Вища рада правосуддя внесла подання Президенту про призначення шести осіб на посаду суддів Запорізького апеляційного суду - Романа Мінгазова, Костянтина Машкова, Тетяну Кононеко, Лілію Салтан, Лідію Клименко та Руслана Сінєльніка. Громадська рада доброчесності (дорадчий орган, який контролює роботу судової гілки влади) майже по кожному із них має критичні зауваження. Розповідаємо, хто ці кандидати: https://lokatormedia.online/v-zaporizkomu-apeliatsijnomu-sudi-mozhut-z-iavytysia-shist-novykh-suddiv-rozpovidaiemo-khto-vony/ https://t.me/Ukraineaboveallelse

#дати Сирена проти кийка: 15 березня як день нагадування про межі сили. Якщо ви думали, що Міжнародний день боротьби з поліцейською жорстокістю — це винахід епохи соцмереж та хештегів, то мушу вас розчарувати (або здивувати). Ця дата з'явилася у 1997 році з ініціативи організації «Колектив проти поліцейської жорстокості» (Монреаль, Канада) та групи «Чорний прапор» зі Швейцарії. Вибір дня був не випадковим, а пов'язаним із трагічним інцидентом побиття двох дітей поліцією в Швейцарії, що стало останньою краплею для правозахисників. 🇨🇦🇨🇭📢 Основна ідея цього дня — не в тому, щоб заперечити необхідність правопорядку (анархія, як відомо, теж не мед), а в тому, щоб нагадати: монополія держави на насильство не є безмежною. Правоохоронець — це сервіс, а не господар життя, і межа між «захищати» та «карати» іноді стає тоншою за папір, на якому надруковано адміністративний кодекс. 🛡️⚖️ Чому це важливо саме сьогодні? * Прозорість проти кругової поруки: Історія знає забагато випадків, коли «честь мундира» ставала вищою за людську гідність. Цей день підкреслює необхідність незалежного нагляду та відеофіксації (боді-камери — найкращий винахід для пам'яті офіцера). 📹👮‍♂️ * Системність проблеми: Від США до росії та М’янми — надмірне застосування сили часто стає інструментом політичного тиску, а не правосуддя. * Український контекст: Для нас ця тема має особливий гіркий присмак. Події на Майдані 2013-2014 років стали кривавою ілюстрацією того, що відбувається, коли поліція перетворюється на каральний орган режиму. Саме тому реформа МВС та громадський контроль для нас — питання виживання демократії, а не просто красиві слова. 🇺🇦🔥 Між законом та свавіллям Критики свята часто кажуть: «А як же права поліцейських?». Безумовно, робота в поліції — це стрес, небезпека та щоденний контакт із не найкращими представниками соціуму. Проте саме високі етичні стандарти та підзвітність відрізняють правоохоронця від озброєного найманця. Коли кийок опускається там, де має звучати закон, програє все суспільство. 🏛️⛓️ «Той, хто віддає свою свободу за безпеку, не заслуговує ні на те, ні на інше», — повчав Бенджамін Франклін. Міжнародний день боротьби з поліцейською жорстокістю — це якраз про те, як зберегти цей крихкий баланс і не перетворити «захист» на «зачистку».

❗️«ВІП-ухилянти» в розшуку вільно гуляють Києвом: нардеп Данило Гетманцев буде ініціювати звільнення очільника МВС Ігоря Клименка. Головним приводом стала історія політтехнолога Володимира Петрова. Після втрати броні він опинився в розшуку, але це не заважає йому вільно пересуватися столицею та з’являтися в публічних місцях. Цей випадок став «червоною ганчіркою» для частини депутатів, які вбачають у цьому вибірковість правосуддя. Рада вже викликала Ігоря Клименка «на килим» для пояснень, чому поліція не вживає заходів до осіб, які перебувають у розшуку через ухилення від мобілізації. https://t.me/Ukraineaboveallelse

