РІВНОАПОСТОЛЬНА ОЛЬГА, ВЕЛИКА КНЯГИНЯ КИЇВСЬКА, У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ОЛЕНА Народилася в другій половині ІХ століття в псковській родині і була наділена рідкісною красою та розумом. Стала дружиною князя Ігоря. У 945 році, після вбивства Ігоря древлянами, Ольга стала правителькою Київської Русі до повноліття сина Святослава (945-960). Вона виявила мудрість і твердість у правлінні, сприяючи розвитку торгівлі та зміцненню зв'язків з Візантією.У 957 році Ольга відвідала Константинополь, де прийняла хрещення з ім'ям Олена від патріарха Полієвкта. Після повернення на Русь вона проповідувала християнство, виховуючи своїх онуків Ярополка, Олега і Володимира, але не змогла охрестити їх через опір сина Святослава, який залишався язичником.Свята Ольга померла 11 липня 969 року, передбачивши навернення Русі до християнства і трагічну смерть сина. Після її смерті мощі були перенесені до Києва святим Володимиром. Хоча хрещення Ольги не мало негайного ефекту серед народу, її дії стали підготовкою для хрещення Русі, яке здійснив її онук Володимир. З відривного календаря "З вірою в душі" за 11 липня. ------------

РІВНОАПОСТОЛЬНА ОЛЬГА, ВЕЛИКА КНЯГИНЯ КИЇВСЬКА, У СВЯТОМУ ХРЕЩЕННІ ОЛЕНА Народилася в другій половині ІХ століття в псковській родині і була наділена рідкісною красою та розумом. Стала дружиною князя Ігоря. У 945 році, після вбивства Ігоря древлянами, Ольга стала правителькою Київської Русі до повноліття сина Святослава (945-960). Вона виявила мудрість і твердість у правлінні, сприяючи розвитку торгівлі та зміцненню зв'язків з Візантією. У 957 році Ольга відвідала Константинополь, де прийняла хрещення з ім'ям Олена від патріарха Полієвкта. Після повернення на Русь вона проповідувала християнство, виховуючи своїх онуків Ярополка, Олега і Володимира, але не змогла охрестити їх через опір сина Святослава, який залишався язичником. Свята Ольга померла 11 липня 969 року, передбачивши навернення Русі до християнства і трагічну смерть сина. Після її смерті мощі були перенесені до Києва святим Володимиром. Хоча хрещення Ольги не мало негайного ефекту серед народу, її дії стали підготовкою для хрещення Русі, яке здійснив її онук Володимир. З відривного календаря "З вірою в душі" за 11 липня. ------------

ПОКЛАДЕННЯ ЧЕСНОЇ РИЗИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ У ВЛАХЕРНІ (V).У роки правління візантійського імператора Льва Великого, Македонянина (457-474), брати Гальба і Кандид, наближені до царя, вирушили з Константинополя до Святої Землі на поклоніння Богові у тамтешніх святих місцях. Вони зупинилася на нічліг у невеличкому селищі біля Назарету, в будинку старенької єврейки. В домі їх увагу привернули запалені свічки і фіміам. На питання, що за святиня знаходиться в будинку, благочестива жінка довго не хотіла відповідати, але після невідступних прохань врешті відповіла, що зберігає дорогу святиню Ризу Богородиці, від якої відбувається багато чудесних Господніх зцілень. Пресвята Діва перед Успінням подарувала одну зі Своїх риз благочестивій дівиці-єврейці з цього роду, заповівши їй передати її перед смертю також дівчині. Так, від покоління до покоління, Риза Богоматері зберігалася в цій родині.Дорогоцінний ковчег, що містив священну Ризу, був перевезений до Константинополя. Святий Геннадій, Патріарх Константинопольський († 471), і імператор Лев, дізнавшись про священну знахідку, переконалися у нетлінності святої Ризи Богородиці і з трепетом приклалися до неї. У Влахерні, на березі моря, був споруджений новий храм на честь Богоматері. 458 року святитель Геннадій з належним торжеством переніс священну Ризу у Влахернський храм, вклавши її в новий ковчег.Не раз при навалах ворогів Господь, за заступництвом Пресвятої Богородиці, рятував місто, якому Вона дарувала Свою священну Ризу. Так було під час облоги Константинополя аварами в 626, персами в 677, арабами у 717 роках. ------------МОЛИТВАТропар Покладення чесної ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні, гл. 8Богородице Приснодіво, людей покрово, ризою і поясом пречистого тіла Твого, місту твоєму, охорону дарувала,/безсіменним народженням Твоїм нетлінною перебуваючи,/Тобою бо єство оновлюється і час./ Тому молимо Тебе мир місту Твоєму дарувати і душам нашим велику милість.Кондак Покладення чесної ризи Пресвятої Богородиці, гл. 4Одежу нетління, священну ризу Твою,/ дарувала всім вірним Богоблагодатна Чиста,/ нею ж прикривала священне тіло Твоє, що її покладення святкуємо з любов'ю/ покрово всіх людей, / і взиваємо зі страхом до Тебе, Чиста: / радуйся, Діво, християн похвало.

