🦁 Він і тільки він подарував Україні Львів! Тож, коли поляки називають Львів «споконвічно польським», вони забувають одну просту річ.

На той момент, коли польський король Казимир ІІІ уперше захопив Львів, місто вже майже сто років існувало як столиця руської держави Романовичів. Воно було засноване в XIII столітті у складі Галицько-Волинської держави, отримало назву на честь князя Лева Даниловича, а згодом саме Лев зробив його своєю столицею. Лише в середині XIV століття Львів був приєднаний до Польського королівства.

Саме тому історія Львова починається не з польських королів.

Вона починається з українського князя.

Лева Даниловича.

Сина короля Данила Романовича — того самого Данила Галицького, якого коронував Папа Римський.

Батько залишив йому непросту спадщину. Після монгольської навали державу потрібно було не просто втримати — її потрібно було зробити сильнішою. І Лев не сховався за мурами замків.

Він усе життя провів у походах.

Ще молодим князем воював поруч із батьком проти татар, поляків, литовців, угорців. Літописці описували його як безстрашнього воїна, який нерідко особисто очолював військо. Сучасні історики називають його одним із найталановитіших полководців династії Романовичів, хоча й відзначають, що часом він був надто запальним і рішучим.

Після смерті Данила саме Лев став наймогутнішим правителем Галицько-Волинської держави.

Саме він ухвалив рішення, яке визначило історію України на століття вперед.

Переніс столицю до Львова.

Це сталося близько 1272 року.

Відтоді Львів перетворився не просто на велике місто.

Він став політичним серцем Королівства Русі.

Сюди сходилися торгові шляхи з Балтики до Чорного моря. Тут селилися купці, ремісники, вірмени, німці, русини, євреї. Львів стрімко зростав і ставав одним із найважливіших міст Східної Європи.

Цікаво, що навіть сьогодні історики дискутують, хто саме заснував Львів — Данило чи Лев.

Більшість сходиться на тому, що місто заклав Данило й назвав його на честь сина, а Лев завершив його розбудову, зробив столицею та фактично подарував йому майбутнє. Без Лева Львів навряд чи став би тим містом, яке знає весь світ.

Є й красива історія кохання.

Ще молодим князем Лев одружився з угорською принцесою Констанцією, донькою короля Бели IV.

Для середньовіччя це був не просто шлюб — це був союз двох королівських домів. Завдяки цьому родина Романовичів стала спорідненою з найвпливовішими династіями Центральної Європи. Існує навіть версія, що Львів отримав свою назву саме приблизно в час весілля Лева, як символічний подарунок спадкоємцю, хоча прямих джерел, які це підтверджують, немає.

Лев був не лише воїном.

Він був державником.

За його правління до держави приєднали Люблінську землю, частину Закарпаття разом із Мукачевом, зміцнили кордони, розвивали міста й торгівлю. Саме тоді Руське королівство залишалося однією з найвпливовіших держав Центрально-Східної Європи.

Його ім’я пережило століття.

Бо живе не лише в літописах.

Воно живе у назві міста.

Львів — це буквально «місто Лева».

І кожен лев на міському гербі, кожна скульптура, кожен кам’яний лев на львівських вулицях — це нагадування про князя, який колись зробив це місто столицею своєї держави.

Історія Львова — це історія багатьох народів.

Поляки, українці, вірмени, євреї, німці залишили в ньому свій слід.

Але початок цієї історії був українським.

Її написали Романовичі.

І допоки на Високому Замку майорить український прапор, Львів продовжує пам’ятати свого князя.

Лева Даниловича — людину, яка не просто носила ім’я лева. Вона залишила його на карті Європи назавжди. 🇺🇦

🦁 Він і тільки він подарував Україні Львів! Тож, коли поляки називають Львів «споконвічно польським», вони забувають одну просту річ.

На той момент, коли польський король Казимир ІІІ уперше захопив Львів, місто вже майже сто років існувало як столиця руської держави Романовичів. Воно було засноване в XIII столітті у складі Галицько-Волинської держави, отримало назву на честь князя Лева Даниловича, а згодом саме Лев зробив його своєю столицею. Лише в середині XIV століття Львів був приєднаний до Польського королівства.

Саме тому історія Львова починається не з польських королів.

Вона починається з українського князя.

Лева Даниловича.

Сина короля Данила Романовича — того самого Данила Галицького, якого коронував Папа Римський.

