ПРИКОРДОННИКАМ

Ви першими взяли́ удар на себе,
Ви першими зустріли ворогів,
Та й дехто з вас в ту мить пішов на Небо,
Бо знищити вас ворог там зумів.

Кордони неньки вірно захищали,
Але зненацька ворог появивсь,
Та цьо́го ви, звичайно, не чекали,
Й там прикордонник із життям простивсь.

Вели́ до нас всю техніку убивці,
Кордон Вкраїни не́люд перетнув,
І ненька застогна́ла від паршивців,
Бо на святиню мо́рдор посягнув.

Одразу закривавилась Вкраїна,
А біль і плач роздався за кордон,
Не впали ви, ні ненька на коліна,
Усюди став на захист легіон.

Ви першими зустріли на кордоні
Навалу вбивць, рашистськую орду,
Були́ вони за ненькою в пого́ні,
Й з собою не́сла по́гань ця біду.

Своє́ життя за неньку там відда́ли,
Ввірвався ворог до вкраїнських стін,
Війну оті потво́ри розв’язали.
Низький всім прикордонникам уклін.

30.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 946521

ОРДИНСЬКА МАНДРІВКА УКРАЇНОЮ

Задумав ворог йти до нас в мандрівку,
Пройтись парадом по святій землі́,
Узяв у ру́ки зброю й вибухівку,
Здійняв у небо іншу на крилі.

Російськомовні МАРІУПОЛЬ й ХАРКІВ
Взяли́сь стирати із лиця землі́,
Ще й МИКОЛАЇВ їм припав до ва́рґів*,
Його «цілують» кляті москалі.

І до вподоби тій орді́ ОДЕСА,
В якої сво́ї зви́чаї й життя,
Їм захотілось са́ме то́го пле́са –
Ординець там побачив майбуття́.

Перлину сте́пу взяв він у облогу,
Бо там побачив сухопутний шлях,
Це за ХЕРСОН посіяло тривогу.
Та й там орду стираєм в пух і прах.

Рашист ступає ще й до ЗАПОРІЖЖЯ,
І топче не́люд золоті́ поля́.
Везе́ орда укра́дене там збіжжя,
Яке вроди́ла ця свята́ земля.

Не полишає ця потво́ра й СУ́МИ,
«Цілує» не́люд з зброї СУ́МСЬКИЙ край,
І звістку відправляє до дурду́ми,
Бо ті наказ відда́ли: «Спопеляй!».

Входи́ла погань з півночі в ЧЕРНІГІВ,
Все нищила на сво́єму шляху́,
Туди багато бу́ло їх набі́гів.
І далі грузне та орда́ в гріху́.

Не міг лиши́ти ворог і ЧЕРКАСИ,
Бо в нього план – всіх зни́щити-уби́ть.
Летіли скрізь ворожії фуга́си**.
Ординська мрія – все живе згуби́ть.

І за ДНІПРО мерзота ця взяла́ся,
Ракети-подарунки шлють туди,
Вже думали, що мрія їх збула́ся,
І малювали далі всі ходи́.

Не оминули не́люди й ПОЛТАВУ,
Напевно хочуть лікувальних вод.
Й звітують, що зробили сво́ю справу,
І що вдало́сь зроби́ть без перешкод.

КІРОВОГРАДСЬКУ область не минули –
Стратегія у ворога така.
Жорстокістю все людство сколихнули,
Ще й бомбардують навіть з літака.

І ВІННИЦЯ тако́ж біди зазнала,
Відчула «поцілунки» і вона.
Від них і ця красуня застогна́ла,
Та час прийде́ і ворог наш скона́.

Ну, а ЖИТОМИР він гати́в щоразу,
Там «цілував» ракетами усе,
Не змінював упи́р свого́ наказу.
Він думав, що усе тут рознесе́.

Їм полюбилось славне місто РІВНЕ,
Побачили АЕС неподалік.
Це місто за́вжди людне і чарі́вне.
Летіли подарунки і в цей бік.

Гатили і по ЛУЦЬКУ ті ординці,
Там бачили вони для се́бе ціль,
Такі вони рашистські ті злочинці,
Які несу́ть страждання, горе й біль.

Та ще й ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ став більмом на оці,
Дали́ ординці їм «вітання» знак,
Аеродром стояв у тім потоці,
У здобич так поцілився корша́к***.

Не міг минути ворог і ТЕРНОПІЛЬ,
Тому́ й туди ракети запускав,
Він думав, що із нього зро́бить по́піл,
То й так прицільно курс туди він брав.

Від бульбаші́в цілують місто ЛЕВА,
Воно ж для них – бандерівське більмо́,
Нацистське ще й коріння всьо́го древа.
Таке чудовисько потворне це шельмо́.****

Вітання слали ще й до СТАНІСЛАВА,
І в Чорний ліс в ДЕЛЯТИН загляда.
Про них росте недо́бра всюди слава.
Спільноті світовій все обрида́.