ПОКЛАДЕННЯ ЧЕСНОЇ РИЗИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ У ВЛАХЕРНІ (V). У роки правління візантійського імператора Льва Великого, Македонянина (457-474), брати Гальба і Кандид, наближені до царя, вирушили з Константинополя до Святої Землі на поклоніння Богові у тамтешніх святих місцях. Вони зупинилася на нічліг у невеличкому селищі біля Назарету, в будинку старенької єврейки. В домі їх увагу привернули запалені свічки і фіміам. На питання, що за святиня знаходиться в будинку, благочестива жінка довго не хотіла відповідати, але після невідступних прохань врешті відповіла, що зберігає дорогу святиню Ризу Богородиці, від якої відбувається багато чудесних Господніх зцілень. Пресвята Діва перед Успінням подарувала одну зі Своїх риз благочестивій дівиці-єврейці з цього роду, заповівши їй передати її перед смертю також дівчині. Так, від покоління до покоління, Риза Богоматері зберігалася в цій родині. Дорогоцінний ковчег, що містив священну Ризу, був перевезений до Константинополя. Святий Геннадій, Патріарх Константинопольський († 471), і імператор Лев, дізнавшись про священну знахідку, переконалися у нетлінності святої Ризи Богородиці і з трепетом приклалися до неї. У Влахерні, на березі моря, був споруджений новий храм на честь Богоматері. 458 року святитель Геннадій з належним торжеством переніс священну Ризу у Влахернський храм, вклавши її в новий ковчег. Не раз при навалах ворогів Господь, за заступництвом Пресвятої Богородиці, рятував місто, якому Вона дарувала Свою священну Ризу. Так було під час облоги Константинополя аварами в 626, персами в 677, арабами у 717 роках. ------------ МОЛИТВА Тропар Покладення чесної ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні, гл. 8 Богородице Приснодіво, людей покрово, ризою і поясом пречистого тіла Твого, місту твоєму, охорону дарувала,/безсіменним народженням Твоїм нетлінною перебуваючи,/Тобою бо єство оновлюється і час./ Тому молимо Тебе мир місту Твоєму дарувати і душам нашим велику милість. Кондак Покладення чесної ризи Пресвятої Богородиці, гл. 4 Одежу нетління, священну ризу Твою,/ дарувала всім вірним Богоблагодатна Чиста,/ нею ж прикривала священне тіло Твоє, що її покладення святкуємо з любов'ю/ покрово всіх людей, / і взиваємо зі страхом до Тебе, Чиста: / радуйся, Діво, християн похвало.

ПРЕПОДОБНА ЄФРОСИНІЯ ПОЛОЦЬКА Дочка князя Георгія Всеславича. Від дитинства вона мала велику любов до молитви та книжної науки. Відмовившись від одруження, вона прийняла постриг у монастирі під іменем Єфросинія. З благословення Полоцького єпископа Іллі, вона оселилася при Софійському соборі, де займалася переписуванням книг, що сприяло розвитку місіонерства та культури. У 1128 році єпископ Ілля доручив Єфросинії заснувати жіночий монастир. Вона обрала місце для обителі в Сільці і взяла з собою святі книги. У Спасо-Преображенському монастирі, який вона заснувала, свята навчала дівчат молитві, переписуванню книг, шиттю та іншим ремеслам. У 1161 році було збудовано монастирський собор. Єфросинія також заснувала Богородицький чоловічий монастир і отримала чудотворну Ефеську ікону Божої Матері від Константинопольського Патріарха. Перед смертю вона вирушила в паломництво і померла 24 травня 1173 року в Єрусалимі. Її мощі були перенесені до Києво-Печерського монастиря, а в 1910 році - в Полоцьк. Преподобна Єфросинія є символом духовної відданості та культурної місії, яка звеличила православну церкву та освіту. З відривного календаря "З вірою в душі" за 23 травня. ------------

