• ВБЕРЕЖИ, ЗБЕРЕЖИ, НЕ ДОЗВОЛЬ

    Вбережи, Всевишній, від потвор,
    Вбережи від не́чисті, благаю,
    Зупини, молю́ я, цей терор.
    Збережеш життя… надію маю.

    Не дозволь зламати дух і кров,
    Не дозволь зневажити святині,
    Хай розквітне в серці знов любов,
    Хай не згасне світло в Україні.

    Захисти від зради і ножа,
    Від облуди, що в очах палає,
    Хай не стане в серці ворожа,
    Тінь, що душу в попіл огортає.

    Хай молитва не згиба в багні,
    Не дозволь, щоб брат ішов на брата,
    У дитячім погляді яснім
    Хай воскресне правда непочата.

    Від зневіри вбережи й пітьми,
    Від байдужих, що мовчать, втікають,
    Хай любов, як вогник між людьми,
    Темні сили й нелюд не чіпають.

    Не лиши в пітьмі усіх дітей,
    Не дозволь їм жити у руїні,
    Хай звучить над ними сніп пісень,
    А не вибух в рідній Україні.

    Хай не стане хліб для нас гірким,
    Хай не буде сліз у чистім полі,
    Хочем жить під небом голубим,
    А не в тіні втомленої долі.

    Вбережи від згубної весни,
    Що несе не квіти, а й тривоги,
    Хай зійдуть на землю ясні сни,
    А не в мінах встелені дороги.

    10.11.2025 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025



    ВБЕРЕЖИ, ЗБЕРЕЖИ, НЕ ДОЗВОЛЬ Вбережи, Всевишній, від потвор, Вбережи від не́чисті, благаю, Зупини, молю́ я, цей терор. Збережеш життя… надію маю. Не дозволь зламати дух і кров, Не дозволь зневажити святині, Хай розквітне в серці знов любов, Хай не згасне світло в Україні. Захисти від зради і ножа, Від облуди, що в очах палає, Хай не стане в серці ворожа, Тінь, що душу в попіл огортає. Хай молитва не згиба в багні, Не дозволь, щоб брат ішов на брата, У дитячім погляді яснім Хай воскресне правда непочата. Від зневіри вбережи й пітьми, Від байдужих, що мовчать, втікають, Хай любов, як вогник між людьми, Темні сили й нелюд не чіпають. Не лиши в пітьмі усіх дітей, Не дозволь їм жити у руїні, Хай звучить над ними сніп пісень, А не вибух в рідній Україні. Хай не стане хліб для нас гірким, Хай не буде сліз у чистім полі, Хочем жить під небом голубим, А не в тіні втомленої долі. Вбережи від згубної весни, Що несе не квіти, а й тривоги, Хай зійдуть на землю ясні сни, А не в мінах встелені дороги. 10.11.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
    Like
    1
    79views
  • #поезія
    Вона була із тих, хто любить осінь,
    із вересневих фей, з жовтневих дам.
    Із тих, хто має хну в своїм волоссі
    і вірить, що Листòпад -- то Адам...
    Вона була із тих, хто любить квіти --
    настурції, і айстри, і полин.
    На хризантемах вміла ворожити
    і мліла од каптуриків жоржин.
    Вона була із тих, хто любить мряку,
    дощі мінорні, парасолі та плащі.
    Із тих, хто шанував погоду всяку,
    у кого сонце завше у душі...
    Вона із тих, у кого очі карі,
    з краплинами рудого бурштину.
    Із тих, хто має давні добрі чари
    і дрібку перцю, може й не одну...
    Така собі звичайна дивна панна,
    так схожа на канарку золоту.
    Замріяна. Казкова. Бездоганна.
    Що любить осінь, квіти і сльоту...


    Людмила Галінська
    #поезія Вона була із тих, хто любить осінь, із вересневих фей, з жовтневих дам. Із тих, хто має хну в своїм волоссі і вірить, що Листòпад -- то Адам... Вона була із тих, хто любить квіти -- настурції, і айстри, і полин. На хризантемах вміла ворожити і мліла од каптуриків жоржин. Вона була із тих, хто любить мряку, дощі мінорні, парасолі та плащі. Із тих, хто шанував погоду всяку, у кого сонце завше у душі... Вона із тих, у кого очі карі, з краплинами рудого бурштину. Із тих, хто має давні добрі чари і дрібку перцю, може й не одну... Така собі звичайна дивна панна, так схожа на канарку золоту. Замріяна. Казкова. Бездоганна. Що любить осінь, квіти і сльоту... Людмила Галінська
    99views
  • Квіти, музика і дощ.
    Квіти, музика і дощ.
    131views 8Plays
  • СКІЛЬКИ ЩЕ?

