#тварини Олень північний: Король тундри з рогами і харизмою. Знайомтесь із північним оленем, або, як його називають у Північній Америці, карибу (Rangifer tarandus) — твариною, яка виглядає так, ніби щойно вийшла з різдвяної листівки, але насправді живе життям справжнього арктичного бунтаря. Цей пухнастий красень із розкішними рогами не просто тусується в засніжених просторах тундри та тайги — він буквально задає там моду! Роги, які кричать "Я бос!" Північні олені — єдині олені, у яких роги мають і самці, і самки. Так, пані карибу не поступаються хлопцям у стилі! Щороку вони скидають свої роги, ніби модники, що оновлюють гардероб, і вирощують нові, ще крутіші. Ці рогові "корони" потрібні не лише для краси, а й для захисту, копання снігу в пошуках їжі та, звісно, щоб похизуватися перед іншими оленями. Кажуть, у тундрі досі триває конкурс на "Роги року". Суперсила: Їжа з-під снігу Поки ми скаржимося на холод, карибу спокійно риються в снігу, добуваючи лишайники, відомі як "ягель". Їхній шлунок — справжній арктичний комбайн, який перетравлює навіть найжорсткішу рослинність. А ще вони можуть уповільнювати метаболізм, щоб економити енергію взимку. Оце так лайфхак для виживання! Ми б теж не відмовилися від такої суперсили, коли холодильник раптово порожніє. Мандрівники без GPS Карибу — чемпіони з міграції. Щороку вони долають тисячі кілометрів у пошуках кращих пасовищ, і все це без Google Maps! Їхні стада рухаються з такою злагодженістю, що будь-який організатор фестивалів позаздрить. А ще вони вміють плавати — так, ці рогаті красені гребуть через річки, наче олімпійські чемпіони. Різдвяна слава і не тільки Звісно, ми не можемо не згадати, що північні олені — зірки різдвяних легенд. Рудольф із червоним носом? Це їхній родич! Але в реальному житті карибу не надто переймаються санями Санта-Клауса — у них і без того вистачає пригод. Вони уникають вовків, долають хуртовини і ще й примудряються виглядати фотогенічно на тлі північного сяйва. Чому карибу — це круто? Північний олень — це не просто тварина, а справжній символ стійкості, стилю та командного духу. Вони нагадують нам, що навіть у найсуворіших умовах можна залишатися собою, знаходити радість у подорожах і, звісно, ніколи не недооцінювати силу хороших рогів. Тож наступного разу, коли побачите зображення карибу, просто привітайте цього арктичного рок-зірку — він точно заслуговує на овації!

Старість не можна зустрічати з порожніми руками, до старості потрібно добре підготуватися. Мати грошові заощадження, дах над головою, а краще два – зимову та літню резиденцію, машину. Все має бути своє. Не можна ні від кого залежати і переписувати своє майно. Тоді є шанс жити третій період життя гідно. Я волію не мати зайвих речей. Чим більше речей ти маєш, тим більше енергії витрачаєш на них. Є тонка грань між тим станом, коли ми володіємо речами, і тим, коли вони починають володіти та керувати нами. Мистецтво жити – це вміння і смачно їсти, і водночас – міцно спати. Не терзаючи себе тим, що рано чи пізно прийдуть і заберуть. У цьому світі ніщо нам по-справжньому не належить. І ми не маємо належати речам. Інакше – це прихована форма рабства. 🖍️ Роберт де Ніро