#дати #свята Міжнародний день жінок-суддів (International Day of Women Judges) відзначають щороку саме 10 березня з 2021 року. Рішення прийняла Асамблея ООН резолюцією A/RES/75/274 від 29 квітня 2021-го, а дату обрали не випадково — на згадку про першу жінку-суддю в історії Міжнародного суду ООН, суддю з Уганди Джулію Себутінде, яка склала присягу саме 10 березня 2012 року. Чому це свято з’явилося саме зараз? Бо гендерний баланс у судовій системі досі виглядає як поганий жарт: у багатьох країнах жінки становлять менш як 30% суддівського корпусу, а в міжнародних судах — ще менше. Водночас жінки-судді часто стикаються з подвійними стандартами: їхню компетентність ставлять під сумнів частіше, ніж у колег-чоловіків, а баланс між кар’єрою та сім’єю — це взагалі окрема епопея. День створений, щоб не лише привітати, а й нагадати: судова влада без гендерної рівності — це влада неповна. Україна тут не виняток, але й не найгірший приклад. Станом на останні роки жінки становлять близько 40–45% суддівського корпусу (залежно від інстанції), що краще, ніж у багатьох країнах Європи. Проте на рівні вищих судів та Конституційного Суду представленість жінок традиційно нижча — і це вже питання не статистики, а системних бар’єрів. Суть свята не в квітах і компліментах, а в аргументованому нагадуванні: жінки в мантіях — це не «квота» і не «виняток», а норма, яка робить правосуддя більш об’єктивним, емпатичним і представницьким. Бо коли половина населення бачить у судді лише чоловіків, довіра до системи автоматично страждає. Тож 10 березня — це не просто «жіночий день у суддівській версії». Це привід визнати, що правосуддя без жінок-суддів — це правосуддя з одним оком. І пора вже відкрити друге. 😏

#історія #події Театралізоване вбивство інтелекту: Процес СВУ як генеральна репетиція Великого терору. 9 березня 1930 року в будівлі Харківського оперного театру розпочався один із найгучніших і найцинічніших судових процесів в історії СРСР — справа «Спілки визволення України». Це не був суд у юридичному розумінні; це була масштабна пропагандистська вистава, мета якої — дискредитувати та фізично знищити українську наукову та духовну еліту. 🎭⚖️ 1. Декорації замість правосуддя Вибір місця — оперного театру — був не випадковим. Режисери з ДПУ (попередник КДБ) прагнули максимальної публічності. У залі сиділи «представники трудящих», які за командою вигукували прокляття на адресу підсудних. На лаві підсудних опинилися 45 осіб: академіки, професори, письменники, священики. Серед них — постаті світового масштабу: Сергій Єфремов (віцепрезидент ВУАН), Володимир Чехівський, Людмила Старицька-Черняхівська. 🏛️📖 2. Вигадана організація та абсурдні звинувачення Сьогодні історики схиляються до думки, що «Спілка визволення України» як реальна підпільна організація ніколи не існувала. Її вигадали в кабінетах спецслужб, щоб пришити інтелігенції «підготовку збройного повстання», «зв'язки з іноземними розвідками» та «спробу реставрації капіталізму». Слідчі використовували тортури та психологічний тиск, щоб вибити зізнання. Головним було не довести провину, а змусити підсудних публічно каятися та обмовляти колег. ⛓️🚫 3. Удар по кореню нації Чому саме 1930 рік? Це був час початку насильницької колективізації. Сталінському режиму в москві потрібно було прибрати тих, хто міг стати інтелектуальним голосом опору селянства. Знищивши авторитетів рівня Єфремова, чекісти фактично обезголовили українське відродження 20-х років. Процес СВУ став сигналом: доба «українізації» завершена, починається доба терору. 🚜🛡️ 4. Вирок, що розтягнувся на роки Хоча на самому процесі не було винесено жодного смертного вироку (більшість отримали терміни від 3 до 10 років), це була пастка. Майже всі засуджені пізніше були розстріляні під час «великої чистки» 1937–1938 років у Сандармоху або загинули в таборах Соловків. Жоден з головних фігурантів не пережив сталінщину. 🕯️❄️ Процес СВУ — це наочне нагадування про те, як окупаційна влада використовує «закон» та медіа для демонізації кращих представників народу. Досвід 1930 року вчить нас скептично ставитися до гучних обвинувачень з боку кремля, який і сьогодні продовжує традицію вигадування «ворогів» для виправдання власної агресії. ⚔️🇺🇦

