#дати #свята
⚖️ 17 ГРУДНЯ: ДЕНЬ ПРАЦІВНИКА ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ.
Щороку 17 грудня в Україні відзначають професійне свято тих, хто стоїть на останньому, але чи не найважливішому етапі правосуддя — співробітників державної виконавчої служби (ДВС). Це свято було встановлено Указом Президента у 2009 році, враховуючи значну роль цієї структури у забезпеченні правопорядку.

Чому ця професія є критично важливою?

Існує відомий юридичний вислів: «Правосуддя без виконання — це лише привид правосуддя». Навіть найсправедливіше рішення суду не має сенсу, якщо воно залишається лише текстом на папері.
Державний виконавець — це людина, яка забезпечує реальну реалізацію закону. Саме від їхньої роботи залежить:
Стягнення аліментів: Забезпечення прав дітей на гідне утримання.
Виплата заборгованостей по зарплатах: Захист прав працівників.
Повернення боргів державі та приватним особам: Наповнення бюджету та відновлення справедливості.
Виконання рішень про конфіскацію майна: У випадках боротьби з корупцією та організованою злочинністю.

Виклики професії

Робота виконавця — одна з найскладніших у юридичній сфері. Вона вимагає не лише бездоганного знання законодавства, а й неабиякої психологічної стійкості, адже виконавцям часто доводиться працювати в умовах конфлікту, стикаючись із супротивом боржників.
В останні роки служба проходить через етап серйозних реформ. В Україні з'явився інститут приватних виконавців, що створило здорову конкуренцію та підвищило ефективність системи. Також активно впроваджується цифровізація — автоматизований арешт рахунків боржників та онлайн-реєстри суттєво пришвидшують процеси.

Державна виконавча служба під час війни

Навіть у надскладні часи повномасштабного вторгнення робота ДВС не припиняється. Вони продовжують працювати над наповненням державного бюджету та забезпеченням соціальних виплат, що є критичним для стійкості країни.

Сьогоднішнє свято — це привід подякувати фахівцям, які своєю щоденною, часто непомітною та невдячною працею роблять закон дієвим, а справедливість — реальною.

#дати #свята
⚖️ День працівників суду України — це офіційне професійне свято, яке відзначається щороку 15 грудня. Це свято встановлено на честь усіх, хто присвятив своє життя служінню Феміді, забезпечуючи правосуддя та верховенство права в країні.
Історія та Значення Свята
Свято було встановлене Указом Президента України Леоніда Кучми № 1318/2000 від 8 грудня 2000 року.

Дата 15 грудня: Ця дата обрана не випадково. Саме в цей день, 15 грудня 1992 року, Верховна Рада України прийняла Закон «Про статус суддів» та «Про арбітражний суд» (пізніше — Господарський суд). Прийняття цих ключових законів заклало правову основу для формування незалежної судової гілки влади в молодій незалежній державі.
Мета: Свято підкреслює важливу роль судової влади у захисті прав і свобод громадян, забезпеченні законності та конституційного ладу.

Роль Судової Системи

Судова система є однією з трьох гілок державної влади (законодавча, виконавча та судова) і має життєво важливе значення для функціонування демократичної держави. Працівники суду — це не лише судді, а й прокурори, судові секретарі, помічники суддів, апарат суду та інші фахівці, які спільно забезпечують ефективне здійснення правосуддя.
Саме в судах вирішуються:
Кримінальні справи (забезпечення справедливого покарання).
Цивільні спори (захист майнових і особистих прав).
Адміністративні справи (контроль за законністю дій органів влади).

Це свято є нагодою відзначити складність і відповідальність роботи, яка вимагає високого професіоналізму, чесності та неупередженості. У сучасних умовах, коли Україна проходить шлях реформ, забезпечення незалежності та ефективності судової системи залишається одним із ключових пріоритетів. 🧑‍⚖️🏛️

#історія #події
⚖️ Правосуддя за Голокост: Смертний Вирок Адольфу Ейхману.
15 грудня 1961 року в Єрусалимі ізраїльський окружний суд виніс свій вердикт у справі, яка привернула увагу всього світу: нацистський злочинець Адольф Ейхман був визнаний винним за всіма пунктами обвинувачення та засуджений до смертної кари через повішення.

«Архітектор» Голокосту

Адольф Ейхман, оберштурмбанфюрер СС, обіймав посаду голови відділу IV-B-4 (у справах євреїв) у Головному управлінні імперської безпеки. Його головна роль полягала в організації та логістиці «остаточного вирішення єврейського питання» — масового знищення європейських євреїв під час Другої світової війни (Голокосту). Ейхман керував створенням гетто, розробляв графіки транспортування мільйонів людей до таборів смерті та був безпосереднім учасником Ванзейської конференції 1942 року, де було фіналізовано план геноциду.