Лякати брався мо́рдор й БУКОВИНУ,
І ЗАКАРПАТТЯ трішечки лякав,
Й не визнає рашист свою́ провину –
Бандеру і нацистів він шукав.

Та ціллю залишається столиця,
До неї ворог рвався звідусіль.
Для нього – непідступна ця фортеця,
Тому́ скида́ ракети, як в коші́ль.*****

30.04.2022 р.

ВА́РҐИ* – ГУ́БИ. Діалектна галицько-подільська назва.
ФУГАСИ** – розривний снаряд.
КОРШАК*** – один з видів соколоподібніх птахів.
ШЕ́ЛЬМА**** – хитра й підступна в своїх учинках людина.
КОШІ́ЛЬ***** – те саме, що й КОШИК.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ПТАШИНІ СПІВИ І ВІЙНА

Птахи́ співають, та уже не так,
Хоча весна квітує ніжним цвітом,
Велика кількість о́рдівських атак,
Все всіяно снарядами, як житом.

Постійно ллється пісня голосна́,
Але вона, немов якесь благання,
Та й радість не прино́сить ця весна:
Через війну для багатьо́х – остання.

Але птахи́ продовжують співать,
Про біль і горе співом тим голо́сять,
З людьми вони взяли́ся сумувать,
Й війну закі́нчить Господа так просять.

Цього́річ заспівали в унісон,
Але, на жаль, не радісні ті співи,
Страшна війна ввірва́лась. Це – не сон…
Ворожії рясніють в нас посі́ви.

Птахи́ раділи защораз весні,
Бо ця пора всьому́ життя давала,
Але в цієї – всі жалобні дні,
Й про це пташина кожна заспівала.

Птахи́ співають, та у співах біль,
А цвіт весня́ний і птахі́в не ті́шить,
Бо ворог убиває звідусіль,
Руйнує все і землю нашу мі́сить.

23.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

З НОВИМ РОКОМ

З Но́вим роком я всіх вас вітаю.
Всім зичу я миру й добра.
Здоров’я міцного бажаю
Й негоди згорять хай до тла!

Хай радість усіх обіймає,
Хай серце радіє життю,
Нещастя дороги не знає
Й не бути у душах сміттю!

Хай сонце нам світить яскраво
І зорі хай сіють добро.
Щоб завжди казали ми :’’БРАВО!!!’’
І бід щоб у нас не було́!

Сніжинки в повітрі танцюють
Дарують приємную мить.
Хай щастя і радість панують.
Лиш в мирі бажаю нам жить!

31.12.2015 р.

© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2016
Свідоцтво про публікацію №116010100044

НОВОМУ ДВЕРІ ВСІ ВІДКРИТІ

Хай рік Старий пливе собі за обрій,
Не будемо його ми зупинять.
Хай робляться всі справи тільки добрі.
Новий сьогодні будемо зустрічать.

Старий служив аж рік нам без упину,
Нікого зовсім він не обминув:
Не обминув ні хату, ні родину,
Його на собі кожен з нас відчув.

Тому нехай іде, куди зібрався,
А Новий усі з радістю приймем.
Можливо і Старий би ще зостався,
Та з Новим у майбутнє ми підем.

Старий хай забере усі невдачі,
Хай забере всі біди і війну,
Залишить хай фортуну і удачі.
Й не куштувать гіркого полину.

Тому Новому двері всі відкриті,
Чекаємо усі його з добром,
Надією на краще ми сповиті,
І в радості сидіть всім за столом.

31.12.2019 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2019

ДОБІГ СВОГО КІНЦЯ

Ось ще один добіг свого́ кінця,
Ніко́му зупинить його не вда́лось,
За ним нам не відправити гінця́,
І що було́ у ньому – нам згадалось.

Він швидко біг, ні миті не стояв,
Лишаючи щось кожному у спадок,
Життя в кого́сь він повністю міняв,
Та за собою не зали́шив кладок.

Одним цей рік ще й мудрості додав,
Замислитися інших він заставив,
Нові́ стежини ко́мусь прокладав,
А ко́мусь навіть кри́ла він розправив.

Одні чекали, щоби вже минув,
Бо їм приніс і біль, і втрату, й смуток,
А ко́мусь він надію ще вдихнув,
Бо увінчав собою він здобу́ток.

Сліди свої́ усім нам залиши́в,
Одні – яскраві, інші – чорно-білі,
Та місію сьогодні заверши́в,
Його плоди вже повністю дозрілі.

Зустрінеться в опі́вночі з Нови́м
Й з тієї миті пі́де у минуле,
Сьогодні всі прощаються із ним.
На хвилях підіймались з ним й тону́ли…

Та дякувати Богу, що він був,
За всі уроки і нові́ дороги,
Свої́м крилом він кожного торкнув.
Хай з ним ідуть всі біди і тривоги!