    Скільки нам ще жити у такій тривозі?
    Скільки нам щоднини проливати сльо́зи?
    Скільки нам ще бути у страху́ й знущанні?
    Скільки свіч загасять вбивці на світанні?

    Скільки ще молитись в темряві без світла?
    Скільки ще тектиме кров’яна́ палітра?
    Скільки в підземеллях будемо ховатись?
    Скільки горе буде до нас добиратись?

    Скільки ще молитись, щоб не згасла віра?
    Скільки буде небо понад нами сірим?
    Скільки ще чекати з фронту до́ньку й сина?
    Скільки лити сльо́зи, що гіркіш полину?

    Скільки ще терпіти, щоб зійшло прозріння?
    Скільки ще боротись, попри все, без тління?
    Скільки ще тримати світло у зіницях?
    Скільки ще стояти й з життям не проститься?

    Скільки ще тримати серце у долонях?
    Скільки ще шукати правду у заслонах?
    Скільки списки втрати будуть додаватись?
    Скільки кров’ю будуть воїни вмиватись?

    Скільки ще боротись, щоб не вмерла пісня?
    Скільки ще благати, щоб наш біль донісся?
    Скільки ще хилитись буде в нас калина?
    Скільки ще гнобити будуть солов’їну?

    Скільки ще горіти, як свічі в молитві?
    Скільки любов не́сти нам у кожній битві?
    Скільки ще лунати нам плаче́м дитини?
    Скільки додаватись будуть в нас руїни?

    Скільки ще молитись, щоб знайшлися рідні?
    Скільки будуть гинуть українці гідні?
    Скільки ще іти нам через біль-розпуку?
    Скільки ще приймати вічную розлуку?

    Скільки ще топтати наші мрії-квіти?
    Скільки ще ламати голос правди, світе?
    Скільки ще вмирати, щоб жила́ Вкраїна?
    Скільки ще боротись й не зігну́ть коліна?

    08.11.2025 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
    ID: 1051066
    СКІЛЬКИ ЩЕ? Скільки нам ще жити у такій тривозі? Скільки нам щоднини проливати сльо́зи? Скільки нам ще бути у страху́ й знущанні? Скільки свіч загасять вбивці на світанні? Скільки ще молитись в темряві без світла? Скільки ще тектиме кров’яна́ палітра? Скільки в підземеллях будемо ховатись? Скільки горе буде до нас добиратись? Скільки ще молитись, щоб не згасла віра? Скільки буде небо понад нами сірим? Скільки ще чекати з фронту до́ньку й сина? Скільки лити сльо́зи, що гіркіш полину? Скільки ще терпіти, щоб зійшло прозріння? Скільки ще боротись, попри все, без тління? Скільки ще тримати світло у зіницях? Скільки ще стояти й з життям не проститься? Скільки ще тримати серце у долонях? Скільки ще шукати правду у заслонах? Скільки списки втрати будуть додаватись? Скільки кров’ю будуть воїни вмиватись? Скільки ще боротись, щоб не вмерла пісня? Скільки ще благати, щоб наш біль донісся? Скільки ще хилитись буде в нас калина? Скільки ще гнобити будуть солов’їну? Скільки ще горіти, як свічі в молитві? Скільки любов не́сти нам у кожній битві? Скільки ще лунати нам плаче́м дитини? Скільки додаватись будуть в нас руїни? Скільки ще молитись, щоб знайшлися рідні? Скільки будуть гинуть українці гідні? Скільки ще іти нам через біль-розпуку? Скільки ще приймати вічную розлуку? Скільки ще топтати наші мрії-квіти? Скільки ще ламати голос правди, світе? Скільки ще вмирати, щоб жила́ Вкраїна? Скільки ще боротись й не зігну́ть коліна? 08.11.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1051066
    186views
  • #поезія
    Малює Осінь третій місяць…
    Що штрих - то подив в глядачів.
    Брунатним, жовтим очі тішить
    майстриня з Часу хоромів.

    Міняє відтінки смарагдів,
    є теракот, й бурштин, оранж…
    В хід карамель у листопаді.
    Без надлишку – трима баланс.

