Як то кажуть?
Рух - це життя?:)

Ще як кажуть?:)
За дурною головою й ногам нема покойййююю?:)

Й ще найулюбленіше з репертуару моєї баби Наді.
Не потопаєш, не полопаєш?:)

Зранку бігаю!
Аж пʼяти в дупу вліпають!:)

Придворну зграю годувала.
Яйця та горіхи збирала.

Торбу порожніх слоїків до сараю відперачила?
Вже повижерли стільки, так!:) Коли тільки встигаємо, хезе?:)

Намила брррррудних після дощу горіхів.
Щоб надолубати.
Бо замислила собі на сьогодні для мого гуртожитку страву з декілька минулих життів тому!:)
Терті варені буряки, горіхи, солоні огірки! Й все це добро в мОйонезі!:)

Присіла на ослінчик, цигарку вицмулити.
Згадала, що не набрала яблучок в сараї? Щоб намити й їсти?
Побігла по яблучка через увесь двір!:)

Дочигикала нарешті до кухні.
Яблук намила.
Кинулася буряки ставити варити, а їх в наявності в хаті - майже геть нема?:)

Побігла за ними до льоху!:)
Через увесь двір, авжеж!:)
Приперачила торбу буряків й моркви до хати!

Тут колежанка прискочила!:)
Знов перерва в мене!:) Сидимо у дворі, кавуємо!:)
Вона чомусь згадує про капусняк?
Як її матуся на Тернопільщині його готувала? Й як його на Полтавщині готують?

Я ж свої пʼять копійок про капусняк намагаюся додати?:)
Про його донбаський варіант?:)

Пііііііішла коза іподромом!!!:)
А чом би мені капусняку не наваяти?:)

Буряки з морквою на салат варяться?
Яєць півтора десятки кипить? Не знаю, нащо? Ще не придумала!:) Якщо вони є, то нехай вже й варені будуть?:)

Свинина в жаровні смажиться!
Зараз начищу картоплі, додам до свинини, почну капусту квашену з морквою та цибулею до капусняку окремо обсмажувати?

Ххххоба?:)
Лізу до відра з картоплею?:) Зʼясовую, що й картоплі в хаті - тільки в очі або ніс закрапати?:)
Поооообігла по картоплю!!!:)
Через увесь двір!:)

Паралельно ж горіхи для салату старанно клацаю!:)

Овочей наварила, горіхів начистила, огірки не в льосі!!! Огірки в тамбурі стоять!!!
Схоже, буряковий салат вже завтра робитиму?:)

Бо вже нажерлася того капусняку й бажання - тільки вильожуватися!:)

До речі, полтавський капусняк, це таке собі пєєєєєрвоє, як формулювала моя матуся!:)
Ще й з пшоном?:) Хай Бог милує, так зголодніти, щоб добровільно пшоно вживати?:)

Я вам більше скажу?:)
Оте пшоняно-капустяне ппппєєєєрвоє за моїм місцем реєстрації - обовʼязкова помінальна страва!:)

На Донбасі на поминах борщ подають!:)

Та я про це хіба?:)
Я ж про капусняк!:?

Так от донбаський варіант капусняка, це більш на печеню схоже!
Густенька така страва!
Й яка смачна?
Розум відʼїсти можна!!!

Що я й зробила?:)

Ви як там?

ЩОБ СМЕРТЬ ВІЙНИ НАМ НЕ ДИВИЛАСЬ В ВІЧІ

Щоб ми світились щастям кожну мить,
Хай сльо́зи тільки радості в нас ллються,
Нехай душа ніко́ли не болить
Й щасливі миті за́вжди додаються.

Щоб звістка всім нам радісна прийшла,
Щоб нам про перемогу сповістили,
Аби біда нас більше не знайшла,
Під мирним небом щоб ми за́вжди жили.

Щоб ми не чули, що кого́сь везуть,
Що знову на щиті хтось повертає,
Хай миті втіхи назавжди́ прийду́ть,
Хай ненька у крові́ не потопає.

Щоб ми не знали горя і біди́,
Щоб ми не знали, що таке розпука,
Аби застили вражі всі сліди
І нас минала з рідними розлука.

Щоб ми не чули більш сирен виття,
Щоб ми не чули ту страшну тривогу,
Щоб нам Госпо́дь усім беріг життя –
За це усе щораз в молитві Богу.

Щоб не вмирали діти і батьки,
Щоб ворог не гасив життєві свічі,
Щоб заросли для ворога стежки́,
Щоб смерть війни нам не дивилась в вічі.

Щоб повернулись всі живі з війни,
Каліками щоб не робив убивця,
Щоб всі знайшлися до́ньки і сини,
Щоб більш не проливалась наша крівця.