Щороку 8 березня весь світ відзначає Міжнародний жіночий день (International Women’s Day), який також ще називають Днем боротьби за жіночі права. Ця визначна дата дозволяє оцінити та відзначити досягнення представниць прекрасної статі у різних сферах людської діяльності в минулому та в наші дні. У 2026 році Міжнародний жіночий день проголошений ООН під гаслом «Права. Правосуддя. Дія. Для ВСІХ жінок і дівчат». Цьогорічна тема закликає до дій: Усунення правових бар’єрів. Робота над скасуванням дискримінаційних законів. Рівний доступ до ресурсів. Підтримка жінок у бізнесі, освіті та технологіях. Інклюзивне правосуддя. Створення систем, де голос кожної жінки має значення. Окрім цього, у березні 2026 року пройде 70-та сесія Комісії ООН зі становища жінок (CSW70), де ці теми будуть обговорюватися на найвищому державному рівні.

#дати #свята ​Жіноча незламність у Карфагені: Хто такі Перпетуя та Феліцитата? 📜 ​Історія християнства перших століть часто оповита легендами, але випадок Перпетуї та Феліцитати виділяється завдяки унікальному документу — «Страстям святих Перпетуї та Феліцитати». Це один із найдавніших текстів, значна частина якого, як вважають дослідники, була написана власноруч самою мученицею перед стратою у 203 році. 🖋️ ​Хроніка подій 🏛️ ​Події розгорталися в Карфагені (сучасний Туніс). Римська влада за часів імператора Септимія Севера посилила гоніння на тих, хто відмовлявся приносити жертви язичницьким богам. Серед заарештованих опинилися: ​Вібія Перпетуя — молода аристократка 22 років з немовлям на руках. 🤱 ​Феліцитата — її рабиня, яка перебувала на восьмому місяці вагітності. 🤰 ​Римська система правосуддя давала їм шанс: достатньо було формально вклонитися статуї імператора. Батько Перпетуї благав її зректися віри заради дитини, але вона відповіла метафорою про глечик: «Чи може він називатися чимось іншим, ніж він є? Так і я не можу назвати себе ніким іншим, окрім як християнкою». 🏺 ​За межами арени ⚔️ ​За римським законом, вагітних жінок не могли страчувати. Феліцитата молилася, щоб народити раніше, аби не розлучатися з друзями в останній день. За три дні до ігор вона народила доньку, яку вдочерила інша християнка. ​7 березня 203 року на арені амфітеатру Карфагена відбулося те, що римляни вважали розвагою, а історики — актом відчайдушної гідності. Жінок вивели проти дикої корови. Попри рани та приниження, Перпетуя навіть на арені поправляла зачіску та одяг, демонструючи, що вона не жертва, а переможниця. Коли ж гладіатор-початківець не зміг вбити її з першого разу (його рука здригнулася), вона сама спрямувала його меч до свого горла. 🗡️✨ ​Чому це важливо для нас? 🧐 ​Ця подія — не просто релігійний сюжет. Це приклад неймовірної солідарності між представницями різних соціальних верств (аристократки та рабині) та відмови підкорятися державній машині, яка намагається зламати особисті переконання. У світі, де панував патріархат та жорстка ієрархія, ці жінки самі обрали свою долю. ✊🏛️

❗️❗️У Польщі масово затримують та висилають українців, – РБК-Україна з посиланням на голову МВС Польщі Кервінського. Лише за одну ніч 91 українець отримав рішення про примусове повернення на Батьківщину. Що відбувається? ▪️Залучено 27 тисяч офіцерів, включно з елітними підрозділами кіберзлочинності. Польща посилює міграційний контроль до максимум; ▪️Проведено 1800 точкових перевірок: приходять у хостели, приватні помешкання та на робочі місця; ▪️Силовики шукали не лише тих, хто переховується від правосуддя, а й тих, чиє перебування в країні давно стало нелегальним; ▪️Причини, через які наші громадяни отримали штамп про депортацію: порушення термінів перебування, нелегальна праця, загроза безпеці, кримінальні ордери. Польська влада наголошує, що такі операції тепер будуть регулярними. https://t.me/Ukraineaboveallelse

