю!
Минулорічних салатів в холодильнику ніц нема!:)
Завтра (сьогодні) щось витворю з курятиною, яка в бульйоні!:)
Аааааа ще ж збиралася скумбрію пекти???

Та про це я думатиму завтра (сьогодні вже!)!:)

Ви там як?
Цілі?

Підозрюю, я не одна така?:)
Яку нестримно прррре щось звершувати по господарству саме в той день, що наші бабусі та релігійні правила не схвалювали?:)

Розплющую зранку очі.
Перша думка - а чи не здерти з постілі білизну та не погоняти пралку?:)

Та авжеж!
По-перше, в Різдво, мабуть, гріх прати?:)
По-друге, навіть якби я й зібралася це робити, нічого б не вийшло!:)
Бо ще вчора ввечері вода ледь дзюрчала з кранів. Відповідно, зранку її взагалі не було! То яке там вже прання?:)

Вдвох з Ірина Олександрова назбирали мийку посуду. Ну, ще колежанку до нас закликали на святкову-різдвяну-горохову юшку?:)
Та кожен по декілька разів чай чи каву сьорбав?:)
Аааа скільки ложок з ложечками зібралося!!!:)

Перемила все.
Вода леееееедве тепленька!
Бо то ж води не було?
Коли вода з’явилася, за графіком в черговий раз знеструмлення трапилося!

Та зайнятися прибиранням мені все ж прийшлося!:)
Як я не шукала собі причин, щоб лінитися?:)

Як Пилип з конопель ̶в̶и̶с̶к̶о̶ч̶и̶в̶ вскочила повз мене в хату кішка Онука Наша Снігуронька!!!

Я й не приглядалася до неї жодного разу?
Даремно!
Даремно не приглядалася!

Бо потім вона виявилася в санвузлі!
Не одна…
Зі здобиччю…
З синичкою в пащі…

Ну що вже?
Вполювала, то вполювала!
Додому принесла, дбайлива така!
Хижак є хижак.
Залишила кішку в санвузлі та пішла собі.

Погарячкувала з тим рішенням.
Бо дооооовго я ще пірʼя в санвузлі прибирала…

Після синичкового сніданку Онука бадьоооора така стала?:)
Набагато бадьоріша, ніж зазвичай!:) Сили й ентузіазізьм додаткові ж прилаштувати кудись потрібно було?:) То вона в черговий раз не витримала домагань та навішала люлей собаці Лєді!:)

Не втримала себе в руках й собака Цуцилія!:)
Лежала собі собака під зимньою ковдрою в мене під дупою?:) Нікого не чіпала?:)
На мене видралася кішка Лічіна №1, та як взялася товкти мені ляшшшшку!:)
Й собаку Цуцилію!:)

Цуцилія довго пссссешила, нервувалася, гарчала з під ковдри, офіційно попереджала, що ще трохи, й терпець її урвеееееться…
УРВАВСЯ!:)

Ййййййй пішла ссссспека в хату!!!:)
Цуца намагається подерти ту Лічіну, як Тузик грілку!:)
Та ну так?:)

Лічіна НА ковдрі!:) Шшшшипить, плюється, пазурами розмахує!:)))

ЦуцИлія ПІД ковдрою!:)
Гарчить, шкррррребеться, зубʼями клацає!!!:)
На небезпечній близькості від моїх мʼякеньких й тепленьких тильних частин!:)

Рррррррозігнала!:)
Не Цуцика Лічіну!:)
Я всіх ррррррозігнала кхям!:)

Ото тільки два пиріжечка солоденьких на всю зграю і є!:)
Собака Вахтанг та котик Пилипко!:)

А решта - скандальні баби з ярмарку!:)))

Ви там як?