Захоплення та Суд

Після війни Ейхману вдалося втекти від правосуддя. За допомогою мережі колишніх нацистів він дістався Аргентини, де жив під ім'ям Рікардо Клемент. У травні 1960 року агенти ізраїльської розвідки «Моссад» провели зухвалу операцію, викрали його та таємно доставили до Ізраїлю.
Судовий процес над Ейхманом розпочався у квітні 1961 року в Єрусалимі.
Унікальність: Це був перший випадок, коли Ізраїль, як держава, створена після Голокосту, судив одного з його головних архітекторів.
Свідчення: Процес став поворотним моментом, оскільки вперше на ньому виступили численні свідки, які пережили Голокост, і які публічно розповіли про жахи, що сталися, надаючи трагедії людського обличчя.

Вирок 15 Грудня

Суд визнав Ейхмана винним у злочинах проти єврейського народу, злочинах проти людяності та воєнних злочинах. Його захист базувався на аргументі «просто виконував накази», стверджуючи, що він був лише чиновником у бюрократичній машині. Однак суд відкинув цей аргумент, підкреслюючи його ключову, активну та ініціативну роль у масових вбивствах.
15 грудня 1961 року суд оголосив смертний вирок. Згодом усі апеляції були відхилені, і 31 травня 1962 року Ейхмана було повішено — це єдиний випадок виконання смертного вироку в історії Ізраїлю за вироком цивільного суду.

Суд над Ейхманом став не лише актом правосуддя, але й важливим уроком історії, що підкреслив індивідуальну відповідальність за злочини, навіть якщо вони скоєні в рамках державної системи. 💔🕊️

⚖️ Верховний Суд поновив у статусі судді Інну Отрош, яка їздила в Крим та до Росії

За даними ГО DEJURE, Верховний Суд поновив у статусі судді людину, яка:

🔸Після початку російської агресії регулярно їздила до тимчасово окупованого Криму та в Санкт-Петербург на виставки та "до близьких".

🔸Під час співбесіди звинуватила українську владу в окупації Криму.

🔸Почала кар’єру з VIP-умов, недоступних іншим суддям.

🔸Має коштовне майно, яке не пояснюється офіційними доходами.

Громадська рада доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів і Вища рада правосуддя вже однозначно висловилися, що звільнення Отрош є правомірним, а "спрощених процедур" для привілейованих суддів не існує, проте Велика Палата Верховного Суду вирішила інакше.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини #кримінал #корупція

Євгеній Шевченко та Олександр Пономарьов приєдналися до міжфракційного депутатського об'єднання «Ми за мир!», створеного Олександром Дубінським. Усі троє нардепів перебувають у СІЗО за обвинуваченнями у державній зраді та інших злочинах.
Співголовами МФО стали нардепи Артем Дмитрук, який втік від українського правосуддя за кордон та Олександр Куницький, який більше року не повертається із закордонного відрядження.
Серед заявлених цілей МФО - підтримка ініціатив Дональда Трампа з припинення війни, прийняття законопроекту про національне примирення, моніторинг виконання міжнародних зобов’язань України в рамках виконання умов мирного договору тощо.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

15 листопада 1967 року у Львові був заарештований журналіст і правозахисник В'ячеслав Чорновіл. Звинувачений у поширенні «завідомо неправдивих вигадок» на адресу совєцького державного і суспільного ладу, він був засуджений до трьох років позбавлення волі.

В'ячеслав Чорновіл народився 24 грудня 1937 року в селі Єрки (нині — селище міського типу) Черкаської області. Навчався на філологічному, а згодом — факультеті журналістики Київського державного університету, по закінченні якого працював редактором на телебаченні, літературним критиком, був секретарем комсомолу будівництва Київської ГЕС. У 1964 році він вступив до аспірантури Київського педагогічного інституту, проте до навчання його не допустили через політичні переконання.

З середини 1960-х років Чорновіл долучився до культурницького та суспільно-політичного руху шістдесятників, що являв собою спробу молодих митців унезалежнення своєї творчості від канонів соцреалізму, і став активним учасником правозахисного руху.

4 вересня 1965 року під час прем'єри у кінотеатрі «Україна» фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» разом з Іваном Дзюбою та Василем Стусом він публічно виступив проти арештів української інтелігенції. Підготовлені ним збірники «Правосуддя чи рецидиви терору?» та «Лихо з розуму (Портрети двадцяти "злочинців")» про переслідування інакомислячих та свавілля влади ілюстрували надуманість обвинувачень та розбіжності між декларованими і реальними правами людини в ссср.

