Справжні нащадки Русі берегли б свою культурно-історичну спадщину. А для цих вона звісно чужа.

Століттями на зовнішній арені народ орків прикидається "вихідцями з Русі".

Путін ще недавно (коли фріка ще пускали на поріг в країни Європи) розповідав тому ж Макрону дивні історії про "рускую княжну Анну Ярославну". Донька київського князя буцімто об'єднує народи Франції і Московії. Цей полоумний писав статті, що нинішня росія походить із "купєлі Херсонеса", бо в Корсуні окупованій московитами колись хрестився київський же князь Володимир.

Чи не маячня божевільних?

Але цю маячню на повному серйозі прямо зараз через шкільні підручники прошивають в голови дітям різних племен на території російської федерації. Після цього пермяки, башкіри, татари і навіть явно монголоїдні буряти виростають з переконанням, що вони православниє рускіє. А далі когнітивний дисонанс в головах веде їх до думки: а чому тоді їхнім Києвом володіють якісь фашисти-укрАінци?

Жерцям культу з Кремля просто залишається підсунути обкраденим і знедоленим тубільцям рішення — іти на релігійну війну, продаючи сатані свої душонки за 3 копійки.

Але сьогодні болотні дикуни здійснють цілеспрямований удар по Лаврі. Просто від безсилля від того, що не можуть захопити Україну, виміщують злобу на її найціннішій культурній пам'ятці, яку вони типу вважають своєю. Їхня слабка культурна ідентичність не здатна витримати конкуренції - всі храми на території РФ молодші, не йдуть за своєю історичною цінністю ні в яке порівняння з тисячолітніми храмами Києва чи навіть Чернігова, а тому ніколи не здатні були ефективно об'єднувати московитів.

І саме тому предки з НКВД ще в 1941 замінували і взірвали культурну пам'ятку, коли тікали від німців і розуміли, що не зможуть більше володіти Руською спадщиною. Бо там були усипальниці всіх українських князів з часів Русі. З існуванням такого доказу давньої державності народу, який вони безуспішно намагалися інкорпорувати в своє безрідне плем'я на правах молодшої гілки, цей ІДІЛ не міг змиритися.

Власне цей кармічний цикл почав ще "перший вєлікорос" Андрій Боголюбський, який почав кар'єру з розграбування київської святині, а тому був затаврований як чужинець на Русі ще авторами тогочасних руських літописів.

Але московити не тільки є чужинцями на планеті, вони є антихристиянами.

І це важливо.

Бо багато християн у світі розчаровані повісткою в своїх державах і симпатизують рашці, бо помилково вірують, що РФ це "християнська держава і вона захищає цінності, які втратив Захід". Багато навіть в США збуджується, коли в Україні намагаються заборонити РПЦ.

Але Російська путінославна церква сьогдні так і не засудила російську армію за удар по християнській святині.

Отже навіть релігійний підрозділ ФСБ це антихристиянська агресивна організація.

Вони прикидаються християнами, але мають бути викинуті звідусіль.

За цей удар має бути покарання — повна заборона РПЦ. Ми маємо посилити процес викорінення цієї агресивної секти в світі і у нас. Кожен удар буде відплачено втратою Кремлем свого впливу. А потім цей процес перекинеться всередину нинішньої РФ.

А закінчиться в Москві.

У 1145 році після смерті митрополита Михаїла князь Ізяслав висвятив Клима Смолятича на Київського митрополита без згоди Вселенського Патріарха, що викликало розбіжності серед руських єпископів. Після зміни влади князь Юрій, який посів престол, не визнав Клима законним митрополитом. Вселенський Патріарх призначив нового митрополита - грека Константина, відсторонивши Клима. Ситуація загострилася після смерті князя Юрія.

Почалися суперечки за великокняжий і митрополичий престоли: частина підтримувала Константина, інші - Клима. Щоб припинити чвари, патріарх вирішив вислати нового ми трополита. Не бажаючи брати участь у розбраті, Константин покинув Київ і вирушив у Чернігів до єпископа Антонія, але дорогою важко захворів. Перед смертю він написав заповіт із проханням не ховати його, а залишити тіло в полі як покарання за свою провину у князівських сварках.

Після смерті Константина його волю виконали, та тіло залишалося нетлінним протягом трьох днів. У Києві в цей час відбулося сонячне затемнення, буря та землетрус, що налякало князя Святослава Ольговича. Він наказав із честю поховати Константина біля собору Святого Спаса. Після поховання митрополита в Києві настав спокій, і люди славили Бога.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 5 червня.

------------