У 1942 році офіцер Вермахту Альберт Баттель побачив вантажівки СС, що прямували до єврейського гетто, аби депортувати звідти сотні людей. Він перегородив міст озброєними солдатами й просто сказав: «Сьогодні — ні». Те, що сталося далі, змінило все.
Літня спека тиснула на Перемишль, наче її неможливо було витримати.
Німецькі прапори безсило висіли на кожній будівлі. Єврейський квартал уже багато місяців був оточений колючим дротом. І всі чудово знали, що насправді означає «переселення».
Альберт Баттель стояв того ранку на мосту через Сян, спостерігаючи, як наближається колона СС. Вантажівка за вантажівкою, двигуни ревіли, наближаючись прямо до гетто.
Йому було сорок дев’ять. Юрист до війни. Офіцер Вермахту, що зазвичай виконував накази і не висовувався.
Але цього дня в ньому щось зламалося.
Коли перша вантажівка під’їхала до мосту, Баттель підняв руку. Його солдати опустили шлагбаум.
«Міст закритий», — сказав він офіцеру СС.
Обличчя того почервоніло. «На якій підставі?»
«На моїй».
У Баттеля не було жодних підстав так діяти. Абсолютно жодних. Він зупиняв виконання офіційного наказу власного уряду.
Але він залишився на місці. І його солдати — теж.
Офіцер СС кричав, погрожував, вимагав пропустити.
Баттель не зрушив.
«Будь-хто, хто спробує перейти, буде заарештований», — спокійно сказав він.
Уявити цей момент майже неможливо. Тиша, що мала опуститися на міст. Колона СС із працюючими двигунами, заблокована німецькими ж солдатами, які направили зброю на інших німецьких солдатів.
Командиру СС нічого не залишалося. Він наказав вантажівкам розвертатися.
Але Баттель на цьому не зупинився.
Він сам сів у військову вантажівку й поїхав у гетто. У самісіньке серце того, що всі називали «єврейським кварталом».
Сім’ї сиділи по домах, чекаючи. Знаючи. Матері притискали дітей. Старі дивилися у вікна.
Баттель почав стукати у двері.
«Сідайте у вантажівку, — казав він. — Зараз».
Він завантажував десятки людей у машини Вермахту. Дідусів і бабусь, які ледве ходили. Матерів із немовлятами. Дітей, що трималися за іграшки, яких більше ніколи не побачать.
Він привіз їх до казарм Вермахту. Нагодував. Поставив охорону, щоб їх захистити.
Годинами він вивозив єврейські сім’ї з гетто під приводом «військової необхідності».
Щохвилини він ризикував бути розстріляним за зраду.
Кожне рішення могло стати останнім.
Але до ночі десятки людей, які мали б бути у вагонах смерті, спали в ліжках німецьких солдатів.
Новина вдарила по Берліну, як грім.
Генріх Гіммлер особисто заніс ім’я Баттеля до своїх картотек. Він назвав його дії «недопустимим братанням з євреями».
Його занесли в чорний список нацистської партії. Розпочали процедуру військового трибуналу. Зруйнували його кар’єру.
Баттель ніколи не вибачився. Жодного разу.
Коли хвороба змусила його залишити службу, він повернувся додому — до зруйнованого життя — але без тіні жалю.
Після війни вижилі почали його шукати. «Офіцер, який нас врятував», — казали вони. «Німець, який сказав „ні“».
У 1963 році Ізраїль вшанував Альберта Баттеля званням Праведника народів світу — найвищою нагородою для неєвреїв, які ризикували всім, аби рятувати євреїв.
Він не дожив, щоб дізнатися про це. Баттель помер у 1952 році, забутий у Німеччині, що відбудовувалася.
Він не написав жодної книги про той день. Не давав інтерв’ю. Не шукав слави.
Але те, що він зробив на тому мосту, доводить дуже важливу істину.
Сміливість — це не відсутність страху. Це вміння дивитися в обличчя неможливому й казати: «Мені байдуже».
Це коли одна людина вирішує, що накази не варті більше, ніж людські життя.
Це вміння підняти голову, коли всі інші її опускають.
У світі, що здавався безнадійно зламаним, Альберт Баттель показав, що людяність може перемогти.
Навіть якщо на тобі неправильна форма.
Навіть якщо ти стоїш абсолютно сам.
І іноді цього достатньо, щоб змінити все.
Один міст.
Один офіцер.
Одне слово: «ні».

Ще відучора графіки знеструмлення змінювалися кожних 15-20 хвилин.
Від двох годин до чотирьох…
Й в половині випадків саме в той час, коли світла вже не було…

Сьогоднішній масовввваний обстрррріл неньки ситуацію по світлу не покращив…

Ще ночером найдовше знеструмлення планувалося на дві години?
Зранку пішшшшла спека в хату…
Дві з половиною?
Три?
Три з половиною?
Чотири!
Тепер й подивитися не можу, бо знов же ж, світла вже нема, відповідно й інтернет в мене відсутній? Й є там якісь зміни, нема, хезе?

То мерехтимо по хаті та обійстю з підвищеною швидкістю!
Добре, що діти на вихідних вдома!

Донечка й підлогу мела, й ганчіркою пиляку на горизонтальних поверхнях терла, й сміття по критичних місцях у хаті збирала, в смітник виносила, й до льоху по буряки з морквою ганяла, й картоплю чистила!

Синочок на вантажних завданнях!:)
Також пирнав до льоху! По відро картоплі й слоїки з огірками та компотом!
На Нову пошту ганяв по лантух їдла для котів!

Я?
А що я?:)
Я на керівній посаді!:)
Й розподіляла господарські навантаження!:)
Й в крамницю ганяла!
Й канапу свою совала, бо котики мої під неї зафутболяли з підвіконня павербанк з зарядним мотузком!
А якщо я вже канапу розворушила, то вже й постільну білизну здерла!:) Двічі пралку завантажила? А ще разів два ввімкну, коли світло зʼявиться!
Й посуд мила!

Найголовне - традиційне блюдо вихідного дня готувала! Картоплю смажила!
Картопля, огірочки, сало - ммммм!!!
Саме те, щоб вгамувати тонку душевну организацію!

Бо нерви вже нів…изду з цим «доброзичливим сусідом»… Сидимо з колежанкою, каву-чай сьорбаємо зранку, а ті ррррракети все продовжують десь в нашому напрямку сновигати…
Дай, Божечко, здоровʼя та наснаги нашим ЗСУ та ППО!!!

Маємо надію, що одне-єдине побажання всіх українців Святий Миколай виконає?:)

Ви там як?
Цілі?

Й пііііііішла спека в хату!!!:)

Побігла всіх годувати, напувати!
Яєць вполювала шість штук!
Стала на варту до плити!:)

Борщ готовий!
Гомілки готові!
Картопля доварюється!
Кекс з мізюном допекається!

А ви там що?
Показники попередавали?