24 липня 1967 року після прямої вказівки прокурора усср Федора Глуха прокурор Львівської області Б. Антоненко порушив кримінальну справу проти Чорновола, звинуваченого у написанні та поширенні наклепницьких вигадок на совєцький лад. Під приводом побоювань, що перебуваючи на свободі Чорновіл «може перешкоджати встановленню істини по справі», 31 липня було видано постанову про його арешт. 3 серпня В'ячеслав Чорновіл був арештований та ув'язнений у Львівському кгб. Процедура слідства нагадувала класичні для радянського правосуддя справи: заперечення права людини звертатися зі скаргами, ігнорування свідків, заявлених підозрюваним тощо, що змусило Чорновола вдатися до дев'ятиденного голодування. Наприкінці жовтня справу було передано до суду.

15 листопада 1967 року у Львівському обласному суді відбувся розгляд кримінальної справи проти В'ячеслава Чорновола. Йому інкримінувалося поширення завідомо неправдивих вигадок на адресу совєцького державного і суспільного ладу (ст.187, ч.1.), за які він отримав максимально допустиме статтею покарання у вигляді позбавлення волі на три роки, проте відбув лише половину терміну за амністією з нагоди 50-річчя совєцької влади.

Продовжуючи ведення правозахисної діяльності, з 1970 року Чорновіл почав нелегально видавати машинописний журнал «Український вісник», який інформував про рух опору в Україні. Шукаючи його редакторів, на початку 1972 року він був заарештований вдруге і попри відсутність доказів, був засуджений до 6 років позбавлення волі і 3 років заслання, які відбував у мордовських таборах. У 1979 році на засланні Чорновіл став членом Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод, у 1980 році був заарештований за сфабрикованим звинуваченням у спробі зґвалтування, за що отримав п'ять років якутських таборів.

До України В'ячеслав Чорновіл повернувся у 1985 році, після чого долучився до громадсько-політичної роботи. У незалежній Україні він займався журналістською роботою, політикою, обирався депутатом Верховної Ради України.

🕯Загинув у автомобільній аварії 25 березня 1999 році поблизу міста Бориспіль на Київщині. Згідно з висновками кількох експертів, на черепах В'ячеслава Чорновола та його водія Євгенія Павлова є своєрідні тріщини, походження яких незрозуміле – експерти не знайшли елементів автомобіля, які могли спричинити такі ушкодження. Це частково підтверджує версію, що Павлова та Чорновола могли добивати кастетами вже після зіткнення.

‼️ На Прикарпатті суддя на Lexus збила двох людей на пішохідному переході – один загинув.
За даними слідства, суддя Підгаєцького райсуду не зменшила швидкість у селі Фрага. Один пішохід загинув на місці, інший отримав травми.
Прокурори повідомили судді про підозру та звернулися до Вищої ради правосуддя з клопотанням про арешт і відсторонення.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

Європейський день цивільного права
Святкування Європейського дня цивільного права (The European Day of Justice) відбувається 25 жовтня кожного року в окремих країнах Європи.

Історія заснування Європейського дня цивільного права
Це свято було офіційно затверджено 5 червня 2003 року Комітетом Міністрів Ради Європи разом з Європейською комісією. Відзначення Дня цивільного права має за мету наблизити людей до розуміння та поінформованості про систему правосуддя, про громадянські права та обов’язки. Для онлайн-користувачів розроблено спеціальну програму моделювання правових ситуацій. З її допомогою можна отримувати детальні відомості про свої права через різні змодельовані ситуації та процедури.


Як відзначають цю подію?
За рекомендацією Ради Європи та Європейської комісії державам-членам організації запропоновано інформувати своїх громадян про заходи, що відбуваються в рамках святкування Дня цивільного права. Цікавої подією свята є вручення європейської премії «Кришталеві ваги правосуддя», якою нагороджують за новаторську діяльність у галузі вдосконалення цивільного судочинства.

Під час святкування в країнах-членах ЄС проводять дні відкритих дверей у судах, влаштовують театралізовані вистави з реконструкцією судових процесів та телевізійні програми. Всі ці заходи спрямовані на підвищення обізнаності громадян європейських країн щодо роботи органів правосуддя.

"Я дуже специфічно ставлюся до таких питань. Я востаннє тримав автомат у 1987 році", - нардеп Власенко про службу депутатів та суддів у ЗСУ.
"Хто виконуватиме правосуддя, якщо судді, прокурори чи депутати підуть на фронт? Я востаннє тримав автомат у 1987 році. Якщо державі потрібні такі солдати, як я, — немає питань. Але моя ефективність як солдата — 0,0".

"Я дуже специфічно ставлюся до таких питань. Я востаннє тримав автомат у 1987 році", - нардеп Власенко про службу депутатів та суддів у ЗСУ

"Хто виконуватиме правосуддя, якщо судді, прокурори чи депутати підуть на фронт? Я востаннє тримав автомат у 1987 році. Якщо державі потрібні такі солдати, як я, - немає питань. Але моя ефективність як солдата - 0,0".