Більшість членів команди, лише посміювалися над тими, хто був жорстоко побитий. Пускали зловтішні жарти, в той час, як вони знемагали від болю. Фернандо не належав до боязких — йому не раз доводилося пускати кров супротивнику в сутичках. Але навіть він відчував огиду, коли чув глузування з чужого горя. Одне — дати відсіч нахабному фанфарону в п’яній бійці, зовсім інше — знущатися з беззахисної людини. Корабель дедалі більше віддалявся від рідних берегів. Увечері, лежачи в гамаку, Фернандо згадував Габріелу. Його не полишала тривожна думка: а що, як її таки змусили стати до шлюбу? Це цілком було в дусі тих людей… Роздуми перервав окрик: капітан наказував усім піднятися на палубу. Там уже зібралася майже вся команда, чекаючи подальших вказівок. Капітан стояв на шканцях, поруч з офіцерами. — Здається, на нас чекає весела справа, — зловісно усміхнувся високий одноокий моряк. Фернандо вдивився вдалеч і помітив на горизонті невелике судно, що неквапом йшло по хвилях. — Чиє це судно? — запитав він. — Та яка різниця, — буркнув той самий моряк. — Схоже на торговця. І, глянь, не з порожніми трюмами. — Це ж торгове судно, — задумливо проказав Фернандо. — І що з того? — перебив інший матрос. — Ти що, справді думав... Але він не встиг договорити — капітан різко віддав наказ готувати абордажні кішки. Фернандо й без слів усе зрозумів. Чутки про те, що капітан «Помсти» не цурається піратства, виявилися чистою правдою. Без жодного прапора, без пізнавальних знаків корабель нісся на свою здобич, яка нічого не підозрювала. Відстань стрімко скорочувалась, і вже за мить судна опинилися на гарматному пострілі. З рухів на палубі торговця стало зрозуміло — там нарешті помітили небезпеку. Але було запізно. «Помста» зробила кілька попереджувальних залпів. Після цього корабель зупинився, вочевидь усвідомивши, що опиратися — марно. — О, вони швидко второпали, — капітан самовдоволено потер руки. — Краще вже добровільно віддати монети, ніж вирушити годувати акул. Читати за посиланням: https://arkush.net/book/1202/3 https://booknet.ua/reader/tamnic-morv-b435570?c=4729969&p=1 Приємного читання! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #Тортуга #Гваделупа #Пернамбуку #читати_онлайн

#поезія ... Усі звемось іменням ЛЮДИ... Нажаль не всі ми є людьми... Між нас трапляються Іуди... Що носять камінь за грудьми. Там, за ребром, у порожнині... Де мала б жить добра душа... Там похіть поселилась нині... Цінність всьому - вага гроша. Всьому ціною є банкнота... Забувши геть про Божий суд... Їх не страшить фальшива нота... Примножуючи ряд Іуд. Їх не гнітить докір сумління... На все в них бачення своє... Їм до снаги липке уміння... Привласнювать, що в інших є. І всі звемось іменням ЛЮДИ... Хоча не гідні зватись так... Все більше порожніють груди... Продавши душі за п'ятак. Галина Момот

⚡️⚡️В Іспанії та Португалії немає електрики вже 8 годин 🟠Магазини повністю спустошені: полиці порожні, а запаси води вже закінчуються. 🟠Павербанки на вагу золота. Люди продають їх за космічні суми - 12500 (!) євро. 🟠Мобільний інтернет відключиться найближчими годинами — у генераторів на вишках закінчується живлення. 🟠Каналізація не працює — унітази забиті, оскільки для насосів теж потрібна електрика. 🟠Деякі застрягли прямо в ліфтах. 🟠Багато хто не виходить на зв'язок, вони не були готові до такого повороту подій. #відео_video #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world #brovaryregion

