ДОДОМУ ПОВЕРТАЮТЬ НА ЩИТІ Додому повернули на щиті, Ще скільки так пове́рне – невідомо. Вони пізнали пекло при житті, Й живими не вертаються додому. Таку доро́гу ворог їм проклав, Хоч мріяли не нею повертати, Та кожен з них життя за нас віддав, І з засвітів сюди завітати. У кожного була́ в житті мета, У кожного були бажанням й плани, Та ворог нам завдав цього́ хреста, А рідним спричинив довічні рани. Не на щиті хотіли повертать, Та ірод взявся свічі їм гасити, З щита, на жаль, ніко́ли їм не встать За те, що взя́лись неньку боронити. За те, що Україна над усе, За те, що в серці мова солов'їна, За що ж бо кожен хрест такий несе? Любов до неньки у серцях нетлінна. Герої повернуть на щиті, Остання путь, остання дорога, Багато що зробили б ще в житті, Та були в пеклі, йдуть тепер до Бога. 28.03.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025 ID: 1036528

МАТИ, ДИТЯ І ВОГНЬ. БРОВАРИ Навко́ло все палає у вогні́, Горить садочок, а у нім – дитина, Вогненні язики́ вже у вікні, І моторошна бачиться картина. Біжить матуся поміж той вогонь, Біжить вона дитину рятувати, Вогонь сягає і лиця, й долонь, Але біжить, бо в неї ймення МАТИ. Бо там дитя, дитя її в біді… Не дай Госпо́дь не встигне, не врятує… Як житиме із цим вона тоді? І крик, і плач страшний з будівлі чує. Палає все, страшенно все горить, А серце в гру́дях теж вогнем палає, Голо́сить, плаче, між вогнем біжить, І врятувати Господа благає. Вже зо́всім поряд… Все пала, тріщить, Вогонь і дим в’їдаються у вічі, Але вона щодуху все біжить, Бо там дитя й його життєві сві́чі. Навко́ло все палає у вогні́, В вогонь, як птаха, залетіла мати, І вирвалось з грудей: «О, Боже! Ні!»… Нічо́го більше не змогла сказати. 20.01.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022 ID: 971551

ПОМОЛІМОСЬ ЩИРО ЗА СУМЧАН Помолімось щиро за сумчан, Хай життя Всевишній їм врятує, Хай заго́їть кожную із ран, Хай вже МИР і спокій запанує. Помолімось щиро ми усі, У молитві є велика сила, Ворог всіх тримає у страсі́, Хай торкають нас Анге́льські кри́ла. Помолімось люди, бо біда, У війну страшнющу ворог грає, Всюди кров тече, а не вода, Все з лиця землі́ орда стирає. Помолімось щиро від душі́, Сумщина із ворогом межує, Ворог так зрива свої́ куші́, І щоразу далі все прямує. Помолімось, зцілення просім, Бо сумчани – також українці, Наодинці їх не залишім, Сумщину всю знищують ординці. Помолімось щиро за сумчан, Помолімось, хай горять їх свічі, Хай мине у них страшний цей стан, Хай біда не дивиться у вічі. 24.03.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1036216

СТІКАЮТЬ СЛЬО́ЗИ Стікають сльо́зи і душа болить За тих, кого́ вже серед нас немає. А кожен з них ще довго міг прожить, Та ворог в нас найкращих убиває. Стікають сльо́зи, бо в нас гине цвіт, Щодня цвинта́рі більше в нас рясніють, У них з чола вже не стікає піт, І вмить вони наза́вжди всі німіють. Стікають сльо́зи, мову відбира, І слів, бува, ніяк не підібрати, Бо окупант життя в нас забира Й продовжує усе він спопеляти. Стікають сльо́зи, наче ручаї, Течуть вони і їм нема упину. Ввірвався вбивця у мої́ краї́, І люд щодня по всіх усюдах гине. Стікають сльо́зи і пече вогнем, Від болю серце і пече й палає, Бо палить ворог багатьох живцем… Ні кра́ю пеклу, ні кінця немає. Стікають сльо́зи, їх не зупини́ть, Вони уже роки не висихають, Усі понад усе ми хочем жить, Та кляті вороги нас убивають. 15.01.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1030874

Страстна п'ятниця настала. Слова Королева Гір Клавдія Дмитрів Музика Галина Соколишин Виконує сімейний дует сестер Ольги та Галини Соколишин "Терті пляцки" СТРАСТНА П'ЯТНИЦЯ Страстна п’ятниця настала- Ісуса на Голгофу повели. Мати Божа плакала –ридала. Біля Ісуса нелюди були. Знімали з нього одіж , катували, І хрест важкий дали йому нести. Били Христа і з нього глузували, А він промовив : « Отче ,їм прости…». Ішов з хрестом і падав , піднімався, Знесилений від болю йшов Христос. Терпів він біль , терпів , але не здався, Схиливши голову , промовив : « Це збулось». Списом бік Ісусові пробили, Прибили цвяхами його на тім хресті. Губку в оцет нелюди мочили Й в уста впихали з оцтом ті квачі. Муки Ісуса бачила Марія. Не покидала сина ні на мить. Ісус – наше спасіння і надія. Та кожна рана до цих пір болить. Страстна п’ятниця, Ісус терпів ті муки. За нас терпів й за нас Ісус помер. Серце Марії рвалось від розпуки. Й що станеться , Ісус знав ще в четвер. Страстна п’ятниця , втрачає мати сина, Та не втрачає віри ні на мить: Що і дорослі і мала дитина З Ісусом в серці завжди будуть жить. 26.04.2019 р. © Copyright: Клавдія Дмитрів, 2019 Свідоцтво про публікацію №119042909293 #вірші #поезія_релігійна #Клавдія_Дмитрів