    А небо… - хочеться злетіти
    й купатись у його красі.
    Хмаринок еустоми-квіти
    корабликами по воді…

    Отам, де Сонце твердь цілує -
    мазки рожево-золоті.
    Так не рука – душа малює
    й що раз – мов вперше у житті.

    І ти, і я, й майстриня Осінь –
    усі на тому полотні
    допоки Час не скаже: Досить, -
    і пензля не віддасть Зимі.

    Рима Елбур
    #поезія Малює Осінь третій місяць… Що штрих - то подив в глядачів. Брунатним, жовтим очі тішить майстриня з Часу хоромів. Міняє відтінки смарагдів, є теракот, й бурштин, оранж… В хід карамель у листопаді. Без надлишку – трима баланс. А небо… - хочеться злетіти й купатись у його красі. Хмаринок еустоми-квіти корабликами по воді… Отам, де Сонце твердь цілує - мазки рожево-золоті. Так не рука – душа малює й що раз – мов вперше у житті. І ти, і я, й майстриня Осінь – усі на тому полотні допоки Час не скаже: Досить, - і пензля не віддасть Зимі. Рима Елбур
    Like
    1
    168views
  • #свята
    День пам'яті всіх померлих, відомий також як День усіх душ (All Souls' Day), — це християнське свято, що відзначається 2 листопада і присвячене молитві за душі всіх спочилих вірних. Воно слідує за Днем усіх святих (1 листопада), у якому вшановують усіх святих мучеників і праведників. Історично цей день спочатку виник як продовження святкувань Дня усіх святих, але був орієнтований на вшанування пам'яті не лише святих, а й усіх покійних, які перебувають у чистилищі чи поза святістю.

    Історія свята

    День усіх душ має глибокі корені в християнській традиції і сягає середньовіччя. У VII столітті папа Боніфацій IV освятив колишній язичницький Пантеон у Римі як церкву на честь Святої Марії та всіх мучеників, встановивши таким чином початки вшанування усіх святих. Спочатку цей день святкували 13 травня, але у VIII столітті дата була перенесена на 1 листопада, щоб узгодитися з кельтськими святкуваннями Самайну, коли межа між світом живих та мертвих вважалася найбільш тонкою.

    Одразу після Дня усіх святих було започатковано День усіх душ — 2 листопада, у який католицька церква закликала молитися за душі померлих, особливо тих, хто ще перебуває у стані очищення в чистилищі. Вперше цю традицію встановили у X столітті завдяки ініціативі абата Одилона з Клюні, який запровадив молитви за всіх вірних покійних.

    Традиції святкування

    У цей день віруючі відвідують могили рідних і близьких, запалюють свічки, кладуть квіти, відправляють панахиди та моляться за упокій душ усіх померлих. У деяких країнах, включаючи Україну, цей день часто супроводжується поминальними обідами, на яких готують традиційні страви, наприклад, кутю.

    Таким чином, День усіх душ поєднує пам'ять про індивідуальні життя, шану предків і надію на вічне життя, нагадуючи про духовний зв’язок між живими і померлими.

    Світові паралелі

    У різних культурах існують схожі традиції шанування померлих: японський Обон у серпні із запаленням ліхтарів для душ, китайський Цінмін із прибиранням могил і спаленням паперових грошей. Це підкреслює глобальну потребу людства підтримувати зв’язок із минулим і шанувати пам’ять про предків.