Із мудрих думок кота Омеляна: 1. У той самий лоток можна зайти двічі. І втретє можна, якщо дуже треба. 2. Якщо довго витріщатись на господиню і голосно верещати, вона таки йде насипати в миску корм. Перевірено. 3. Якщо довго тягати на ґанок мертвих мишей — можна почути, як ґвалтом репетує господиня. Аж сусіди заглядають. 4. Чого ж їсти хочеться саме вночі? 5. Жоден пес не вміє так уперто добиватися свого, як порядний кіт. Пес — то ганьба. 6. Мордочки господарів створені для того, щоби по них ходити рівно о 6:00 ранку. Без винятків. 7. Кожен котяра, який себе поважає, зобов’язаний допомагати господині змінювати постіль. Тобто стрибати по простирадлах і ховатися в підодіяльнику. 8. Сміттєвий пакет — то друг кота. 9. Пес знає, де ховають ковбасу. Але не скаже. Поки не нап’ється з унітазу. 10. Реп’яшки й листячко, принесені на хвості до хати й чемно розсипані по паркету, додають інтер’єру особливого шарму. 11. Хто думає, що в порожній коробці нічого немає — дурень. Там є кіт. 12. Порядний кіт перегурчить хоч десять мотоциклів. І Харлі-Девідсона, і той мотор у холодильнику. 13. Якщо тобі відкрили двері після трьох годин биття головою — не заходь одразу. Подумай іще хвилин зо три. 14.. Господиню легко відволікти від книжки — треба просто елегантно повиснути на фіранці. 15. Мета котячого життя — дізнатися, що ж воно там у пральній машині. І чи можна туди. 16. Випросити почесати за вушком треба лагідно, але наполегливо. А як тільки вона втягнеться — враз піти з гідністю. «А чого це вона причепилася?» 17. Господарі не здатні на божевільні вчинки. Вони ніколи не стрибають один на одного зі шафи. Нудно. 18. Господарі такі нудні, як протухла риба. Їм у голову не приходить влаштувати нічні скачки. 19. Вони десь там "полюють" по 10 годин на добу, а ще жодного разу не принесли додому навіть курки. 20. А цікаво, господарі теж стерилізовані? 21. Їх шкода. У них лише одне життя. Та й те — якесь нікудишнє. 😼 Кіт Омелян, село Вербівка

Тимчасово окупований та спорожнілий Бердянськ. Шлях від Центрального ринку до вул. Довганюка та пр. Східного. П'ятниця, квітень 2025 року.

#поезія ... Від галасу порожніх слів, втікаю... Рятую власний світ від марноти... Свідомо мікрофон свій вимикаю... Лишаючись із тишею на ти. Вслухаюся в її мудрі поради... Яких не чула в хаосі життя... За істину все брала грішні вади... У підсумку не маючи пуття. Пусті слова до серця прикладала... Вишукувала в них сакральний зміст... Злодійкувато світ свій обкрадала... Із марноти влаштовуючи піст. Сьогодні, мудрості у тиші вчитись маю... Такої мудрості деінде не знайти... Самій себе знайти допомагаю... Лишаючись із тишею на ти. Галина Момот

😡Святкування на руїнах: окупанти завішали зруйнований Бахмут плакатами до 9 травня Російські окупанти підготували зруйнований ними Бахмут до святкування 9 травня. Усе місто загарбники завішали плакатами до 80-ї річниці "перемоги у Великій Вітчизняній війні", проте дивитися на них нема кому – на вулицях зовсім не видно людей На опублікованих в мережі кадрах можна побачити лише порожній та потрощений Бахмут, будівлі без вікон і дахів, солдатів країни-агресора та цілу низку великих і маленьких плакатів до "дня перемоги"

#виставки Виставка Ганни Криволап "Горизонти у спектрі білого". В галереї "Білий Світ" відкрилась виставка живопису Ганни Криволап. У проєкті "Горизонти у спектрі білого" Ганна Криволап пропонує живопис на теми сприйняття, памʼяті та психологічної топографії місця. Ці полотна — не репрезентація міста так як його бачать, а як його відчувають. Роботи Криволап існують у тонкому проміжку між пейзажем та абстракцією. Горизонт — ця базова структура зору й існування — стає місцем розчинення, де форма зникає у безмежності білих тонів. Але білий тут ніколи не є порожнім чи статичним. Це спектр, що вібрує, живе, взаємодіє — він утримує в собі післясвіття кольору, емоції та пам’яті. Виставка триватиме до 4 травня за адресою м. Київ, вул. Євгена Чикаленка, 21а. Вхід вільний