ПРЕПОДОБНА ЄФРОСИНІЯ ПОЛОЦЬКА Дочка князя Георгія Всеславича. Від дитинства вона мала велику любов до молитви та книжної науки. Відмовившись від одруження, вона прийняла постриг у монастирі під іменем Єфросинія. З благословення Полоцького єпископа Іллі, вона оселилася при Софійському соборі, де займалася переписуванням книг, що сприяло розвитку місіонерства та культури. У 1128 році єпископ Ілля доручив Єфросинії заснувати жіночий монастир. Вона обрала місце для обителі в Сільці і взяла з собою святі книги. У Спасо-Преображенському монастирі, який вона заснувала, свята навчала дівчат молитві, переписуванню книг, шиттю та іншим ремеслам. У 1161 році було збудовано монастирський собор. Єфросинія також заснувала Богородицький чоловічий монастир і отримала чудотворну Ефеську ікону Божої Матері від Константинопольського Патріарха. Перед смертю вона вирушила в паломництво і померла 24 травня 1173 року в Єрусалимі. Її мощі були перенесені до Києво-Печерського монастиря, а в 1910 році - в Полоцьк. Преподобна Єфросинія є символом духовної відданості та культурної місії, яка звеличила православну церкву та освіту. З відривного календаря "З вірою в душі" за 23 травня. ------------

#дати #свята 11 березня в православному церковному календарі (за новоюліанським стилем, який використовує Православна Церква України) відзначається день пам’яті святителя Софронія, патріарха Єрусалимського (бл. 560–638 рр.), а також преподобного Софронія, затворника Києво-Печерського (XIII ст.). Саме тому в українській традиції цей день часто називають Днем пам’яті Софроніїв — двох святих з однаковим ім'ям, пов'язаних з важливою духовною спадщиною. Святитель Софроній, патріарх Єрусалимський — один з видатних отців Церкви VII століття. Народився близько 560 року в Дамаску (Сирія), здобув блискучу освіту, за що отримав прізвисько "Софроній Софіст" (тобто мудрець, знавець). У молодості разом з другом Іоаном Мосхом (автором "Лимонаря", або "Луга духовного") вів аскетичне життя: спочатку в монастирях Палестини, потім у Єгипті, а згодом у Римі та Константинополі через переслідування персів і арабів. У 634 році Софроній був обраний патріархом Єрусалимським. Він став рішучим захисником православного вчення проти єресі монофелітства (вчення про одну волю в Христі), яке тоді підтримували імператор Іраклій та патріарх Сергій Константинопольський. Софроній скликав помісний собор у Єрусалимі, де засудив єресь, і розіслав соборне послання до інших Церков — цей документ став важливим для VI Вселенського собору (680–681 рр.), який остаточно засудив монофелітство. Софроній також відомий як гімнограф: він склав канони (трипіснці) на Великий піст, які й досі входять до Тріоді Постної, а також житіє святої Марії Єгипетської, яке читається у четвер 5-го тижня Великого посту. У 637–638 рр., під час арабського завоювання, патріарх особисто зустрічав халіфа Омара в Єрусалимі, намагаючись захистити християнські святині. Помер 11 березня 638 року, за переказами, від горя через падіння міста та неможливість відсвяткувати Різдво у Вифлеємі. Преподобний Софроній, затворник Києво-Печерський — інший святий, якого згадують того ж дня. Він жив у XIII столітті, був ченцем Києво-Печерської лаври, подвизався в Дальніх печерах як затворник. Відомий суворим аскетизмом: щодня читав увесь Псалтир, проводив життя в молитві, пості та мовчанні. За подвиги сподобився чути ангельський спів. Його мощі перебувають у Дальніх печерах Лаври. У цей день віряни моляться про зміцнення віри, захист від єресей та помилок, про духовну мудрість і стійкість у випробуваннях — як у житті патріарха Софронія, так і в подвигах печерського затворника.

