ПЕРШЕ І ДРУГЕ ЗНАЙДЕННЯ ГОЛОВИ ІОАНА ПРЕДТЕЧІ

Після усікновення голову Іоана Хрестителя Саломея віддала Іродіаді, яка закопала її в палаці. Служниця Іоанна знайшла голову Хрестителя. Вона таємно винесла її з палацу і закопала на Єлеонській горі. У 4 ст. 2 ченці знайшли голову св. Іоана - і було це перше її знайдення. Згодом вона потрапила до рук ченця Євстахія, що жив у печері під Емесою (нині Хомс, Сирія). Євстахій закопав голову Предтечі в землю. Незабаром поряд постала лавра.

452 р. архімандриту Маркелу кілька разів снився сон, який закликав встати і йди за світлом. Він дійшов до печери. Вранці почав копати землю і знайшов урну з головою Іоана Хрестителя, що була як жива. Про знахідку повідомили еп. Емеси Уранія. Голову Хрестителя урочисто перенесли до церкви в Емесі. Бл. 760 р. в Емесі на честь св. Гоана Хрестителя спорудили церкву та поклали в ній голову святого, а згодом її перенесли до м. Коман і таємно закопали, боячись осквернення.

Минуло бл. 100 років (бл. 850), і голова Іоана Хрестителя була знайдена знову - втретє і востаннє. З великою шаною вона була перенесена до Константинополя й покладена у церкві біля імператорського палацу.

Де знаходиться голова Іоана Предтечі нині - до кінця не з'ясовано. Італія, Франція, Сирія, Греція, Вірменія: кожна з цих країн заявляє, що саме у них зберігається справжня голова. Найімовірніше місце знаходження святині зараз - собор Ам'єнської Богоматері (Франція).

З відривного календаря «З вірою в душі» за 24 лютого.
----------------

За освітою Ганул є викладачем історії (диплом бакалавра отримав у 2014 році, випускник Одеського педагогічного університету імені Ушинського). Займався підприємницькою діяльністю, був активним громадським діячем, волонтером, зоозахисником.

⚡️Вища освіта стає менш доступною для більшості українців: вартість подорожчала на 28%, — The Page

Середня вартість здобуття освіти бакалавра за найбільш популярними спеціальностями в топ ЗВО у 2025 році становить 53,830 тис. грн. Минулого року — 42,077 тис. грн.
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

⛪️🥹Святогірська Лавра навесні 2025 року

Така вона, незламна прекрасна Донеччина

📸: svlavra

Електронні кабінети для вступу в Україні створюють з 1 липня. Мовиться про кабінети, які використовують вступники на бакалаврат.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
https://brovaryregion.in.ua/?p=42784

ПЕРШЕ І ДРУГЕ ЗНАЙДЕННЯ ГОЛОВИ ІОАНА ПРЕДТЕЧІ

Після усікновення голову Іоана Хрестителя Саломея віддала Іродіаді, яка закопала її в палаці. Служниця Іоанна знайшла голову Хрестителя. Вона таємно винесла її з палацу і закопала на Єлеонській горі. У 4 ст. 2 ченці знайшли голову св. Іоана - і було це перше її знайдення. Згодом вона потрапила до рук ченця Євстахія, що жив у печері під Емесою (нині Хомс, Сирія). Євстахій закопав голову Предтечі в землю. Незабаром поряд постала лавра.

452 р. архімандриту Маркелу кілька разів снився сон, який закликав встати і йди за світлом. Він дійшов до печери. Вранці почав копати землю і знайшов урну з головою Іоана Хрестителя, що була як жива. Про знахідку повідомили еп. Емеси Уранія. Голову Хрестителя урочисто перенесли до церкви в Емесі. Бл. 760 р. в Емесі на честь св. Гоана Хрестителя спорудили церкву та поклали в ній голову святого, а згодом її перенесли до м. Коман і таємно закопали, боячись осквернення.

Минуло бл. 100 років (бл. 850), і голова Іоана Хрестителя була знайдена знову - втретє і востаннє. З великою шаною вона була перенесена до Константинополя й покладена у церкві біля імператорського палацу.

Де знаходиться голова Іоана Предтечі нині - до кінця не з'ясовано. Італія, Франція, Сирія, Греція, Вірменія: кожна з цих країн заявляє, що саме у них зберігається справжня голова. Найімовірніше місце знаходження святині зараз - собор Ам'єнської Богоматері (Франція).