10.10.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1070291

ГОСПОДИ, ДАРУЙ

О, Господи, даруй нам силу й віру,
Щоб не зламав нас ворог у бою́,
Щоб ми тримали правду, наче міру,
І світ побачив вірну путь свою́.

Нехай з'єднає братство всі народи,
Щоб не було́ ні горя, ні війни,
Щоб кожен чув у серці тиху згоду
Й не гинули ні до́ньки, ні сини.

Ми просимо: відкрий їм очі й душі,
Щоб зрозуміли – не самі ми тут,
Серця́ щоб їхні стали добрі й слушні,
Щоб ра́зом ми здолали темний блуд.

Хай Ангели над нами пролітають,
І світло їхнє ду́ші зігріва,
Хай наші рани швидше заживать,
І кожна правда всюди ожива.

Нехай народи стануть поруч з нами,
Щоб ра́зом світ від темряви спасти,
Щоб не було́ ні зради, ні обману,
Щоб не нести́ війни страшні хрести.

Як хочеться, щоб темряви не стало,
Аби з війни вернулись всі живі,
Жало́ війни аби нас не сягало,
Й не потопали ми в свої́й крові́.

07.10.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026

ДУМКАМИ ОБІЙМАЮ УКРАЇНУ

Думками обіймаю Україну
І кожного її захисника,
Плекаю в серці мову солов'їну,
Бо доля України нелегка́.

Думками обіймаю Україну,
Всевишнього благаю у сльозах,
Аби не дозволяв робить руїну,
І ворог щоб не був в наших хата́х.

Думками обіймаю Україну,
Молитвою щоразу огорта,
Сльоза гірка, вона – гіркіш поли́ну,
Бо потопа в крові́ земля свята.

Думками обіймаю Україну,
Жену думки́ страшні із голови,
А воїни летять у небо клином,
Бо падають, мов листя до трави́.

Думками обіймаю Україну –
Вона, як мама, серцю дорога́.
Стоять у битві хлопці до загину,
Щоб не зосталась ворога нога.

Думками обіймаю Україну
І буду її за́вжди обіймать,
Молитиму й за мову солов'їну,
Щоб не змогли обох їх розтоптать.

14.09.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1068911

⚡ Потоп — прямо у маршрутці Києва: так зараз виглядає столиця під час негоди, — місцеві ЗМІ.

ПСАЛМИ 26, 50, 90

Псалми 26, 50 та 90 читають як сильний духовний захист у небезпеці, часи тривоги та важкі життєві періоди. За традицією, їх промовляють разом або окремо вранці, перед дорогою або перед сном. Важливо звертатися до Бога щиро, розуміючи суть кожного тексту:

Пс 26:1-14:
"Господь — Просвічення моє і Спаситель мій, кого убоюся? Господь — Захисник життя мого, кого устрашуся? Коли нападуть на мене противники й вороги мої, щоб пожерти тіло моє, то вони спотикаються і падають. Коли й військо проти мене стане, не злякається серце моє; коли й ціла війна стане проти мене, і тоді я буду надіятися на Нього. Одного прошу я у Господа, одного бажаю, щоб жити мені в домі Господньому усі дні життя мого, дивитися на красу Господню, щоранку молитися у храмі Його. Бо Він сховає мене в домі Своїм у день біди, сховає в оселі Своїй, на скелю піднесе мене. Я піднесу голову мою вище за ворогів моїх, що оточують мене. Принесу в домі Його жертву хвали. Буду співати й прославляти Господа. Почуй, Господи, голос мій, яким я взиваю до Тебе; зглянься на мене і помилуй мене. Від Тебе говорить серце моє: «Шукайте Господа!» Я шукаю лиця Твого, Господи. Не відвертай же від мене лиця Твого і не відкидай у гніві раба Твого. Ти — Поміч моя, не відкинь мене і не покинь мене, Боже, Спасителю мій. Бо коли батько й мати покинули мене, то Ти, Господи, прийняв мене. Навчи ж мене, Господи, путей Твоїх і настанови на стежку правди, задля ворогів моїх. Не віддавай мене в руки ворогам моїм, бо повстали проти мене лжесвідки і злобою палають на мене. Але я вірю, що побачу милість Господню на землі живих. Надійся ж на Господа і будь мужнім. Нехай кріпиться серце твоє. Чекай допомоги від Господа."