    Отже, День пам'яті всіх померлих — це важливе духовне свято, що нагадує про цінність молитовної підтримки для душ покійних і зміцнює відчуття єдності поколінь у колі віри та пам'яті.
    #свята День пам'яті всіх померлих, відомий також як День усіх душ (All Souls' Day), — це християнське свято, що відзначається 2 листопада і присвячене молитві за душі всіх спочилих вірних. Воно слідує за Днем усіх святих (1 листопада), у якому вшановують усіх святих мучеників і праведників. Історично цей день спочатку виник як продовження святкувань Дня усіх святих, але був орієнтований на вшанування пам'яті не лише святих, а й усіх покійних, які перебувають у чистилищі чи поза святістю. Історія свята День усіх душ має глибокі корені в християнській традиції і сягає середньовіччя. У VII столітті папа Боніфацій IV освятив колишній язичницький Пантеон у Римі як церкву на честь Святої Марії та всіх мучеників, встановивши таким чином початки вшанування усіх святих. Спочатку цей день святкували 13 травня, але у VIII столітті дата була перенесена на 1 листопада, щоб узгодитися з кельтськими святкуваннями Самайну, коли межа між світом живих та мертвих вважалася найбільш тонкою. Одразу після Дня усіх святих було започатковано День усіх душ — 2 листопада, у який католицька церква закликала молитися за душі померлих, особливо тих, хто ще перебуває у стані очищення в чистилищі. Вперше цю традицію встановили у X столітті завдяки ініціативі абата Одилона з Клюні, який запровадив молитви за всіх вірних покійних. Традиції святкування У цей день віруючі відвідують могили рідних і близьких, запалюють свічки, кладуть квіти, відправляють панахиди та моляться за упокій душ усіх померлих. У деяких країнах, включаючи Україну, цей день часто супроводжується поминальними обідами, на яких готують традиційні страви, наприклад, кутю. Таким чином, День усіх душ поєднує пам'ять про індивідуальні життя, шану предків і надію на вічне життя, нагадуючи про духовний зв’язок між живими і померлими. Світові паралелі У різних культурах існують схожі традиції шанування померлих: японський Обон у серпні із запаленням ліхтарів для душ, китайський Цінмін із прибиранням могил і спаленням паперових грошей. Це підкреслює глобальну потребу людства підтримувати зв’язок із минулим і шанувати пам’ять про предків. Отже, День пам'яті всіх померлих — це важливе духовне свято, що нагадує про цінність молитовної підтримки для душ покійних і зміцнює відчуття єдності поколінь у колі віри та пам'яті.
    Like
    1
    351views 1 Shares
  • – Ситуація була передбачена і треба було готувати місто до оборони, — коментує бої у Покровську на YouTube у Борислава Берези Serhii Kryvonos. — Давайте згадаємо, як потужно у місті саджали квіти в минулому році.
    Генерал каже: зараз у Покровську ідуть доволі серйозні бої. Чи втратимо ми місто? Все залежить не тільки від наступальних спроможностей росіянців, але й від того, наскільки ми зможемо організувати міські бої.
    Якщо росіянці обріжуть логістику до Покровська, то слід буде приймати непопулярне рішення про вихід наших бійців. Ми можемо воювати лише доти, доки здатні забезпечувати наших оборонців зброєю, боєприпасами, дронами, їжею та водою.
    Далі короткий огляд розмови із скріпочками, пунктами та цитатами.
    📎 1. Чому орки шастають у нашому тилі? Одна із причин — низька взаємодія між підрозділами.
    «Якщо у сусіда певна проблема і ти своєчасно не отримуєш від нього інформацію, то просто в тил заходять підрозділи ворога, і таких ситуацій більше ніж достатньо», — сказав Сергій Кривонос.
    Друга причина — це не вся правда про ситуацію на полі бою. Перед тим, як інформація потрапить до командира бригади, вона проходить шлях із кількох ланок, починаючи від взводного. У процесі інформація може викривитися, або хтось із командирів скаже напівправду. Сергій Кривонос каже, командири недоговорюють, бо часто-густо не отримують допомоги. Мовляв: твоя проблема — ти її сам і вирішуй.
    На думку Сергія Кривоноса, ефективну взаємодію між підрозділами вдалося побудувати генералові Наєву. У разі потреби він навіть відправляв офіцерів зі штабу, які допомагали командирам нижчих ланок.
    📎 2. Влада призначає людей не за рівнем фаховості, а за політичною приналежністю. Для прикладу: вона не застосовує хист генералів, які працювали з Залужним. Водночас зелені ставить в областях на високі посади абсолютно некомпетентних людей. Чому? Бо вони пов’язані зі «слугами» ЗЕ. Окрім іншого, ці особи не бажають брати до себе професіоналів у радники.
    «Влада не хоче визнавати власні помилки, не хоче зізнаватися в власному дилетантстві. Тому і не запрошують людей, які б могли просто допомогти, бо на фоні того ж самого Забродського або Наєва будь-який керівник області, тої ж Харківської чи Сумської, виглядатиме як школярик на фоні професора».
    📎 3. Куп’янськ — потужний залізничний вузол. На випадок, якщо його захоплять росіяни, місто покращить ворожу логістику. Тоді орки вибудують рокадну дорогу за лінією Куп’янськ — Лиман — Бахмут — Покровськ. Цей шлях дозволить їм перекидати на потрібні ділянки фронту техніку, боєприпаси й людей.
    Зараз орки не ведуть бої на території залізничної станції — вони її бережуть для себе. А тому вони обійшли місто з іншої сторони.
    «Сподіваюсь, наші інженери підготували необхідну кількість вибухівки для виведення цього залізничного вузла з ладу, в разі загрози його захоплення», — сказав Сергій Кривонос.
    📎 4. Зеленський — це вибір шлунку, а не голови. Ми самі обрали того, хто нам навішав локшини на вуха, і повірили в незрозуміле, зелене майбутнє, яке виявилося зовсім не світлим, а абсолютно нещасним.
