#поезія
КУПАЛЬСЬКА НІЧ
Річка несе ще зверху,
обмивають верби дівоче тіло,
берег хапає волосся
трави вплітає, коріння
хоче тримати довше,
вдихи рахує, тільки
стало їх значно менше.
Ллється вода в легені, замість
повітря — холод повнить усе довкола.
Течія рве по живому,
хижі її обійми,
товща води ледь прозора,
очі відкриті бачать
світ через водну призму — дійсність
міняє колір.
Знизу зграя русалок
зве у пітьму навічно, тягнуть на дно,
вир закрутивши вправно.
Риби німо говорять
криком — чуєш
тріщать їх зябра.
Зверху життя волає,
треба вхопити руку,
руба питання в нього,
з пульсом свідомість гасне.
Часу вже не лишилось. Ніч догорає Купальська.
Власний останній вибір — мить між життям і смертю...
Крок у пітьму чи
досвід душі — мов пташка
пурхнеш на щабель
вище?!
Хтозна,
як там воно за
гранню...
РамінаРа
#поезія
КУПАЛЬСЬКА НІЧ
Річка несе ще зверху,
обмивають верби дівоче тіло,
берег хапає волосся
трави вплітає, коріння
хоче тримати довше,
вдихи рахує, тільки
стало їх значно менше.
Ллється вода в легені, замість
повітря — холод повнить усе довкола.
Течія рве по живому,
хижі її обійми,
товща води ледь прозора,
очі відкриті бачать
світ через водну призму — дійсність
міняє колір.
Знизу зграя русалок
зве у пітьму навічно, тягнуть на дно,
вир закрутивши вправно.
Риби німо говорять
криком — чуєш
тріщать їх зябра.
Зверху життя волає,
треба вхопити руку,
руба питання в нього,
з пульсом свідомість гасне.
Часу вже не лишилось. Ніч догорає Купальська.
Власний останній вибір — мить між життям і смертю...
Крок у пітьму чи
досвід душі — мов пташка
пурхнеш на щабель
вище?!
Хтозна,
як там воно за
гранню...
РамінаРа