#дати #свята
Міжнародний день жінок-суддів (International Day of Women Judges) відзначають щороку саме 10 березня з 2021 року. Рішення прийняла Асамблея ООН резолюцією A/RES/75/274 від 29 квітня 2021-го, а дату обрали не випадково — на згадку про першу жінку-суддю в історії Міжнародного суду ООН, суддю з Уганди Джулію Себутінде, яка склала присягу саме 10 березня 2012 року.
Чому це свято з’явилося саме зараз? Бо гендерний баланс у судовій системі досі виглядає як поганий жарт: у багатьох країнах жінки становлять менш як 30% суддівського корпусу, а в міжнародних судах — ще менше. Водночас жінки-судді часто стикаються з подвійними стандартами: їхню компетентність ставлять під сумнів частіше, ніж у колег-чоловіків, а баланс між кар’єрою та сім’єю — це взагалі окрема епопея. День створений, щоб не лише привітати, а й нагадати: судова влада без гендерної рівності — це влада неповна.
Україна тут не виняток, але й не найгірший приклад. Станом на останні роки жінки становлять близько 40–45% суддівського корпусу (залежно від інстанції), що краще, ніж у багатьох країнах Європи. Проте на рівні вищих судів та Конституційного Суду представленість жінок традиційно нижча — і це вже питання не статистики, а системних бар’єрів.
Суть свята не в квітах і компліментах, а в аргументованому нагадуванні: жінки в мантіях — це не «квота» і не «виняток», а норма, яка робить правосуддя більш об’єктивним, емпатичним і представницьким. Бо коли половина населення бачить у судді лише чоловіків, довіра до системи автоматично страждає.
Тож 10 березня — це не просто «жіночий день у суддівській версії». Це привід визнати, що правосуддя без жінок-суддів — це правосуддя з одним оком. І пора вже відкрити друге. 😏
Міжнародний день жінок-суддів (International Day of Women Judges) відзначають щороку саме 10 березня з 2021 року. Рішення прийняла Асамблея ООН резолюцією A/RES/75/274 від 29 квітня 2021-го, а дату обрали не випадково — на згадку про першу жінку-суддю в історії Міжнародного суду ООН, суддю з Уганди Джулію Себутінде, яка склала присягу саме 10 березня 2012 року.
Чому це свято з’явилося саме зараз? Бо гендерний баланс у судовій системі досі виглядає як поганий жарт: у багатьох країнах жінки становлять менш як 30% суддівського корпусу, а в міжнародних судах — ще менше. Водночас жінки-судді часто стикаються з подвійними стандартами: їхню компетентність ставлять під сумнів частіше, ніж у колег-чоловіків, а баланс між кар’єрою та сім’єю — це взагалі окрема епопея. День створений, щоб не лише привітати, а й нагадати: судова влада без гендерної рівності — це влада неповна.
Україна тут не виняток, але й не найгірший приклад. Станом на останні роки жінки становлять близько 40–45% суддівського корпусу (залежно від інстанції), що краще, ніж у багатьох країнах Європи. Проте на рівні вищих судів та Конституційного Суду представленість жінок традиційно нижча — і це вже питання не статистики, а системних бар’єрів.
Суть свята не в квітах і компліментах, а в аргументованому нагадуванні: жінки в мантіях — це не «квота» і не «виняток», а норма, яка робить правосуддя більш об’єктивним, емпатичним і представницьким. Бо коли половина населення бачить у судді лише чоловіків, довіра до системи автоматично страждає.
Тож 10 березня — це не просто «жіночий день у суддівській версії». Це привід визнати, що правосуддя без жінок-суддів — це правосуддя з одним оком. І пора вже відкрити друге. 😏
#дати #свята
Міжнародний день жінок-суддів (International Day of Women Judges) відзначають щороку саме 10 березня з 2021 року. Рішення прийняла Асамблея ООН резолюцією A/RES/75/274 від 29 квітня 2021-го, а дату обрали не випадково — на згадку про першу жінку-суддю в історії Міжнародного суду ООН, суддю з Уганди Джулію Себутінде, яка склала присягу саме 10 березня 2012 року.
Чому це свято з’явилося саме зараз? Бо гендерний баланс у судовій системі досі виглядає як поганий жарт: у багатьох країнах жінки становлять менш як 30% суддівського корпусу, а в міжнародних судах — ще менше. Водночас жінки-судді часто стикаються з подвійними стандартами: їхню компетентність ставлять під сумнів частіше, ніж у колег-чоловіків, а баланс між кар’єрою та сім’єю — це взагалі окрема епопея. День створений, щоб не лише привітати, а й нагадати: судова влада без гендерної рівності — це влада неповна.
Україна тут не виняток, але й не найгірший приклад. Станом на останні роки жінки становлять близько 40–45% суддівського корпусу (залежно від інстанції), що краще, ніж у багатьох країнах Європи. Проте на рівні вищих судів та Конституційного Суду представленість жінок традиційно нижча — і це вже питання не статистики, а системних бар’єрів.
Суть свята не в квітах і компліментах, а в аргументованому нагадуванні: жінки в мантіях — це не «квота» і не «виняток», а норма, яка робить правосуддя більш об’єктивним, емпатичним і представницьким. Бо коли половина населення бачить у судді лише чоловіків, довіра до системи автоматично страждає.
Тож 10 березня — це не просто «жіночий день у суддівській версії». Це привід визнати, що правосуддя без жінок-суддів — це правосуддя з одним оком. І пора вже відкрити друге. 😏
10views