    «У своїй більшості українці ще не дозріли як нація», — констатував Сергій Кривонос.
    📎 5. Зеленському вигідно мати Єрмака у завгоспах. Бо він зробив так, що Зеленський почувається єдиним актором на сцені.
    «Всі йому і всередині країни, і ззовні. А те, що там десь хтось втрачає людське життя, для них не проблема. Бо це не їхні діти, не їхні близькі і не їхня земля», — пояснив генерал. На його думку, український паспорт — це ще не ознака наявності української свідомості.
    📎 6. Про дозвіл виїзду з України хлопцям віком 18–22 роки. За даними The Telegraph, після пом’якшення обмежень перетину кордону з України тільки за два місяці виїхали майже 100 000 молодих чоловіків.
    «З моєї точки зору, питання боротьби за виживання нації полягає, в тому числі, і в боротьбі за тих людей, які її продовжуватимуть. І коли випускають молодь, значить комусь вигідно розвалити країну зсередини», — пояснив генерал.
    P.S. Для кого мало інформації — можна подивитися відео на YouTube у Борислава Берези.
    – Ситуація була передбачена і треба було готувати місто до оборони, — коментує бої у Покровську на YouTube у Борислава Берези Serhii Kryvonos. — Давайте згадаємо, як потужно у місті саджали квіти в минулому році. Генерал каже: зараз у Покровську ідуть доволі серйозні бої. Чи втратимо ми місто? Все залежить не тільки від наступальних спроможностей росіянців, але й від того, наскільки ми зможемо організувати міські бої. Якщо росіянці обріжуть логістику до Покровська, то слід буде приймати непопулярне рішення про вихід наших бійців. Ми можемо воювати лише доти, доки здатні забезпечувати наших оборонців зброєю, боєприпасами, дронами, їжею та водою. Далі короткий огляд розмови із скріпочками, пунктами та цитатами. 📎 1. Чому орки шастають у нашому тилі? Одна із причин — низька взаємодія між підрозділами. «Якщо у сусіда певна проблема і ти своєчасно не отримуєш від нього інформацію, то просто в тил заходять підрозділи ворога, і таких ситуацій більше ніж достатньо», — сказав Сергій Кривонос. Друга причина — це не вся правда про ситуацію на полі бою. Перед тим, як інформація потрапить до командира бригади, вона проходить шлях із кількох ланок, починаючи від взводного. У процесі інформація може викривитися, або хтось із командирів скаже напівправду. Сергій Кривонос каже, командири недоговорюють, бо часто-густо не отримують допомоги. Мовляв: твоя проблема — ти її сам і вирішуй. На думку Сергія Кривоноса, ефективну взаємодію між підрозділами вдалося побудувати генералові Наєву. У разі потреби він навіть відправляв офіцерів зі штабу, які допомагали командирам нижчих ланок. 📎 2. Влада призначає людей не за рівнем фаховості, а за політичною приналежністю. Для прикладу: вона не застосовує хист генералів, які працювали з Залужним. Водночас зелені ставить в областях на високі посади абсолютно некомпетентних людей. Чому? Бо вони пов’язані зі «слугами» ЗЕ. Окрім іншого, ці особи не бажають брати до себе професіоналів у радники. «Влада не хоче визнавати власні помилки, не хоче зізнаватися в власному дилетантстві. Тому і не запрошують людей, які б могли просто допомогти, бо на фоні того ж самого Забродського або Наєва будь-який керівник області, тої ж Харківської чи Сумської, виглядатиме як школярик на фоні професора». 📎 3. Куп’янськ — потужний залізничний вузол. На випадок, якщо його захоплять росіяни, місто покращить ворожу логістику. Тоді орки вибудують рокадну дорогу за лінією Куп’янськ — Лиман — Бахмут — Покровськ. Цей шлях дозволить їм перекидати на потрібні ділянки фронту техніку, боєприпаси й людей. Зараз орки не ведуть бої на території залізничної станції — вони її бережуть для себе. А тому вони обійшли місто з іншої сторони. «Сподіваюсь, наші інженери підготували необхідну кількість вибухівки для виведення цього залізничного вузла з ладу, в разі загрози його захоплення», — сказав Сергій Кривонос. 📎 4. Зеленський — це вибір шлунку, а не голови. Ми самі обрали того, хто нам навішав локшини на вуха, і повірили в незрозуміле, зелене майбутнє, яке виявилося зовсім не світлим, а абсолютно нещасним. «У своїй більшості українці ще не дозріли як нація», — констатував Сергій Кривонос. 📎 5. Зеленському вигідно мати Єрмака у завгоспах. Бо він зробив так, що Зеленський почувається єдиним актором на сцені. «Всі йому і всередині країни, і ззовні. А те, що там десь хтось втрачає людське життя, для них не проблема. Бо це не їхні діти, не їхні близькі і не їхня земля», — пояснив генерал. На його думку, український паспорт — це ще не ознака наявності української свідомості. 📎 6. Про дозвіл виїзду з України хлопцям віком 18–22 роки. За даними The Telegraph, після пом’якшення обмежень перетину кордону з України тільки за два місяці виїхали майже 100 000 молодих чоловіків. «З моєї точки зору, питання боротьби за виживання нації полягає, в тому числі, і в боротьбі за тих людей, які її продовжуватимуть. І коли випускають молодь, значить комусь вигідно розвалити країну зсередини», — пояснив генерал. P.S. Для кого мало інформації — можна подивитися відео на YouTube у Борислава Берези.
    422views
  • #мистецтво
    Шевченко Василь Маркелович (1920 - 2003)
    Український удожник реалістичного спрямування. м. Київ
    Троянди - квіти кохання
    #мистецтво Шевченко Василь Маркелович (1920 - 2003) Український удожник реалістичного спрямування. м. Київ Троянди - квіти кохання
    Like
    2
    129views
  • День визволення України від фашистських загарбників
    28 жовтня кожного року Україна святкує День визволення від фашистських загарбників. Річниця була офіційно затверджена Указом Президента Ющенка у 2009 році.