31.12.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021

БЛАГОСЛОВЕННЯ НАМ НА ЦІЛИЙ РІК

Благословення нам на ці́лий рік,
Благословення всюди і в усьо́му,
Щоразу щастю збільшувався лік.
Складім подяку Господу Святому.

Щоб за́вжди множились добра́ плоди,
Минали негаразди і невдачі,
Щоб щастя залишало скрізь сліди,
Не меншало твори́ть добро́ в нас вдачі.

До інших щоби щирими були́,
Раділи й за чужії перемоги,
Щоб все здолать у цім житті змогли,
Й ніколи, щоб не знали ми тривоги.

Щоб верхово́дить стало в нас добро́,
Нена́висть й злоба в корені пропали,
Щоб радості все більше в нас було́,
І в ній щоразу й всюди потопали.

Щоб болю нам ніхто не завдавав,
І сльози-рі́ки плинули від щастя,
Щоб світлий слід з нас кожен залишав,
Сягнуть висот задуманих хай вдасться.

Тому́ за все ми Господа молім,
Не тратьмо віри й не губім надії,
В країну щастя по́думки спішім
Й плекаймо про прекрасне наші мрії.

02.01.2021 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021

НЕХАЙ ЗАСІЄ

Нехай Госпо́дь засіє всіх добром,
По всій країні хай засіє миром,
Родина хай збере́ться за столом,
Здоров’ям хай засіється всім щиро!

І радістю засіється хай скрізь,
Все всіяне хай стане буйноцвітом,
Гірких щоби ніхто не мав більш сліз,
Їх, мов полову, видує хай вітер.

Нехай засіє світлії думки́,
Тепла у ду́ші кожному насіє,
До щастя хай відімкне всі замки́,
Зерня́т добра́ ніко́ли не малі́є.

Довіру хай посіє поміж нас,
Хай між людьми посіє розуміння,
Бо черствість домінує повсякчас…
Нехай засіє чистеє сумління.

Хай людяністю всипле, як піском,
І мудрістю хай густо всім засіє,
Хай все візьме́ться дивоколоско́м,
Серця́ холодні хай любов зігріє.

То ж щедрою хай буде та сівба,
І густо хай усе це проростає,
Багатими щоб були ті жнива́,
Хай без упину чесністю всіває.

14.01.2022 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2022
ID: 1002079

ЙОГО ЧЕКАЛИ ПЕРЕМОЖНИМ

Вже добігає він кінця,
Його чекали переможним,
Хотілось нам сплести́ вінця,
Та він і нині є тривожним.

В диму́ постійно потопав,
Вогнем палав безперестанку,
Постійно кров’ю він стікав…
І робить це він до останку.

У ньому бу́ли сльо́зи й біль,
Журба і страх, й нові́ могили,
На рани сипали все сіль,
Врага здолать – не бу́ло сили.

Він ПЕРЕМОГУ гаптував,
Але не встиг догаптувати,
Щоденно шлях їй торував,
Не змін війну від нас забрати.

Він нелегки́м для всіх нас був,
І нам лишає відголосся,
Неначе день, чому́сь майнув,
Та бід пізнати довело́ся.

То ж він вже йде без вороття,
Але сліди свої́ лишає,
Бо він не всім зберіг життя…
Ново́го кожен з нас чекає.

30.12.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1029653

ВИПРОВАДИНИ Й БАЖАННЯ

Добіг кінця…Ой ні, ще добігає,
Ще мить якась і пі́де він від нас,
Всі брами за собою закриває.
Та що чекає у Нові́м на нас?

Чекає що… От цьо́го ми не знаєм,
Не знаєм, що прийдешній принесе́,
Та ПЕРЕМОГУ в Господа благаєм,
А з нею наше ве́рнеться хай все.

Не знаємо ніхто Господніх планів,
Але благаєм Господа про МИР,
Щоб нам не додавалось більше ранів,
Наз́авжди щоб вступився вже упир.

Аби добіг – ще трішки залиши́лось,
Нехай з собою забере́ весь біль,
І пекло щоб від нас уже вступилось,
Хай ворог закрива свою́ артіль.

Нехай Старий з собою забирає
Всі наші бі́ди, горе і війну,
Ну а Нови́й нехай не пропускає
Війну жорстоку й вбивцю-сатану.

Нехай вже йде – він скупаний у кро́ві,
Останній подих, але й той в сльозах,
Його випроводжаєм у розмові
І за Нови́й бере́ одразу страх.

Нехай вже йде й з собою забирає
Усіх потвор із нашої землі́,
Хай їм усім бетон позаливає,
Нехай не линуть в засвіт журавлі.

Із фронту хай Нови́й всіх повертає,
Здоровими й живими хай верну́ть,
Хай нарід наш вже кров не проливає,
Хай ки́лим ПЕРЕМОГИ нам зітчу́ть.

31.12.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1002053