Батько залишив йому непросту спадщину. Після монгольської навали державу потрібно було не просто втримати — її потрібно було зробити сильнішою. І Лев не сховався за мурами замків.

Він усе життя провів у походах.

Ще молодим князем воював поруч із батьком проти татар, поляків, литовців, угорців. Літописці описували його як безстрашнього воїна, який нерідко особисто очолював військо. Сучасні історики називають його одним із найталановитіших полководців династії Романовичів, хоча й відзначають, що часом він був надто запальним і рішучим.

Після смерті Данила саме Лев став наймогутнішим правителем Галицько-Волинської держави.

Саме він ухвалив рішення, яке визначило історію України на століття вперед.

Переніс столицю до Львова.

Це сталося близько 1272 року.

Відтоді Львів перетворився не просто на велике місто.

Він став політичним серцем Королівства Русі.

Сюди сходилися торгові шляхи з Балтики до Чорного моря. Тут селилися купці, ремісники, вірмени, німці, русини, євреї. Львів стрімко зростав і ставав одним із найважливіших міст Східної Європи.

Цікаво, що навіть сьогодні історики дискутують, хто саме заснував Львів — Данило чи Лев.

Більшість сходиться на тому, що місто заклав Данило й назвав його на честь сина, а Лев завершив його розбудову, зробив столицею та фактично подарував йому майбутнє. Без Лева Львів навряд чи став би тим містом, яке знає весь світ.

Є й красива історія кохання.

Ще молодим князем Лев одружився з угорською принцесою Констанцією, донькою короля Бели IV.

Для середньовіччя це був не просто шлюб — це був союз двох королівських домів. Завдяки цьому родина Романовичів стала спорідненою з найвпливовішими династіями Центральної Європи. Існує навіть версія, що Львів отримав свою назву саме приблизно в час весілля Лева, як символічний подарунок спадкоємцю, хоча прямих джерел, які це підтверджують, немає.

Лев був не лише воїном.

Він був державником.

За його правління до держави приєднали Люблінську землю, частину Закарпаття разом із Мукачевом, зміцнили кордони, розвивали міста й торгівлю. Саме тоді Руське королівство залишалося однією з найвпливовіших держав Центрально-Східної Європи.

Його ім’я пережило століття.

Бо живе не лише в літописах.

Воно живе у назві міста.

Львів — це буквально «місто Лева».

І кожен лев на міському гербі, кожна скульптура, кожен кам’яний лев на львівських вулицях — це нагадування про князя, який колись зробив це місто столицею своєї держави.

Історія Львова — це історія багатьох народів.

Поляки, українці, вірмени, євреї, німці залишили в ньому свій слід.

Але початок цієї історії був українським.

Її написали Романовичі.

І допоки на Високому Замку майорить український прапор, Львів продовжує пам’ятати свого князя.

Лева Даниловича — людину, яка не просто носила ім’я лева. Вона залишила його на карті Європи назавжди. 🇺🇦

😔 Суттєвих руйнувань зазнала вулиця поблизу кінотеатру «Київська Русь» у Києві

Вибухова хвиля пошкодила будівлю поруч із кінотеатром, прокуратуру, житлові будинки та понад 10 автомобілів.

Також постраждала трамвайна інфраструктура: колії засипані уламками, мережа пошкоджена. На місці працюють аварійні служби.
#Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна

ДЕНЬ ХРЕЩЕННЯ РУСИ-УКРАЇНИ ТА ВШАНУВАННЯ СВЯТОГО РІВНОАПОСТОЛЬНОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА

Важлива подія для українського народу.

У 988 році князь Володимир Великий, після перемоги над своїми братами, став єдиним правителем Київської Русі. Спочатку язичник, він прийняв християнство з Візантії для всієї держави, що стало важливою політичною та духовною реформою. Це рішення зміцнило його владу, покращило міжнародні зв'язки та сприяло розвитку культури й освіти на Русі.

Прийняття християнства об'єднало народ у єдиній православній вірі, а утворення Київської Митрополії зробило Русь частиною християнської Європи. Це стало значущим кроком у розвитку держави, яке визначило цивілізаційний напрямок країни.