СВЯТИТЕЛЬ ТАРАСІЙ, ПАТРІАРХ КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ Святитель Тарасій, Патріарх Константинопольський, народився у знатній родині в Константинополі й здобув гарну освіту. Він був сенатором при дворі імператора Костянтина VI і святої цариці Ірини. У часи іконоборчої єресі святий Патріарх Павло залишив свій сан, назвавши Тарасія гідним наступником. Спочатку Тарасій відмовлявся, але погодився за умови скликання Вселенського Собору для засудження іконоборства. У 784 році він став патріархом, а вже у 787 році очолив VII Вселенський Собор у Нікеї, де затвердили шанування ікон та повернули до Церкви єпископів, які постраждали від єресі. Святитель керував Церквою 22 роки, ведучи аскетичне життя та використовуючи своє майно на допомогу нужденним. Він годував бідних, сиріт і вдів, організовував трапези на Пасху, сам прислуговуючи. Святий безстрашно викрив імператора Костянтина за спробу розірвати шлюб із дружиною Марією, за що потрапив у немилість, але зберіг свою принциповість. Тарасій помер у 806 році та був похований у монастирі на Босфорі, який він заснував. Иого гріб став джерелом чудес. З відривного календаря "З вірою в душі" за 25 лютого. -----------

СВЯТИТЕЛЬ ТАРАСІЙ, ПАТРІАРХ КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ Святитель Тарасій, Патріарх Константинопольський, народився у знатній родині в Константинополі й здобув гарну освіту. Він був сенатором при дворі імператора Костянтина VI і святої цариці Ірини. У часи іконоборчої єресі святий Патріарх Павло залишив свій сан, назвавши Тарасія гідним наступником. Спочатку Тарасій відмовлявся, але погодився за умови скликання Вселенського Собору для засудження іконоборства. У 784 році він став патріархом, а вже у 787 році очолив VII Вселенський Собор у Нікеї, де затвердили шанування ікон та повернули до Церкви єпископів, які постраждали від єресі. Святитель керував Церквою 22 роки, ведучи аскетичне життя та використовуючи своє майно на допомогу нужденним. Він годував бідних, сиріт і вдів, організовував трапези на Пасху, сам прислуговуючи. Святий безстрашно викрив імператора Костянтина за спробу розірвати шлюб із дружиною Марією, за що потрапив у немилість, але зберіг свою принциповість. Тарасій помер у 806 році та був похований у монастирі на Босфорі, який він заснував. Иого гріб став джерелом чудес. З відривного календаря "З вірою в душі" за 25 лютого. -----------

СВЯТИТЕЛЬ ІГНАТІЙ МАРІУПОЛЬСЬКИЙ Народився в 1715 році на острові Фермія в знатній родині. Він виховувався на Афоні, де прийняв чернецтво і став священником, а згодом єпископом членом Вселенського патріаршого синкліту в Константинополі. У 1769 poці його призначили митрополитом Готії та Кафи. У квітні 1771 року Ігнатій прибув до Криму й оселився в Успенському скиту біля Маріамполя, що став його резиденцією. У цей час Османська імперія переслідувала християн через російсько-турецьку війну. Митрополит змушений був переховуватися, що зрештою спонукало його до співпраці з РПЦ. У 1779-1780 роках християни Тавриди залишили Крим і переселилися на північ Азовського моря. У серпні 1780 року разом із близько трьома тисячами вірян він оселився в місцевості, що отримала назву Маріуполь. Святитель Ігнатій помер 16 лютого 1786 року і був похований у соборі святого Харлампа. Після його смерті митрополія була ліквідована, а територія приєднана до Катеринославської єпархії РПЦ. Грецькі монастирі в Криму залишалися під Константинопольським патріархатом до 1794 року, коли ченці остаточно відмовилися підпорядковуватися РПЦ. З відривного календаря "З вірою в душі" за 3 лютого. -----------