Пс 50:1-21:
"Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Твого прости провини мої. Особливо омий мене від беззаконня мого і від гріха мого очисти мене. Бо беззаконня моє я знаю, і гріх мій повсякчас переді мною. Проти Тебе єдиного я згрішив і лукаве перед Тобою вчинив, отже, праведний Ти у слові Твоїм і справедливий у присуді Твоїм. Ось бо в беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя. Бо Ти істину полюбив єси, невідоме й таємне мудрости Твоєї явив Ти мені. Окропи мене ісопом — і очищуся, омий мене — і стану біліший від снігу. Дай мені почути радість і веселість — і зрадіють кості мої упокорені. Відверни лице Твоє від гріхів моїх і прости всі беззаконня мої. Серце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму. Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене. Поверни мені радість спасіння Твого і духом могутнім укріпи мене. Навчатиму беззаконників шляхів Твоїх, і нечестиві навернуться до Тебе. Визволи мене від вини кривавої, Боже, Боже спасіння мого, і язик мій радісно славитиме правду Твою. Господи, відкрий уста мої, і уста мої сповістять хвалу Твою. Бо коли б Ти жертви забажав, приніс би я: всепалення Ти не бажаєш. Жертва Богові — це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш. Ублажи, Господи, благоволінням Твоїм Сион, і нехай збудуються стіни єрусалимські. Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення і всепалення: тоді покладуть на Жертовник Твій тельців."

Пс 90:1-16:
"Хто живе під охороною Всевишнього, той під покровом Бога Небесного оселиться. Каже він до Господа: «Ти пристановище і захист мій, Бог мій, і я уповаю на Тебе». Він спасе тебе від сіті ловця і від пошести згубної. Плечима Своїми Він захистить тебе, і під тінню крил Його ти надійно спочиватимеш. Обороною тобі буде правда Його. Не побоїшся страху вночі, ані стріли, що летить удень. Ані пошести, що ходить у темряві, ані напасти духа зла опівдні. Впаде біля тебе тисяча, і десять тисяч праворуч тебе, але до тебе не наблизиться. Тільки очима твоїми будеш дивитися і помсту над беззаконними бачити. Бо ти сказав: «Господь — надія моя», і Всевишнього ти обрав за оборонця собі. Отже, не прийде до тебе лихо, і пошесть не наблизиться до оселі твоєї. Бо Він ангелам Своїм звелить, щоб охороняли тебе на всіх путях твоїх. На руках вони понесуть тебе, щоб нога твоя не спіткнулася об камінь. На гаспида й василиска ти наступатимеш і потопчеш лева й змія. Бо каже Господь: «За те, що він поклав надію на Мене, Я визволю його і захищу його, бо він знає ім’я Моє. Буде кликати Мене, Я почую його; буду з ним у скорботі, визволю його і прославлю його. Довгим життям обдарую його і дам йому спасіння Моє»."

ПСАЛМИ 26, 50, 90

Псалми 26, 50 та 90 читають як сильний духовний захист у небезпеці, часи тривоги та важкі життєві періоди. За традицією, їх промовляють разом або окремо вранці, перед дорогою або перед сном. Важливо звертатися до Бога щиро, розуміючи суть кожного тексту:

Пс 26:1-14:
"Господь — Просвічення моє і Спаситель мій, кого убоюся? Господь — Захисник життя мого, кого устрашуся? Коли нападуть на мене противники й вороги мої, щоб пожерти тіло моє, то вони спотикаються і падають. Коли й військо проти мене стане, не злякається серце моє; коли й ціла війна стане проти мене, і тоді я буду надіятися на Нього. Одного прошу я у Господа, одного бажаю, щоб жити мені в домі Господньому усі дні життя мого, дивитися на красу Господню, щоранку молитися у храмі Його. Бо Він сховає мене в домі Своїм у день біди, сховає в оселі Своїй, на скелю піднесе мене. Я піднесу голову мою вище за ворогів моїх, що оточують мене. Принесу в домі Його жертву хвали. Буду співати й прославляти Господа. Почуй, Господи, голос мій, яким я взиваю до Тебе; зглянься на мене і помилуй мене. Від Тебе говорить серце моє: «Шукайте Господа!» Я шукаю лиця Твого, Господи. Не відвертай же від мене лиця Твого і не відкидай у гніві раба Твого. Ти — Поміч моя, не відкинь мене і не покинь мене, Боже, Спасителю мій. Бо коли батько й мати покинули мене, то Ти, Господи, прийняв мене. Навчи ж мене, Господи, путей Твоїх і настанови на стежку правди, задля ворогів моїх. Не віддавай мене в руки ворогам моїм, бо повстали проти мене лжесвідки і злобою палають на мене. Але я вірю, що побачу милість Господню на землі живих. Надійся ж на Господа і будь мужнім. Нехай кріпиться серце твоє. Чекай допомоги від Господа."