З відривного календаря «З вірою в душі» за 24 лютого.
----------------

Називається, пороблено. Мінкульт вляпався в одразу два скандали: судиться з парафією Костелу Святого Миколая та міністр Точицький звільнив очільника Лаври, який займався очищенням заповідника від імперських наративів.

🔹Про суд із Костелом святого Миколая.

Костел Святого Миколая – одна з найвідоміших архітектурних та духовних пам’яток Києва, відібрана у католиків радянською владою. Ще у 2005 році Президент Ющенко видав доручення про її передачу релігійній громаді.

У 2021-му у Костелі сталася пожежа, після якої Мінкульт пообіцяв релігійній громаді доробити ремонт, але не зробив. Був підписаний Меморандум, за яким Мінкульт сприятиме передачі у постійне користування Релігійної громади приміщення після завершення протиаварійних робіт, але не пізніше 1 червня 2022 року. Але не передав.

25 тисяч громадян ще у 2021 році підписали петицію на підтримку передачі костелу громаді. Уряд плюнув і на них.

У грудні 2024 року внаслідок московського обстрілу Костел св. Миколая постраждав ще більше. Навколо храму у вежах повилітали шибки, посипалися деякі вітражі…

У березні цього року зʼявилась надія на справедливість: Дніпропетровський окружний адміністративний суд зобов’язав Мінкульт повернути костел релігійній громаді Києва.

Однак Мінкульт замість того, шоб нарешті вчинити по праву і закону... подали апеляцію на рішення суду! Засідання відбулось сьогодні, сторони висловили свої позиції і суд оголосив перерву до 5 червня.

Відсутність повноцінного права у релігійної громади створює навіть елементарно господарські труднощі, як от оплата електроенергії, яка для релігійної організації мала б коштувати, до прикладу, на 105 тисяч гривень менше за рік. Це створює непереборні перешкоди у ремонті: Мінкульт навіть не перекрив вікна після московської атаки, а релігійна громада не має права на проведення реставраційних робіт. Настоятель каже, що навіть виділяються кошти на утримання Костелу державою, але вони невідомо де осідають.

▪️Вимога відставки міністра Точицького

Близько 90 представників культурної спільноти публічно звернулися до прем’єр-міністра з вимогою звільнити міністра Миколу Точицького.

Через:
- управлінську некомпетентність;
- ігнорування проблем культурної спадщини;
- призначення непрофесіоналів;
- тиск на керівників закладів культури;
- неефективне використання бюджету та грантів.

Точкою кипіння стало звільнення Максима Остапенка — очільника заповідника “Києво-Печерська лавра”. Остапенко вважає, що його звільнення вигідне промосковським силам, оскільки Лавра є символічно важливою для української ідентичності та ключовою точкою в боротьбі з імперськими наративами. На його думку, відсторонення стало наслідком тиску з боку тих, кому заважала його принципова позиція щодо очищення Лаври від впливу московського патріархату. Він розцінює дії Мінкульту як свідому атаку на українську культурну спадщину.

Я одразу казала, що призначення дипломата на посаду Міністра культури ні до чого хорошого не приведе... Якби хтось слухав.

Читаю книгу "Почаївська Лавра: Історія, про яку не розповідають" Петра Кралюка. У цій книзі дуже детально описано ким і коли розпочалося чернече життя. Як усе це почалося. Чому через кілька років монастир потрапив до рук уніатів. Як було вкоронено Почаївської ікони Божої Матері. Хто насправді дав статус монастиря Лаври. Чому православний монастир до уніатів і православний монастир після уніатів, не одне й те саме. Як відбувалася русифікація Почаївської лаври під владою російської православної церкви. І які враження були в Миколи Костомарова під час перебування в Почаївському монастирі. Як на мене, дуже цікава деталь, і стає зрозуміло, чого добивалася так званна російська церковна і світська влада від українського народу, і стає зрозуміло чому зараз деякі монастирі так вперто тримаються "руського міра". А ще, завдяки своїм розповідам, Микола Костомаров надихнув поїхати до Почаєва і Тараса Шевченка.