У МАЛЕНЬКОМУ СЕРДЕНЬКУ Українська я дитина, В мо́їм серці – Україна, В мо́їм серці – мама й тато, Я молю́сь за них завзято. Добре вивчу солов’їну, Берегтиму Україну, Берегтиму і не зраджу, Тільки добре слово ска́жу. Бо у нас земля родюча, Є і гори, й степ, і круча, Полонини і простори, Є Азовське й Чорне море. Є багато квіту в полі, Світять нам яскраво зо́рі, Ще й спадають срібні ро́си На жита́ і на покоси. На душі́ за́вжди тепленько, Бо Вкраїна – рідна ненька, Про яку говорять в світі, За яку в молитві й діти. Я душею багатію, Що вкраїнець – я радію, Буду гордістю родини, Хай добро росте з зернини. 27.03.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1036433

СТІКАЮТЬ СЛЬО́ЗИ Стікають сльо́зи і душа болить За тих, кого́ вже серед нас немає. А кожен з них ще довго міг прожить, Та ворог в нас найкращих убиває. Стікають сльо́зи, бо в нас гине цвіт, Щодня цвинта́рі більше в нас рясніють, У них з чола вже не стікає піт, І вмить вони наза́вжди всі німіють. Стікають сльо́зи, мову відбира, І слів, бува, ніяк не підібрати, Бо окупант життя в нас забира Й продовжує усе він спопеляти. Стікають сльо́зи, наче ручаї, Течуть вони і їм нема упину. Ввірвався вбивця у мої́ краї́, І люд щодня по всіх усюдах гине. Стікають сльо́зи і пече вогнем, Від болю серце і пече й палає, Бо палить ворог багатьох живцем… Ні кра́ю пеклу, ні кінця немає. Стікають сльо́зи, їх не зупини́ть, Вони уже роки не висихають, Усі понад усе ми хочем жить, Та кляті вороги нас убивають. 15.01.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1030874

ПІД ОБСТРІЛАМИ ЗНОВУ СТОЛЬНИЙ ГРАД Під обстрілами знову стольний град, Під обстрілами серце України, Заграва в небі, та не зорепад, Від вибухів тремтять в будинку сті́ни. Від вибухів здригається земля, І невідомо далі що чекати, Дає вказівку ірод із кремля, Щоб все і всіх на цій землі́ стирати. Один за одним вибухи у нас, І ні на мить вони в нас не стихають, Нам пекло влаштували в нічний час, У нас домівки із людьми палають. Й диктатора ніхто не зупиня, Йому усе дозволено робити. Щоб згинула, немов роса, руsnя, Щоб ми змогли спокійно знову жити. Від вибухів і серце в п’я́ти йде, Від вибухів втрачається дар мови. Коли вже сонце МИРУ нам зійде́? Бо поки що ми чуєм лиш розмови. Під обстрілами знову стольний град, Бляшанки вбивчі ворог запускає, Немає в цьо́му ворогу завад, Тому́ роки́ страшна війна триває. 23.03.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1036567

БЛЯШАНКИ, ДИМ Й БАЖАННЯ ЖИТИ В повітрі знову дуже чути дим, І спалахи нам небо розсікають. То чим ми завинили, Боже, чим? За що ординці, Боже, нас вбивають? За що й чому́ ми хрест такий несем І сатану ніхто не зупиняє? Молю́, Всевишній, зупини нікчем! На кожнім кроці ірод нас вбиває. Бляшанки вражі, наче ті птахи́, Мов коршаки взяли́ся нас накрити… За що це, Боже, за які гріхи? Скажи, Всевишній, як тебе молити? Влучає ворог мотлохом у нас, Горять будинки, все вогнем взяло́ся. Чи буде, Боже, у нас мирний час, Чому́ пізнать це все нам довело́ся? Гуде у небі враже це сміття, Виття сирен вже майже не стихає, Щоразу ворог забира життя, Щоразу чи́ясь свічка догорає. І вибухи лунають зі всібіч, Чи зможеш ти нас, Боже, захистити? Чи Ангел не покине наших пліч? Бо дуже нам всім хочеться ще жити! 21.03.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1036025

НА ВСЕ Є ДОЗВІЛ САТАНІ Звучить тривога, дуже гучно, Сміття ворожеє летить, Його нехай призе́млять влучно, Нехай до нас не долетить. Нехай вертає у болото, Нехай його не покида, Хай міць утратить вся сволота, Від нас хай щезне вся орда. Бо ми в страху́ і небезпеці, Тривога раз у раз звучить, Й це не вода в розбитім глеці, А мотлох здатен цей убить. Якби ж його та й приземлили, Щоб він біди́ не наробив, Якби ж війну вже зупинили, Щоб кожен з нас спокійно жив. Але ж нема… нема споко́ю, Герої гинуть на війні, Нема кінця, нема відбою, Не все є дозвіл сатані. Звучить тривога, не стихає, І все частіш й частіш звучить, Бо ворог мотлох запускає, Щоб якомога більш нас вбить. 18.12.2024 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 ID: 1031032