Пс 50:1-21:
"Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Твого прости провини мої. Особливо омий мене від беззаконня мого і від гріха мого очисти мене. Бо беззаконня моє я знаю, і гріх мій повсякчас переді мною. Проти Тебе єдиного я згрішив і лукаве перед Тобою вчинив, отже, праведний Ти у слові Твоїм і справедливий у присуді Твоїм. Ось бо в беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя. Бо Ти істину полюбив єси, невідоме й таємне мудрости Твоєї явив Ти мені. Окропи мене ісопом — і очищуся, омий мене — і стану біліший від снігу. Дай мені почути радість і веселість — і зрадіють кості мої упокорені. Відверни лице Твоє від гріхів моїх і прости всі беззаконня мої. Серце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму. Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене. Поверни мені радість спасіння Твого і духом могутнім укріпи мене. Навчатиму беззаконників шляхів Твоїх, і нечестиві навернуться до Тебе. Визволи мене від вини кривавої, Боже, Боже спасіння мого, і язик мій радісно славитиме правду Твою. Господи, відкрий уста мої, і уста мої сповістять хвалу Твою. Бо коли б Ти жертви забажав, приніс би я: всепалення Ти не бажаєш. Жертва Богові — це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш. Ублажи, Господи, благоволінням Твоїм Сион, і нехай збудуються стіни єрусалимські. Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення і всепалення: тоді покладуть на Жертовник Твій тельців."

Пс 90:1-16:
"Хто живе під охороною Всевишнього, той під покровом Бога Небесного оселиться. Каже він до Господа: «Ти пристановище і захист мій, Бог мій, і я уповаю на Тебе». Він спасе тебе від сіті ловця і від пошести згубної. Плечима Своїми Він захистить тебе, і під тінню крил Його ти надійно спочиватимеш. Обороною тобі буде правда Його. Не побоїшся страху вночі, ані стріли, що летить удень. Ані пошести, що ходить у темряві, ані напасти духа зла опівдні. Впаде біля тебе тисяча, і десять тисяч праворуч тебе, але до тебе не наблизиться. Тільки очима твоїми будеш дивитися і помсту над беззаконними бачити. Бо ти сказав: «Господь — надія моя», і Всевишнього ти обрав за оборонця собі. Отже, не прийде до тебе лихо, і пошесть не наблизиться до оселі твоєї. Бо Він ангелам Своїм звелить, щоб охороняли тебе на всіх путях твоїх. На руках вони понесуть тебе, щоб нога твоя не спіткнулася об камінь. На гаспида й василиска ти наступатимеш і потопчеш лева й змія. Бо каже Господь: «За те, що він поклав надію на Мене, Я визволю його і захищу його, бо він знає ім’я Моє. Буде кликати Мене, Я почую його; буду з ним у скорботі, визволю його і прославлю його. Довгим життям обдарую його і дам йому спасіння Моє»."

ХРОНІКИ ПІСЛЯМАЙБУТЬНОГО: СВІТИ САЙМОНА СТОЛЕНХАҐА

Мало хто говорить про те, що залишається після майбутнього. Саймон Столенхаґ — один із тих, хто знає відповідь. У його світах час вже вичерпано: майбутнє відбулося, пережило себе і тепер осідає іржавим післясмаком. Величезні механізми стоять серед полів, віддаючись корозії, розчиняються в тумані, стаючи такими ж буденними, як старі елеватори чи покинута інфраструктура, призначення якої давно стерлося з пам'яті.

Шведська провінція, де виріс художник, назавжди застигла в його образах. Озера, ліси, невеличкі містечка, низьке небо, довгі дороги та промислові зони стали природним середовищем для його уяви. Наукові комплекси, гігантські машини чи аномальні конструкції з'являються тут не як вторгнення фантастики, а як частина буденного ландшафту.

Його полотна нагадують не стільки фантазію про майбутнє, скільки дивний спогад про нього. Столенхаґ майстерно поєднує приглушену палітру та впізнавані деталі побуту з чимось незбагненним, що наше підсвідоме зчитує як щось знайоме і давно пережите. Ці фрагменти іншої реальності він вплітає у графічні романи, перетворюючи їх на візуальну прозу — серію спогадів, що існують на тонкій межі між літературою, живописом і кінематографом.