СБУ та ДБР затримали лісничого, який допоміг «вагнерівцям» зробити засідку на воїнів ЗСУ під час боїв на Харківщині у 2022 році. Контррозвідка Служби безпеки та ДБР викрили помічника лісничого державного господарства на Харківщині, який разом з окупантами брав участь у розстрілі авто ЗСУ під час боїв за місто Ізюм у квітні 2022 року. За матеріалами справи, посадовець разом із бойовиками ворожого угруповання «Вагнер» атакував позашляховик українських воїнів на території лісового масиву в Ізюмському районі. При цьому фігурант не лише допоміг рашистам влаштувати засідку на маршруті руху Сил оборони, але й безпосередньо брав участь у нападі на військових ЗСУ. Як встановило розслідування, для вчинення злочину лісничий «втерся в довіру» до військовослужбовців однієї з бригад територіальної оборони. Він нав’язував українським воїнам свою «допомогу», запевняючи їх, що добре знає місцевість, зокрема локальні ліси. Утім, насправді лісничий ще на початку повномасштабного вторгнення налагодив контакт з рашистами і запропонував їм співпрацю у війні проти України. Як наслідок, у квітні 2022 року фігурант передав рашистам інформацію про запланований маршрут автомобіля ЗСУ через лісовий масив на території Ізюмського району. Більше того, він отримав від окупантів автоматичну зброю з боєприпасами і особисто брав участь в атаці на позашляховик. Після деокупації Ізюмського району восени 2022 року лісничий намагався «залягти на дно» і таким чином уникнути правосуддя. Однак співробітники СБУ та ДБР задокументували його причетність до злочину, встановили місцезнаходження і затримали. Наразі фігуранту повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України (державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану). Зловмисник перебуває під вартою. Йому загрожує довічне позбавлення волі з конфіскацією майна. Комплексні заходи проводили співробітники СБУ в Харківській області спільно з ДБР за процесуального керівництва Харківської обласної прокуратури. https://t.me/Ukraineaboveallelse

#історія #події Непрохані гості на краю світу: Як починалася Австралія 🇦🇺 26 січня 1788 року одинадцять британських кораблів, відомих як «Перший флот», кинули якорі в бухті Сідней-Коув. На борту не було аристократів, що шукали пригод, чи купців із золотом. Натомість палуби були забиті сотнями в’язнів, яким британське правосуддя замінило шибеницю на заслання у невідомість. ⛓️ Каторжники, що стали батьками нації Капітан Артур Філіп, піднявши британський прапор, офіційно заснував поселення Сідней. Це була ризикована авантюра: люди, висаджені на берег, поняття не мали, як обробляти цю випалену сонцем землю, де навіть пори року працювали «навпаки». Перші роки були справжньою боротьбою за виживання, де раціон вимірювався грамами, а дисципліна — ударами батога. 🥖 Проте саме ці каторжники, злодії та бунтарі, згодом побудували одну з найбагатших демократій світу. Це іронічне перетворення злочинців на законослухняних громадян досі залишається частиною національного міфу Австралії. Свято для одних, трагедія для інших Хоча для багатьох австралійців цей день є приводом для гордості та барбекю, для корінних народів — аборигенів та мешканців островів Торресової протоки — 26 січня є «Днем вторгнення». Поява флоту Філіпа стала початком кінця їхнього традиційного способу життя, принісши із собою хвороби, втрату земель та десятиліття дискримінації. 🏹 Сучасний погляд Сьогодні Австралія намагається балансувати між святкуванням своїх досягнень та визнанням темних сторінок колонізації. 26 січня — це не просто дата в календарі, а день великої дискусії про те, як примирити минуле з майбутнім. І хоча капітан Філіп навряд чи міг уявити на місці свого наметового табору сучасний Сідней з його оперою, його висадка назавжди змінила мапу світу. 🌏