    День визволення України від фашистських загарбників в історії
    Пам’ятний день присвячений історичним подіям, які відбувалися під час Другої Світової війни. На українській території пройшли вирішальні битви, що відіграли важливу роль у ході військових дій. 28 жовтня 1944 р. після п’ятнадцяти наступальних операцій стратегічного та фронтового масштабу (січень 1943 – жовтень 1944 років) землі нашої країни були повністю звільнені від фашистських загарбників.


    Упродовж відзначення річниці визволення в країні відбуваються меморіальні заходи з ушанування пам’яті мільйонів жертв жорстокої війни. Громадяни України віддають пошану воїнам-визволителям, покладаючи квіти біля меморіалів, стел та пам’ятників загиблим солдатам. Американський історик Тімоті Снайдер відніс територію України до так званих “кривавих земель”, а українці стали одним з найбільш постраждалих народів – під час Другої світової війни загинуло понад 9 мільйонів українців.
    День визволення України від фашистських загарбників 28 жовтня кожного року Україна святкує День визволення від фашистських загарбників. Річниця була офіційно затверджена Указом Президента Ющенка у 2009 році. День визволення України від фашистських загарбників в історії Пам’ятний день присвячений історичним подіям, які відбувалися під час Другої Світової війни. На українській території пройшли вирішальні битви, що відіграли важливу роль у ході військових дій. 28 жовтня 1944 р. після п’ятнадцяти наступальних операцій стратегічного та фронтового масштабу (січень 1943 – жовтень 1944 років) землі нашої країни були повністю звільнені від фашистських загарбників. Упродовж відзначення річниці визволення в країні відбуваються меморіальні заходи з ушанування пам’яті мільйонів жертв жорстокої війни. Громадяни України віддають пошану воїнам-визволителям, покладаючи квіти біля меморіалів, стел та пам’ятників загиблим солдатам. Американський історик Тімоті Снайдер відніс територію України до так званих “кривавих земель”, а українці стали одним з найбільш постраждалих народів – під час Другої світової війни загинуло понад 9 мільйонів українців.
    Like
    1
    137views