ПАЛАЛА Й ЛАВРА


Палають храми у столиці,
Горять автівки і житло,
Над нами вбивці-блискавиці.
Такого ще в нас не було́.


Палала Лавра серед ночі,
І кіностудії крило,
Від болю не зімкнули очі —
Так люто місто не жило́.


Ще й арсенал палав «Мистецький»,
Домівки теж вогнем взяли́сь,
Бо ворог є в нас чортівецький,
То й пуски вражі відбули́сь.


Здригались стіни у лікарні,
В диму ховалося усе
І плач дитячий безпорадний…
Чи вбивця кару понесе́?


І знов руїни й чиїсь долі,
Чиєсь обірване крило,
Кияни знов в страшній недолі…
Горіло все, усе гуло.


Та Київ, сти́снувши руїни,
Не впав усупереч, назло,
Бо серце вільної країни
Ніщо здолати не змогло.


В нас пам'ять свічкою палає,
Число із жертвами зросло,
А світ нехай не забуває,
Звідкіль до нас прийшло це зло.


16.06.2026 р.


©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID:  1064262