Книга така цікава, що я вважаю, що її повинна прочитати кожна українська родина, яка цікавиться історією Почаївської ікони Божої Матері та монастирем, бо тільки тоді все стане на своїх місцях. Бо я вже колись читала історію про Почаїв, і там все було написано зовсім по-іншому, як то кажуть, у стилі "руського міра".

Читаю книгу "Почаївська Лавра: Історія, про яку не розповідають" Петра Кралюка. У цій книзі дуже детально описано ким і коли розпочалося чернече життя. Як усе це почалося. Чому через кілька років монастир потрапив до рук уніатів. Як було вкоронено Почаївської ікони Божої Матері. Хто насправді дав статус монастиря Лаври. Чому православний монастир до уніатів і православний монастир після уніатів, не одне й те саме. Як відбувалася русифікація Почаївської лаври під владою російської православної церкви. І які враження були в Миколи Костомарова під час перебування в Почаївському монастирі. Як на мене, дуже цікава деталь, і стає зрозуміло, чого добивалася так званна російська церковна і світська влада від українського народу, і стає зрозуміло чому зараз деякі монастирі так вперто тримаються "руського міра". А ще, завдяки своїм розповідам, Микола Костомаров надихнув поїхати до Почаєва і Тараса Шевченка.

Книга така цікава, що я вважаю, що її повинна прочитати кожна українська родина, яка цікавиться історією Почаївської ікони Божої Матері та монастирем, бо тільки тоді все стане на своїх місцях. Бо я вже колись читала історію про Почаїв, і там все було написано зовсім по-іншому, як то кажуть, у стилі "руського міра".

https://www.kplavra.kyiv.ua/en/18-March-vystavkova-diyalʹnistʹ-70-r...
Художники Олександр та Володимир Масики.
#мистецтво
#культура
#ПечерськаЛавра
#AlexanderMasyk https://uk.wikipedia.org/wiki/Масик_Олександр_Володимирович
Виставка «Архітектурний ансамбль Києво-Печерського історико-культурного заповідника» існувала протягом 15 років, з 1975 по 1990 рік. За цей час мільйони людей мали можливість відвідати виставку та ознайомитися з історією архітектурного ансамблю Києво-Печерської лаври з моменту її заснування в XI столітті.

"У другому залi панорама «велике темперне полотно 17 м2 – «Архітектурний ансамбль Києво-Печерської лаври другої половини XII століття». Його розписали Володимир та Олександр Масик і він займав майже всю північну стіну зали»...
«Сьомий зал був прикрашений діорамою 15 м2 під назвою «Архітектурний ансамбль Києво-Печерської лаври кінця XVIII століття. Вид з Видубицького монастиря». Цей твір мистецтва був створений членами родини Масика, а саме її батьком та сином, Олександром Масиком."

Архітектурний ансамбль Києво-Печерської лаври 11 – 12 ст.
Автори: художники Масик Олександр Володимирович (нар. 1946) та Масик Володимир Ілліч (нар. 1917).
Панно. 1974-1975. Темпера. 17 м2. Державний історико-культурний заповідник «Києво-Печерська лавра».
Панорама високого правого берега Дніпра включає в себе Києво-Печерську лавру, що складається з трьох комплексів: монастиря на верхній території, а також монастирів Ближніх і Дальніх печер на нижній території. Кожен із них оточений стінами: печери – дерев’яними, а верхня частина – кам’яними, збудованими в кінці XII ст. Мурованими спорудами верхньої території є також Успенський собор (1072-1076) і Троїцька надбрамна церква (1106-1108). Праворуч від Лаври лежить князівське село Берестове, де знаходився заміський князівський замок і церкви – Апостолів та Спаська. Нижче й праворуч від Берестового урочища – урочище Угорське, де, за переказами, був похований князь Аскольд і де літописний Олма поставив Миколаївську церкву.
Джерело: Крізь віки: Київ в образотворчому мистецтві 12 – 20 ст. – К.: Мистецтво, 1982 р., № 30.
Діорама, створена Володимиром Масиком та Олександром Масиком (Alexander Masyk) приблизно у 1974–1975 роках, зображує Києво-Печерську лавру кінця XVIII століття з точки зору Видубицького монастиря. Вона була частиною експозиції «Архітектурний ансамбль Києво-Печерського історико-культурного заповідника» (1975–1990).