Сьогодні, через 1038 років після цих подій, ми відзначаємо цей день у складі помісної Православної Церкви України (ПЦУ), яка є правонаступницею Київської Митрополії. Цей день символізує духовне відродження та незалежність українського народу, особливо після трьох століть духовної залежності від Московії. Важливо, що тепер українці можуть молитися рідною мовою в українських святинях, таких як Києво-Печерська лавра.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 15 липня.
------------

ДЕНЬ ХРЕЩЕННЯ РУСИ-УКРАЇНИ ТА ВШАНУВАННЯ СВЯТОГО РІВНОАПОСТОЛЬНОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА

Важлива подія для українського народу.

У 988 році князь Володимир Великий, після перемоги над своїми братами, став єдиним правителем Київської Русі. Спочатку язичник, він прийняв християнство з Візантії для всієї держави, що стало важливою політичною та духовною реформою. Це рішення зміцнило його владу, покращило міжнародні зв'язки та сприяло розвитку культури й освіти на Русі.

Прийняття християнства об'єднало народ у єдиній православній вірі, а утворення Київської Митрополії зробило Русь частиною християнської Європи. Це стало значущим кроком у розвитку держави, яке визначило цивілізаційний напрямок країни.

Сьогодні, через 1038 років після цих подій, ми відзначаємо цей день у складі помісної Православної Церкви України (ПЦУ), яка є правонаступницею Київської Митрополії. Цей день символізує духовне відродження та незалежність українського народу, особливо після трьох століть духовної залежності від Московії. Важливо, що тепер українці можуть молитися рідною мовою в українських святинях, таких як Києво-Печерська лавра.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 15 липня.
------------

14 ЛИПНЯ - КНЯЗЬ ОСКОЛЬД (АСКОЛЬД)

Народився в 30-х роках ІХ століття, був нащадком роду Києвичів і очолив молоду Київську державу. У 860 році він здійснив похід на Візантію, який завершився невдачею, коли буря знищила руський флот. Після цього Оскольд вирішив прийняти християнство. Він звернувся до Патріарха Фотія і імператора Михаїла III з проханням про хрещення для себе та свого народу. Після цього в Київ були направлені місіонери, і Оскольд прийняв хрещення під іменем Миколай.

Це стало початком християнізації Київської Русі. Однак після хрещення Оскольда виник спротив з боку язичницької знаті. У 882 році, через змову, князь Оскольд був убитий воєводою Олегом, який захопив владу. Це призвело до відновлення язичництва на Русі, гонінь на християн і руйнування християнських храмів.

Князь Оскольд був похований з християнськими почестями, і на його могилі збудували церкву Святого Миколая.

Його мученицька смерть стала початком утвердження християнства в Київській Русі, що дійшло до свого апогею за князя Володимира Великого через більше ніж сто років.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 14 липня.
------------

14 ЛИПНЯ - КНЯЗЬ ОСКОЛЬД (АСКОЛЬД)

Народився в 30-х роках ІХ століття, був нащадком роду Києвичів і очолив молоду Київську державу. У 860 році він здійснив похід на Візантію, який завершився невдачею, коли буря знищила руський флот. Після цього Оскольд вирішив прийняти християнство. Він звернувся до Патріарха Фотія і імператора Михаїла III з проханням про хрещення для себе та свого народу. Після цього в Київ були направлені місіонери, і Оскольд прийняв хрещення під іменем Миколай.

Це стало початком християнізації Київської Русі. Однак після хрещення Оскольда виник спротив з боку язичницької знаті. У 882 році, через змову, князь Оскольд був убитий воєводою Олегом, який захопив владу. Це призвело до відновлення язичництва на Русі, гонінь на християн і руйнування християнських храмів.

Князь Оскольд був похований з християнськими почестями, і на його могилі збудували церкву Святого Миколая.

Його мученицька смерть стала початком утвердження християнства в Київській Русі, що дійшло до свого апогею за князя Володимира Великого через більше ніж сто років.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 14 липня.
------------

СВЯТАЯ КИЇВСЬКАЯ РУСЬ

Святую Київськую Русь
Ще Володимир охрестив,
І цим й сьогодні я горджусь.
Всім серцем Русь він полюбив.
І десь між пагорбів Дніпра,
Де височіють скрізь церкви́,
Є Володимира гора,
А поміж горами – рови.

Святая Київськая Русь…
Вона – єдиная така,
Гордився нею й прадідусь,
І доля в неї нелегка́.
Вона крізь бурі проросла,
Несла́ надію крізь віки.
Держави сила ожила́
На берегах Дніпра-ріки́.

