Палають храми у столиці,
Горять автівки і житло,
Над нами вбивці-блискавиці.
Такого ще в нас не було́.
Палала Лавра серед ночі,
І кіностудії крило,
Від болю не зімкнули очі —
Так люто місто не жило́.
Ще й арсенал палав «Мистецький»,
Домівки теж вогнем взяли́сь,
Бо ворог є в нас чортівецький,
То й пуски вражі відбули́сь.
Здригались стіни у лікарні,
В диму ховалося усе
І плач дитячий безпорадний…
Чи вбивця кару понесе́?
І знов руїни й чиїсь долі,
Чиєсь обірване крило,
Кияни знов в страшній недолі…
Горіло все, усе гуло.
Та Київ, сти́снувши руїни,
Не впав усупереч, назло,
Бо серце вільної країни
Ніщо здолати не змогло.
В нас пам'ять свічкою палає,
Число із жертвами зросло,
А світ нехай не забуває,
Звідкіль до нас прийшло це зло.
16.06.2026 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1064262