«Оповідки з Кільця» відкривають цей світ через дитячий погляд. Альтернативна Швеція кінця 1980-х живе поруч із колосальним підземним прискорювачем частинок, але саме співіснування людей і технологічного дива здається тут важливішим за будь-які пояснення. Діти спокійно їздять на велосипедах повз іржаві машини, досліджують покинуті об'єкти та споглядають гігантських роботів із тією ж природністю, з якою звикли дивитися на лінії електропередач чи старі сараї. У цих сценах відчувається спадщина Спілберга, Бредбері й Тарковського, проте Столенхаґ ніколи не перетворює свої образи на цитати. Він говорить власною мовою — мовою тихих пейзажів, у яких розчиняється незрозуміла, щемлива туга.

Згодом цей світ змінюється у «Речах з Потопу». Дитяча безтурботність вивітрюється, поступаючись місцем тривозі: темні плями на снігу, токсична вода та дивні рекламні маскоти посеред спустошених краєвидів створюють відчуття повільного, майже невідворотного розкладу. Тут Столенхаґ розвиває свою головну думку: людина має хист звикати до будь-яких змін, навіть до катастрофи. Жах у його роботах не вибухає — він накопичується, непомітно вростаючи в довкілля. Ми споглядаємо вже не саму подію, а післясмак життя у світі, який давно навчився приймати свою нову, понівечену реальність.

«Електричний штат» виводить цю тему на новий рівень. Америка, спустошена віртуальними ілюзіями, постає як величезний цвинтар нездійсненого майбутнього: люди перетворилися на виснажені оболонки, замкнені у власних мареннях, а пустелі Мохаве заповнилися руїнами технологічної цивілізації. У цьому контексті подорож Мішель та її маленького жовтого робота набуває міфологічного виміру — це вже не просто постапокаліпсис, а роздум про самотність, втрату реальності та дивну людську схильність добровільно обирати оману. Показово, що екранізація Netflix викликала суперечливу реакцію: перетворивши історію на традиційний пригодницький сюжет, вона втратила найважливіше — той простір мовчання, недомовленості й внутрішньої порожнечі, на яких тримається першоджерело.

«Лабіринт» іде ще далі, позбавляючи нас останніх ілюзій про спадковість світів, де залишки меланхолії та колишніх надій зрештою поступаються місцем оголеному відчаю. Чорні сфери в небі, отруєна атмосфера, аміачні пустелі та стерильний бункер Кунгсхолл створюють відчуття остаточного виснаження світу. Однак Столенхаґа цікавить не стільки сама катастрофа, скільки її приховані наслідки: провина тих, хто залишив інших помирати за зачиненими дверима; відчай людей, змушених жити після морального компромісу, який неможливо виправдати; пам'ять про рішення, що назавжди стає частиною особистої історії. Зрештою, головний жах у творчості Столенхаґа завжди залишається внутрішнім.

Його світи — це не завершені історії, а самі ландшафти пам’яті. Ми бачимо їх так, як людина бачить власне минуле: фрагментарно, через спалахи образів, що виринають із темряви. Світло над озером, гул далекого двигуна, силует конструкції на горизонті чи незбагненна темна пляма на снігу — походження цих речей стерлося, але їхня присутність стала реальнішою за будь-яку нашу повсякденність. Столенхаґ збирає свої світи з таких уламків, де кожна випадкова деталь стає ключем до чогось давно втраченого, що ми, самі того не знаючи, продовжуємо носити в собі.

Мистецтво Саймона Столенхаґа уникає обіцянок, якими зазвичай годує нас фантастика. Його оптика налаштована інакше: він спостерігає, як час невблаганно переінакшує наші надії, як амбітні проєкти стають руїнами, а катастрофи — частиною звичного пейзажу. Це хроніки "післямайбутнього", де технологічне диво вже давно втратило голос, апокаліпсис розчинився в буденності, а пам’ять тримається лише за уламки того, що колись здавалося незаперечним.

Дивлячись на його роботи, відчуваєш не страх перед прийдешнім і не ностальгію за минулим. Швидше дивне, майже фізичне відчуття зустрічі з чимось, що колись належало нам, але встигло зникнути в піску часу. З чимось, чого, можливо, ніколи й не існувало, окрім як у наших власних спогадах.

— Voss Ekobi

БРОВАРИ ПІСЛЯ ВЧОРАШНЬОГО ПОТОПУ
Джерело - https://t.me/brovary00001k/118484" rel="noopener noreferrer" target="_blank">https://t.me/brovary00001k/118484

Поки мережі-гіганти потопають у нескінченних «технічних роботах», вимушених паузах і багах модерації, у нас тут зовсім інша реальність.
Поки весь світ спостерігає за сірими екранами в очікуванні, коли ж «відлипне» Facebook, наші персональні проєкти та інтелектуальні помічники працюють як годинник. Катя 1.6.5, 1.7, а також мої основні робочі інструменти — Character AI та Janitor AI — функціонують у штатному режимі