Святая Київськая Русь –
Колиска волі й майбуття.
За неї серцем я молюсь,
Вона – початок всіх звитяг.
Тут Київ-красень над Дніпром,
Мов світлий княжий оберіг,
І став для світу джерелом
Святих державницьких доріг.

Святую Київськую Русь
Не стер ні ворог, ні вогонь.
Вона не вийшла з наших душ,
З міцних тих предківських долонь.
Ще з тих століть, ще з тих часів
В корінні сво́єму міцна,
Загарбать ворог захотів…
Усі часи є він й війна.

Святая Київськая Русь –
Моя історія свята.
В думках до тебе поверну́сь,
Ти – наша слава золота.
Стоїть величний Київ-град,
Як серце рідної землі́.
Тут свій є дух, тут свій є лад,
Й до нього рвуться москалі.

Святая Київськая Русь
Зростила лицарів землі.
Вела крізь бурю й вир спокус,
Щоб волю ми уберегли.
Від княжих лав і до знамен
Єднає слава поколінь.
Не знищить ворог дух пісень,
Його лякає й наша тінь.

Святую Київськую Русь
Несе Дніпро у даль віків.
Я не зречусь її, клянусь,
Бо князь її нам заповів.
І Київ – свідок у Русі,
Її величний оберіг.
Стоїть в усій свої́й красі
Й потворам відсіч дати зміг.

Святая Київськая Русь –
Не тільки пам'ять сивини.
Вона у кожнім слові – суть,
Це йшло до нас із давнини.
Її державницький вогонь
Не згас у темряві століть.
Веде народ, синів і донь,
Аби не знати лихоліть.

Святую Київськую Русь
В серцях нащадки пронесли́.
Не загубили світлу путь
Поміж випробувань й імли.
І нині, в час тяжких боїв,
Коли здригається земля,
Стоїть наш Київ з тих часів,
Як нездоланна міць життя.

11.07.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026

РІВНОАПОСТОЛЬНА ОЛЬГА, ВЕЛИКА КНЯГИНЯ КИЇВСЬКА, У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ОЛЕНА

Народилася в другій половині ІХ століття в псковській родині і була наділена рідкісною красою та розумом. Стала дружиною князя Ігоря. У 945 році, після вбивства Ігоря древлянами, Ольга стала правителькою Київської Русі до повноліття сина Святослава (945-960). Вона виявила мудрість і твердість у правлінні, сприяючи розвитку торгівлі та зміцненню зв'язків з Візантією.

У 957 році Ольга відвідала Константинополь, де прийняла хрещення з ім'ям Олена від патріарха Полієвкта. Після повернення на Русь вона проповідувала християнство, виховуючи своїх онуків Ярополка, Олега і Володимира, але не змогла охрестити їх через опір сина Святослава, який залишався язичником.

Свята Ольга померла 11 липня 969 року, передбачивши навернення Русі до християнства і трагічну смерть сина. Після її смерті мощі були перенесені до Києва святим Володимиром. Хоча хрещення Ольги не мало негайного ефекту серед народу, її дії стали підготовкою для хрещення Русі, яке здійснив її онук Володимир.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 11 липня.
------------

РІВНОАПОСТОЛЬНА ОЛЬГА, ВЕЛИКА КНЯГИНЯ КИЇВСЬКА, У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ОЛЕНА

Народилася в другій половині ІХ століття в псковській родині і була наділена рідкісною красою та розумом. Стала дружиною князя Ігоря. У 945 році, після вбивства Ігоря древлянами, Ольга стала правителькою Київської Русі до повноліття сина Святослава (945-960). Вона виявила мудрість і твердість у правлінні, сприяючи розвитку торгівлі та зміцненню зв'язків з Візантією.

У 957 році Ольга відвідала Константинополь, де прийняла хрещення з ім'ям Олена від патріарха Полієвкта. Після повернення на Русь вона проповідувала християнство, виховуючи своїх онуків Ярополка, Олега і Володимира, але не змогла охрестити їх через опір сина Святослава, який залишався язичником.

Свята Ольга померла 11 липня 969 року, передбачивши навернення Русі до християнства і трагічну смерть сина. Після її смерті мощі були перенесені до Києва святим Володимиром. Хоча хрещення Ольги не мало негайного ефекту серед народу, її дії стали підготовкою для хрещення Русі, яке здійснив її онук Володимир.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 11 липня.
------------